Цікаві події минулого року

«ХВАЛИТИМУ Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую» (Пс. 146:2). Як би радів псалмоспівець, коли б він жив сьогодні і бачив, що земні служителі Єгови, як ніколи раніше, приносять Богові хвалу! Така хвала значно збільшується завдяки використанню книжки «Чого насправді вчить Біблія?». Ця публікація зворушує серця багатьох людей, які наполегливо шукають правду про Бога (Дії 17:27).

Щоб хвала Єгові лунала голосніше, багато філіалів організували курси вивчення іноземної мови. Ці курси допомагають вісникам і піонерам звіщати добру новину ще більшій кількості людей. Можливо, і ти захочеш вивчати якусь іноземну мову, щоб розширити своє служіння.

Крім того, хвала Єгові звучала під час тритижневої кампанії, що проводилась по всій землі. Тоді розповсюджували спеціальне запрошення на обласні конгреси під гаслом «Визволення близько!», які відбулися аж у 155 країнах. У цій унікальній кампанії брали участь мільйони вісників Царства з понад 99 000 зборів. Брати з одного комітету конгресу написали: «Кампанія спонукала деяких зацікавлених взяти участь у праці свідчення. А дехто з неактивних вісників знову почав проповідувати». Одному брату, який був неактивним упродовж 35 років, принесли запрошення додому, і відтоді він не пропускає жодного зібрання. Далі наведено лише декілька випадків, про які повідомили з різних філіалів.

Франція.

Одна жінка, яка сповідує католицьку віру, та її чоловік відвідали свого родича і побачили в нього запрошення на конгрес. Порушені в запрошенні запитання дуже зацікавили їх. Це подружжя прийшло на конгрес разом зі своїми трьома дітьми. Брат-обслуговуючий сердечно привітав їх, дав їм Біблії і знайшов місця біля родини Свідка, який жив лише за три кілометри від них. Обидві сім’ї провели той день разом і домовилися про біблійне вивчення. Наступного тижня, коли районний наглядач відвідував збір, зацікавлена сім’я прийшла на зібрання.

Індія.

Відома естрадна артистка, Суніта, прибула на гастролі в Канаду. Тамтешні Свідки запросили її на зібрання, яке проводилося пенджабською мовою. Вона погодилась прийти. Їй сподобалося зібрання, особливо тому, що там звертали увагу на Біблію. Отримавши запрошення на обласний конгрес, Суніта відразу скасувала свої виступи, заплановані на ті вихідні, щоб бути на всіх трьох днях конгресу. Вона не жалкувала про своє рішення. Наприкінці першого дня Суніта сказала: «Це правда». Повернувшись в Індію, вона пішла до місцевого Залу Царства разом з матір’ю, сином, племінником і подругою. Коли з цією жінкою зустрілися її колишні пастори, вона повідомила їм про своє тверде рішення стати Свідком Єгови. Крім того, Суніта порадила їм також піти до Залу Царства.

Сербія.

Одна китаянка, яку назвемо Мей Лі, живе в Белграді. У 2006 році вона почала читати «Вартову башту» рідною мовою. Мей Лі одержала запрошення на обласний конгрес у Лейпцигу (Німеччина), програма якого мала проводитися китайською. Вона вирішили відвідати конгрес, хоча Лейпциг лежить приблизно за 1000 кілометрів від Белграда. Ця жінка отримала триденну візу, полетіла до Мюнхена, а потім поїздом добралася до Лейпцига. Подорож обійшлася їй у суму, еквівалентну її зарплаті за два місяці. Програма конгресу і спілкування з іншими делегатами глибоко зворушили Мей Лі. Коли вона повернулася до Белграда, то разом з матір’ю згодилась на біблійне вивчення і стала відвідувати книговивчення, яке проводилося китайською мовою.

США.

Один комітет конгресу повідомляє: «Протягом усіх трьох днів конгресу серед присутніх можна було побачити чимало гостей. До них належала жінка, яка прийняла запрошення в той день, коли молилась до Бога і просила покерувати її життям. Їй потрібно було дві години, щоб доїхати машиною до місця проведення конгресу. Вона слухала програму як у суботу, так і в неділю, і погодилася на біблійне вивчення». Далі у цьому повідомленні говориться: «Один чоловік біг вулицею за нашим братом, який залишив запрошення його сину. Брат не знав, чого очікувати, і був приємно вражений, коли «переслідувач» люб’язно попросив знову зайти до нього, щоб поспілкуватися. Тримаючи в руках Біблію, цей чоловік ставив багато запитань; з ним розпочали біблійне вивчення».

Інший брат запропонував запрошення одному чоловікові на будівельному майданчику. «Чи я можу розповісти про це ще комусь?» — запитав чоловік. «Безумовно!» — відповів брат, не здогадуючись, що той чоловік щосуботи зранку веде радіопрограму. І дійсно, він розповів іншим про запрошення, прочитавши його під час свого шоу! В результаті цього чимало людей захотіли отримати запрошення на конгрес.

Дванадцятирічна Морган служить допоміжним піонером. За тиждень до початку спеціальної кампанії вона зустріла чоловіка, який ставив їй багато біблійних запитань, і запросила його на публічну промову в місцевий Зал Царства. Чоловік прийшов, хоча й повинен був відразу після зібрання поїхати на похорон родича. Під час спеціальної кампанії Морган дала цьому чоловікові запрошення. Він сказав: «Я обов’язково прийду в суботу і неділю, а в п’ятницю мушу працювати». Потім він поцікавився, що́ в таких ситуаціях роблять Свідки. «Зазвичай вони беруть відпустку, але іноді їм доводиться звільнятися з роботи»,— відповіла наша сестра.

Коли Морган знову завітала до зацікавленого чоловіка, він розповів про свою розмову з начальником. Звернувшись до начальника з проханням, він сказав, що звільниться, якщо той не відпустить його у п’ятницю. Начальник відповів, що дуже цінує його як працівника і дасть йому вихідний не тільки у п’ятницю, але й у четвер, аби він міг належно приготуватися.

Цей чоловік відвідав усі три дні конгресу, але він був не один. Разом з ним приїхали 8 членів його родини і 12 друзів та їхні рідні — загалом 35 осіб! Коли спочатку він сказав Морган, що хоче приїхати приблизно з 30 іншими особами, вона відповіла: «Я не зможу зайняти вам стільки місць». «Розумію,— промовив чоловік.— Якщо потрібно, то ми сядемо і на крокві». Безсумнівно, всі вони знайшли зручні місця.

«КНИЖКА... ВЧИТЬ ТАК, ЯК ЦЕ РОБИВ ІСУС»

Звіти показують, що посібник для біблійного вивчення «Чого насправді вчить Біблія?» є своєчасною допомогою у проповідницькій праці. За словами однієї зацікавленої, «цей посібник відкриває очі і живить серце та розум». Один обласний наглядач написав: «Ця книжка захоплює, тому що вчить так, як це робив Ісус. Вона викладає думки стисло, відверто та зрозуміло і при цьому дуже зворушує серце». Розгляньмо нижчеподані випадки.

Австралія.

Наш брат ремонтував дім хворої жінки і розповів їй про надію на Царство. Через декілька днів він прийшов до неї з піонеркою, і жінка запитала про останні дні. Свідки розгорнули книжку «Чого вчить Біблія», показали розділ 9 під заголовком «Чи ми живемо в «останні дні»?» й обговорили матеріал. Її здивувало написане в Біблії, і вона сказала: «Моя церква тримала мене в темряві».

Далі брат пише: «Коли ми знову прийшли до цієї жінки, то вивчали 1-й розділ за назвою «Яким є Бог насправді?». Ми також пройшли матеріал з додатка, в якому пояснено, чому в декотрих перекладах Біблії не вживається Боже ім’я. Вона прочитала передмову до своєї Біблії, в якій було зазначено, що перекладачі замінили слово «Єгова» словом «Господь». Це розсердило жінку, оскільки її запевняли, що в неї добрий переклад Біблії. Вона сказала, що хоче відвідувати християнські зібрання.

Бельгія.

Сестра, на ім’я Інґрід, зустріла одну африканську жінку, яка з упередженням ставилася до Свідків Єгови. Коли Інґрід люб’язно показала їй книжку «Чого вчить Біблія», жінка вже не реагувала так гостро, оскільки прагнула зрозуміти Боже Слово. Вона навіть погодилася на вивчення, але за умови, що будуть зачитуватись усі біблійні вірші. Тепер ця жінка відвідує зібрання, часто дає коментарі і хоче стати вісником Царства.

Бразилія.

Свідки вивчали Біблію з підлітком, на ім’я Паулу. На жаль, коли йому було 16, його батьки розлучилися. Щоб допомагати матері, Паулу приєднався до групи музикантів, які грали музику в ритмі самба. Незабаром він став вести неморальне життя і зловживати алкоголем. Проте певні біблійні істини залишилися в його серці. Він відмовився грати в центрі вуду, усвідомлюючи, що ця релігія має зв’язок з демонізмом. Паулу також почав розуміти, наскільки беззмістовне його життя. Коли в 2005 році один молодий брат показав йому книжку «Чого вчить Біблія», Паулу відразу захотів пізнавати правду і почав навчатися. Невдовзі він вийшов з тієї групи і тепер відвідує християнські зібрання.

Великобританія.

Під час служіння від дому до дому Мерілін зустріла молоду матір, на ім’я Мелані, яка зацікавилася Біблією. Мерілін залишила їй буклет і пообіцяла прийти знову. Після кількох спроб їй вдалося застати Мелані вдома. «Я вирішили відразу використати книжку «Чого вчить Біблія»,— говорить Мерілін,— і завдяки цьому почалося успішне біблійне вивчення. Напередодні Різдва Мелані здивувала мене, сказавши, що востаннє ставить різдвяну ялинку. До такого рішення її спонукало те, що вона довідалася про Різдво, читаючи цю книжку».

Колумбія.

Начальниця дозволила Консуело взяти відпустку, щоб та могла відвідати обласний конгрес. Коли Консуело повернулася на роботу, начальниця запитала її, як пройшов конгрес. Між ними відбулася жвава розмова, і Консуело показала книжку «Чого вчить Біблія». Жінка попросила дати їй цю книжку. Через два дні начальниця повернула книжку, сказавши, що вона із захопленням прочитала її. «Ця книжка не лише для читання, але й для вивчення»,— пояснила Консуело і показала, як проводиться вивчення. «Це значить, що я можу вивчати цю книжку?» — запитала начальниця. Неважко здогадатися, що вони домовились про вивчення. Незабаром ця жінка стала свідчити своїм родичам і друзям. Крім того, вона почала відвідувати християнські зібрання, на які інколи з нею приходять її син і бабуся.

Гайана.

Сталий піонер Джозеф розпочав вивчення за допомогою книжки «Чого вчить Біблія» з чоловіком, який декілька років тому зустрічався зі Свідками у столичному місті Джорджтауні. Коли Джозеф уперше прийшов на вивчення, цей чоловік чекав його разом зі своїми дорослими синами та їхніми дружинами. Вони теж взяли по книжці. Наступного тижня батько розповів, що вчитель місцевої школи взяв у нього книжку «Чого вчить Біблія», прочитав її і сказав, що «в ній правда». Тож до того вивчення приєднався і вчитель. Тим часом сусід почув про вивчення і попросив дозволу бути присутнім. Наближався Спомин, і Джозеф запросив усіх на цю урочисту подію. Чоловік, який зацікавився першим, захворів і тому не зміг піти. Однак його сім’я і вчитель зі своєю сім’єю прийшли на Спомин. Усі вони продовжують робити добрий поступ.

Польща.

Під час свідчення на вулиці Люціан зустрів свого шкільного товариша, 50-річного Яна, якого не бачив уже багато років. У розмові Люціан згадав деякі думки з книжки «Чого вчить Біблія». Ян розповів, що в нього померла дружина і він почав курити й пиячити. Далі Люціан говорить: «Через декілька днів я зі своїм другом прийшов до Яна. Він чекав нас. За його проханням, ми відразу почали вивчення за допомогою книжки «Чого вчить Біблія». Правда зворушила його серце, і він старається подолати свої згубні звички та більше не вживати вульгарної мови.

Іспанія.

Чому один гематолог порадив пацієнтці, яка страждала від депресії, вивчати Біблію? Якось двоє членів комітету зв’язку з лікарнями відвідали цього лікаря і дали йому книжку «Чого вчить Біблія». І лікар, і пацієнтка страждали від депресії внаслідок серйозної хвороби. Його дуже зворушила книжка «Чого вчить Біблія», і він показав її своїй пацієнтці. Лікар запевнив жінку в тому, що вони обоє зможуть мати оптимістичний погляд на майбутнє, почавши вивчати Біблію зі Свідками. Через кілька днів піонерка, яка свідчила на вулиці, зустріла цю жінку, і та погодилася на вивчення. Гематолог також почав вивчати Біблію і вже відвідує християнські зібрання.

Замбія.

Сільський голова, на ім’я Ґоліят, який мав двох дружин і десятеро дітей, не є велетнем, але він та члени його сім’ї зробили гігантські кроки на духовній ниві. Прочитавши книжку «Чого вчить Біблія», Ґоліят невдовзі почав узгоджувати своє життя з біблійною правдою. У січні 2006 року він разом із сім’єю став відвідувати зібрання, а в лютому попросив свою другу жінку залишити його дім і узаконив стосунки з першою дружиною (Матв. 19:4—6; 1 Тим. 3:2). У березні цей чоловік відмовився від посади сільського голови, а в квітні він і його дружина Естер стали неохрещеними вісниками. Зрозуміло, що їхнє рішення служити Єгові не сподобалося демонам, які почати дошкуляти Естер. Однак вона протистояла їм, дотримуючись поради з Якова 4:7. Яким був результат? Вона сказала: «Разом з чоловіком ми тепер вільні люди».

НАМАГАННЯ СВІДЧИТИ ІНШОЮ МОВОЮ

У багатьох країнах можна побачити великий наплив іммігрантів, які розмовляють тією чи іншою іноземною мовою. Часто ці люди прибувають з країн, де накладено обмеження на працю проповідування. У результаті цього «відчинилися великі двері, а з ними й доступ до діяльності», і чимало братів та сестер входять через ці двері, вивчаючи іншу мову (1 Кор. 16:9). Крім того, в декотрих країнах багато мешканців розмовляє мовою, яка не є загальноприйнятою. Вісники Царства вивчають ці мови і пожинають рясні благословення.

Щоб сприяти проповідуванню в таких територіях, немало філіалів організували курси вивчення іноземної мови. Для того щоб прискорити процес вивчення мови, на уроках часто обговорюються реальні життєві ситуації, які виникають у служінні. «Курси допомагають зануритись у вивчення мови»,— сказала Елайза, яка вивчає албанську.

Бельгія.

Філіал повідомляє, що понад 300 вісників відвідали 17 класів, в яких загалом вивчали 10 мов. Вік учнів становив від 9 років до 71 року. Інора каже: «Коли я почала вивчати турецьку мову, то ще більше полюбила людей, які нею розмовляють». Аннеліс вивчає китайську. Один репортер з національного телебачення взяв у неї інтерв’ю. Він хотів зробити репортаж про людину, яка почала робити щось нове у своєму житті. Аннеліс пояснила, чому вона вивчає китайську. Коли репортер зустрівся з нашою сестрою через рік, вона розповіла йому про добрі результати в служінні. Очевидно, почуте справило сильне враження на репортера. Інтерв’ю з Аннеліс і відеорепортаж про те, як вона свідчить китайською на автобусній зупинці, було включено в програму, що транслювалася по національному телебаченню в найліпший ефірний час.

Нідерланди.

«Окрім залучення більшої кількості робітників до праці на іншомовній ниві, курси вивчення іноземної мови допомагають братам виконувати важливі обов’язки в зборах»,— написано у звіті філіалу. У Нідерландах існувала невідкладна потреба допомагати у відносно новому румунськомовному полі. До того часу філіал іноді організовував зібрання. Але був лише один брат, який міг проводити зібрання румунською, та він мав погане здоров’я. Тепер і інші брати, закінчивши мовні курси, можуть взяти на себе керівництво. Один брат щотижня проводить книговивчення, другий — вивчення «Вартової башти», а третій вже перекладає промови, які виголошуються нідерландською мовою.

Іспанія.

Починаючи з 2003 року, філіал організував 48 класів, в яких учні вивчали загалом 10 мов. Завдяки цим курсам кількість біблійних вивчень значно збільшилась і досягла близько 50 000. Одна румунська сім’я запросила до себе подружжя спеціальних піонерів, Хуана і Марі Пас. Незабаром там зібралося 16 осіб, у тому числі 19-річний Маріо, який слухав Свідків найуважніше. Хоча Маріо не розмовляв іспанською, а піонери — румунською, він узяв брошуру «Чого Бог вимагає» своєю рідною мовою. Наступного тижня цей юнак попросив про біблійне вивчення і відвідав спеціальний одноденний конгрес, мало що зрозумівши з почутого. Через декілька тижнів він уже відвідував усі зібрання збору і став давати прості коментарі іспанською. Зовнішній вигляд Маріо поліпшився, і юнак почав розповідати іншим про новознайдену віру. Тепер він проводить біблійне вивчення з румунським подружжям, яке робить добрий поступ.

Тим часом Хуан і Марі почали вивчати румунську і невдовзі проводили 30 біблійних вивчень тією мовою! Хуан також веде книговивчення румунською. Після цього зібрання десять вісників відвідують курс румунської мови, який проводить ніхто інший, як Маріо, перший зацікавлений.

США.

Понад 50 мільйонів людей розмовляє у своїх домівках не англійською, а якоюсь іншою мовою. Серед Свідків Єгови приблизно 254 000 вісників служить у 3052 іспаномовних зборах і 53 групах. Ще 26 000 вісників служить у 690 іншомовних зборах і групах. Щоб сприяти праці на цій величезній і різноманітній ниві, філіал організував більш як 450 класів для вивчення 29 мов. Один районний наглядач повідомив: «За останні два роки в нашому районі з’явилися чотири нові збори. Три з них виникли завдяки зусиллям братів, які відвідували курси французької мови».

«Наша мрія здійснилася,— говорить брат, який вивчав іспанську мову.— Протягом багатьох років ми з дружиною хотіли бути місіонерами, але мали виховувати двох дітей. Тепер наші діти виросли і я вийшов на пенсію. Тож три місяці тому ми з дружиною перейшли до іспаномовного збору і вже отримали завдання на Школі теократичного служіння. Окрім того, ми маємо багато повторних відвідин і, можливо, буде п’ять біблійних вивчень. Мені й дружині відповідно 67 та 64 роки, і ми побачили, що ніколи не запізно вивчати іноземну мову».

А що, коли у твоїй території мало людей пізнає правду, а особисті обставини дозволяють тобі змінити місце проживання? Чому б тоді з молитвою не розглянути питання про вивчення якоїсь мови з наміром переїхати в іншомовну територію або в інший регіон країни? Такий переїзд може принести чудові результати і збагатити твоє служіння.

Німеччина.

У цій країні почали запроваджувати курси вивчення іноземної мови понад 30 років тому і більш ніж 1000 осіб оволоділи якоюсь з дев’яти мов, включаючи албанську і в’єтнамську. За словами однієї сестри, ці курси значно ліпші від програми навчання, яку вона проходила в університеті. Учні вчаться розуміти ментальність мешканців інших країн, і це допомагає їм успішніше досягати сердець людей під час служіння.

Паула почала вивчати в’єтнамську мову у 82-літньому віці. Вона їздить на зібрання приблизно за 150 кілометрів. «Я не маю здібностей до мов,— говорить вона,— але дуже вдячна Єгові за те, що він дає мені стільки радості». Паула проводила вивчення з в’єтнамською сім’єю, в якій спочатку чоловік, а потім його дружина зацікавились правдою. Тепер вони обоє охрещені.

Після хрещення це подружжя разом з дочкою втілило в життя свою мрію служити Єгові в рідній країні. Вони побудували просторий дім, щоб у ньому можна було проводити зібрання. Чоловік служить у зборі старійшиною і допоміжним піонером, а його дружина — сталим піонером. Паула надзвичайно зраділа, коли отримала від цієї сім’ї листа, в якому говорилося, що цей чоловік охрестив свою доньку. В листі до Паули дівчинка написала: «Люба бабусю, я скучаю за тобою! Я часто думаю про тебе. Ти завжди будеш моєю бабусею Паулою. Я люблю тебе». Як же це зігріло серце нашої дорогої сестри, яка взялася за вивчення складної мови в похилому віці!

Канада.

Починаючи з 2002 року, загалом 554 особи вивчали іноземну мову в 31 класі у 10 містах. Пол, хворий на параліч нижніх кінцівок, служить у зборі старійшиною. Він узявся за вивчення мандаринської мови. За ним певну частину дня доглядає медсестра, на ім’я Лінда, яка є китаянкою. В її церкві обмовляли Свідків, і тому вона не хотіла слухати звістку про Царство. Якось Пол попросив її відвезти його до Залу Царства, щоб він міг почути публічну промову мандаринською мовою. Вона зробила це, але трималась осторонь і не виявляла жодного зацікавлення. Невдовзі вона відвезла Пола на книговивчення. На цей раз Лінда, як одинока матір, уважно слухала, оскільки обговорювалася тема про сімейне життя. Потім одна піонерка запропонувала Лінді вивчати Біблію, і та погодилась. Вона зробила швидкий поступ, і тепер є нашою сестрою.

У Канаді проживає багато людей, які воліють розмовляти не англійською, а своєю рідною мовою. Кілька років тому піонерка, на ім’я Карма, свідчила індіанцеві з племені «чорноногих», котрий говорить мовою блекфут. Карма, яка разом зі своїми батьками живе у блекфутській резервації, розповідає: «Коли я намагалася свідчити цьому чоловікові англійською, він не захотів слухати і сказав, що я належу до релігії білих людей і що Біблія є книжкою білих. Я подумала, що він міг би поставитися до моїх слів серйозно, якби я дізналась більше про блекфутську мову і культуру». Карма вирішила оволодіти цією мовою і пізніше допомагала 23 вісникам, які щотижня відвідували курси вивчення мови блекфут.

Наша сестра, яка навчалася на цих курсах, проповідувала сімейній парі з племені «чорноногих», котра відвідувала свого хворого сина в лікарні. Їх вразило те, що сестра цікавиться їхньою мовою, і вони дали їй свою адресу. Карма дізналась, що голова сім’ї був саме тим чоловіком, якого вона зустріла рік тому! Тож вона пішла з сестрою на повторні відвідини. «Вони не лише слухали, але й погоджувалися з написаним у Біблії,— пригадує Карма.— Сестра запропонувала їм Біблію і посібник для вивчення. Жінка зі слізьми на очах притисла ці дві книжки до грудей, а її чоловік схвально кивнув головою. Тепер вона вивчає Біблію, а чоловік присутній на вивченні».

Розповідаючи про успіхи цих мовних курсів, філіал додає, що в 2006 році 34 індіанці з племені «чорноногих» відвідали Спомин, який проводився їхньою рідною мовою.

Італія.

Приблизно 7200 вісників відвідали курси вивчення 18 мов. Один з учнів зустрів Самсона, який походив з країни, де працю Царства заборонено. Коли Самсону було 24 роки, він вирушив у подорож, назвавши її подорожжю надії. Спочатку він перетнув пустелю, а далі доплив на човні до Італії. Там молодий чоловік зустрівся з нашим братом, який раніше вивчав його мову. Самсон уважно слухав брата і навіть відвідав християнське зібрання. Потім вони втратили зв’язок на десять місяців. Зустрівшись із Самсоном знову, брат почав вивчати з ним Біблію. Вивчення проводилося в закусочних, метро і на автостоянках. Самсон відвідав Спомин і почав робити зміни у своєму житті, навіть порвав стосунки з жінкою, з якою прожив рік. Тепер він є нашим братом.

Нікарагуа.

У 2006 році брати вперше змогли дати чудове свідчення майянґнанцям. Більшість з них є протестантами і належить до релігії моравських братів. Неофіційним мером кожного містечка зазвичай є пастор тієї церкви. Один з пасторів порушив традицію і дозволив спеціальним піонерам, Гамільтону та Абнеру, залишитися в містечку. Він навіть знайшов для них житло і дав повний переклад Біблії майянґнанською мовою. Брати оволоділи цією мовою і незабаром проводили чимало біблійних вивчень. Коли 13 осіб прийшли на зібрання під час першого візиту районного наглядача, а 90 — на Спомин, ці піонери перекладали програму майянґнанською. Пізніше брати переклали цією мовою дві пісні, і всі співали їх з ентузіазмом.

У зв’язку з таким надзвичайним зацікавленням філіал погодився, щоб ці піонери залишались у своєму призначенні стільки, скільки буде потрібно. Але чи дозволять це органи місцевої влади? На засіданні міської ради дехто звинувачував Свідків Єгови і називав їх антихристами. Але один член міської ради, з яким Свідки вивчали Біблію, сказав: «З того часу як ці двоє молодих чоловіків прибули до нашого міста, я ніразу не бачив, щоб хтось готував їм їжу або прав їхній одяг. Вони самі дбають про себе. Вони навіть вивчили нашу мову! Більше того, вони навчили нас з Біблії про те, чого ми ніколи не знали. Якби ці чоловіки не були від Бога, то вже б давно припинили свою діяльність». Брати отримали дозвіл на проживання.

ПЕРЕКЛАД ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ВАДАМИ СЛУХУ

США.

У 2006 році американською мовою жестів було видано збірку DVD за назвою «Добра новина від Матвія». Вперше вісники з вадами слуху можуть читати цілі розділи з «Перекладу нового світу» своєю рідною мовою. Один старійшина, який має вади слуху, сказав: «Це найліпший лист, який я отримував від Єгови». Інший брат висловився так: «Тепер я можу бачити, як кожен вірш узгоджується з контекстом». Сестра, яка поставила перед собою мету прочитувати щодня по одному розділу, написала: «Я ледь не спізнилася на зустріч, тому що пройшла чотири чи п’ять розділів і зовсім забула про час!»

Бразилія.

Праця проповідування мовою жестів зростає неймовірними темпами. Сьогодні існує 232 збори, зібрання яких проводяться мовою жестів, і вони об’єднані в 10 теократичних районів та одну область. Понад 1000 старійшин і служителів збору, а також 146 спеціальних піонерів — вісім з них мають вади слуху — служать у зборах, зібрання яких проводяться мовою жестів, і проповідують глухим людям. Більш як 100 старійшин і служителів збору своїм духовним ростом великою мірою завдячують чудовим публікаціям, котрі організація Єгови видає для глухих. До цих підручників для вивчення належать «Знання, яке веде до вічного життя», «Чого насправді вчить Біблія?», «Пильнуйте!», «Чого Бог вимагає від нас?» і «Вартова башта». Починаючи з 2006 року, до програми Школи теократичного служіння, яка проводиться мовою жестів, включено публікації, видані цією мовою.

Одна 30-річна шкільна вчителька сказала: «Я відвідала багато служб у різних церквах. Тепер я усвідомлюю, що лише Свідки Єгови справді здатні навчати Біблії глухих людей». За словами цієї жінки, вчення її церкви нелогічні й недієві. Незважаючи на тиск її друзів, вона рішуче настроєна й далі відвідувати християнські зібрання. Нехай же Єгова продовжує приводити таких щиросердих людей до свого Сина! (Ів. 6:44; Об’яв. 14:6).

ЮРИДИЧНІ СПРАВИ

Еритрея.

Оскільки наші брати не брали участі в національних виборах, то, згідно з президентським наказом, виданим 1994 року, Свідків Єгови було позбавлено громадянства. Внаслідок цього рішення наші брати зазнали великих економічних труднощів, і сотні з них втекли з Еритреї, шукаючи притулку деінде. Інші залишилися, в тому числі декотрі Свідки, діти яких ходять до школи. У дев’ятому класі всі учні — хлопці і дівчата — зобов’язані проходити військову підготовку. Тому багато школярів-Свідків після закінчення восьмого класу вирішили припинити навчання у школі.

Відвідувати зібрання збору і брати участь у проповідницькій праці стало небезпечно. Арештовували навіть цілі збори! Однак наші відважні брати і сестри продовжують «підкорятися Богові, а не людині» (Дії 5:29). На сьогодні ув’язнено 31 брата і сестру, в тому числі 73-літнього Свідка, який є громадянином Нідерландів. Інші брати відбувають тюремне покарання за відмову від військової служби. Троє братів — Паулос Іясу, Ісаак Моґос і Неґеде Теклемарійам — перебувають у в’язниці з 1994 року.

Франція.

Двадцять п’ятого лютого 2005 року на розгляд Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) було подано позов щодо несправедливого оподаткування Товариства Свідків Єгови. Понад 874 000 осіб підписали загальнонаціональну петицію проти такої несправедливості, і передали цей документ до ЄСПЛ. Незважаючи на це, у січні 2006 року державні податкові органи наказали братам виплатити суму визначеного податку.

Свідки Єгови негайно звернулися до ЄСПЛ, щоб повідомити про хід справи. Суд відразу розпочав попереднє слухання позову Свідків. Четвертого травня 2006 року ЄСПЛ попросив французький уряд подати йому на розгляд цю справу в письмовому вигляді, щоб визначити, чи було порушено релігійну свободу Свідків Єгови та обмежено їхні права.

Німеччина.

Згідно з рішенням Федерального адміністративного суду в Лейпцигу, прийнятим 10 лютого 2006 року, владу Берліна зобов’язали надати Релігійній організації Свідків Єгови в Німеччині статус публічно-правової корпорації. Такою перемогою закінчились 15-річні правничі баталії. Здобувши цей статус, Релігійна організація не сплачуватиме податків, а також користуватиметься іншими правами, які мають більшість релігій. На цей час влада Берліна офіційно ще не виконала постанови суду, але повинна зробити це до кінця 2006 року.

Греція.

Протягом багатьох років дозволи на будівництво Залів Царства й володіння ними давали з затримкою або й взагалі не давали. Адже, за законом, такі прохання слід було подавати на розгляд єпископу Грецької православної церкви. Але 30 травня 2006 року парламент країни постановив, що лише Міністерство у справах національної освіти і релігій буде давати дозволи також неправославним релігіям.

П’ятнадцятого липня 2005 року адміністрація критого стадіону в Лутракі (Коринф) скасувала своє рішення про надання Свідкам стадіону для проведення обласного конгресу. Адміністрація поставила під сумнів питання про те, що Свідки Єгови є «відомою релігією». За нас поклопотався захисник прав громадян, і в лютому 2006 року адміністрація стадіону пообіцяла знову розглянути наше прохання, зрозумівши, що Свідки Єгови є визнаною релігією.

Непал.

У жовтні 2005 року організацію Свідків Єгови було зареєстровано як релігійне товариство. Одна з цілей, вказаних у статуті організації,— «сприяти духовній освіті» людей. Ця реєстрація допоможе поширювати добру новину в Непалі, де домінує індуїзм.

Румунія.

Хоча Свідків Єгови зареєстрували як релігію в 1990 році, їх не включили у список офіційно визнаних релігій, котрий державні органи влади видали 1997 року. Внаслідок цього братам не дозволяли будувати Зали Царства і їх не звільняли від військової служби, тобто відмовляли у правах, які мають визнані релігії. Верховний суд Румунії зобов’язав уряд визнати Свідків Єгови як релігію, але уряд неодноразово противився цій постанові. У березні 2006 року при сприянні ЄСПЛ уряд у доброзичливій атмосфері врегулював стосунки зі Свідками Єгови, і так закінчилася дев’ятирічна юридична боротьба. Уряд погодився, щоб наша організація мала «всі права та обов’язки, гарантовані законом» для визнаних релігій.

Туреччина.

Коли філіал подав документи для реєстрації нашої організації як офіційної релігії, уряд заявив, що таку реєстрацію неможливо здійснити, хоча законодавство було змінене відповідно до норм Європейського Союзу. Цю справу передано на розгляд судовим органам країни, але зрештою її, можливо, подадуть в ЄСПЛ.

Ще одна проблема пов’язана з військовою службою. Братів призивають на службу по три-чотири рази на рік, аж поки вони не досягнуть певного віку. І кожного разу їх судять. На декого постійно накладають грошові штрафи, а інших ув’язнюють. У 2004 році Юнус Ерчеп подав позов до ЄСПЛ. Хоча брата Ерчепа вже багато разів штрафували, у жовтні 2005 року його посадили в тюрму терміном на 12 місяців, а потім через 5 місяців звільнили. У день звільнення його знову викликали до суду й оштрафували за те, що в попередні рази він відмовився йти на військову службу.

Узбекистан.

За минулі чотири роки документально підтверджено понад 1100 справ про те, як наших братів ув’язнювали, затримували, штрафували і били. Більш ніж 800 з цих випадків сталися в період Спомину 2005 і 2006 років. У багатьох місцевостях міліціонери з палицями приїжджали на автобусах і заарештовували всіх присутніх. Чимало Свідків були оштрафовані, декотрих сильно побили.

Незважаючи на це, брати дали чудове свідчення. Розгляньмо приклад брата і сестри, проти яких висунули кримінальне звинувачення в тому, що вони відвідували зібрання збору і проповідували. Їхній адвокат запропонував судові проаналізувати літературу, яку конфіскували під час арешту. Стали читати вголос книжку «Знання» і брошуру «Чого Бог вимагає», причому читав також сам суддя. Його особливо зацікавив 5-й розділ книжки «Знання» за назвою «Чиє поклоніння схвалює Бог?». Тому суддя сказав, щоб продовжували читати також протягом обідньої перерви.

Коли зачитали цитату з Матвія 28:19, 20, суддя вигукнув: «Так ось чому ви проповідуєте!» Суддя запитав, чому нацистський режим Гітлера переслідував Свідків Єгови. Йому дали три відеокасети: «Фіолетові трикутники», «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму» і «Біблія. Точна історія, достовірне пророцтво». Хоча брата і сестру оштрафували, вони змогли свідчити представникам суду і міліції в такий спосіб, про який вони ніколи навіть і не думали (Луки 21:12, 13).

Судан.

У червні 2006 року діяльність Свідків Єгови було офіційно зареєстровано у вісьмох провінціях. У цих місцевостях брати будують Зали Царства і відкрито проводять великі конгреси. Нашу літературу ввозять у країну без перешкод, а в Хартумі функціонує офіс Свідків Єгови.

Росія.

Дванадцятого квітня 2006 року один з московських зборів, який налічує 200 вісників, проводив Спомин в орендованому приміщенні. Аж ось з’явилося більш як 50 озброєних міліціонерів. Начальник Люблінського відділу міліції зупинив проведення зібрання, заявивши, що діяльність Свідків Єгови в Москві заборонено і тому такі зібрання незаконні. Міліціонери перевірили документи присутніх, конфіскували літературу і забрали 14 братів до Люблінського відділу міліції, де їх протримали понад чотири години. Один брат прийшов до міліцейського відділу, щоб надати співвіруючим юридичну допомогу. Його збили з ніг і погрожували зарізати. Братові наказали не подавати скарги. Проте 17 квітня четверо з 14 братів подали скаргу на Люблінський відділ міліції.

Шістнадцятого травня в Люблінському районному суді Москви розпочалося судове слухання під головуванням судді З. В. Зубкової. Жоден з офіцерів, які брали участь у міліцейському рейді, не прийшов до суду, був присутній лише їхній адвокат. Суддя без пояснень відхилила 50 звинувачень, висунутих адвокатами братів, і залишила без розгляду більшість їхніх клопотань. Однак вона дозволила адвокатові відділу міліції долучити до справи копію рішення Головінського районного суду Москви про заборону діяльності Свідків Єгови в цьому місті, а також письмову оцінку психолога Л. В. Кулікова, який давав показання проти Свідків Єгови на судовому слуханні в Головінському районі.

П’ятнадцятого червня 2006 року суддя винесла рішення, що позивачів затримали незаконно, але не застосувала жодних санкцій проти тих, хто перервав відзначення Спомину. У рішенні також заявлялося, що орендоване приміщення не відповідає вимогам для проведення релігійних служб. Тридцятого червня 2006 року Свідки Єгови подали позов у Московський міський суд, вказавши, окрім усього іншого, на численні процесуальні порушення, допущені Люблінським районним судом під час судового слухання. Спомин було проведено без перешкод у 22 інших місцях Москви.

У першому абзаці цієї статті згадувалося про бажання псалмоспівця, який казав: «Співатиму Богу моєму, аж поки існую» (Пс. 146:2). Сьогодні мільйони служителів Єгови постійно доводять, що мають таке саме сильне бажання. Тож, поки ще існує теперішня система, не допустімо, щоб тюремні стіни, урядові постанови чи мовні бар’єри перешкодили нам співати нашому небесному Батькові!

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Не просто запрошення

У надрукованому запрошенні містився купон, за допомогою якого люди могли попросити проводити з ними біблійне вивчення і/або надіслати їм книжку «Чого вчить Біблія». Невдовзі заповнені купони почали надходити до філіалів по цілому світі. Філіал у США повідомляє, що під час кампанії отримав майже 2000 купонів, у 300 з них було прохання про вивчення Біблії. Безумовно, наполегливі зусилля наших братів і сестер у розповсюдженні цього запрошення і далі приноситимуть добрі плоди.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 12, 13]

Потрібні книжки «Чого вчить Біблія»!

Наприкінці липня 2006 року було надруковано понад 47 мільйонів примірників книжки «Чого вчить Біблія» 155 мовами і ще 10 видань шрифтом Брайля. Лише впродовж одного місяця збори в США замовляли щодня в середньому 42 000 книжок, третину яких просили надіслати терміново. Всесвітня родина Бетелю вважає за честь наполегливо працювати для того, щоб постачати таку літературу нашим братам і сестрам.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 28, 29]

Присвячення філіалів

Албанія.

У 1992 році закінчився 50-річний період заборони нашої діяльності. На присвячення філіалу, який розмістився в околицях Тирани, приїхало 325 братів і сестер. Серед них було четверо стареньких Свідків, котрі роками служили Богові під час заборони, а також делегати з 32 країн. Коли 1992 року в Албанію прибули місіонери, тут служило лише дев’ять охрещених вісників. Тепер їхня кількість становить 3617. Члени Керівного органу Теодор Ярач і Ґерріт Леш взяли участь у програмі присвячення, що пройшла 3 червня 2006 року. Наступного дня вони виголосили промови перед 5153 присутніми, які зібралися на відкритому стадіоні і, незважаючи на проливний дощ, уважно слухали програму.

Хорватія.

Минулого року вісники країни мали подвійне благословення: на обласному конгресі оголосили про випуск повного «Перекладу нового світу Святого Письма» хорватською мовою і відбулося присвячення новозбудованих приміщень філіалу в Загребі. У п’ятницю, 11 серпня, 142 присутніх вислухали промову присвячення, яку виголосив брат Ярач. Перше присвячення філіалу відбулося сім років тому, в 1999 році.

Словенія.

У суботу, 12 серпня, брат Ярач виголосив промову присвячення нового філіалу в містечку Камнік, що приблизно за 20 кілометрів на північ від столиці країни, Любляни, і за 130 кілометрів на захід від Загреба (Хорватія). Раніше члени родини Бетелю жили в столиці на квартирах. Тому вони надзвичайно зраділи, що нарешті житимуть разом усією родиною. Серед 144 присутніх були делегати з 20 країн.

[Ілюстрації]

Філіал в Албанії.

Спеціальне зібрання, на якому було 5153 присутніх.

Нові будинки філіалу в Хорватії.

Філіал у Словенії.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Свідчення жінці з вадами слуху (Бразилія).

[Ілюстрація на сторінці 17]

Перший клас вивчення мови гінді (Німеччина).

[Ілюстрація на сторінці 19]

Лінда і Пол.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Карма проповідує мовою блекфут.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Курси з вивчення іспанської мови в Римі (Італія).

[Ілюстрація на сторінці 20]

Проповідування Самсону мовою тигринья.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Гамільтон і Абнер навчають людей з Біблії майянґнанською мовою.

[Ілюстрація на сторінці 27]

Зал Царства на півдні Судану.