Бережіть око «чистим» у праці для Царства

НІМЕЦЬКА Демократична Республіка (НДР), відома як Східна Німеччина, тільки-но досягла «середніх років». Сорок один рік існування закінчився 3 жовтня 1990 року, коли ця територія, величиною з Ліберію чи штат Теннессі у США, увійшла до складу Федеративної Республіки Німеччини, яку називали Західною Німеччиною.

Возз’єднання двох Німеччин означало проведення великої кількості реформ. Дві країни відділяли не лише буквальні кордони, але й ідеологічна відмежованість. Що все це означало для громадян цих країн і які зміни відбулися у житті Свідків Єгови?

«Венде», революція в листопаді 1989 року, яка і зробила возз’єднання можливим, закінчила чотири десятиліття жорсткого соціалізму. Протягом цих сорока років діяльність Свідків Єгови була під забороною, а переслідування час від часу посилювалосяa. Коли в НДР прийшла свобода, населення охопила ейфорія. Але невдовзі піднесення для багатьох змінилося спантеличенням, розчаруванням, а навіть крахом мрій. Об’єднання двох Німеччин в одну соціальну, політичну та економічну реальність виявилося грізним завданням.

Згідно зі спеціальним випуском «162 дні історії Німеччини» у журналі «Шпігель», після возз’єднання багатьох охопив страх втратити роботу, страх перед інфляцією та ростом орендної плати. «Чи мені вистачатиме пенсії?»— питають багато мешканців колишньої НДР. А як стосовно житла? «По всій території НДР старі будинки руйнуються, цілі вулиці стають непридатними для проживання». Забруднення досягло жахливих масштабів.

Як серед такого соціального та економічного безладдя живеться Свідкам Єгови у колишній НДР?

Око, належно зосереджене

Між Свідками Єгови не існує жодних ідеологічних бар’єрів. На сході чи на заході — їхня віра, що базується на Біблії, скрізь та сама. Хоча соціальне середовище змінюється, більшість Свідків зберігають духовну рівновагу, тримаючи своє око на головній меті — служінні Єгові. Чому це так важливо?

Тому що «минає стан світу цього» (1 Коринтян 7:31). Один християнський старійшина зауважує, що потрібно було мужності, щоб проповідувати під забороною, яка передувала «Венде». Свідки вчилися таким чином покладатися на Єгову і звикали користуватися Біблією. Однак тепер «ми мусимо бути обережнішими, щоб нас не відволік матеріалізм та життєві клопоти».

Свобода і прогрес часто вимірюються матеріальними категоріями. Багато людей у цій місцевості відчувають потребу надолужити втрачений час чи неможливі у минулому задоволення. Це стає зрозумілим, коли проїхатися по брукованих дорогах у містах і селах Тюрінгії та Саксонії, що на півдні країни. Дороги потребують ремонту, доми дуже скромні, зате сателітарні антени — на кожному кроці! Дуже легко обманутися і повірити, що безпека та щастя походять від усього того, що бачить око. Якою ж небезпечною пасткою є такий погляд!

У Нагірній проповіді Ісус говорив про те, як небезпечно звертати забагато уваги на матеріальні речі і на життєві турботи. «Не збирайте скарбів собі на землі,— перестеріг він і додав:— світильником для тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чисте, то і все тіло твоє буде світле» (Матвія 6:19, 22, Деркач). Що він мав на увазі? Чисте око, це правильно сфокусоване око, яке передає розуму ясні образи. Духовне чисте око підтримує ясним образ Божого Царства. Отже, рішення християнина тримати своє око чистим, чітко зосередженим на Божому Царстві, а турботи — на задньому плані, допомагає йому залишатися духовно врівноваженим.

Це можна проілюструвати випадком із життя однієї сім’ї у Цвіккау (Саксонія), яка зацікавилася Біблією саме під час «Венде». Робота забирала в них дуже багато часу, однак вони поставили духовні справи на перше місце і почали відвідувати всі християнські зібрання. «Якщо дивитися на справу через нашу роботу, в нас немає часу,— призналися вони,— але нам потрібно цього для духовності». Яке ж мудре рішення!

Подумайте також про сім’ю в Плауені (також Саксонія). Чоловік був годинникарем, добрим майстром, і мав свою власну майстерню. Після «Венде» плата за оренду приміщення дуже виросла. Що йому було робити? «На це треба було багато грошей, а я знайшов правду, щоб жити для неї». Отже він переїхав у приміщення, розташоване в гіршому районі, але з набагато нижчою орендною платою. Так, цей годинникар швидко зрозумів, що значить тримати око чистим.

Однак дехто зрозумів це занадто пізно. Вважаючи, що нова економіка вільного ринку є дуже перспективною, один християнський старійшина зайнявся бізнесом. Роз’їзний наглядач лагідно заохотив його не дозволити діловим справам витіснити духовні. Але, на жаль, саме це і сталося. Через кілька місяців цей брат відмовився від обов’язків старійшини. Пізніше він написав: «З власного досвіду я б порадив будь-якому брату, що старається отримати службові привілеї, не братися за власний бізнес». Це не означає, що християнин не може бути власником підприємства. Але, володіємо ми своїм власним підприємством чи ні, зайві турботи про економічні проблеми можуть непомітно зробити нас рабами багатства. Ісус показав, яким буде кінець такого шляху: «Ніхто двом панам служити не може,— бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а другого знехтує» (Матвія 6:24). Німецький поет Гете говорив: «Ніхто не є так безнадійно поневоленим, як людина, що помилково вважає себе вільною».

Якщо ми потрапили у буквальну бурю, нам, можливо, треба примружитися або скласти руки навколо очей, щоб не випустити з уваги ціль. Коли нас оточує політичне, економічне та соціальне замішання, щоб не випустити з очей нашу духовну ціль, потрібно зосереджуватися. Що роблять деякі християни, щоб тримати своє око чистим у праці для Царства?

Більше праці для Царства

По всій території колишньої НДР Свідки присвячують на проповідування стільки часу, як ніколи. За минулих два роки час, який кожен вісник в середньому проводив у проповідуванні, збільшився на 21 процент. У результаті цього відбувся вражаючий 34-процентний ріст кількості домашніх біблійних вивчень. Крім цього, сталих піонерів зараз у чотири рази більше, ніж їх було два роки тому! Тоді як інші турбуються і нарікають, понад 23 000 християн у колишній НДР справляються із ситуацією, тримаючи своє око чистим. Це посприяло вражаючому прогресу справ Царства. (Порівняйте Ісуса Навина 6:15).

Більша діяльність означає, що територія добре опрацьовується на півдні, де живе більшість Свідків. Там є багато історичних місць. Якщо вам подобається гарний фарфор, то місто Майсен, що лежить недалеко від Дрездена, буде знайомим для вас, тому що звідти походять деякі з найвитонченіших порцелянових виробів у світі. Майсен сьогодні є домом близько 130 вісників Царства. Або подумайте про Веймар, «класичну столицю Німеччини». Меморіал Гете і Шіллера в центрі міста свідчить про почесні зв’язки Веймара з цими двома письменниками, чим пишається багато місцевих жителів. Сьогодні Веймар може пишатися своїми більше як 150 вісниками Царства.

Однак на півночі картина зовсім інша — там живе менше вісників і відстані між зборами набагато більші. Особливо там важко з робочими місцями. Багато людей, що мають роботу, знаходяться під тиском працювати понаднормово, щоб не втратити місце. Один брат, який служить повночасним проповідником на півночі країни, пояснює: «Під забороною кожному братові було потрібно охорони Єгови у проповідницькому служінні, але знайти роботу було легко. Тепер все навпаки. В нас є свобода проповідувати, але ми потребуємо його керівництва щодо роботи. До такої зміни нелегко звикнути.

Чи задоволені вісники з можливості проповідувати частіше? Вольфганг вважає так: «Набагато краще, коли один і той самий вісник багато разів опрацьовує територію. Люди більше довіряють йому і є відвертішими». Крім того, люди «вже не бояться розмовляти про релігію в дверях, навіть коли прохожі можуть чути розмову. Релігія вже не є забороненою темою». Ральф та Мартіна погоджуються з ним. «Нам подобається частіше працювати на своїй території. Можна особисто знайомитися з людьми. Також ми в захопленні від великої кількості різноманітної літератури, яку тепер маємо».

Вдячність за нашу літературу

Ральф і Мартіна особливо цінують книжку «Як виникло життя? Шляхом еволюції чи творення?». Для багатьох мешканців колишньої НДР, які прийняли атеїзм, ця книжка виявляється чудовим підручником для біблійного вивчення. Але вони також хотіли мати публікацію меншого об’єму з подібним матеріалом. «Ми дуже тішилися, коли у 1992 році на обласному конгресі «Носії світла» в Дрездені було оголошено випуск брошури «Чи Бог дійсно дбає про нас?». Це було відповіддю на наші молитви».

Багато людей, що не є Свідками, захоплюються публікаціями Товариства Вартової башти. У липні 1992 року доцент у галузі соціальної педагогіки написала, щоб висловити свою «велику повагу та сердечну подяку» за публікації, які вона використовує, готуючись до своїх лекцій. У січні 1992 року одна жінка в місті Росток взяла у двох Свідків, які прийшли до неї, примірник книжки «Ви можете жити вічно в Раю на землі». Пізніше вона так написала до бюро філіалу в Німеччині: «Я належу до лютеранської церкви. Я дуже поважаю діяльність Свідків Єгови. Вони рішуче заявляють, що людство більше не може жити без Божого керівництва».

Яке духовне керівництво дають своїм членам церкви́ загальновизнаного християнства? У грудні 1991 року в авторитетній газеті «Цайт» було написано, що, хоча лютеранська церква і «купалася якийсь час у славі як мати мирної революції, її популярність серед населення, здається, блискавично падає». І дійсно, один представник лютеранської церкви скаржився: «Люди сплутали життя в системі вільного ринку з раєм». Один член церкви в Магдебурзі написав листа з просьбою про більше інформації. Чому? «Після багатьох років, прожитих з усмішкою невірства,— писав цей чоловік,— я тепер глибоко переконаний, що це останні дні цього світу і що в недалекому майбутньому ми зазнаємо багато лиха» (2 Тимофія 3:1—5).

Будівництво завдяки росту

До «Венде» в НДР не можна було мати Залів Царства. Тепер вони дуже необхідні. Їх будівництво є справою першорядної ваги. Це ще одна галузь правдивого поклоніння, в якій відбулися великі зміни. Випадок, що стався з одним братом, показує, наскільки швидко все помінялося.

У березні 1990 року, всього кілька годин після того, як Свідки Єгови в НДР отримали законне визнання, одного брата попросили звернутися до групи Свідків, вперше в житті використовуючи мікрофон. Через два з половиною роки його збір відкрив новий Зал Царства. До кінця 1992 року для 16 зборів було побудовано сім Залів Царства. Планується будівництво ще понад 30 Залів Царства і гарного Залу Конгресів.

Око, зосереджене на Божому Царстві

«Відразу після «Венде»,— зауважує один християнський старійшина,— багато людей відкидали Біблію. Вони покладали надії на новий уряд, який обіцяв нарешті створити кращі умови». Чи їхня надія сповнилася? «За два роки люди змінилися. Вони тепер погоджуються з нами, що людські уряди не можуть забезпечити миру та праведності».

Маси людей раділи падінню жорсткого соціалізму в НДР, оголошуючи, за їх словами, золотий вік західної ідеології. Але вони були розчаровані. Який би уряд не був при владі, Свідки Єгови тримають свої очі чистими і пильно зосередженими на Божому Царстві, яке сяє, ніби небесна зірка. Ця надія ніколи не доведе до розчарування (Римлян 5:5).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 26]

Свідки Єгови в Німеччині використовують свою свободу, щоб усе більше і більше займатися справами Царства.