Майбутність Релігії беручи до уваги її минуле

Частина 19: 17—19 століття до н. е. Так зване християнство бореться із світовими змінами

«Непримиреність філософії з релігією» (Джордж Гервег, німецький поет 19-го століття).

«ФІЛОСОФІЯ» — це слово, походить з грецьких корінів і буквально значить «любов до мудрості». Його трудно пояснити. Нова британська енциклопедія хоч сумнівається чи можливо «надати йому всесвітнього, всеосяжного значення», насмілюється «що перше слід пояснити філософію як «відображення різноманітності людського досвіду» або як «доцільний, методичний, систематичний розгляд тем, які найбільше турбують людину».

З цього пояснення можна бачити непогодженість правдивої релігії з філософією. Основою правдивої релігії є Божі виявляння, а не «різноманітність людського досвіду». Передусім правдива релігія грунтується на інтересах Творця, а не на «темах, які найбільше цікавлять людину». З другого боку, фальшива релігія, так як філософія, грунтується на досвідах людини й ставить її інтереси на першому місці. Особливо з 17-го століття далі, це стало очевидним у боротьбі так званого християнства із світовою зміною.

Троїста загроза

Як тільки зародилася сучасна наука в 17-му столітті, непогодженість релігії з наукою здавалась неминучою. Захоплюючі наукові досягнення оточили науку ореолом безпомилковості, авторитетності, з яких виникла науковість, і наука сама стала релігією, як та недоторкана «ікона». У світлі наукових «даних», релігійні твердження несподівано стали недоведені доказом. Наука була щось нового й захоплюючого, а релігія застарілою і нездатною.

Це ставлення до релігії підсилилося епохою Просвітительства — інтелектуальним рухом, який поширювався по Європі протягом 17—18 століть. Підкреслюючи важливість розумового й матеріального розвитку, цей рух відкидав політичний і релігійний авторитет, як і традицію за критичне міркування — припустиме джерело знання і щастя. «Головний корінь цього поняття,— каже Нова британська енциклопедія,— знайшовся в грецькій філософії».

Просвітительство найбільш поширювалося в Франції, видатними піонерами— Вольтером і Денісом Дідро. У Великобританії Джоном Локком і Дейвідом Гюмом. Оборонці цього руху також були декотрі автори конституції США — Томас Пейн, Бенджамін Франклін і Томас Джефферсон. По суті, саме відокремлення церкви від держави, як вимагає конституція США, відображує філософію Просвітительства. Видатними членами цього руху в Німеччині були Хрістіан Вольф, Іммануїл Кант, Мозес Мендельсон, дід композитора Фелікса Мендельсона.

Кант, недовіряючи релігії, кажуть, пояснював «Просвітительство» як «звільнення людини від самонав’язаного перебування під чиєюсь опікою». Аллен У. Вуд з Корнеллського університету пояснює, що Кант мав на думці «процес, з якого людина набирається відваги думати сама за себе про моральність, релігію і політику, замість скорятися поглядам політичної, церковної або біблійної влади».

У другій половині 18 століття почався Промисловий переворот, перше у Великобританії. Це був перехід від ручних сільськогосподарських виробів до великої машинної індустрії, тобто до фабрично-заводської системи хімічним процесом. Внаслідок такої зміни тисячі людей товпилися до міста шукати роботи. По різних місцевостях виникли безробіття, брак житла й інші робітничо-селянські злигодні.

Чи так зване християнство подолає ці три погрози — науку, Просвітительство й промисловість?

Витісняють Бога, але дуже легесенько

Прихильники Просвітительства складали вину на релігію за турботи суспільства. Ідею, що «суспільство треба будувати за зразком заздалегідь визначеного Божого плану й природного закону,— каже Енциклопедія релігії (англ.),— заступилося ідеєю, що суспільство треба будувати з «вигадок» людини. Цим чином створився світський соціальний гуманізм, який в свою чергу, породить філософські й соціологічні теорії сучасного світу».

Ці теорії включали «громадянську релігію», пропаговану французьким філософом Просвітительства, Жан-Жаком Руссо, зосереджуючись на суспільстві й людських труднощах та турботах, ніж на Бозі й поклонінні Йому. Французький мемуарист (автор літературних творів у формі записок), Клод Анрі Рувруа пропагував «Нове християнство», а його прихильник, Огюст Конт говорив про «релігію людства».

Пізно 19-го століття, американський рух — «соціальне євангеліє» — близько пов’язаний з європейськими теоріями, виник у протестантстві. У цій теологічній ідеї заявляли, що головний обов’язок християнина був утягатися в суспільні діяльності, яку то ідею протестанти до цих пір дуже обстоюють. Католицький варіант цієї самої ідеї знаходиться між робітниками-священиками у Франції і між духівництвом Латинської Америки, яке пропагує теологію визвольного руху.

У 1982 році журнал Тайм говорив про цей самий напрям між місіонерами так званого християнства, кажучи: «Протестанти ревніше втягалися в основні економічні й суспільні турботи людей... Усе більше й більше католицьких місіонерів уважає, що солідарність із потребами убогих вимагає запровадження радикальних змін у політичній і економічній системах, а навіть марксистським революційним рухом... Справді, є місіонери, які вірять, що найважливішою метою не є навертання людей на свою віру». Очевидно, ці місіонери згоджуються із словами французького соціолога Еміль Дюркгейма, який колись подав думку: «В дійсності, суспільство, а не Бог, стало предметом релігійного поклоніння».

Очевидно, так зване християнство витісняло Бога з релігії, хоч дуже легесенько. Але тим часом діяли ще інші сили.

Замінюють Бога псевдорелігіями

Церкви зовсім не могли розв’язати проблем, які постали внаслідок Промислового перевороту. Але псевдорелігії, результат людських філософських теорій, заявляли, що вже розв’язали їх і тому швидко почали заповнювати порожнечу.

Наприклад, декотрі люди зазнавали задоволення з погоні за багатством і майном, з напряму самозакоханості, якого потурав Промисловий переворот. Матеріалізм став релігією. Всемогутнього Бога замінив «Всемогутній долар». У драмі Джорджа Бернарда Шоу, на це натякав один актор який вигукнув: «Я мільйонер. Це моя релігія».

Інші люди приєднувалися до політичних рухів. Соціолог-філософ, Фрідріх Енгельс, співробітник Карла Маркса, пророкував, що соціалізм згодом заступить релігію, і сам стане релігією. Як соціалізм поширювався по Європі, відставний професор Роберт Нізбет сказав, що «відступники від іудаїзму й християнства повернулися до сурогата».

Через невдачу так званого християнства пристосуватися до світових змін, розвинулися течії, які, як каже Світова християнська енциклопедія (англ.), є «боротьба за незалежність від церкви, науковий матеріалізм, атеїстичний комунізм, націоналізм, нацизм, фашизм, маоїзм, вільнодумний гуманізм і численність інших вигаданих псевдорелігій».

Зважаючи на плоди філософської псевдорелігії, слова британського поета Джона Мільтона здаються дуже відповідні: «Вся мудрість — пуста, і фальшива філософія».

Намагаються на компроміс

Знайшовши себе в безпорадному становищі між нездатними церковними системами й обманними псевдорелігіями, мільйони людей шукали чогось кращого. Декотрі гадали, що знайшли те краще в деїзмі, відомий як «природна релігія». Деїзм дуже поширювався в Англії протягом 17-го століття, якого зображають як компроміс, який містить у себе науку, але не покидає Бога. Таким чином деїсти стали компромісними вільнодумцями.

Автор Вуд пояснює справу так: «Основно деїзм — це віра в одного Бога й релігійну практику, яка зовсім грунтується на природному, замість на надприродному відкриттю». Не визнаючи «надприродне відкриття», декотрі деїсти майже зовсім відкинули Біблію. У наш час слово «деїзм» мало вживається, хоч так звані християни, які відкидають церковну або біблійну владу, і покладаються на власні опінії або альтернативні філософії про життя, в дійсності підтримують принципи деїзму.

Дві подібні теорії еволюції

Найбільш вражаючий конфлікт між релігією а наукою виник як Дарвін видав твір Походження видів, у 1859 році в якому пропонував свою еволюційну теорію. Релігійні провідники, особливо в Англії і США, спочатку дуже засуджували цю теорію. Енциклопедія релігії каже, що до смерті Дарвіна «більшість глибокодумних і чіткомовних релігійних служителів дійшли до висновку, що еволюція зовсім узгоджується з освіченим розумінням Святого Письма».

Це пояснює чому Ватікан ніколи не дописав Дарвінової книжки до свого Покажчика заборонених книжок. І, можливо, тому реакція присутніх на чікагській конференції Світового парламенту релігій в 1893 році стає зрозумілою. У присутності буддистів і індусів один «християнський» промовець сказав: «Еволюційна теорія задовольняє потребу нашої релігії і якщо наука взагалі задоволена еволюційною теорією, як спосіб створення, то всі, хто старається зрозуміти й любити Божі вчинки, повинні згоджуватися з цією теорією». Як заявляють, на цю заяву погодилися гучними оплесками.

Ця позиція не дивує, беручи до уваги, що в 19-му столітті так звана порівняльна релігія стала дуже популярна, тобто було наукове дослідження світових релігій, створене з наміром установити взаємовідношення між різними релігіями і їхній початок. Англійський антрополог Джон Луббокк, наприклад, висловив теорію, що люди спочатку були атеїстами, і поступово розвинулися фетишизм, через поклоніння природі і шаманство, а в кінець стали послідовниками єдинобожжя.

Проте як пояснює Енциклопедія релігії: «За цим поглядом, релігія не була цілковитою правдою, виявленою божеством, а записом зростаючих людських поглядів про Бога й моральність». Тому оборонцям цієї теорії, не було трудно засвоїти деїзм, «громадянську релігію» або «релігію людства» як щабель «драбини» релігійного розвитку.

У кінцевому підсумку, до чого призводить такий погляд? Ще в 19-му столітті, англійський філософ Герберт Спенсер говорив про несумісність прогресу суспільства з релігією. А про 20 століття, Професор Нізбет зробив зауваження, що соціологи взагалі вірять, що релігія «задовольняє деякі психологічні потреби людей, і доти, поки ці потреби не заступляться біологічною еволюцією людського роду, то релігія, в будь-якій формі, буде постійною дійсністю людської культури» (курсив наш). Тому соціологи не виключають можливості, що в майбутньому «еволюційний прогрес» може довести до зовсім безрелігійного суспільства!

Підсилення шукання правдивого поклоніння

До середини 19-го століття стало відомо, що протягом близько 200 років так зване християнство вело даремну боротьбу з світовими змінами. Його релігії розпалися на більш-менш світську філософію. Мільйони щирих людей турбувалися цим. Шукання правдивого поклоніння підсилилося. Справді, можна сказати, що неможливо виправити так зване християнство. Потрібно відновити правдиве поклоніння. Більше навчіться про це в наступному Пробудись!

[Рамка на сторінці 19]

Під тиском світових змін так зване християнство йде на компроміс

ПОЯВА СУЧАСНОЇ НАУКИ послабала віру в невидиме й викликала сумніви про те, якого наука не може «підтвердити». Так зване християнство знехтувало біблійну правду прийняттям таких недоказаних здогадно наукових теорій, як, наприклад, еволюційна, і тому, що бачить у науці універсальний лік на розв’язання світових проблем, замість Божому Царству.

ЗАРОДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ (капіталізм, демократія, соціалізм, комунізм, і так далі) створили націоналістичні та ідеологічні суперечки, і затьмарили біблійну правду, що Бог, а не людина, є правдивим Правителем над землею. Так зване християнство знехтувало біблійні принципи порушенням християнського нейтралітету, як втягалося у війни, в яких загострювало гнів членів тієї самої релігії одного проти одного. Так зване християнство активно й пасивно підтримувало політичні псевдорелігії.

ВИЩИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ, який уможливили Промисловий переворот і Науково-технічна революція, поширив егоїстичне самолюбство й зародив суспільну несправедливість та нерівність. Так зване християнство пішло на компроміс тому, що нехтувало божественні інтереси й займалося людськими інтересами, тобто суспільними, економічними, екологічними або політичними справами.

[Рамка на сторінці 21]

Удачі чи невдачі?

Біблія каже, що Бог створив людину досконалою й навчив її правильного поклоніння; але людина збунтувалася проти Бога й протягом близько 6000 років вироджувалася фізично й морально, відступаючи все дальше й дальше від правдивої релігії, яку спочатку практикувала.

Біологічна й релігійна еволюція заявляє, що люди розвинулися еволюційним шляхом, і були атеїстами без жодної релігії; протягом незліченних мільйонів років вони розвивалися фізично й морально, все ближче й ближче до ідеального стану релігійного, суспільного й морального.

Ураховуючи ваше знання людської поведінки, теперішнього стану людства й становища релігій в сьогоднішньому світі, то котрий погляд більше згоджується з фактами?

[Ілюстрація на сторінці 20]

Дарвінові недоказані здогади в книзі Походження видів стали приводом для багатьох людей не вірити в Бога відкриття.

[Відомості про джерело]

Harper’s