Запаси природних ресурсів вичерпуються

«Усе в природі взаємопов’язане, тому нині ми пожинаємо плоди наших помилок». (Журнал «Африканська фауна»)

ЩО ТАКЕ «екологічний слід»? Цим терміном позначають різницю між тим, скільки природних ресурсів людина використовує, і тим, скільки природа здатна їх відновити. Згідно із Всесвітнім фондом дикої природи, по цілому світі ця різниця особливо швидко зростає з 1980-х роківa. І то лише одне з багатьох свідчень того, що наше довкілля нещадно руйнується.

Інший тривожний сигнал — стан земних екосистем. Екосистема — це природний комплекс, утворений живими організмами й середовищем їх проживання, зв’язаними між собою обміном речовин і енергії. Загальний стан усіх екосистем, або індекс живої планети, як його ще називає Всесвітній фонд дикої природи,— це кількісна характеристика лісів, прісних вод і живих організмів, які в них живуть, тощо. Від 1970 до 2000 року показники цього індексу знизились приблизно на 37 відсотків.

Чи всім вистачить?

Якщо ви живете на Заході, де в крамницях і супермаркетах повно продуктів, де в будь-яку пору дня чи ночі ви купите майже все, то вам, мабуть, важко уявити, що колись це може стати дефіцитом. Однак нині такий достаток доступний лише невеликій частині мешканців землі. А більшість людей веде щоденну боротьбу за виживання. Підраховано, що понад 2 мільярди осіб живуть лише на 3, а то й менше, долари в день і що 2 мільярди людей не мають доступу до електроенергії.

Дехто винить за це багаті держави, які провадять несправедливу економічну політику стосовно країн, що розвиваються. У публікації «Важливі події 2003 року» (англ.) сказано: «Світова економіка працює не на бідних». Дедалі більше людей намагаються вирвати для себе хоча б малесеньку частку зі спільного, однак щораз дорожчого «пирога» — природних ресурсів. Тому ті, хто не вилазить з економічної скрути, втрачають доступ до цього «пирога». Через це можливість користуватись природними ресурсами мають лише багаті.

Ліси щезають

За деякими підрахунками, 80 відсотків жителів Африки для приготування їжі використовують деревину. Як повідомив південноафриканський часопис «Ґетевей», «в Африці спостерігається найбільший у світі темп приросту населення, особливо в містах». Це призвело до того, що в Сахелі — широкій смузі посушливих районів на південь від Сахари — навколо великих міст у радіусі до 100 кілометрів повністю знищено ліси. Їх вирубали не через чиїсь примхи чи помилки. Як сказав професор Семюель Нана-Синкам, «більшість мешканців африканських міст змушені нищити довкілля просто для того, щоб вижити».

У Південній Америці ліс нищать з інших причин. Скажімо, в Бразилії зареєстровано аж 7600 компаній, які займаються лісорозробкою у вологих екваторіальних лісах. Багато з них належать солідним міжнародним конгломератам. У лісозаготівельній компанії червоне дерево коштує приблизно 30 доларів США. Але, пройшовши через руки брокерів, торговців та меблярів, воно, вже у вигляді меблів, може коштувати аж 130 000 доларів. Не дивно, чому це дерево називають «зеленим золотом».

Багато пишеться про нищення бразильських тропічних лісів. І справді, фотографії, зроблені з космосу, виявляють тривожний факт: з 1995 до 2000 року в Бразилії щорічно зникало приблизно 20 000 квадратних кілометрів лісу. Бразильський часопис «Вежа» повідомляв: «Темпи винищення лісів просто вражають, адже кожних вісім секунд зникає площа лісу розмірами з футбольне поле». І ще один промовистий факт: 2000 року понад 70 відсотків червоного дерева, яке Бразилія виділила на експорт, припадало саме на Сполучені Штати Америки.

Також в інших частинах світу людина губить ліси з небаченою раніше швидкістю. Приміром, за останні 50 років щезла половина лісів Мексики. А на Філіппінах ситуація ще трагічніша. Ця країна щороку втрачає 100 000 гектарів лісу, і в 1999 році підрахували, що при таких темпах за десять років зникне дві третини лісового покриву країни.

Щоб виросло велике листяне дерево, потрібно 60—100 років, але щоб зрізати його, потрібно лише кілька хвилин. Не дивно, чому наші ліси не встигають за потребами людства.

Зникнення родючих ґрунтів

Якщо ґрунт позбавити рослинності, верхній його шар швидко висихає і легко здувається вітром чи змивається водою. Цей процес називається ерозією.

Ерозія — цілком природне явище, яке зазвичай не становить серйозної загрози довкіллю. Але зовсім інша річ, коли ерозія спричинена людиною, а саме невмілим використанням земельних ресурсів. Для прикладу, часопис «Чайна тудей» повідомив, що піщані бурі, а також винищення лісів та непомірний випас худоби «прискорюють наступ» пустелі. Недавні посушливі роки призвели до того, що західні та північно-західні провінції Китаю стали потерпати від холодних сибірських вітрів. Мільйони тонн жовтого піску й пилу перекочува́ли в інші регіони, сягнувши Кореї і навіть Японії. Нині майже 25 відсотків китайських земель — це пустеля.

За подібною схемою відбувається нищення африканських ґрунтів. У журналі «Африка джіоґрефік» повідомлялось: «Селяни вирубують ліси, щоб на їхньому місці сіяти зернові культури. Цим непоправно руйнують тонкий родючий шар ґрунту». Підраховано, що після того, як ділянку землі очистити від чагарів та дерев, за три роки родючість ґрунту знижується на 50 відсотків. За словами журналу, «мільйони гектарів землі вже не піддаються відновленню і ще багато мільйонів з часом теж стануть непридатними, оскільки їхня врожайність з року в рік падає».

Кажуть, що через ерозію Бразилія щороку втрачає 500 мільйонів тонн родючої землі. Міністерство довкілля і природних ресурсів Мексики повідомило, що виснаження ґрунтів спостерігається на 53 відсотках площ, вкритих чагарниками, 59 відсотках джунглів та 72 відсотках лісових масивів. Загалом, як сказано в Програмі розвитку ООН, «ерозія ґрунтів вразила, можливо, дві третини всіх сільськогосподарських угідь світу. Внаслідок цього швидко знижується продуктивність рільництва, в той час як кількість людей продовжує зростати».

Вода — безкоштовна, але безцінна

Без їжі людина може прожити близько місяця, а без води — лише тиждень. Отож фахівці твердять, що найближчими роками більша нестача питної води буде спричиняти більше напруження в суспільстві. Згідно з повідомленням у журналі «Тайм» за 2002 рік, по цілому світі понад мільярд людей мають дуже обмежений доступ до чистої питної води.

Дефіцит води існує з багатьох причин. Скажімо, у Франції росте занепокоєння станом річок. Газета «Фігаро» повідомила: «Французькі ріки сильно забруднені». Науковці дослідили, що головно проблему створюють добрива, які змиваються дощами з полів. Газета пише: «У 1999 році з водами французьких річок в Атлантичний океан потрапило 375 000 тонн нітратів, а це вдвічі більше, ніж у 1985 році».

Щось подібне відбувається в Японії. Щоб у країні був стабільний запас продуктів, «фермери не мають іншого виходу, як застосовувати хімічні добрива й пестициди»,— каже Ютака Уне, голова громадської організації з охорони довкілля. Це призвело до забруднення підземних вод, яке, за словами токійської газети «ІГТ Асахі Шімбун», «становить найбільшу проблему по цілій Японії».

У Мексиці 35 відсотків усіх хвороб «виникають через забруднення довкілля»,— повідомляє часопис «Реформа». Опріч того, дослідження, ініційоване міністром охорони здоров’я, виявило, що «кожен четвертий мексиканець не має вдома каналізації, понад 8 мільйонів людей користуються водою з джерел, річок, озер або потічків та понад мільйон — з автоцистерн». Не дивно, чому 90 відсотків випадків діареї в цій країні спричинені забрудненою водою.

Бразильський часопис «Вежа» писав: «Пляжі в Ріо-де-Жанейро — це не лише гаряче сонце, білий пісочок і голубе море. Це ще й значна кількість фекальних кишкових паличок і залишків розливів нафти». Така ситуація склалась через те, що в Бразилії 50 відсотків стічних вод потрапляє до річок, озер та океану без очищення. Які наслідки цього? Постійний дефіцит чистої води. Наприклад, річки довкола найбільшого бразильського міста Сан-Паулу настільки забруднені, що питну воду доводиться подавати в місто аж з-за 100 кілометрів від нього.

З іншого боку земної кулі, в Австралії, однією з причин нестачі води є засолення ґрунтів. Тут землевласників десятиліттями заохочували вирубувати ліси і чагарники, щоб сіяти зернові культури. Зі зменшенням кількості дерев та чагарів, які раніше справно «викачували» підземні води, нині рівень цих вод піднявся. Через це тисячі тонн солі, що залягали глибоко під землею, підступили до поверхні. Австралійська організація з наукових і промислових досліджень (CSIRO) повідомила: «Приблизно 2,5 мільйона гектарів орних площ вже уражені засоленням. Більшість цих земель — то найродючіші рільницькі терени Австралії».

Дехто вважає, що, якби австралійські законодавці не ставили прибутки вище інтересів простих людей, проблему засолення ґрунтів можна було б відвернути. Х’юго Бекл з Університету імені Едіт Кован (місто Перт, Австралія) сказав: «Вже від 1917 року фахівці попереджували уряд, що ґрунти «пшеничного поясу» дуже схильні до засолення. У 1920-х роках повідомлялось про те, що на засолення річок впливає вирубування дерев, а в 1930-х Міністерство сільського господарства визнало, що від цього піднімається рівень підземних вод. І 1950 року CSIRO надіслала уряду Австралії детальний рапорт про цю проблему... але урядовці вперто ігнорували усі застереження, заявляючи, ніби вчені підходять до справи з упередженням».

Чи людство виживе?

Ніхто не сумнівається в тому, що багато вчинків люди роблять з добрими намірами. Але, як це не раз засвідчувала історія, ми просто недостатньо знаємо про навколишнє середовище і про те, як на природу можуть вплинути ті чи інші рішення. Часто це призводило до трагічних наслідків. Ось що сказав директор Музею південної Австралії Тім Фленері: «Ми вже настільки розладнали рівновагу в природі, що почали загрожувати самій землі, яка нас годує. Це значить, що ми загрожуємо власному виживанню».

Чи можна щось змінити? Чи людство колись зуміє жити в гармонії з природою? І взагалі, чи вдасться врятувати Землю?

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

Дорога кожна краплина

Кілька порад, як економити воду

● Полагодьте несправні крани.

● Не надто довго приймайте душ.

● Перекривайте воду, коли голитесь або чистите зуби.

● Періть банні рушники після того, як покористуєтесь ними хоча б 2—3 рази.

● Коли перете, повністю завантажуйте пральну машину. (Цей же принцип стосується машини для миття посуду).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Не марнуй, і будеш мати

● Австралія — найпосушливіший континент. Однак, як повідомила газета «Канберра таймс», тут аж 90 відсотків води для зрошення «подається на поля дуже простим способом — по каналах, які заповнюються водою під час повеней». Схожий «метод застосовували ще в часи, коли фараони будували свої піраміди».

● На кожного мешканця землі в середньому припадає приблизно 550 000 літрів води в рік (сюди входить також вода, яку використовують у сільському господарстві та промисловості). Проте пересічний житель Північної Америки щороку використовує майже 1 600 000 літрів. А рекорд у використанні води припадає на одну з республік колишнього Радянського Союзу — 5 300 000 літрів на особу.

● Згідно з журналом «Африка джіоґрефік», «щоб кожен житель Південної Африки впродовж року був забезпечений харчами, йому потрібно приблизно 4 гектари землі. Але насправді в країні на одну людину припадає лише 2,4 гектара».

[Ілюстрація на сторінці 5]

Ще 15 років тому на цих теренах росли густі ліси (Сахель, Буркіна-Фасо).

[Відомості про джерело]

© Jeremy Hartley/Panos Pictures

[Ілюстрація на сторінці 8]

Підсічновогневе землеробство призводить до знищення джунглів у Камеруні.

[Відомості про джерело]

© Fred Hoogervorst/Panos Pictures

[Ілюстрація на сторінці 8]

Багатьох людей у США непокоїть проблема забруднення середовища від автотранспорту.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

З 1995 до 2000 року в Бразилії знищували щорічно приблизно 20 000 квадратних кілометрів лісу.

[Відомості про джерело]

© Ricardo Funari/SocialPhotos.com

[Ілюстрація на сторінці 9]

Понад два мільярди людей живе лише на 3, а то й менше, долари в день.

[Відомості про джерело]

© Giacomo Pirozzi/Panos Pictures

[Ілюстрація на сторінці 9]

Підземні води в сільській криниці (Індія) забруднені відходами з місцевих креветкових ферм.

[Відомості про джерело]

© Caroline Penn/Panos Pictures