Коли їжа — твій ворог

Згадуючи свої підліткові роки, Жанна говорить, що була мішенню кепкувань і глузувань. Чому? Вона була найвища та огрядніша за всіх у класі. Але не лише тому. «Найгірше те, що я була не тільки огрядною, а ще й сором’язливою у товаристві, — говорить дівчина.— Часто самотня, я хотіла десь прилаштуватися, але зазвичай почувала себе чужою».

Жанна була впевнена, що причина всіх проблем — її комплекція, а май вона струнку фігуру, все б уладналося. Не те щоб Жанна була огрядною. Навпаки, при зрості 183 сантиметри вона важила 66 кілограмів, тож не мала надлишкової ваги. Усе-таки Жанна вважала себе товстою, тому у 23 роки вирішила скинути вагу. «Коли я буду стрункою,— міркувала вона, — мене прийматимуть у товаристві. Нарешті я почуватимусь вартою уваги, мене вважатимуть особливою».

«Через таку абсурдну логіку я на дванадцять років потрапила у пастку під назвою нервова анорексія та булімія, — розповідає Жанна.— Звичайно, я схудла, схудла так, що майже зовсім висохла, але, замість почати щасливе життя, я, навпаки, підірвала здоров’я, і на мене чекали понад десять років депресії та страждань».

ТАКЕ трапилося не тільки з Жанною. Згідно з деякими оцінками, на нервову анорексію, або втрату апетиту, у підлітковому чи дорослому віці страждає один відсоток американок і, напевно, втричі більше — на булімію, або вовчий голод. «Я працювала у школах та коледжах багато років,— говорить д-р Мері Піфер, — і з досвіду знаю, що розлади харчування поширені тепер, як ніколи».

Крім того, вони бувають різні. Колись розлади харчування вважали проблемою багатих, але тепер вони поширені незалежно від національності людей, їхнього соціального та економічного становища. Зростає навіть кількість чоловіків, яким ставлять цей діагноз. З цього приводу журнал «Ньюсуїк» говорить, що «перед таким лихом, як розлади харчування, всі рівні».

Однак особливо непокоїть те, що на розлади харчування страждають у дедалі молодшому віці. «У стаціонарі лікуються дівчата, яким не виповнилося й десяти років, а бувають і шестирічні»,— говорить Марґарет Бек, виконавиця обов’язків директора Торонтського центру розладів харчування. «Їх ще не багато,— додає вона,— але стає чимраз більше».

У цілому на розлади харчування страждають мільйони, більшість — дівчата й молоді жінкиa. «Вони незвичайно ставляться до їжі та споживають її не так, як це робить більшість людей, — зазначає працівниця патронажу Ненсі Колодні.— Вони не їдять, коли голодні; не їдять для того, щоб живити організм та підтримувати здоров’я; не їдять для задоволення; не їдять у товаристві; їхнє екстравагантне ставлення до їжі та поведінка виходять за рамки «норми»: вони, наприклад, перш ніж дозволити собі поїсти, виконують особливі ритуали або негайно звільняють своє тіло від їжі, яку спожили».

Розглянемо докладніше два поширених розлади харчування: нервову анорексію та нервову булімію.

[Примітка]