18. Наскільки реальною є ймовірність випадкового утворення навіть простої білкової молекули?

¹⁸ Білки, без котрих неможливе життя, мають дуже складні молекули. Яка ймовірність того, що навіть найпростіша білкова молекула сформувалася б випадково у «поживному бульйоні»? Еволюціоністи визнають, що вона становить 1 до 10 ¹¹³ (1 зі 113 нулями). Але всяка подія, ймовірність котрої виражається співвідношенням 1 до 10⁵⁰, уже відкидається математиками як така, що не може відбутися. Збагнути, про яку ймовірність тут ідеться, допоможе факт, що число 10 ¹¹³ є більшим, ніж приблизно підрахована кількість всіх атомів у Всесвіті!

19. Яка існує ймовірність утворення ферментів, необхідних для живої клітини?

¹⁹ Декотрі білки служать як структурний матеріал, інші діють як ферменти. Останні прискорюють необхідні хімічні реакції в клітині. Без такої допомоги клітина б загинула. Для життєдіяльності клітини потрібно не декілька білків-ферментів, а цілих 2000. Яка ймовірність того, що всі вони виникли випадково? Вона становить 1 до 10^40 000! «Сміховинно мала ймовірність,— стверджує Хойл,— яка не могла б бути реалізована навіть тоді, коли б весь Усесвіт складався з поживного бульйону». Він додає: «Якщо людина не перебуває у полоні упередженого погляду, що життя зародилося на Землі [спонтанно],— погляду, який склався на підставі громадської думки чи здобутої освіти,— то вона ви́знає, що ці прості підрахунки повністю відмітають таку ідею»¹³.

20. Чому мембрана, необхідна клітині, ускладнює проблему?

²⁰ Однак та ймовірність, по суті, значно менша від тієї, на яку вказує це «сміховинно мале» число. Адже мусить також бути мембрана, котра оточує клітину. Але мембрана надзвичайно складна, вона утворена молекулами білків, цукрів та жирів. Еволюціоніст Леслі Орґел пише: «До складу сучасної клітинної мембрани входять канальці й насоси, які чітко регулюють надходження та виведення поживних речовин, продуктів обміну, іонів металів тощо. Ці спеціалізовані канальці складаються з дуже специфічних білків — молекул, яких не могло бути на самому початку еволюції життя»¹⁴.

Дивовижний генетичний код

21. Наскільки вірогідно, що гістони, необхідні для ДНК, могли утворитися випадково?

²¹ Ще важче уявити випадкове виникнення нуклеотидів, складових частин ДНК, котра є носієм генетичного коду. До складу ДНК входить п’ять гістонів (уважається, що гістони беруть участь у регулюванні діяльності генів). Підраховано, що ймовірність утворення навіть найпростішого з цих гістонів становить 1 до 20 ¹⁰⁰, а це ще одне астрономічне число, «більше, ніж загальна кількість атомів у всіх зірках та галактиках, видимих за допомогою найбільших астрономічних телескопів»¹⁵.

22. а) Як давню загадку про те, що́ з’явилося раніше — курка чи яйце, можна застосувати до білків та ДНК? б) Яке розв’язання запропонував один еволюціоніст і чи воно розсудливе?

²² Проте ще більші ускладнення для еволюційної теорії пов’язані з походженням довершеного генетичного коду, без якого неможливе розмноження клітини. У зв’язку з білками та ДНК на пам’ять приходить давня загадка про те, що́ з’явилося раніше — курка чи яйце. Гітчінґ каже: «Утворення білків залежить від ДНК. Але ДНК не може утворитись, якщо спочатку не сформується білок»¹⁶. Тому постає парадокс, сформульований Дікерсоном: «Що з’явилося раніше» — білок чи ДНК? Він стверджує: «Відповідь мусить бути: «Вони утворилися паралельно»¹⁷. По суті, він говорить, що «курка» та «яйце» мали виникнути одночасно, не походячи одне від одного. Чи це видається вам розсудливим? Певний автор наукових статей зробив такий підсумок: «Походження генетичного коду становить складну проблему на зразок «курка чи яйце», яка й на сьогодні все ще вкрай заплутана»¹⁸.

23. Що кажуть про генетичний механізм інші науковці?

²³ Хімік Дікерсон теж висловив цікаву думку: «Еволюція генетичного механізму є стадією, для відтворення якої не існує лабораторних моделей, тож, не будучи зв’язаним невигідними фактами, можна без кінця-краю висувати різні припущення»¹⁹. Але чи це добрий науковий метод — так легко відмітати безліч «невигідних фактів»? Леслі Орґел назвав генетичний код «найважчим аспектом проблеми походження життя»²⁰. А Френсіс Крік зробив висновок: «Незважаючи на те що генетичний код майже універсальний, механізм, необхідний для його реалізації, занадто складний, щоб виникнути в одну мить»²¹.

24. Що можна сказати про природний добір та першу клітину, яка розмножувалась?

²⁴ Еволюційна теорія намагається запропонувати інше рішення, відкидаючи думку про те, що неможливе мусило здійснитися «в одну мить». Для цього вона висуває ідею про поступовий процес, у ході якого природний добір мав послідовно робити свою справу. Однак без генетичного коду, котрий забезпечує розмноження, не може бути матеріалу для природного добору.

Чудо фотосинтезу

25. Дивовижну здатність започаткувати який процес приписує еволюційна теорія простій клітині?

²⁵ Тут перед еволюційною теорією постає ще одна перепона. В якийсь момент первинна клітина мала віднайти щось таке, що революціонізувало життя на Землі, і то був фотосинтез. Цей процес, у ході якого рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, ще недостатньо вивчений науковцями. Це, за словами біолога Ф. В. Вента, «процес, який ще ніхто не зміг відтворити у пробірці»²². І все ж уважається, що його випадково започаткувала проста крихітна клітина.

26. Яку революційну зміну викликав цей процес?

²⁶ Процес фотосинтезу перетворив атмосферу, в якій не було вільного кисню, в повітряну оболонку, кожна п’ята молекула котрої — молекула кисню. Внаслідок цього могли дихати й жити тварини, також міг утворитися озоновий шар, щоб захищати все живе від згубного ультрафіолетового випромінювання. Чи можна такий дивовижний збіг обставин пояснювати простою випадковістю?

Чи не відіграв тут якоїсь ролі розум?

27. До чого змушують декого з еволюціоністів факти?

²⁷ Стикаючись з фактом, що ймовірність випадкового утворення живої клітини практично дорівнює нулю, деякі еволюціоністи почуваються змушеними відступити. Наприклад, автори «Еволюції з космосу» (Хойл і Вікрамасінгхе) складають зброю, говорячи: «Ці питання надто складні, щоб їх можна було виражати цифрами». Вони додають: «Аж ніяк... нам не обійтись просто об’ємнішим і ліпшим поживним бульйоном, як ми того сподівалися рік чи два тому. Підрахунки, зроблені нами вище, по суті нереальні як для всесвітнього, так і для земного бульйону»²³.

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 48, 49]

Гідна подиву клітина

Жива клітина надзвичайно складна. Біолог Френсіс Крік старався описати її функції популярно, але врешті зрозумів, що це можливо зробити лише до певної міри, «бо вона настільки складна, що читачеві не варто намагатися збагнути всі деталі»^а.

Інструкції, котрі містяться в ДНК клітини, «якщо їх виписати, заповнять тисячу книжок по 600 сторінок,— говориться в «Нешнл джіоґрефік».— Кожна клітина — це світ, по самі вінця заповнений щонайменше двомастами трильйонами крихітних груп атомів, які звуться молекулами. (...) Якщо з’єднати наших 46 хромосомних «ниток», то довжина одержаного ланцюга дорівнюватиме майже двом метрам. А діаметр ядра, котре їх містить, становить менше однієї сотої міліметра»^б.

Щоб дати читачам уявлення про життєдіяльність клітини, журнал «Ньюсуїк» скористався такою ілюстрацією: «Кожна з тих 100 трильйонів клітин функціонує наче обнесене муром місто. Електростанції виробляють для клітини енергію. Фабрики продукують білки — конче потрібні товари для хімічної торгівлі. Складні транспортні системи скеровують певні хімічні речовини з одного місця в інше як у клітині, так і за її межами. Вартові коло пропускних пунктів контролюють експорт та імпорт і ведуть спостереження за зовнішнім світом, аби вчасно помітити небезпеку. Вишколені біологічні армії завжди напоготові, щоб дати відсіч нападникам. Централізований генетичний уряд підтримує порядок»^в.

Коли вперше було висунуто сучасну еволюційну теорію, вчені й не здогадувались, якою неймовірно складною є жива клітина. На наступній сторінці розглядаються декотрі елементи типової клітини, зосереджені у вмістищі діаметром усього лиш 0,025 міліметра.

КЛІТИННА МЕМБРАНА

Оболонка, яка контролює, що надходить у клітину, а що виводиться з неї.

РИБОСОМИ

Структури, на яких з амінокислот утворюються білки.

ЯДРО

Центр управління, оточений оболонкою з двох мембран; регулює процеси життєдіяльності клітини.

ХРОМОСОМИ

Вони містять ДНК, яка є носієм генетичної інформації клітини.

ЯДЕРЦЕ

Місце утворення рибосом.

ЕНДОПЛАЗМАТИЧНА СІТКА

Система мембран, яка зберігає або транспортує білки, синтезовані прикріпленими до них рибосомами (декотрі рибосоми вільно переміщуються в клітині).

МІТОХОНДРІЇ

Центри утворення АТФ — молекул, які забезпечують клітину енергією.

АПАРАТ ГОЛЬДЖІ

Група плоских мембранних мішечків, які використовуються для упаковування та розсилання виготовлених в клітині білків.

ЦЕНТРІОЛІ

Вони містяться коло ядра й відіграють важливу роль у поділі клітини.

[Ілюстрація]

Чи ваші 100 000 000 000 000 клітин просто випадковість?