Чи всі живі організми мають одного предка?

Що каже багато вчених? На думку багатьох науковців, теорію про походження життя від одного предка підтверджує літопис викопних решток. Також вчені заявляють, що, оскільки всі живі організми послуговуються однією «комп’ютерною мовою», носієм якої є ДНК, всі вони мусили еволюціонувати від одного предка.

Що каже Біблія? Як розповідається в книзі Буття, рослини, морські істоти, наземні тварини та птахи були створені «за їх родом» (Буття 1:12, 20—25). На основі біблійної розповіді про творення можна дійти висновку, що зміни могли відбуватися в межах «роду», але ці межі були чітко встановлені. Якщо довіряти цій розповіді, то слід очікувати, що нові види живих організмів мають з’являтися в літописі викопних решток раптово і вже цілком сформовані.

Що виявляють факти? Чи вони підтверджують біблійну розповідь про створення чи теорію Дарвіна? Що було виявлено за останні 150 років?

Нещодавно вчені порівняли між собою геноми десятків одноклітинних організмів, а також геноми різних тварин і рослин. Вони сподівалися, що таке порівняння підтвердить висунуту Дарвіном теорію про «дерево життя». Однак їхні сподівання не справдилися.

Що виявило дослідження геномів? У 1999 році біолог Малком Гордон написав: «Схоже, що різні форми життя зароджувалися окремо і дерево життя не має одного кореня». А чи існують докази того, що всі основні гілки відходять, як вважав Дарвін, від одного стовбура? Гордон продовжив: «Традиційна версія теорії про спільного предка не може пояснити походження царств у рамках сучасної класифікації. Вона не може пояснити походження багатьох типів, якщо й не усіх, а також багатьох класів всередині типу»²⁹a.

Останні дослідження теж суперечать теорії Дарвіна про спільного предка. Наприклад, 2009 року в одній зі статей журналу «Нью саєнтист» наводилися слова еволюціоніста Еріка Батіста: «Немає жодних доказів на підтримку теорії про дерево життя»³⁰. У тій же статті цитувався біолог-еволюціоніст Мікаель Роуз: «Дерево життя тихо поховали, і всі ми про це знаємо. Важче погодитися з тим, що тепер потрібно змінити всі створені нами підвалини біології»³¹b.

На думку багатьох науковців, саме викопні рештки доводять, що всі форми життя мають одного предка. Як заявляють ці вчені, з літопису викопних решток видно, що риби стали земноводними, а плазуни — ссавцями. Але чи викопні рештки справді це підтверджують?

За словами палеонтолога-еволюціоніста Дейвіда Раупа, «геологи часів Дарвіна і наших часів побачили, що різні форми життя розвивалися стрибкоподібно, а не поступово. Інакше кажучи, з викопних решток видно, що нові види виникали раптово, протягом свого існування майже не змінювалися, а потім несподівано зникали»³².

Дійсно, більшість викопних решток свідчить, що протягом довгого періоду види живих організмів не змінювалися, тобто один вид не еволюціонував у інший. Нові види з унікальною будовою тіла з’являлися раптово, як і нові ознаки живих організмів. Наприклад, немає жодних доказів, що кажан з його неповторною ехолокаційною системою еволюціонував з примітивнішого предка.

Більш ніж половина основних груп тварин, здається, виникла за порівняно короткий проміжок. Оскільки багато нових і відмінних форм життя з’являються в літописі викопних решток раптово, палеонтологи називають цей період «кембрійським вибухом». Коли був цей кембрійський період?

Припустімо, що підрахунки вчених точні. Тоді історію розвитку життя на Землі можна представити часовою лінією завдовжки з футбольне поле (1). При такому масштабі вам довелося б пройти приблизно сім восьмих довжини поля, щоб дійти до так званого кембрійського періоду (2). Протягом маленького відтинку цього періоду якраз і з’являються основні групи тварин у літописі викопних решток. Наскільки раптова їхня поява? Період, в якому виникли всі живі істоти, відповідає на футбольному полі відтинку, меншому за один крок.

Доволі раптова поява цих різноманітних форм життя змушує деяких еволюціоністів поставити під сумнів традиційну версію теорії Дарвіна. Приміром, біолог-еволюціоніст Стюарт Ньюмен, даючи 2008 року інтерв’ю, говорив про потребу створення нової теорії еволюції, яка б пояснювала раптове виникнення нових форм життя. Він сказав: «Я думаю, що дарвінівський механізм, яким пояснюють усі еволюційні зміни, буде розглядатися лише як один з кількох механізмів, і то, можливо, навіть не найважливіший для розуміння макроеволюції, еволюції змін плану будови організмів»³³.

А що сказати про викопні рештки, які використовують на підтвердження того, що риби перетворилися в земноводних, а плазуни — у ссавців? Чи вони є надійним доказом еволюційного процесу? Коли ретельніше дослідити ці рештки, стають очевидними кілька проблем.

По-перше, коли в підручниках зображають, як плазуни еволюціонували у ссавців, іноді подають невідповідні розміри цих істот. Хоча всіх їх зображено однаковими за розмірами, насправді деякі з них були велетенськими, а інші — малими.

По-друге, не існує доказів, що ці істоти споріднені між собою. І це становить ще більшу проблему. За підрахунками дослідників, між видами, які поміщені в один ряд, часто пролягають мільйони років. Ось що про це говорить зоолог Генрі Джі: «Викопні рештки розділені такими велетенськими періодами, що ми не можемо нічого з упевненістю сказати про їхній ймовірний зв’язок ні з предками, ні з нащадками»³⁴c.

Коментуючи викопні рештки риб і земноводних, біолог Малком Гордон каже, що знайдені рештки представляють лише незначний, «можливо, й нетиповий зразок біорозмаїття, яке існувало в тогочасних групах». Він додає: «Важко з’ясувати, наскільки ці окремі організми були пов’язані з пізнішими формами життя і чи були вони взагалі пов’язані, а також який між ними існував зв’язок»³⁵d.

У 2004 році «Нешнл джіоґрефік» порівняв літопис викопних решток до «фільму про еволюцію, в якому при монтажі з кожної тисячі кадрів залишили по одному»³⁶. Спробуймо розширити цей приклад.

Уявіть, що ви знайшли 100 кадрів художнього фільму, який складався зі 100 000 кадрів. Як вам визначити сюжет фільму? Можливо, у вас відразу виникає якась ідея. Але її підтверджують лише 5 кадрів зі 100, а 95 вказують на зовсім інший сюжет. Чи було б розсудливо наполягати на своїй ідеї, спираючись лише на 5 кадрів? Чи ви часом не розмістили цих 5 кадрів у послідовності, яка відповідає вашій версії? Хіба не було б розумніше змінити свою думку на основі інших 95 кадрів?

Цей приклад подібний до того, як еволюціоністи розглядають викопні рештки. Досить довго вчені не визнавали важливого факту: переважна більшість викопних решток — 95 кадрів фільму — свідчить, що види живих організмів з часом зазнавали зовсім незначних змін. Чому вчені замовчували цей факт? Річард Морріс, автор однієї праці, пише: «Очевидно, палеонтологи прийняли поширену ідею про поступові еволюційні зміни і трималися її, навіть коли в них з’являлися докази, що суперечили їй. Вони намагалися знайти у викопних рештках докази своїх еволюційних ідей»³⁷.

А що сказати про сучасних еволюціоністів? Можливо, вони й далі розміщують викопні рештки в певній послідовності не тому, що на неї вказує більшість викопних решток чи генетичні докази, а тому, що це відповідає теперішнім еволюційним поглядамe.

Що думаєте ви? Пригадаймо вищенаведені факти і подумаймо, до яких висновків вони ведуть.

• Перший живий організм не був «простим».

• Шанси того, що навіть якісь частинки клітини виникли випадково, надто мізерні.

• ДНК — носій «комп’ютерної програми», тобто коду, що керує клітиною,— є надзвичайно складною молекулою. Вона значно перевершує будь-яку систему зберігання інформації чи програму, придуману людиною. Усе це свідчить, що ДНК створив геній.

• Генетичні дослідження виявляють, що живі організми не мають одного предка. Крім того, основні групи тварин з’являються в літописі викопних решток раптово.

До якого висновку можна дійти, розглянувши ці факти? Чи ж докази не свідчать на користь біблійної розповіді про походження життя? Однак чимало людей переконані, що ця біблійна розповідь багато в чому не узгоджується з наукою. Чи це справді так? Що каже сама Біблія?