Розпусниця й «земні царі»

В ІСТОРІЇ так званого Християнства є багато прикладів згоди з політикою в яку воно втручувалось і продавало діячам свій вплив. Давайте розглянемо кілька з цих прикладів. Карл Великий (742—814 р. н.е.) був один з правителів, який бачив користі спілкування з релігією й благословення священиків Католицької церкви.

Нова британська енциклопедія пояснює, що папа помазав Карла Великого, його батька, та брата, під час заснування нової династії, і усунення колишньої «відкиненої». Тоді енциклопедія додає: «На тій самій оказії підтвердили політичний союз між Франкською династією а папою проти жителів Ломбардії... Карл (який став Карл Великий) спочатку визнав близький зв’язок між світською державою а церквою».

У році 800 н.е., папа Лев III «вирішив призначити Карла на посаду імператора» західної Римської імперії, і коронував його під час різдвяної меси в базиліці Св. Петра.

Зажерлива розпусниця

Розпусниці треба ж платити. Як Карлові Великому відплатитись Римові, представникові Вавілона, за ці ласки? «Карл... повторив у базиліці Св. Петра обіцянку його батька, щоб передати великі частини Італії під папське володіння». Те саме джерело інформації додає: «У політикою зумовленій релігійності, імперія й церква з’єднались у інституційну й духовну одиницю».

Кардинал Вольсей з Англії (1475—1530 рр.) є ще одним прикладом колишнього втручання релігії в політику. Британська енциклопедія каже, що він був «кардиналом і політичним діячем, і панував над урядом Генріха VIII, короля Англії... У грудні 1515 р. Вольсей став лорд-канцлер Англії... Вольсей користувався своєю великою світською й церковною владою, щоб нагромаджувати собі майно перевершене тільки королевим». Застосовуючи символічну мову в Об’явленні, то проституція високого класу вимагає високої винагороди.

Ще один загальновідомий приклад релігійного втручання в державні справи є кардинал і герцог Рішельє (1585—1642 рр.), який мав великий вплив у Франції, і який теж нагромадив велике майно «надмірне навіть за нормами того часу», каже Британська енциклопедія.

Рішельє заступив інший кардинал, Джуліо Мазаріні (1602—61 рр.), який став першим міністром Франції під час царювання Людовіка XIV. Незважаючи на те, що Мазаріні не був висвяченим свяшеником, то Папа Убран VIII таки висвятив його на Кардинала в 1641 р. Кардинал Мазаріні теж дуже прагнув багатства. Енциклопедія каже: «Вороги Мазаріні докоряли йому за його зажерливість. Він нагарбав посади й парафії й деколи не розпізнавав царського доходу від свого власного».

У наш час фальшива релігія також нагромаджує велике майно й старається впливати на політичні стихії, і якщо можливо, контролювати їх. Один видатний приклад цього є таємна католицька організація Опус Деї (латинське на Боже діло), яка ще до цих пір утішається папським благом і, згідно з автором Лоренсом Лейдером, є «повністю віддана антикомуністичній й реакційній політиці». Ця організація вибирає молодих і розумово добірних католицьких чоловіків із середніх шкіл, університетів, а тоді призначає їх на посади влади й контролю в уряді, фінансових інституціях, і засобах інформації. В Іспанії члени цієї організації дуже раділи із приводу свого успіху під католицьким фашистом-диктатором Франком, коли, одного разу, 10 з його 19 міністрів кабінету вибирались з добірних організації Опус Деї.a

У Сполучених Штатах Америки телевізійні євангелісти є дуже відомі за своє показне багатство й розкішне життя. Декотрі протестантські священики гордовито втручувались у політику а декотрі навіть домагались президентства. Немає сумніву, що ця стара розпусниця хоч повалилась, під цим чи тим виглядом, таки продовжує втішатись пожитками та розкошами влади й намагається командувати. — Об’явлення 17:4.

Але що сказати про назву розпусниці, Вавілон Великий? Як це допомагає нам підтвердити тотожність жінки символізованої в Об’явленні?

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 6]

Кардинали Вольсей, Мазаріні, і Рішельє нагромадили великого багатства тоді як служили на державних посадах.

[Відомості про джерело]

Photos: Culver Pictures