Світ після 1914 р.

Частина 4: Від 1940 до 1943 рр. Народи страждають, мучені страхом

ЙОГО вислови викликали страх у найхоробріших осіб. „Не маю нічого подати вам крім крові, важкої праці, сліз і холодного поту”, сказав новообраний прем’єр-міністр Уїнстон Черчілль у палаті громад. Підкреслюючи серйозність становища, він сказав: „Перемога за всі кошти, перемога незважаючи на терор, перемога незважаючи яка довга й важка дорога може бути; бо без перемоги переживання немає”.

Так, того дня, 13 травня 1940 р., британці мали всяку причину лякатись. Протягом наступних шістьох місяців, німецький Луфтвафе, (війсково-повітряний флот) приготовляючись до атаки, посилатиме сотні літаків скидати тонни бомб на військові, а також невійськові укріплення. Ті нальоти пізніше стали відомі як Битва за Британію, з наміром розгромити британську повітряну силу, і знищити моральний дух народу. Але для Луфтвафе бій не пощастив. Гітлер вагався, і в жовтні — принаймні на якийсь час — скасував плани на навалу.

Свобода від страху?

У Сполучених Штатах Америки, співчуття до Британії зростало, роз’їдаючи американську офіційну політику нейтральності. Виявивши свої наміри, президент Рузвельт сказав у 1940 р.: „Ми вже давали Британії багато матеріальної допомоги, і в майбутньому будемо ще більше допомагати”.

Шосте січня, 1941 р., він зробив ще один крок. Виступивши з промовою перед конгресом, президент промовляв на тему чотири свободи. Щоб досягти одну з цих свобод — свободу від страху — він запропонував глобальне „зменшення зброї до такої точки, і так докладно, щоб жодна нація не могла виступати актом фізичної агресії проти якого-небудь сусіда — де-небудь у світі”. В дійсності це було непряме оголошення війни на політику й заміри фашистських сил.

Два місяці пізніше, конгрес США уповноважив програму ленд-ліз (позичати й здавати в оренду). Це дало президентові право постачати таких воєнних матеріалів як танки, літаки, а також харчі й службу, якій-небудь країні, захист якої то країни був дуже важливий для інтересів США.a Незважаючи на повільну опозицію від свого власного народу, то ставало ясно, що Сполучені Штати Америки все більше й більше втягались у європейську війну.

Тимчасом, підбадьорена успіхом своїх європейських союзників, Японія думала, що це добрий час вторгуватись у південносхідну Азію й не боятись Британії або Голландії. Коли Японія напала на Індокитай в вересні 1940 р., то Вашінгтон дуже гостро опротестував цьому наскокові. І коли Японія вторгнулась дальше на південь, то Сполучені Штати Америки віднеслись до цієї навали контратакою. Америка заморозила японське майно під своїм контролем, і наложила ембарго на відправки нафти до Японії. Тому що Японія тепер відчувала загрозу своїм важливим інтересам, то вживала заходів обережності проти дальшої інтервенції Сполученими Штатами Америки.

Військові провідники сперечались, що репресивну спроможність США можна значно зменшити вирішальною перемогою над морськими силами США, могутніші від японської на близько 30 відсотків. Тоді, завоюванням американської, британської, і голландської територій, Японія матиме бази з яких охороняти себе в разі пізнішої контратаки. Вирішили атакувати Ваї Момі.

Ця назва значить „перлові води”, і гавайці колись називали цю місцевість Лиман (затока з морською водою) Перлової ріки, тому що там плодились перлові устриці. Ця місцевість є влаштована кілька миль на захід від центру Гонолулу. Але в неділю вранці, 7 грудня 1941 р., води ріки Ваї Момі не були повні перел, але корпусів понищених кораблів і пошматованих трупів їхніх екіпажів. Японські воєнні літаки, атакуючи головну морську базу США в Тихому океані, завдали їм великих втрат.

Атака на Перл-Харбор майже зовсім знейтралізувала американський флот у Тихому океані, крім авіаносців. До кількох годин, бомбардували інші США авіабази, залишаючи більше як 50 відсотків США військових літаків розладнених. Три дні пізніше, Японія втрутилась на Філіппіни, взяла Манілу менше як місяць пізніше, і до середини травня перебрала контроль усіх філіппінських островів. Негайно Японія завоювала Гонконг, Бірму, Яву, Сінгапур, Таїланд, Індокитай, Британську Малайу, Суматру, Борнео, частини Нової Гвінеї, Нідерландську Ост-Індію, як також багато островів Тихого океану. Бліцкриг у Азії тримався ходом з бліцкригом у Європі.

При кінці 1942 р., світ ніяк не був вільний від страху. Ісус точніше описав це становище в Своєму пророцтві: „І [буде] тривога людей на землі. . . Коли люди будуть мертвіти від страху, і чекання того, що йде на ввесь світ”.— Луки 21:25, 26.

Німецька блискавиця кінчається невдачею

Тимчасом, Німеччина й Італія поширювали свій контроль над Балканами. Гітлер послав своє військо парадним кроком у Югославію й Грецію 6 квітня, 1941 р. До менше як двох тижнів Югославія капітулювала, а Греція всередині травня.

Кілька бажань спонукали Гітлерів наступний крок. Правдоподібно він ще надіявся вплинути на Англію, щоб вона помирилась з ним. Він теж хотів зменшити тиск на Японію, яка воювала з радянами в Китаї, щоб, по черзі, тримати американців на належній відстані. Такими то маневрами Гітлер приготовляв своє військо виступити проти Радянського Союзу, його колишнього союзника в війні з Польщею.

Підбадьорений своїми успіхами, Гітлерові генерали думали, що коли вони атакуватимуть у червні, то до зими завоюють європейську Росію й Україну. Вони вдарили 22 червня 1941 р., набуваючи перемогу за перемогою. Двічі вони оточили два великих загони радянського війська й взяли понад половину мільйона військовополонених кожного разу. Здавалось, що Ленінград упаде, і спочатку грудня, німецьке військо наступало на передмістя Москви.

Проте, настала зима, і перший раз Гітлерове військо не досягло своїх намічених мет. Ленінград і Москва стояли твердо. Радянське військо, знову оволоділо собою після початкового удару, і бувши краще споряджене для зимового воювання, припинило німецьку безжалісну навалу. По суті, німецьке військо було примушене відступити.

Наступним літом німці вернулись з великою силою. Проте, їхня рішуча атака на Сталінград [тепер Волгоград], закінчилась знищенням. Спочатку 1943 р. радянське військо оточило десятки тисяч німецького війська настроєного взяти місто й примусило його здатись.

Джон Пімлотт, старший лектор Сендгорстської королівської військової академії, каже: „Це розстроїло моральний дух німецького війська й стало поворотною точкою в війні на східному фронті. Перед Сталінградом росіяни не втішались рішучими перемогами; після цього вони потерпіли тільки кілька поразок”. До кінця 1943 р., відібрали назад близько дві третіх величезної території, яку Німеччина загарбала протягом двох років воювання. Німецька блискавиця уже кінчалась невдачею.

„Монті” гониться за „пустинним лисом”

У 1912 р., Кіренаїка й Тріполітанія (тепер частина північноафриканської Лівії) були здані Італії. При кінці 1940 р., там таборувало близько 300 000 італійського війська, становлячи сувору загрозу багато меншому гарнізонові британського війська в Єгипті, яке охороняло доступ до стратегічного каналу Суец. Щоб відвернути цю небезпеку, то британці вирішили вдарити перші. Вони здобули одну з перших рішучих перемог Союзників, забрали десятки тисяч військовополонених і завдали італійцям великі поразки. Перемога могла бути ще більша, коли б Греція саме в той час не прийняла запропонування британської допомоги в її неуспішній боротьбі проти нападаючих фашистських сил. На якийсь час, відложили кампанію в північній Африці. Це дало нагоду фашистам реорганізуватись.

Німецькому війську під командою Ервіном Роммелем, який пізніше став відомий як пустинний лис, удалось завернути напрям бою й здобути значні перемоги. Роммел зазнав найбільший успіх у 1942 р., коли спочатку липня його військо приступило до Ель-Аламейн, 60 миль (100 км.) від Александрії. Бліцкриг у Африці вже був готовий загарбати Єгипет і здобути контроль каналу Суец. Але після того як британське військо, з генералом сер Бернардом Ла Ґонтгомерієм на чолі, розпочало піхотний наступ 23 жовтня, то це примусило Роммела поступово відвести своє військо, і зрештою наступ закінчився розгромом. Тоді в листопаді 1942 р., Союзники успішно дійшли до Марроко й Алжіру. До наступного травня, фашистське військо, заловлене між силами ворога на сході, а також на заході, втратило всяку надію на контроль північної Африки.

Гра в класи по південному Тихому океані

Весною 1942 р. Японія хвалилась щонайбільше поширеною імперією. Але Союзники мали намір відібрати цю територію від Японії, пересувати своє військо по Тихому океані від одного острова до другого аж поки не дійдуть до самої Японії. Відбулась довга серія лютих морських боїв. Маловідомі острови Тихого океану — Сайпан, Гвадалканал, Іводзіма, і Окінава були атаковані з дуже великими втратами для обох сторін. Дитячі мрії островів райської краси піддались непохитній дійсності й страхіттю спотворених трупів порозкиданих по кривавих берегах. Поразки були гіркі, а навіть перемога надавала відтінок страху, страху того що ще мало настати.

Плани на майбутність

Ще серед війни робили плани на мир. Наприклад, до середини 1942 року, заявляють, що більше як 30 агентур уряду США уже вкладали післявоєнні плани — не зовсім без страху або побоювання. Так як Черчілль доречно заявив: „Проблеми перемоги приємніші за проблеми поразок, однак не менш важкі”.

Немає сумніву, що найтрудніша проблема перемоги буде заступити покійну Лігу Націй. Хоч декотрі люди сумнівались цьому, то свідки Єгови були певні, що [світові провідники] віднайдуть заміну. У промові на конвенції в 1942 р., в Клівленді, Огайо, промовець сказав: „Ніж настане Армагеддон, Святе Письмо показує, що перше мусить настати мир. . . Люди демократичної течії надіються на Сполучені Штати світу, ,сім’ю націй’, ,світове товариство’ засноване на Об’єднаних Націях”. Звертаючись до пророцтва в Об’явленню 17:8, промовець чітко заявив: „Товариство світових націй знову появиться”.

Але чи воно здобуде тривалий мир? „Бог точно каже Ні!” відповів промовець. Однак, незважаючи на те, що вона існуватиме тільки тимчасово, то прийдешній час миру буде дуже бажаний. Не боячись майбутності, свідки Єгови почали планувати поширити свою працю проповідування після закінчення війни. В 1942 р., вони відкрили місіонерську школу, щоб привчати християнських служителів для служби в інших країнах. Наступного року відкрили програму привчати публічних промовців для поширення публічних зібрань.

При закінченні 1943 р., нації ще страждали, мучені страхом. Але люди по обох сторонах конфлікту, втомлені війною, чекали обіцяного полегшення, якого подавав їм післявоєнний світ. Чи ж цей світ доведе до „свободи від страху” про яку Рузвельт говорив? Навпаки, глобальний страх незабаром пошириться до нового ступеня! І іронічно, головним винуватцем за це, буде те саме знаряддя, якого багато людей привітували бути знахідкою, яка зрештою закінчить болісні роки воювання. Читайте „Друга світова війна — її лютий й вогненний кінець” у наступному номері цього журналу.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 19]

Інші повідомлення, які явились у новинах

1941 р.— Конференція католицьких єпископів у Німеччині оголосила свою підтримку війни проти Радянського Союзу

Перше масове отруєння газами в концтаборі Аушвіці

1942 р.— Бомбей, Індія, вдарив циклон і повінь (згинуло 40 000 людей)

Перші ядерні реакції відкриті в Чікагівському університеті

Конференція в Вансі ухвалює ліквідацію як нацистське „остаточне розв’язання” проблеми з євреями

1943 р.— Землетрус у Туреччині вбиває 1800 людей

Більше як один мільйон людей вмирає з голоду в Бенгалії

Верховний суд США, у заверненні рішення зроблене 1940 р., рішить, що примусове салютування до прапора по публічних школах не є конституційним

У головних містах США відбувається расистський заколот; у Детройті 35 гине і було 1000 поранених

[Схема/Карта на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Розмір японського завоювання до 1942 р.

Атту

Агатту

Кіска

Китай

Маньчжурія

Корея

Японія

Бірма

Таїланд

Французький Індокитай

Малайя

Суматра

Борнео

Ява

Нідерландська Нова Гвінея

Північносхідна Нова Гвінея

Австралія

Острови Гілберта

Маршаллові о-ви

Уейк

Формоза

Філіппіни

Тихий океан

[Ілюстрації на сторінці 17]

Нації в муках війни.

[Відомості про джерело]

U.S. Army photos