Розділ 5

Надамо слово літопису викопних решток

 1. Що таке викопні рештки?

ВИКОПНІ РЕШТКИ — це залишки стародавніх форм життя, що збереглися у товщах земної кори. Ними можуть бути скелети або їхні частини, як, наприклад, кістки, зуби або черепашки. До скам’янілих решток також належать сліди життєдіяльності організмів, скажімо, їхні відбитки або сліди пересування. Багато решток викопних організмів не зберегли своєї первинної хімічної структури, а складаються з мінеральних речовин, які просочилися в них і набрали їхньої форми.

2, 3. Чому викопні рештки мають велике значення для еволюційної теорії?

² Чому викопні рештки мають таке велике значення для еволюційної теорії? Генетик Дж. Л. Стеббінс відзначив вагому причину цього: «Жоден біолог не бачив, як шляхом еволюції поставала будь-яка з основних груп організмів»¹. Отже, сьогодні на землі не спостерігається перетворення одних живих істот в інші. Усі вони, навпаки, довершені формою та відмінні від інших типів. Як зауважив генетик Теодозиус Добжанський, «світ живого не є суцільним рядом... утвореним неперервною серією перехідних форм»². А Чарлз Дарвін визнав, що «відособленість видових форм [життя] і... відсутність між ними незліченних зв’язуючих ланок являє очевидні труднощі»³.

³ Отже, чітко розмежовані між собою різновиди існуючих сьогодні організмів не підтверджують еволюційної теорії. Власне тому такого великого значення набули викопні рештки. Вважалося, що принаймні вони забезпечать теорію еволюції необхідними доказами.

Чого слід сподіватися

4—6. Про що свідчили б викопні дані, якби еволюція була фактичною?

⁴ Якби еволюція була фактом, то викопні дані, безперечно, засвідчували б поступовий перехід однієї форми життя в іншу. Так справа повинна була б стояти незалежно від того, який варіант еволюційної теорії висувається. Навіть учені, котрі вірять у більш швидкі зміни, пов’язані з теорією «переривчастої рівноваги», визнають, що і такі зміни вимагали б багатьох тисяч років. Тож нерозсудливо вважати, що взагалі не існує потреби у викопних рештках, котрі являли б собою сполучні ланки.

⁵ До того ж, якби в основі еволюційної теорії лежали факти, то слід було б сподіватися, що літопис викопних решток засвідчить початкову стадію розвитку нових структур у живих істот. Повинні існувати принаймні деякі викопні організми з руками, ногами, крилами, очима, різними кістками та органами, що були б на стадії розвитку. Наприклад, повинні бути плавці риби, які перетворюються в лапи земноводних зі ступнями та пальцями, і зябра, котрі перетворюються у легені. Мають існувати викопні плазуни з передніми кінцівками, які перетворюються у пташині крила; із задніми кінцівками, що перетворюються в лапи з пазурами; лускою, яка перетворюється у пір’я, і ротовою частиною, що перетворюється у роговий дзьоб.

⁶ З цього погляду англійський часопис «Новий вчений» зауважив про еволюційну теорію наступне: «Вона передбачає, що повний літопис викопних решток міститиме родоводи живих організмів, у яких простежуються поступові зміни, що відбувалися безперервно протягом довгих відтинків часу»⁴. І як заявив сам Дарвін, «кількість проміжних різновидностей, що існували колись, повинна бути справді величезна»⁵.

 7. Що повинен показувати літопис викопних решток, якщо оповідь про творення у книзі Буття є фактичною?

⁷ З іншого боку, якщо фактичною є оповідь про творення у книзі Буття, то викопні дані не показуватимуть, як одна форма життя оберталась в іншу. Вони мають відображати твердження Буття, що кожен тип живих організмів розмножується лише «за родом своїм» (Буття 1:11, 12, 21, 24, 25). Окрім того, якщо живі істоти з’явилися шляхом творення, то серед викопних решток не може бути несформованих до кінця кісток і органів. Усі рештки викопних організмів мають відзначатися довершеністю та високим ступенем складності, якими відзначаються живі істоти сьогодні.

 8. Що ще повинен показувати літопис викопних решток, якщо живі істоти були створені?

⁸ І на довершення до сказаного, якщо живі істоти були створені, то слід сподіватись, що вони з’являтимуться в літописі викопних решток раптово, без жодного зв’язку з чимось попереднім. А що, коли це буде підтверджено? Дарвін щиро визнав: «Якби численні види... справді зразу починали своє існування, то цей факт був би фатальним для теорії еволюції»⁶.

Наскільки повним є літопис?

 9. Що сказав Дарвін про фактичні дані в його дні?

⁹ Проте чи літопис викопних решток повний настільки, що можна було б достовірно встановити, що́ дістає підтвердження — творення чи еволюція? Більш як сторіччя тому Дарвін так не думав. Які ж слабкі місця мав літопис викопних решток у той час? Він не містив проміжних ланок, необхідних для підтвердження теорії Дарвіна. Такий стан справ змусив його написати: «Чому ж в такому разі кожна геологічна формація і кожний шар не переповнені такими проміжними ланками? Справді, геологія не відкриває нам такого цілком безперервного ланцюга організмів, і це, можливо, найбільш очевидне і серйозне заперечення, яке може бути зроблене проти моєї теорії»⁷.

10. Яка ще одна обставина розчарувала Дарвіна?

¹⁰ Літопис викопних решток у дні Дарвіна розчарував його ще з одного погляду. Він пояснив: «Багато палеонтологів... наполегливо указували на раптову появу в різних формаціях цілих груп видів як на фатальне заперечення, що спростовує думку про змінюваність видів». Він додав: «Є ще інше таке ж утруднення і до того ж ще серйозніше. Це та обставина, що види, які належать до різних головних відділів тваринного світу, раптово появляються в самих нижніх з тих шарів, в яких нам відомі органічні рештки. (...) Цей факт треба поки що визнати непояснимим, і на його можна справедливо вказувати як на велике заперечення проти [еволюційних] поглядів, що захищаються тут»⁸.

11. Як Дарвін намагався пояснити існуючі утруднення?

¹¹ Намагаючись пояснити ці велетенські проблеми, Дарвін вдавався до критики літопису викопних решток. Він сказав: «Я дивлюсь на геологічний літопис, як на історію світу, яка не цілком збереглася» і характеризується «великою неповнотою»⁹. Він та інші припускали, що з бігом часу викопні перехідні форми, яких бракує, обов’язково будуть знайдені.

12. Наскільки повний тепер літопис викопних решток?

¹² Тепер, після більш як столітніх великомасштабних розкопок, вже знайдено величезну кількість скам’янілостей. Чи літопису викопних решток все ще властива така «неповнота»? У книжці «Процеси органічної еволюції» зазначається: «На сьогодні ми маємо величезний фактичний матеріал про давні форми життя, і він постійно поповнюється у міру того, як палеонтологи знаходять, описують і порівнюють викопні рештки»¹⁰. А науковець зі Смітсонівського інституту Портер К’єр додає: «В музеях усього світу є сотні мільйонів скам’янілостей, всі вони каталогізовані та ідентифіковані»¹¹. Отже, у «Посібнику з історії Землі» зазначається: «За допомогою викопних решток палеонтологи тепер можуть дати нам абсолютно чітку картину життя минулих епох»¹².

13, 14. Чому еволюціоністів розчарували нагромаджені викопні дані?

¹³ Що ж говорить літопис тепер, після того як збігло стільки часу й було нагромаджено мільйони скам’янілостей? Еволюціоніст Стівен Стенлі заявляє, що ці викопні рештки «відкривають дещо нове та несподіване про наше біологічне походження»¹³. Книжка «Погляд на життя», написана трьома еволюціоністами, додає: «Літопис викопних решток повний тенденцій, які палеонтологи не в стані пояснити»¹⁴. Що ж саме було для цих науковців-еволюціоністів «несподіваним» і що вони «не в стані пояснити»?

¹⁴ Тих науковців збентежив факт, що численні викопні дані, які є в їхньому розпорядженні сьогодні, засвідчують те саме, що й за днів Дарвіна, тобто: основні види живих істот з’являлись раптово і протягом тривалих відтинків часу з ними не відбувалося відчутних змін. Так і не було знайдено жодних проміжних ланок між основними видами живих організмів. Отже, літопис викопних решток говорить цілком протилежне тому, чого очікували.

15. До якого висновку дійшов один ботанік на підставі вивчення літопису викопних решток?

¹⁵ Шведський ботанік Геріберт Нільсон після 40-річної дослідницької праці так описав ситуацію: «На основі даних палеобіології неможливо створити навіть карикатури еволюції. Викопні дані тепер настільки повні, що... відсутність перехідних форм не можна пояснити нестачею матеріалу. Прогалини реальні, їх ніколи не буде заповнено»¹⁵.

Життя з’являється раптово

16. а) З огляду на слова одного вченого чого належало б сподіватися від раннього літопису викопних решток? б) Чи літопис викопних решток справджує такі сподівання?

¹⁶ Ознайомимось трохи ближче з фактами. У своїй книжці «Червоні гіганти й білі карлики» Роберт Ястров написав: «В якийсь момент протягом першого мільярда років на земній поверхні виникло життя. Як засвідчує літопис викопних решток, живі організми повільно долали шлях від простих до складніших форм». З цього опису можна зрозуміти, що літопис викопних решток підтвердив повільний еволюційний розвиток від перших «простих» форм життя до складних. Однак у тій самій книжці говориться: «Той критичний перший мільярд років, коли зароджувалося життя, є білою плямою в історії Землі»¹⁶.

17. Чи можна назвати «простими» перші форми життя?

¹⁷ Крім того, чи справедливим буде описати ті перші форми життя як «прості»? «Якщо повернутися назад у часі до ери найдавніших гірських порід,— говориться в книжці «Еволюція з космосу»,— то бачимо, що викопні рештки стародавніх форм життя, знайдені в осадових породах, не свідчать про простий початок. І хоча ми, можливо, схильні думати, що викопні бактерії, морські водорості й мікроскопічні гриби прості порівняно з собакою чи конем, але їх інформаційний рівень усе ж надзвичайно високий. На час формування найдавніших гірських порід земної поверхні біохімічна складність життя в основній своїй частині вже існувала»¹⁷.

18. Чи існують викопні дані, які доводять, що одноклітинні створіння розвинулися в багатоклітинні?

¹⁸ Якщо виходити з цього, то чи існують хоч якісь докази на підтвердження того, що одноклітинні організми розвинулися в багатоклітинні? «Літопис викопних решток не містить і сліду цих попередніх стадій у розвитку багатоклітинних організмів»,— каже Ястров¹⁸. Він стверджує, що, навпаки, «окрім бактерій та одноклітинних рослин, літопис порід містить дуже мало решток, аж поки десь мільярд років тому, після приблизно трьох мільярдів років невидимого прогресу, не відбувся крутий перелом. На Землі з’явилися перші багатоклітинні створіння»¹⁹.

19. Що відбулося на початку так званого кембрійського періоду?

¹⁹ Отже, у літописі викопних решток початку так званого кембрійського періоду спостерігається непояснимий разючий злам. Величезне розмаїття повністю сформованих, складних морських створінь, багато з котрих мали тверді зовнішні черепашки, з’являється настільки раптово, що цей період часто називають «вибухом» в органічному світі. Книжка «Погляд на життя» описує це так: «З початком кембрійського періоду протягом приблизно 10 мільйонів років уперше з’явилися всі основні групи безхребетних із зовнішнім скелетом, і з погляду різноманіття то було найбільш грандіозне піднесення за всю історію нашої планети». З’явилися слимаки, губки, морські зірки, ракоподібні тварини, що називаються трилобітами, та багато інших високоорганізованих морських створінь. Цікаво, що ця ж книжка зазначає: «У деяких вимерлих трилобітів розвинулися, по суті, складніші та досконаліші очі, ніж у будь-якого з живих членистоногих»²⁰.

20. Чи існують викопні сполучні ланки між кембрійським спалахом життя і тим, що передувало йому?

²⁰ Чи існують викопні сполучні ланки між цим спалахом життя і тим, що передувало йому? За часів Дарвіна таких ланок не було. Він визнав: «На питання, чому ми не знаходимо багатих на викопні покладів, що належать до цих гаданих давніх періодів, які передували кембрійській системі, я не можу дати задовільної відповіді»²¹. Чи щось змінилося на сьогодні? Палеонтолог Альфред С. Ромер згадав Дарвінів вислів про «раптову появу... цілих груп видів» і написав: «Під цим [відкладами кембрійського періоду] є потужні шари осадових порід, в яких належало б сподіватися предків кембрійських форм. Але їх ми не знаходимо: у цих давніших верствах майже цілком відсутні сліди життя, тому з цілковитою підставою можна сказати, що загальна картина узгоджується з ідеєю створення окремих видів на початку кембрію. «На питання, чому ми не знаходимо багатих на викопні покладів, що належать до цих гаданих давніх періодів, які передували кембрійській системі,— сказав Дарвін,— я не можу дати задовільної відповіді». Не можемо її дати і ми сьогодні»²².

21. Які аргументи не були підтверджені й чому?

²¹ Дехто твердить, що викопні сполучні ланки не могли зберегтись у докембрійських породах через значні перетворення в останніх під дією високих температур і тиску або що у мілководних морях породи не відкладалися й тому скам’янілості не могли зберегтись. «Жоден з цих аргументів не був підтверджений»,— кажуть еволюціоністи Сальвадор Е. Лурія, Стівен Джей Гулд і Сем Сінґер. Вони додають: «Геологи знайшли багато незмінених докембрійських осадових порід, і вони не містять скам’янілостей складних організмів»²³.

22. Що сказав один біохімік з приводу цих фактів?

²² Ці факти спонукали біохіміка Д. Б. Ґовера висловити думку, процитовану у кентському журналі «Таймс» (Англія): «Оповідь про творення у книзі Буття і теорію еволюції неможливо примирити. Щось одне мусить бути правильним, а інше — хибним. Розповідь викопних решток збігається з книгою Буття. У найстаріших породах ми не знайшли серії викопних решток, які б охоплювали поступові переходи від найпримітивніших створінь до розвинутих форм, але натомість у найдавніших породах ураз з’являються вже цілком розвинуті види. Повністю відсутні викопні перехідні форми між будь-якими видами»²⁴.

23. Який підсумок зробив один зоолог?

²³ Зоолог Гарольд Коффін зробив підсумок: «Якщо положення про прогресивну еволюцію від простого до складного правильне, то в кембрії мали б бути знайдені предки цих повністю розвинутих живих створінь, але їх не знайдено, і вчені визнають, що є мало шансів знайти їх у майбутньому. З самими фактами — з тим, що фактично знайдено в землі,— найбільше узгоджується теорія про раптовий акт творення, внаслідок якого з’явились усі основні форми життя»²⁵.

Безперервні раптові з’явлення, невеликі зміни

24. Чи залишається незмінним свідчення викопних решток у відкладах, що залягають над кембрієм?

²⁴ У відкладах, що залягають над кембрійським спалахом життя, свідчення викопних решток залишається незмінним: нові різновиди рослин і тварин з’являються раптово, без жодного зв’язку з тим, що їм передувало. А з’явившись, зазнають лише невеликих змін. У книжці «Новий еволюційний розклад» говориться: «Фактичні дані тепер показують, що звичайно з видами не відбувається значних еволюційних змін за життя сотень тисяч поколінь, а то й мільйона, якщо не більше. (...) З моменту свого виникнення і до моменту зникнення більшість видів підлягає невеликому еволюційному процесові»²⁶.

25. Яка дивовижна стабільність спостерігається в комах?

²⁵ Наприклад, комахи з’являються в літописі викопних решток раптово й у великій кількості, причому без жодних еволюційних предків. Не дуже вони змінилися навіть до нашого часу. Про знайдену викопну муху, вік якої було визначено в «40 мільйонів років», доктор Джордж Пойнар Молодший сказав: «Внутрішня анатомія цих істот надзвичайно схожа на анатомію мух, яких ми бачимо сьогодні. Їхні крила, ноги та голови і навіть клітини виглядають цілком сучасними»²⁷. А у торонтській газеті «Ґлоб енд мейл» повідомлялось: «За 40 мільйонів років наполегливого сходження по еволюційній драбині вони майже не зробили помітного поступу»²⁸.

26. Як таку ж стабільність виявляють рослини й тварини?

²⁶ Подібно справа стоїть і з рослинами. У гірських породах знайдено викопне листя багатьох дерев і кущів, котре мало відрізняється від листя таких же рослин нині: дуба, горіхового дерева, гікорії, винограду, магнолії, пальми та багатьох інших. Те саме простежується серед тваринних видів. Предки сьогоднішніх тварин з’являються у літописі викопних решток раптово й дуже скидаються на своїх живих двійників. Існує багато різновидів, проте легко встановити їхню належність до конкретного «роду». Журнал «Діскавер» навів один такий приклад: «Мечохвіст... уже 200 мільйонів років живе на землі фактично у незміненому вигляді»²⁹. Те саме можна сказати про вимерлі види. Наприклад, динозаври з’являються у літописі викопних решток раптово, без жодного зв’язку з будь-якими пращурами. Вони сильно розмножились, а згодом вимерли.

27. Що говориться в одному науковому виданні про еволюційне «вдосконалення»?

²⁷ У зв’язку з цим «Бюлетень» Музею природничої історії в Чикаго зазначає: «Види з’являються один за одним дуже раптово, за час присутності в літописі у них спостерігаються невеликі зміни, а то й жодних, потім вони несподівано щезають з літопису. І не завжди очевидно, а по суті рідко коли очевидно, що нащадки були ліпше пристосовані, аніж їхні предки. Іншими словами, біологічне вдосконалення простежити важко»³⁰.

Жодних перехідних ознак

28. Чи було знайдено перехідні форми кісток та органів?

²⁸ Інше утруднення для еволюційної теорії полягає у тому, що в літописі викопних решток не зустрічаються частково сформовані кістки чи органи, котрі могли б розглядатись як вихідна точка нової ознаки. Наприклад, існують скам’янілі рештки різноманітних літаючих істот — птахів, кажанів та вимерлих птеродактилів. За еволюційною теорією, вони мусили розвинутися від перехідних форм. Але жодної з них не було знайдено. Немає навіть натяку на них. Чи існують викопні рештки жираф, шиї котрих дорівнювали б двом третім або трьом четвертим шиї сучасної жирафи? Чи знайдено викопні рештки птахів, у яких би з щелеп плазунів саме утворювалися дзьоби? Чи є якісь викопні дані про рибу, в котрої розвивається таз, як у земноводних, чи про те, як її плавці перетворюються у лапи земноводних зі ступнями та пальцями? Факт той, що пошуки в літописі викопних решток таких ознак, які б перебували на стадії розвитку, виявилися марними.

29. Що визнають тепер еволюціоністи відносно гаданих перехідних форм?

²⁹ Як зазначалося в журналі «Новий вчений», еволюційна теорія «передбачає, що повний літопис викопних решток міститиме родоводи живих організмів, у яких простежуються поступові зміни, що відбувалися безперервно протягом довгих відтинків часу». Але той же журнал визнав: «На жаль, літопис викопних решток не виправдує цих сподівань, бо окремі види викопних організмів рідко пов’язані між собою відомими перехідними формами. ...Враження таке, що відомі викопні види не еволюціонували навіть протягом мільйонів років»³¹. А генетик Стеббінс пише: «Нам не відомі жодні перехідні форми між будь-якими з основних типів тварин чи відділів рослин». Далі він говорить про «великі прогалини між багатьма основними категоріями організмів»³². «Фактично,— визнається в книжці «Новий еволюційний розклад»,— викопні дані не документують переконливо жодного переходу від одного виду до іншого. Мало того, види існували впродовж неймовірно довгих проміжків часу»³³ (курсив наш).

30. Що підтверджує одне широкомасштабне дослідження?

³⁰ Це відповідає результатам широкомасштабного дослідження, проведеного Лондонським геологічним товариством та Англійською палеонтологічною асоціацією. Про них професор природознавства Джон Н. Мур повідомив наступне: «Близько 120 науковців (усі вони спеціалісти) підготували грандіозну працю, яка налічує 30 розділів та більше ніж 800 сторінок і має представити літопис викопних решток про приблизно 2500 груп рослин і тварин. (...) У ній показано, що кожна основна форма чи різновидність рослин і тварин має свою окрему історію, відмінну від історії всіх інших форм чи різновидностей! Групи і рослин, і тварин у літописі викопних решток з’являються раптово. (...) Кити, кажани, коні, примати, слони, зайці, білки тощо — всі вони, з’явившись уперше, різнилися між собою так само, як і сьогодні. Немає і сліду спільного предка, не кажучи вже про зв’язок з якимось плазуном, гаданим пращуром». Мур додає: «Цілком можливо, що жодних перехідних форм у літописі викопних решток не знайдено тому, що їх у викопному стані не існує взагалі. Найімовірніше, що переходи між родами тварин і (або) переходи між родами рослин ніколи не відбувалися»³⁴.

31. Чи свідчення літопису викопних решток сьогодні відрізняється від того, яким воно було за днів Дарвіна?

³¹ Отже, стан речей, що був за днів Дарвіна, не змінився до сьогодні. Свідчення літопису викопних решток усе ще таке, яким його описав у своїй книжці «Про ріст і форму» зоолог Д’Арсі Томпсон: «Дарвінівська теорія еволюції не показала нам, як птахи пішли від плазунів, ссавці від раніших чотириногих тварин, чотириногі тварини від риб, а хребетні від групи безхребетних. ...Шукати містків між цими проваллями означає довіку шукати даремно»³⁵.

А що сказати про походження коня?

32. Що часто називають класичним прикладом еволюції?

³² Однак часто говорять, що вже хто-хто, а кінь є класичним прикладом еволюції, знайденим у літописі викопних решток. Як зазначає «Уорлд бук енсайклопідія», «коні — це один з найліпше документованих прикладів еволюційного розвитку»³⁶. Зображаючи процес цього розвитку, починають з маленької тваринки, а закінчують великим конем, яким ми його знаємо сьогодні. Але чи викопні дані дійсно підтримують це?

33. Чи викопні дані справді підтримують еволюцію коня?

³³ «Британська енциклопедія» коментує: «Еволюція коня ніколи не йшла по прямій лінії»³⁷. Інакше кажучи, викопні дані не засвідчують поступового переходу від маленької тваринки до великого коня. Еволюціоніст Гітчінґ так висловився про цю провідну еволюційну модель: «Те, що колись змальовувалось як просте й очевидне, тепер настільки складне, що віддавання переваги одній версії перед іншою є більше справою віри, ніж логічного вибору. Еогіпус, гаданий найдавніший кінь, про котрого фахівці говорять як про давно вимерлого й відомого нам тільки з викопних решток, насправді, можливо, ще живий та здоровий і взагалі є не конем, а полохливою твариною завбільшки з лисицю, що зветься даманом і мешкає в африканських чагарниках»³⁸.

34, 35. а) Чому дехто тепер піддає сумніву місце еогіпуса в родоводі коней? б) Чи було знайдено еволюційних предків різних видів викопних коней?

³⁴ Дуже важко уявити маленького еогіпуса предком коня, особливо якщо взяти до уваги сказане в книжці «Новий еволюційний розклад»: «Загальноприйнятим було припускати, що [еогіпус] повільно, але неухильно перетворювався у тварину, яка дедалі більше нагадувала коня». Але чи факти підтримують це припущення? «Викопні види [еогіпуса] виявляють мало ознак еволюційної модифікації»,— відповідає книжка. Тому про літопис викопних решток у ній відверто говориться: «Він не документує повної історії родини конячих»³⁹.

³⁵ Тож деякі вчені тепер кажуть, що невеличкий еогіпус ніколи не був ані одним з різновидів коней, ані їхнім предком. Кожен викопний вид, зараховуваний до родоводу коней, відзначається дивовижною стабільністю, крім того, між ними та будь-якими іншими тваринами, які вважались еволюційними предками коней, немає перехідних форм. Не повинне нас дивувати також те, що існують викопні рештки коней різних розмірів та форм. Навіть сьогодні коні бувають різні: це і маленький поні, і великий ваговоз. Всі вони — різновиди в межах родини конячих.

Що насправді говорить літопис викопних решток

36. Що насправді показує літопис викопних решток?

³⁶ Надаючи слово літопису викопних решток, бачимо, що його свідчення — не на користь еволюції. Навпаки, літопис свідчить на користь створення. Він показує, що численні різновиди живих істот з’являлися раптово. І хоча в межах кожного з них існувала велика різноманітність форм, проте ніякі сполучні ланки не єднали їх з жодними еволюційними предками. Не було також жодних еволюційних ланок між ними та різними родами істот, котрі виникли пізніше. Розмаїті роди живих істот існували впродовж тривалих відтинків часу, зазнаючи невеликих змін, відтак деякі з них вимирали, інші ж дожили аж до наших днів.

37. Яким чином один еволюціоніст визнав це?

³⁷ «Концепція еволюції не може розглядатись як вагоме наукове пояснення існування різноманітних форм життя»,— робить висновок еволюціоніст Едмунд Семюел у своїй книжці «Порядок: у житті». Чому ні? Він додає: «Жоден ретельний аналіз біогеографічного поширення чи літопису викопних решток не може безпосередньо підтримати теорію еволюції»⁴⁰.

38. Якого висновку дійде безсторонній дослідник?

³⁸ Безсторонній дослідник неодмінно дійде висновку, що викопні рештки не підтримують еволюційної теорії. З другого боку, їхнє свідчення надає вагомості аргументам на користь створення. Зоолог Коффін зауважив: «Для світських науковців викопні рештки, тобто дані про життя в минулому, являють собою найвищий і остаточний апеляційний суд, адже літопис викопних решток — це єдина достовірна історія життя у розпорядженні науки. Якщо цей викопний матеріал не узгоджується з еволюційною теорією,— а ми бачимо, що власне так воно і є,— то про що він нам говорить? Він повідомляє, що головні форми рослин і тварин були створені. Основні факти літопису викопних решток підтримують творення, а не еволюцію»⁴¹. У своїй книжці «Космос» астроном Карл Саган відверто визнав: «Свідчення викопних решток можна вважати згідним з ідеєю Величного Конструктора»⁴².

[Вставка на сторінці 54]

«Жоден біолог не бачив, як шляхом еволюції поставала будь-яка з основних груп організмів».

[Вставка на сторінці 57]

Дарвін: «Якби численні види... справді зразу починали своє існування, то цей факт був би фатальним для теорії еволюції».

[Вставка на сторінці 59]

Літопис викопних решток говорить цілком протилежне тому, що передрікала еволюційна теорія.

[Вставка на сторінці 60]

«Викопні рештки стародавніх форм життя, знайдені в осадових породах, не свідчать про простий початок».

[Вставка на сторінці 61]

Дарвін говорив про «раптову появу... цілих груп видів».

[Вставка на сторінці 62]

«Загальна картина узгоджується з ідеєю створення окремих видів».

[Вставка на сторінці 62]

«Повністю відсутні викопні перехідні форми».

[Вставка на сторінці 66]

«Еволюція коня ніколи не йшла по прямій лінії».

[Вставка на сторінці 67]

«Група Equus, до якої входять усі сучасні коні... з’являється у літописі викопних решток раптово... їхнє походження не задокументоване відомими викопними даними»^б.

[Вставка на сторінці 70]

«Концепція еволюції не може розглядатись як вагоме наукове пояснення існування різноманітних форм життя».

[Рамка на сторінці 55]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 56]

В одній книжці про еволюцію є подібний малюнок з підписом: «ВІД РИБИ ДО ЛЮДИНИ». У ній говориться, що ця ілюстрація «показує, як кістки плавця риби перетворювалися в кістки людської руки». Вона також зазначає: «Літопис викопних решток документує багато проміжних стадій цього переходу». Але чи так воно насправді?^а

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Зап’ясток

Передпліччя

Лікоть

Плече

Плечовий суглоб

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 68, 69]

Що викопні дані говорять...про походження живих істот

Про походження життя:

«Принаймні три четвертих літопису віків, збереженого у надрах землі,— порожні сторінки» («Світ, в якому ми живемо»)^в.

«Перші кроки... невідомі; ...від них не залишилося і сліду» («Червоні гіганти й білі карлики»)^г.

Про багатоклітинне життя:

«Як виникли багатоклітинні організми, відбувався цей крок один чи більше разів, одним способом чи багатьма — все це і далі важкі й дискусійні питання, які... «у кінцевому підсумку цілком нерозв’язні» («Наука»)^д.

«Літопис викопних решток не містить і сліду цих попередніх стадій у розвитку багатоклітинних організмів» («Червоні гіганти й білі карлики»)^е.

Про рослинне життя:

«Більшість ботаніків дивиться на літопис викопних решток як на джерело освічення. Але... такої допомоги не виявлено. (...) Даних про предкові форми немає» («Природнича історія пальм»)^є.

Про комах:

«Літопис викопних решток не дає жодної інформації про походження комах» («Британська енциклопедія»)^ж.

«Серед відомих нам викопних решток жодні не показують, як виглядали примітивні предкові комахи» («Комахи»)^з.

Про хребетних тварин:

«Викопні рештки, однак, не дають ніякої інформації про походження хребетних» («Британська енциклопедія»)^и.

Про риб:

«Наскільки нам відомо, жодна «ланка» не сполучає цієї нової тварини з будь-якою попередньою формою життя. Риба просто з’явилась» («Дива й таємниці нашого тваринного світу»)^і.

Про перетворення риб у земноводних:

«Як і чому вони це зробили — ми, напевно, так ніколи і не довідаємось» («Риби»)^ї.

Про перетворення земноводних у плазунів:

«Однією з прикрих прогалин в історії викопних хребетних є надзвичайна мізерність відомостей про ранні етапи еволюції плазунів, коли проходило формування яйця, вкритого шкаралупою» («Плазуни»)^й.

Про перетворення плазунів у ссавців:

«Відсутньої ланки [між] ссавцями й плазунами немає» («Плазуни»)^к.

«На жаль, викопні рештки дуже мало розповідають про істот, яких ми вважаємо першими справжніми ссавцями» («Ссавці»)^л.

Про перетворення плазунів у птахів:

«Перехід від плазунів до птахів задокументований ще бідніше» («Процеси органічної еволюції»)^м.

«Досі не знайдено жодної скам’янілості такого птахоподібного плазуна» («Уорлд бук енсайклопідія»)^н.

Про мавп:

«На жаль, літопис викопних решток, котрий міг би дати нам змогу простежити появу людиноподібних мавп, все ще безнадійно неповний» («Примати»)^о.

«Сучасні людиноподібні мавпи, наприклад, наче виринули з-під землі. У них немає минулого, літопис викопних решток про них нічого не згадує» («Науковий дайджест»)^п.

Від мавпи до людини:

«Жодна скам’янілість або інший речовий доказ не встановлює прямого зв’язку між людиною і мавпою» («Науковий дайджест»)^р.

«Людський рід не походить від окремої лінії родоводу, яка йде від мавпоподібної форми до людини» («Новий еволюційний розклад»)^с.

[Ілюстрація на сторінці 58]

Знайдено мільйони скам’янілостей, які зберігаються в музеях та лабораторіях по всьому світі.

[Ілюстрації на сторінці 61]

Викопні рештки свідчать про те, що на початку так званого кембрійського періоду — в результаті грандіозного «вибуху» в органічному світі — з’явилися основні групи безхребетних, які не мали жодного зв’язку з еволюційними предками.

Губка

Трилобіт

Медуза

[Ілюстрації на сторінці 63]

Різноманітні й дуже складні форми життя з’являються раптово і до того ж цілком сформованими.

Кінь

Бурундук

Метелик

Папороть

Троянда

Риба

[Ілюстрації на сторінці 64]

За еволюційною теорією, літаючі істоти походять від перехідних предкових форм, жодної з яких, однак, не було знайдено.

Крячок

Колібрі

Орел

[Ілюстрація на сторінці 65]

Не знайдено викопних решток жираф, шиї котрих дорівнювали б двом третім або трьом четвертим шиї сучасної жирафи.

[Ілюстрації на сторінці 67]

Кажуть, що ця подібна до гризуна тваринка скидається на еогіпуса, гаданого предка коня. Але доказів того, що еогіпус розвинувся у щось більш схоже на коня, немає.