20. На якому прикладі можна бачити втягнення релігії у нечисті комерційні махінації?

²⁰ Як і було передречено тим славетним ангелом, релігія глибоко втягнена в нечисті комерційні махінації. Прикладом цього є замішання Ватикану в банкрутстві італійського Банко Амбросіано в 1982 році. Ця справа тягнулась протягом кількох років, і на запитання: куди поділися гроші — відповіді досі немає. У лютому 1987 року прокуратура Мілана видала ордер на арешт трьох ватиканських церковнослужителів, між якими був американський архієпископ, на основі звинувачення у співучасті в шахрайському банкрутстві, але Ватикан відмовився видати їх. У липні 1987 року, незважаючи на бурю протестів, Верховний апеляційний суд Італії скасував ордери на арешт на основі колишнього договору між Ватиканом і урядом Італії.

На відміну від Ісуса, вавилонська релігія має огидні зв’язки з великою комерцією. Наприклад, у 1987 році в газеті «Албані таймс юніон» було сказано, що фінансист католицької архієпископської єпархії Майамі (штат Флорида, США) визнав, що церква володіє акціями компаній, які виготовляють ядерну зброю, студій, де знімають фільми для дорослих, і фірм, що виробляють цигарки.

[Рамка на сторінці 264]

«Земні купці збагатіли»

«Від 1929 року до вибуху другої світової війни [Бернадіно] Ноґара [фінансист Ватикану] призначив ватиканський капітал та ватиканських представників у різні галузі італійської економіки, особливо цікавили його електростанції, телефонний зв’язок, кредитові і банківські підприємства, малі залізниці, агротехнічна промисловість, цементні заводи і фабрики по виготовленню штучного текстильного волокна. Багато з цих заходів дали великі прибутки.

Ноґара загарбав кілька компаній, включаючи «Сочієта італяна делла віскоза», «Супертесіле», «Сочієта мерідіонале індустріе тессілі» і «Чізарайон». Він з’єднав їх в одну компанію — «Чізавіскоза» — під управлінням барона Франческо Маріа Оддассо, одного з найдовіреніших мирян Ватикану. Ноґара покерував так, що найбільша компанія текстильних виробів у Італії, «Сніавіскоза» приєднала до себе цю нову компанію. Інтерес Ватикану до «Сніавіскоза» зростав усе більше й більше, і врешті-решт Ватикан перебрав над нею контроль, про це засвідчує факт, що згодом барон Оддассо став її віце-президентом.

Таким чином Ноґара проник у текстильну промисловість. Він вторгся і в інші галузі промисловості, вдаючись до різних хитрощів. Цей самовідданий чоловік... мабуть, вдихнув більше життя в економіку Італії, ніж будь-який інший бізнесмен у історії країни... Беніто Муссоліні ніколи не здобув імперії, про яку мріяв, але допоміг Ватикану і Бернадіно Ноґарі створити імперію іншого роду» («Ватиканська імперія», англ., автор Ніно ло Белло, сторінки 71—73).

Це тільки один приклад близької співпраці земних купців та Вавилона Великого. Не дивно, що ці купці сумуватимуть, коли їхній комерційний партнер буде знищений!