Сторінка 2

У 1985 р. Сполучені Штати Америки ввезли з Японії 40 мільярдів доларів вартості товару, більше ніж продали Японії. Незважаючи на міжнародні зусилля зрівноважити торгівлю між країнами, то в 1986 р. торговий дефіцит США з Японією збільшився на 58 мільярдів доларів!

Чому ж така зростаюча нестійкість? Як це на вас впливає? Чому з цього можуть виникнути дуже шкідливі наслідки? Яка є тривала відповідь до цієї проблеми? Наступні статті в „Пробудись!” обговорюють ці питання.

Торгова війна — як це впливає на вас

У ЛИСТОПАДІ 1985 р. одна мати вислала 2000 доларів американському місіонерові в Японії, щоб заплатити його подорож додому на вакації наступного літа. Коли б місіонер відразу був розміняв ті гроші на японські, то був би одержав 400 000 ієн,— один долар у той час дорівнював 200 ієн. Замість розміняти гроші, він вирішив почекати аж поки не буде купувати квиток на літака в липні 1986 р. Тоді ціна долара впала на 160 ієн, і його гроші мали тільки 320 000 ієн вартості. Він загубив 80 000 ієн (близько 500 доларів США) тому що не розміняв ті гроші сім місяців раніше. Тепер йому не вистачало грошей заплатити подорож за себе й його дружину.

Зниження вартості США долара не впливає тільки на міжнародних подорожніх. Якщо ви вже недавно купували речі імпортовані з Японії або Західної Європи, то це теж на вас вплинуло. Обслідування виявляють, що імпортовані автомашини, фотоапарати, годинники, а навіть вино та сир, збільшились ціною від 10 на 20 процентів минулого року. Якісний фотоапарат з Японії, який продавався за 400 доларів у жовтні 1985 р., наприклад у червня 1986 р., продавався за 450 доларів,— 12,5 процентів більше. „Додаткові зміни валютного курсу правдоподібно будуть ще більше підвищувати ціни”, каже аналітик фінансів у США.

Вищі ціни це тільки одна сторона цієї справи. Індустрії в Японії й Західній Німеччині теж знаходяться в скрутному становищі через це економічне завернення. Хоч до кількох місяців ціна того самого фотоапарата збільшилась від 400 на 450 доларів США, то в дійсності вона впала від 98 000 на 78 000 ієн японськими грішми. Тому то заявляють, що один з найбільших промисловців електричного товару в Японії губить 30 мільйонів доларів кожного разу, як ціна долара впаде одну ієну вартості. Те саме буває із зовнішньою торгівлею автомашин, сталевих виробів, текстильних, а також іншого експортованого товару.

Змагаючись одні з одними, індустріальні велетні дуже знижують кошти виробництва й зменшують дохід. Менші компанії, які не можуть понести такої втрати, банкрутують. У Майнічі шімбун, головній газеті в Токіо, було заявлено, що від жовтня 1985 р. до серпня 1986 р., збанкрутувало 292 фірм. Через це робітникам в Японії минулого року щонайменше підвищили зарплату в 31 роках — у середньому 4,5 проценти. Безробіття збільшилось на 2,9 проценти всіх робітників,— найбільше безробіття після 1953 р. Побоюються, що ця норма „збільшиться на 7 до 8 процентів”, так як сказав керівник Японської федерації робітничих спілок.

Наслідки торговельної нестійкості

Але чому вартість долара так впала? Просто, через торгову війну в дуже конкуруючому світі міжнародної торгівлі. Декотрі країни експортують більше товару ніж ввозять, і тому мають лишок. Наприклад, торговельний лишок у Канаді налічується на 18,6 мільярдів доларів щороку, а Японія експортувала 82,7 мільярди доларів товару вище ввезеного в 1986 р.

З другого боку, такі країни як Сполучені Штати Америки ввозять з-закордону більше товару ніж продають. Легко бачити як це впливає на економію країни. Такий торговий дефіцит витворює серйозне безробіття й дуже шкодить економічній стійкості країни.

Знаючи, що економія цілого світу здебільше залежить від стійкості економії США, то міністри фінансових справ і банкові королі п’ятьох головних індустріальних країн зібрались у вересні 1985 р., і погодились знецінити долара США проти грошей головних країн світу. Гадали, що знеціненням долара, товар, який виробляється в Сполучених Штатах Америки буде дешевший й більш конкуруючий в інших країнах. Це збільшить експорт американського товару. В країні буде менший попит ввезених речей, тому що вони тепер будуть більш коштовні. У теорії, це мало знижити торговий дефіцит США.

Спочатку цього плану, валютна цінність США долара знижилась 20 процентів у порівнянні з марком, ієною, франком, і з грішми інших великих країн. Але, чи ж це завернуло торгову нестійкість? „Незважаючи на поправлення валютного курсу, то двобічний торговий дефіцит не знижиться цього року”, сказав Мальком Балдріч, міністр комерційних справ у США, в промові минулого року перед японськими торговими й урядовими провідниками.

Справді, американські споживачі таки купують ввезений товар. Наприклад, рапорти виявляють, що в 1986 р. Сполучені Штати Америки ввезли з Японії так багато автомашин як у 1985 р. Тому що ціна кожного авта збільшилась, і тому що продалось так багато автомашин як минулого року, то це значить, що ціна ввезеного товару збільшувалась. Торговий дефіцит США збільшився від 118 мільярдів доларів у 1985 р. на 175 мільярдів у 1986, близько одна третя цього великого дефіциту створилась торгівлею з Японією!

Те що стається в Японії й США також відбувається в інших країнах. Торгова війна впливає на нас усіх. Яка ж причина на цю війну? Що можна зробити про це? І чи є тривала відповідь на цю проблему?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Чому ціна якісного японського фотоапарата збільшилась від 400 на 450 доларів США грішми до кількох місяців?

Яка ж причина проблеми?

„КРАЇНИ є втягнені в геополітичну ігру заляканості”, було сказано в часописі Нью-Йоркський час спочатку цього року. Через збільшуючий торговий дефіцит Сполучені Штати Америки ще більше знижили свого долара в порівнянні з японською ієною й німецьким марком. Тому то рапорт у Час продовжує й каже: „Кожна країна старається примусити іншу змінити внутрішню політику... [щоб] зрівноважити торгівлю”.

Чому ж не було надійного поліпшення в міжнародних торгових спорідненнях, коли знижили вартість долара? Чому в Сполучених Штатах Америки наростає такий великий дефіцит? І чому в таких країнах як Японія й Західна Німеччина торгові лишки збільшуються незважаючи на збільшуючу вартість їхніх грошей?

На ці запитання видатні економісти цілого світу дуже шукають відповідей. Як би там не було, то ясно, що тільки змінювати вартість долара не вистачає, щоб розв’язати торгові проблеми в світі. Тимчасом, обвинувачення торгових країн одна одних вже дійшло до гарячого, політично, а також економічно.

Збільшуючась торгова незгода

Наприклад, багато людей в Сполучених Штатах Америки вірять, що тоді як Америка відкрила свої ринки до закордонної торгівлі, то інші країни — Японія, і до меншого ступеня, Західна Німеччина та інші — не відкрили своїх. Замість цього, вони кажуть, що ці країни звертаються до несправедливих торгових практик для того, щоб збільшити вивезення своїх продуктів, і охороняють свої ринки від ввезення закордонних. Через це, вони кажуть, що в США зростає безробіття й люди не можуть жити з чесної праці. Через це виникла значна незгода, а навіть ворожість між Сполученими Штатами Америки а їхніми торговими партнерами.

Також нарікають, що фірми в Японії дуже мало платять своїм робітникам, у порівнянні з зарплатою робітників у США, і через це Японія може продавати свої продукти дешевше від інших країн. З другого боку, щоб вступити в торгівлю з Японією, то закордонні фірми мусять змагатись з традиційними й приватними торговими звичаями, складним розповсюдженням і системами оподаткування, нормою якості, мовою, прихильностями та упередженостями японців, і неохочістю купувати закордонних речей. Все це, кажуть закордонні комерсанти, ставить їх у невигідне становище.

Ці скарги підсумував США міністр комерційних справ, Малком Балдріч, у промові перед видатними японськими комерсантами в Токіо: „Японія не може вести торгівлі з своїми партнерами на основі все збільшаючогося експортування своїх продуктів за кордон і неохочості ввозити з-закордону продуктів інших країн. Немає сумніву, Японія має велику силу в світі економії, але не сповняє своїх відповідальностей, які приходять з тією силою”.

Зустрічні обвинувачення

З другого боку, японські комерсанти звертають увагу на те, що фірми в США цікавляться тільки скорими прибутками. Тоді як японці охоче чекають на прибутки, то комерсант у США мусить негайно здобути їх, щоб сплачувати борг у акціонерів. Наприклад, у 1970 р. фірми США й Японії почали коштовні дослідження, щоб лазаром відтворювати музику, а також зображення на пластинках. Компанії в США, не здобувши успіху, покинули проект. Але, одна компанія в Японії продовжувала дослідження й стала головним продавцем стислих цифрових пластинок.

Важливий фактор торгової нестійкості, на думку японців, є те, що вони люблять заощаджувати, тоді як американці орієнтуються на витратах. У середньому, японці заощаджують чотири рази більше за американців,— 30 процентів більше від валової продукції цілої країни.

Наприклад, японці вірять, що вони мають конкурсну перевагу, не через нижчий кошт продукції, але через вищу продуктивність і краще управляння. Один американський спостерігач зауважує, що „продуктивність робітників у п’ятьох найбільших сталеливарних заводах у Америці є майже одна третина меншою від продуктивності японських робітників. Це значить, що коли б японським робітникам платили так як американським, то американські виробники таки не зможуть конкурувати з японськими в безмитній торгівлі. Автомобільні фірми в Америці теж не можуть змагатись з японськими”.

Щодо обвинувачення, що японці не люблять ввозити товару з-закордону, то багато японців вірять, що просто це не правда. Вони кажуть, що завжди є готові купувати імпортовані речі з умовою, що закордонні виробники будуть виробляти свої продукти до смаку японських людей. Наприклад, один виробник іграшок у США переробив ляльку, надаючи їй більш модної фігури, коротші литки, і темнокарі очі. Продалось мільйони таких ляльок. Подібно, одна компанія, яка виробляє неалкогольний напій, користувалась 60 процентів попитом у Японії, тому що підсолодила напій — точно те, чого японці бажали. Закордонні компанії, які звертались до таких маневрів, зазнали дуже великий успіх.

Декотрі японці навіть вірять, що Сполучені Штати Америки дуже перебільшили цю справу торгового дефіциту, щоб зняти вину з своїх марних результатів. Тому що в Сполучених Штатах Америки є ще так раз людей як у Японії, то японці кажуть, що правдоподібно вони ніколи не будуть купувати так багато американського товару як американці японського. Крім того, вони вірять, що частоцитовані цифри не є правдиві, тому що в них не поміщаються цінність тих речей й обслуговувань, які продаються американськими компаніями в Японії. Одна дорадча фірма заявляє, що в Японії є 3000 таких фірм, і що в 1984 р. найбільших 300 продали 44 мільярди доларів вартості товару в Японії.

Переміщення американських фірм у закордонні країни, для того, щоб користати з дешевої праці погіршує торгову нестійкість. Усе більше й більше телевізорів, комп’ютерів, автомашин, та інших продуктів, маючих США марку виробляються в Японії, Мексіці, Тайвані, і в інших країнах, а тоді продаються в Сполучених Штатах Америки. Це не тільки збільшує безробіття в США, кажуть японці, але також підвищує цифри „імпортованих” продуктів.

Здається, обидві сторони мають добрі причини нарікати одна на одну або виправдувати свої власні практики. Але, тоді як обвинувачення продовжуються, то немає нічого показати, що торгова війна, або торгова нестійкість уже зменшується. Може бути, що нації тільки бачать симптоми. Дійсні причини напружених торгових споріднень є багато глибші.

Дійсна причина?

Припустім, що більше речей виробляються в одному штаті й продаються у іншому в Сполучених Штатах Америки, або з одного району в другому в Японії. Чи ж з цього виникла б торгова війна або економічна криза? Ні. Тому що споживачі не дбають звідкіля походять ті речі тільки, щоб вони були якісні й некоштовні. Яка ж різниця між цим а міжнародною торгівлею?

Головна газета в Японії, Ашаї шімбун, каже, що це „економічний націоналізм”. Замість турбуватись економічним становищем світу, то кожна країна тільки цікавиться своїм власним добробутом. „Японці дуже переконались, що тільки домашні продукти якісні”, каже керівник американської Телефон і телеграф інтернешенал компанії в Токіо. Те саме можна сказати про американців, німців, англійців, і майже про всіх інших людей. Нації є дуже розділені.

Дійсно, торгові горя й знецінений долар є тільки симптомами системи, яку мучать війна, насильство, націоналізм, себелюбна честолюбність, і понад усе, безнадійність. Чи є хтось маючий спроможність викоренити із світу ці різні перепони й відновити здоров’я, не тільки світовій економії, але також усім точкам нашого життя?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи вища продуктивність японських робітників може сприяти торговому дефіцитові з Японією?

Чи є тривале розв’язання?

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРИ і президенти вже обговорювали це питання. Провідники торговельних підприємств і керівники банків теж обговорювали його. Урядовці великих корпорацій старались як могли віднайти відповідь на нього. Але яке ж є сьогоднішнє становище міжнародної торгівлі?

З Вашінгтона, Ф.О.К., маємо цей рапорт від міністра фінансів, Якова Бейкера: „Тоді як планування натякають деяке зниження тих [торгових] нестійкостей в 1987 р., то вони можуть зрости на 1988 рік і продовжуватись небажаною нормою політично, а також економічно”.

З Сеула, Південної Кореї, маємо цю новину: „Незадоволення проти американців збільшувалось між інакомислячими та студентами Південної Кореї, частково тому, що вони бачать у цьому американський протекціонізм [економічна політика спрямована на захист національної промисловості] проти корейських продуктів... Сполучені Штати Америки стараються пожертвувати Корею, щоб зменшити свій торговий дефіцит”.

Відносно Європи, маємо цей рапорт: „Європейське економічне товариство складаючись з 12 націй [ЄЕТ], найбільший блок торгових націй у світі,.. каже, що фірми в Японії стараються надолужити зменшену продаж товару в Сполучених Штатах Америки вивезенням більше товару до Європи... [Члени-нації ЄЕТ] турбуються зростаючим безробіттям спричинене ввезенням товару, і загрожують наново загнуздати імпортування продуктів з Японії”.

Ясно, незважаючи на те, що політичні діячі й фінансові міністри цілого світу дуже старались запобігти проблему, то їхні ідеї таки не здобули бажаних наслідків. Торгові споріднення між країнами погіршуються, і обвинувачення доходять до спалаху.