Єврейський календар. Місячно-сонячним календарем користувались ізраїльтяни. Це видно з того, що за наказом Бога Єгови рік в їхньому релігійному календарі починався з весняного місяця авіва і всі свята, які були тісно пов’язані з сезонними польовими роботами, мали точно визначені дати. Щоб ці дати послідовно припадали на час збору врожаїв, календар мав узгоджуватися з порами року, тобто мала існувати система, за якою покривалася різниця між місячним та сонячним роками (Вх 12:1—14; 23:15, 16; Лв 23:4—16).

Під час виходу з Єгипту Бог наказав починати рік за релігійним календарем з весняного місяця авіва (нісана) (Вх 12:2; 13:4), але з Біблії видно, що раніше рік у ізраїльтян починався восени. Єгова зважав на це, і тому в ізраїльтян був і релігійний, і світський, або сільськогосподарський, календар (Вх 23:16; 34:22; Лв 23:34; Пв 16:13). Після полону світський рік в ізраїльтян починався першого тішрі (середина релігійного року), цього дня євреї і досі відзначають Новий рік, або Рош-Гашана («голова року»).

Деяке уявлення про давній єврейський календар дає знайдена 1908 р. при розкопках Гезера табличка, яку датують X ст. до н. е. Напис на ній розповідає про сільськогосподарські роботи, що починалися восени: два місяці збору врожаю, два місяці сівби і два місяці пізнього врожаю, після чого настає один місяць збирання льону, один місяць збирання ячменю та один місяць жнив, далі — два місяці, в які обрізали виноградну лозу, і нарешті один місяць збирання літніх плодів (Лв 26:5).