Розділ 4

Чи могло життя зародитися випадково?

 1. а) Що припускав Чарлз Дарвін стосовно походження життя? б) Яку ідею відродила сучасна еволюційна теорія?

КОЛИ Чарлз Дарвін висунув свою теорію еволюції, він припускав, що, можливо, життя було «спочатку [вкладене] творцем в незначне число форм або тільки в одну»¹. Але сучасна еволюційна теорія в загальному виключає всяку згадку про Творця. Натомість у дещо зміненому вигляді відроджено теорію самозародження життя, яка у свій час була спростована.

 2. а) Хибність яких попередніх уявлень про самозародження життя було доведено? б) Якої думки дотримуються еволюціоністи, хоча й визнають, що життя не зароджується спонтанно у наш час?

² Ідея самозародження виникла кілька століть тому. У XVII сторіччі н. е. ця теорія визнавалася навіть поважаними мужами науки, у тому числі Френсісом Беконом та Уїльямом Гарвеєм. Проте в XIX столітті Луї Пастер та інші вчені, схоже, завдали їй смертельного удару, довівши експериментально, що живе походить тільки від живого. Однак прихильники еволюційної теорії вимушені припускати, що колись давно мікроскопічні форми життя таки мусили спонтанно зародитися з неживої матерії.

Нова версія самозародження

3, 4. а) В якій послідовності описуються кроки на шляху до зародження життя? б) Що твердять еволюціоністи, незважаючи на неправдоподібність випадкового зародження життя?

³ Сучасний еволюційний погляд на відправну точку життя підсумував у своїй книжці «Егоїстичний ген» Річард Докінс. Він робить припущення, що спочатку атмосфера Землі складалася з вуглекислого газу, метану, аміаку та води. Під впливом сонячної енергії і, можливо, блискавиць та вивержень вулканів ці прості сполуки розпадались і перетворювалися в амінокислоти. Багато різних амінокислот поступово нагромаджувались у морі та утворювали білковоподібні сполуки. Зрештою, каже він, океан став «поживним бульйоном», проте все ще безжиттєвим.

⁴ Відтак, за описом Докінса, «випадково сформувалась особливо дивовижна молекула», котра вже мала здатність до самовідтворення. І навіть визнаючи вкрай малу ймовірність такого випадку, він обстоює думку, що це все ж мусило трапитися. Молекули такого типу скупчувались, а згодом, знову ж таки волею малоймовірного випадку, вони обгорнулися захисною оболонкою з інших білкових молекул — мембраною. Таким чином, запевняє він, перша жива клітина породила саму себе².

 5. Як зазвичай висвітлюється питання походження життя у спеціальній літературі й що сказав з цього приводу один учений?

⁵ Дійшовши до цього моменту, читач, напевно, почне розуміти зауваження Докінса у передмові до його книжки: «Цю книжку слід читати майже як наукову фантастику»³. Але тим, хто читає літературу на цю тему, неважко помітити, що не тільки він має такий підхід. Більшість інших книжок про еволюцію теж лише побіжно торкаються проблеми виникнення життя з неживої матерії, бо вона становить для них значне утруднення. Тому Вільям Торп, професор кафедри зоології Кембриджського університету, сказав своїм колегам: «Усі неглибокі теоретизування та дискусії щодо походження життя, опубліковані за останніх десять — п’ятнадцять років, виявилися надто спрощеними та легковагими. Проблема фактично виглядає такою ж далекою від розв’язання, як і колись»⁴.

 6. Що увиразнюється з розвитком науки?

⁶ Бурхливий розвиток науки, який відбувається останнім часом, послужив лише збільшенню прірви між живою та неживою матерією. З’ясовано, що навіть найдавніші відомі одноклітинні організми незмірно складні. «Проблема біології зводиться до того, щоб осягнути простий початок...— кажуть астрономи Фред Хойл та Чандра Вікрамасінгхе.— Викопні рештки стародавніх форм життя, знайдені в осадових породах, не свідчать про простий початок. (...) Отже, еволюційна теорія не має належного фундаменту»⁵. У міру нагромадження інформації стає чимраз важче пояснити, як такі безмежно складні мікроскопічні форми життя могли виникнути випадково.

 7. Якими були, як вважається, основні кроки на шляху до зародження життя?

⁷ За еволюційною теорією, основними кроками на шляху до зародження життя були: 1) наявність відповідної первинної атмосфери і 2) концентрація у водах первісного океану «поживного бульйону», що складається з «простих» молекул, необхідних для життя. 3) З них утворилися білки та нуклеотиди (складні хімічні сполуки), які 4) сполучалися й набули мембрану, а відтак 5) утворили генетичний код і почали відтворювати подібних до себе. Чи перелічені етапи перебувають у гармонії з відомими фактами?

Первинна атмосфера

 8. Чому можна сказати, що знаменитий експеримент Стенлі Міллера та подальші експерименти не дали бажаних результатів?

⁸ У 1953 році Стенлі Міллер пропустив електричні розряди через «атмосферу», що складалася з водню, метану, аміаку та водяної пари. У результаті цього утворилися деякі з багатьох амінокислот, котрі входять до складу білків. Однак одержано було лише 4 з 20 амінокислот, необхідних для життя. Через більш як 40 років учені все ще не були в змозі експериментально одержати всі 20 необхідних амінокислот в умовах, які можна вважати правдоподібними.

9, 10. а) Які припущення висуваються стосовно імовірного складу первинної атмосфери Землі? б) З якою проблемою стикається еволюційне вчення і що відомо про первинну атмосферу Землі?

⁹ Міллер уважав, що первинна атмосфера Землі була подібною до суміші газів у його колбі для експериментів. Чому? Тому що, як пізніше висловився він сам та його колега, «синтез біологічно важливих речовин відбувається лише за умов відновлення [коли в атмосфері немає вільного кисню]»⁶. Інші еволюціоністи, однак, припускають, що кисень тоді був. Проблему, яка у зв’язку з цим постає перед еволюційним вченням, Гітчінґ сформулював так: «При наявності кисню в повітрі перша амінокислота ніколи б не утворилась, а якби кисню не було, то її знищило б космічне випромінювання»⁷.

¹⁰ Фактом залишається те, що всяка спроба встановити, якою була первинна атмосфера Землі, може ґрунтуватися лише на здогадах та припущеннях. Ніхто не знає напевно, що вона собою являла.

Чи міг утворитися «поживний бульйон»?

11. а) Чому неймовірно, щоб в океані нагромаджувався «поживний бульйон»? б) Як Міллерові вдалося зберегти декілька одержаних ним амінокислот?

¹¹ Наскільки ймовірно, що амінокислоти, котрі, як вважається, виникли в атмосфері, перемістилися вниз і утворили «поживний бульйон» в океанах? Це неймовірно взагалі. Та сама енергія, здатна розщеплювати в атмосфері прості сполуки, ще швидше розклала б складні новосформовані амінокислоти. Цікаво, що, пропускаючи під час свого досліду електричні розряди через «атмосферу», Міллер зберіг чотири одержані ним амінокислоти лише завдяки тому, що забрав їх із зони дії розрядів. Якби він залишив їх там, то розряди розклали б їх на складники.

12. Що трапилося б з амінокислотами, навіть якби декотрі з них досягли океанів?

¹² А що, коли припустити, ніби амінокислоти якось таки досягли океанів і вбереглися від нищівного ультрафіолетового випромінювання в атмосфері? Гітчінґ пояснює: «Під водою не вистачило б енергії на активізацію подальших хімічних реакцій; вода у будь-якому випадку затримує ріст складніших молекул»⁸.

13. Що повинні були зробити амінокислоти, потрапивши у воду, аби перетворитися у білки, але з якою небезпекою вони б зіткнулися при цьому?

¹³ Отже, потрапивши у воду, амінокислоти мусили б вибратися з неї, щоб сформувати більші молекули та перетворитися у білки, потрібні для становлення життя. Але, вийшовши з води, вони знову ж таки потраплять під вплив згубного ультрафіолетового проміння! «Іншими словами,— каже Гітчінґ,— ймовірність того, що могла б відбутися навіть ця перша і порівняно легка стадія [утворення амінокислот] в еволюції життя, теоретично дорівнює нулю»⁹.

14. Що являє собою одна з найбільш головоломних проблем, з якою стикнулися еволюціоністи?

¹⁴ Хоча й загальноприйнято вважати, що життя спонтанно зародилося в океанах, водне середовище зовсім не сприяє необхідним хімічним процесам. Хімік Річард Дікерсон пояснює: «Тож важко збагнути, як у водах первісного океану могла проходити полімеризація [сполучення менших молекул у більші], адже вода сприяє не полімеризації, а швидше деполімеризації [розщепленню великих молекул на простіші]»¹⁰. Біохімік Джордж Уолд дотримується такої ж думки: «Спонтанний розклад більш імовірний і тому проходить набагато швидше, ніж спонтанний синтез». Отже, виходить, що нагромадження «поживного бульйону» бути не могло! Уолд розцінює це як «найбільш головоломну проблему, котра стоїть перед нами [еволюціоністами]»¹¹.

15, 16. Яка серйозна проблема існує у зв’язку з утворенням білків живої клітини з амінокислот в уявному «поживному бульйоні»?

¹⁵ Однак перед еволюційною теорією стоїть ще одна головоломна проблема. Як відомо, існує понад 100 амінокислот, але з них лише 20 необхідні для білків живої клітини. Крім того, вони існують у двох формах: одні молекули «правообертаючі», інші — «лівообертаючі». Якби вони сформувалися випадково, як це теоретично мало би бути в «поживному бульйоні», то, найвірогідніше, одну половину з них складали б правообертаючі амінокислоти, іншу — лівообертаючі. Не відомо жодної причини, чому котрійсь із форм мала б віддаватися перевага у живих організмах. Проте усі 20 амінокислот, які використовуються в утворенні білків живої клітини, є лівообертаючими!

¹⁶ Чи ж можливо, щоб у первісному бульйоні випадково сполучалися лише необхідні види амінокислот? Фізик Дж. Д. Бернал визнає: «Слід погодитися, що витлумачення цього... і далі залишається однією з найскладніших проблем структурних аспектів життя». Його висновок: «Можливо, нам так ніколи і не вдасться пояснити це»¹².

Ймовірність і спонтанне виникнення білків

17. Який приклад ілюструє обсяг проблеми?

¹⁷ Яка імовірність того, що потрібні амінокислоти з’єднались і утворили білкову молекулу? Візьмемо для прикладу велику купу, котра складається наполовину з білих, наполовину з червоних бобів, які старанно перемішані. Та купа містить понад 100 сортів бобів. Отож, як ви гадаєте: що попаде у ківш, яким ви зачерпнете трохи бобів? Щоб у вас були боби, котрі представляють основні компоненти білка, вам потрібно зачерпнути тільки червоні боби й жодного білого! До того ж у вашому ковші має бути лише 20 сортів червоних бобів, причому кожен з бобів мусить займати у ковші своє строго визначене місце. Якщо ж це перенести на білок, то тут будь-яка невідповідність котрійсь із цих вимог призведе до того, що утворений білок не зможе функціонувати належним чином. Чи можливо одержати потрібну комбінацію, нехай там скільки перемішуючи нашу уявну купу бобів та зачерпуючи з неї? Ні. Тож як таке могло відбутися в уявному «поживному бульйоні»?

18. Наскільки реальною є ймовірність випадкового утворення навіть простої білкової молекули?

¹⁸ Білки, без котрих неможливе життя, мають дуже складні молекули. Яка ймовірність того, що навіть найпростіша білкова молекула сформувалася б випадково у «поживному бульйоні»? Еволюціоністи визнають, що вона становить 1 до 10 ¹¹³ (1 зі 113 нулями). Але всяка подія, ймовірність котрої виражається співвідношенням 1 до 10⁵⁰, уже відкидається математиками як така, що не може відбутися. Збагнути, про яку ймовірність тут ідеться, допоможе факт, що число 10 ¹¹³ є більшим, ніж приблизно підрахована кількість всіх атомів у Всесвіті!

19. Яка існує ймовірність утворення ферментів, необхідних для живої клітини?

¹⁹ Декотрі білки служать як структурний матеріал, інші діють як ферменти. Останні прискорюють необхідні хімічні реакції в клітині. Без такої допомоги клітина б загинула. Для життєдіяльності клітини потрібно не декілька білків-ферментів, а цілих 2000. Яка ймовірність того, що всі вони виникли випадково? Вона становить 1 до 10^40 000! «Сміховинно мала ймовірність,— стверджує Хойл,— яка не могла б бути реалізована навіть тоді, коли б весь Усесвіт складався з поживного бульйону». Він додає: «Якщо людина не перебуває у полоні упередженого погляду, що життя зародилося на Землі [спонтанно],— погляду, який склався на підставі громадської думки чи здобутої освіти,— то вона ви́знає, що ці прості підрахунки повністю відмітають таку ідею»¹³.

20. Чому мембрана, необхідна клітині, ускладнює проблему?

²⁰ Однак та ймовірність, по суті, значно менша від тієї, на яку вказує це «сміховинно мале» число. Адже мусить також бути мембрана, котра оточує клітину. Але мембрана надзвичайно складна, вона утворена молекулами білків, цукрів та жирів. Еволюціоніст Леслі Орґел пише: «До складу сучасної клітинної мембрани входять канальці й насоси, які чітко регулюють надходження та виведення поживних речовин, продуктів обміну, іонів металів тощо. Ці спеціалізовані канальці складаються з дуже специфічних білків — молекул, яких не могло бути на самому початку еволюції життя»¹⁴.

Дивовижний генетичний код

21. Наскільки вірогідно, що гістони, необхідні для ДНК, могли утворитися випадково?

²¹ Ще важче уявити випадкове виникнення нуклеотидів, складових частин ДНК, котра є носієм генетичного коду. До складу ДНК входить п’ять гістонів (уважається, що гістони беруть участь у регулюванні діяльності генів). Підраховано, що ймовірність утворення навіть найпростішого з цих гістонів становить 1 до 20 ¹⁰⁰, а це ще одне астрономічне число, «більше, ніж загальна кількість атомів у всіх зірках та галактиках, видимих за допомогою найбільших астрономічних телескопів»¹⁵.

22. а) Як давню загадку про те, що́ з’явилося раніше — курка чи яйце, можна застосувати до білків та ДНК? б) Яке розв’язання запропонував один еволюціоніст і чи воно розсудливе?

²² Проте ще більші ускладнення для еволюційної теорії пов’язані з походженням довершеного генетичного коду, без якого неможливе розмноження клітини. У зв’язку з білками та ДНК на пам’ять приходить давня загадка про те, що́ з’явилося раніше — курка чи яйце. Гітчінґ каже: «Утворення білків залежить від ДНК. Але ДНК не може утворитись, якщо спочатку не сформується білок»¹⁶. Тому постає парадокс, сформульований Дікерсоном: «Що з’явилося раніше» — білок чи ДНК? Він стверджує: «Відповідь мусить бути: «Вони утворилися паралельно»¹⁷. По суті, він говорить, що «курка» та «яйце» мали виникнути одночасно, не походячи одне від одного. Чи це видається вам розсудливим? Певний автор наукових статей зробив такий підсумок: «Походження генетичного коду становить складну проблему на зразок «курка чи яйце», яка й на сьогодні все ще вкрай заплутана»¹⁸.

23. Що кажуть про генетичний механізм інші науковці?

²³ Хімік Дікерсон теж висловив цікаву думку: «Еволюція генетичного механізму є стадією, для відтворення якої не існує лабораторних моделей, тож, не будучи зв’язаним невигідними фактами, можна без кінця-краю висувати різні припущення»¹⁹. Але чи це добрий науковий метод — так легко відмітати безліч «невигідних фактів»? Леслі Орґел назвав генетичний код «найважчим аспектом проблеми походження життя»²⁰. А Френсіс Крік зробив висновок: «Незважаючи на те що генетичний код майже універсальний, механізм, необхідний для його реалізації, занадто складний, щоб виникнути в одну мить»²¹.

24. Що можна сказати про природний добір та першу клітину, яка розмножувалась?

²⁴ Еволюційна теорія намагається запропонувати інше рішення, відкидаючи думку про те, що неможливе мусило здійснитися «в одну мить». Для цього вона висуває ідею про поступовий процес, у ході якого природний добір мав послідовно робити свою справу. Однак без генетичного коду, котрий забезпечує розмноження, не може бути матеріалу для природного добору.

Чудо фотосинтезу

25. Дивовижну здатність започаткувати який процес приписує еволюційна теорія простій клітині?

²⁵ Тут перед еволюційною теорією постає ще одна перепона. В якийсь момент первинна клітина мала віднайти щось таке, що революціонізувало життя на Землі, і то був фотосинтез. Цей процес, у ході якого рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, ще недостатньо вивчений науковцями. Це, за словами біолога Ф. В. Вента, «процес, який ще ніхто не зміг відтворити у пробірці»²². І все ж уважається, що його випадково започаткувала проста крихітна клітина.

26. Яку революційну зміну викликав цей процес?

²⁶ Процес фотосинтезу перетворив атмосферу, в якій не було вільного кисню, в повітряну оболонку, кожна п’ята молекула котрої — молекула кисню. Внаслідок цього могли дихати й жити тварини, також міг утворитися озоновий шар, щоб захищати все живе від згубного ультрафіолетового випромінювання. Чи можна такий дивовижний збіг обставин пояснювати простою випадковістю?

Чи не відіграв тут якоїсь ролі розум?

27. До чого змушують декого з еволюціоністів факти?

²⁷ Стикаючись з фактом, що ймовірність випадкового утворення живої клітини практично дорівнює нулю, деякі еволюціоністи почуваються змушеними відступити. Наприклад, автори «Еволюції з космосу» (Хойл і Вікрамасінгхе) складають зброю, говорячи: «Ці питання надто складні, щоб їх можна було виражати цифрами». Вони додають: «Аж ніяк... нам не обійтись просто об’ємнішим і ліпшим поживним бульйоном, як ми того сподівалися рік чи два тому. Підрахунки, зроблені нами вище, по суті нереальні як для всесвітнього, так і для земного бульйону»²³.

28. а) Що, вірогідно, криється за відмовою визнати потребу в розумі? б) Кого не визнають еволюціоністи за джерело вищого розуму, хоча й вірять у необхідність цього розуму?

²⁸ Отже, визнавши, що у становленні життя певну роль таки мусив відігравати розум, вищезгадані автори кажуть далі: «Така теорія і справді настільки очевидна, що дивуєшся, чому вона не здобула широкого визнання як щось само собою зрозуміле. Причини цього швидше психологічного, ніж наукового характеру»²⁴. Тож можна зробити висновок, що «психологічний» бар’єр — це єдино правдоподібне пояснення того, чому більшість еволюціоністів непохитно тримаються теорії про випадкове зародження життя й заперечують усякий «задум, намір або керованість»²⁵, як висловився Докінс. По суті, навіть Хойл і Вікрамасінгхе, визнавши потребу в розумі, заявляють про свою невіру в те, що життя виникло завдяки Творцю-Особі²⁶. На їхню думку, розум — обов’язковий, але ідея Творця неприйнятна. Чи не здається це вам суперечливим?

Чи це по-науковому?

29. Що являє собою науковий метод?

²⁹ Якщо самозародження життя має сприйматись як науковий факт, то його належить підтвердити науковим методом. Останній описується таким чином: ведуться спостереження за тим, що відбувається; на підставі тих спостережень створюється теорія про те, що, можливо, є істинним; теорія перевіряється подальшими спостереженнями та експериментами; стежиться за тим, чи справджуються передбачення, зроблені на основі теорії.

30. У чому теорія про самозародження зазнала невдачі з погляду застосування наукового методу?

³⁰ Спроби застосувати науковий метод робилися, але спостерегти самозародження життя так нікому і не вдалось. Не існує жодних доказів того, що це відбувається тепер, і, звичайно ж, нікого з людей не було тоді, коли, за словами еволюціоністів, це відбувалось. Жодна теорія стосовно цього не була підтверджена спостереженнями. Не вдалося відтворити цей процес також шляхом лабораторних експериментів. Передбачення, що базувались на тій теорії, не справдилися. З огляду на таку неспроможність застосувати науковий метод, чи було б чесно й по-науковому підносити подібну теорію до рангу фактів?

31. Які суперечливі погляди на самозародження має один науковець?

³¹ З іншого боку, існує достатньо доказів на користь висновку, що самозародження життя з неживої матерії неможливе. «Варто лише задуматись над обсягом цього завдання,— визнає професор Уолд з Гарвардського університету,— аби погодитися, що самозародження живого організму неможливе». Але у що вірить цей прихильник еволюції? Він відповідає: «Однак ми існуємо, і, гадаю, саме в результаті самозародження»²⁷. Чи можна це назвати об’єктивним науковим доводом?

32. Як навіть еволюціоністи визнають, що такі міркування є ненауковими?

³² Англійський біолог Джозеф Генрі Вудґер охарактеризував такі міркування як «просто догматизм — стверджування, ніби те, у що ми хочемо вірити, насправді відбулось»²⁸. Як же науковці допустили, щоб у їхньому середовищі науковий метод був так явно знехтуваний? Відомий еволюціоніст Лорен Айселі визнав: «Виганивши богослова за його віру в міфи й чудеса, наука сама опинилася в незавидному становищі, оскільки змушена була створити власну міфологію, тобто зробити припущення, що процес, проходження якого у наш час не вдалось довести, незважаючи на величезні зусилля, насправді відбувся у первісну епоху»²⁹.

33. До якого неминучого висновку стосовно самозародження життя і застосування наукового методу доходимо на підставі вищенаведених доказів?

³³ Виходячи з наявних доказів, можна сказати, що теорія про самозародження життя швидше належить до сфери наукової фантастики, ніж є науковим фактом. Багато її прихильників відкинули науковий метод, очевидно, для того, щоб вірити в те, у що їм хочеться вірити. Незважаючи на незчисленні докази того, що життя не могло зародитись випадково, замість обачності, котра, як правило, відзначає тих, хто керується науковим методом, тріумфує непорушний догматизм.

Не всі вчені погоджуються з цим

34. а) Як один фізик виявив наукову неупередженість? б) Як він описав еволюційну теорію і що сказав про багатьох науковців?

³⁴ А втім, не всі вчені виключають альтернативу. Наприклад, фізик Г. С. Ліпсон, усвідомлюючи, наскільки мала ймовірність самозародження життя, сказав: «Єдино прийнятним поясненням є творення. Я знаю, що для фізиків, у тому числі й для мене, це означає анафему, але ми не повинні відкидати теорію, котра нам не подобається, якщо експериментальні дані підтверджують її». Далі він зазначає, що після виходу у світ Дарвінової праці «Походження видів» «еволюційна теорія стала в певному розумінні науковою релігією; майже всі науковці прийняли її, і багато хто з них готовий «підганяти» під неї результати своїх спостережень»³⁰. Сумний, але правдивий коментар.

35. а) З яким уявленням було болісно розлучатися професору одного університету? б) Як він ілюструє ймовірність випадкового виникнення життя?

³⁵ Чандра Вікрамасінгхе, професор Університетського коледжу в Кардіффі, сказав: «Коли я здобував свою початкову наукову освіту, мені вбивали в голову, що наука не сумісна ні з якою ідеєю умисного творення. Розлучатися з цим уявленням було дуже болісно. Я почуваюся досить незручно у цій ситуації, тобто з моїм теперішнім умонастроєм. Але логічного виходу зі становища не існує. (...) Бо виникнення життя на Землі в результаті якогось випадку хімічної природи — це майже те саме, що шукати певну піщинку на всіх пляжах усіх планет Усесвіту й знайти її». Інакше кажучи, виникнення життя просто не може бути результатом якогось випадку хімічної природи. Тож Вікрамасінгхе робить такий висновок: «Не існує іншого способу збагнути високу впорядкованість хімічних елементів життя, як тільки звернутися до створення у космічному масштабі»³¹.

36. Як висловився Роберт Ястров?

³⁶ Астроном Роберт Ястров сказав: «Учені не мають доказів того, що життя не було результатом акту творення»³².

37. Яке запитання постає щодо еволюції і де можна знайти відповідь?

³⁷ Але навіть якщо припустити, що перша жива клітина якось таки виникла спонтанно, чи є докази того, що з неї розвинулися всі живі організми, які будь-коли існували на Землі? Відповідають на це запитання скам’янілості, і в наступному розділі розглядається, що ж насправді говорить літопис викопних решток.

[Вставка на сторінці 44]

«Утворення білків залежить від ДНК. Але ДНК не може утворитись, якщо спочатку не сформується білок».

[Вставка на сторінці 45]

«Походження генетичного коду становить складну проблему на зразок «курка чи яйце», яка й на сьогодні все ще вкрай заплутана».

[Вставка на сторінці 46]

Генетичний код — «найважчий аспект проблеми походження життя».

[Вставка на сторінці 47]

У процесі фотосинтезу рослини використовують сонячну енергію, вуглекислий газ, воду й мінеральні речовини для утворення кисню та поживних речовин. Чи могла проста клітина віднайти все це?

[Вставка на сторінці 50]

Деякі науковці, по суті, кажуть, що розум — обов’язковий, але ідея Творця неприйнятна.

[Вставка на сторінці 53]

Один учений визнав: «Єдино прийнятним поясненням є творення».

[Вставка на сторінці 53]

Ястров: «Учені не мають доказів того, що життя не було результатом акту творення».

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 48, 49]

Гідна подиву клітина

Жива клітина надзвичайно складна. Біолог Френсіс Крік старався описати її функції популярно, але врешті зрозумів, що це можливо зробити лише до певної міри, «бо вона настільки складна, що читачеві не варто намагатися збагнути всі деталі»^а.

Інструкції, котрі містяться в ДНК клітини, «якщо їх виписати, заповнять тисячу книжок по 600 сторінок,— говориться в «Нешнл джіоґрефік».— Кожна клітина — це світ, по самі вінця заповнений щонайменше двомастами трильйонами крихітних груп атомів, які звуться молекулами. (...) Якщо з’єднати наших 46 хромосомних «ниток», то довжина одержаного ланцюга дорівнюватиме майже двом метрам. А діаметр ядра, котре їх містить, становить менше однієї сотої міліметра»^б.

Щоб дати читачам уявлення про життєдіяльність клітини, журнал «Ньюсуїк» скористався такою ілюстрацією: «Кожна з тих 100 трильйонів клітин функціонує наче обнесене муром місто. Електростанції виробляють для клітини енергію. Фабрики продукують білки — конче потрібні товари для хімічної торгівлі. Складні транспортні системи скеровують певні хімічні речовини з одного місця в інше як у клітині, так і за її межами. Вартові коло пропускних пунктів контролюють експорт та імпорт і ведуть спостереження за зовнішнім світом, аби вчасно помітити небезпеку. Вишколені біологічні армії завжди напоготові, щоб дати відсіч нападникам. Централізований генетичний уряд підтримує порядок»^в.

Коли вперше було висунуто сучасну еволюційну теорію, вчені й не здогадувались, якою неймовірно складною є жива клітина. На наступній сторінці розглядаються декотрі елементи типової клітини, зосереджені у вмістищі діаметром усього лиш 0,025 міліметра.

КЛІТИННА МЕМБРАНА

Оболонка, яка контролює, що надходить у клітину, а що виводиться з неї.

РИБОСОМИ

Структури, на яких з амінокислот утворюються білки.

ЯДРО

Центр управління, оточений оболонкою з двох мембран; регулює процеси життєдіяльності клітини.

ХРОМОСОМИ

Вони містять ДНК, яка є носієм генетичної інформації клітини.

ЯДЕРЦЕ

Місце утворення рибосом.

ЕНДОПЛАЗМАТИЧНА СІТКА

Система мембран, яка зберігає або транспортує білки, синтезовані прикріпленими до них рибосомами (декотрі рибосоми вільно переміщуються в клітині).

МІТОХОНДРІЇ

Центри утворення АТФ — молекул, які забезпечують клітину енергією.

АПАРАТ ГОЛЬДЖІ

Група плоских мембранних мішечків, які використовуються для упаковування та розсилання виготовлених в клітині білків.

ЦЕНТРІОЛІ

Вони містяться коло ядра й відіграють важливу роль у поділі клітини.

[Ілюстрація]

Чи ваші 100 000 000 000 000 клітин просто випадковість?

[Рамка на сторінці 52]

На тему походження життя висловлюються еволюціоністи минувшини й сучасності

«Гіпотеза, що життя розвинулося з неорганічної матерії, і в наш час усе ще є справою віри» (математик Дж. В. Н. Саллівен^г).

«Імовірність випадкового виникнення життя можна порівняти до ймовірності того, що внаслідок вибуху в друкарні складеться енциклопедичний словник» (біолог Едвін Конклін^д).

«Варто лише задуматись над обсягом цього завдання, аби погодитися, що самозародження живого організму неможливе» (біохімік Джордж Уолд^е).

«Чесна людина, озброєна всіма доступними нам тепер знаннями, може сказати лиш те, що сьогодні виникнення життя здається у певному розумінні майже чудом» (біолог Френсіс Крік^є).

«Якщо людина не перебуває у полоні упередженого погляду, що життя зародилося на Землі [спонтанно],— погляду, який склався на підставі громадської думки чи здобутої освіти,— то вона ви́знає, що ці прості підрахунки [математична ймовірність] повністю відмітають таку ідею» (астрономи Фред Хойл і Н. Ч. Вікрамасінгхе^ж).

[Схема/Ілюстрації на сторінці 47]

Люди й тварини вдихають кисень, а виділяють вуглекислий газ. Рослини поглинають вуглекислий газ, а виділяють кисень.

[Схема]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Світло

Кисень

Водяна пара

Вуглекислий газ

[Ілюстрація на сторінці 40]

Жодний великий будинок не зміг би стояти без фундаменту. «Еволюційна теорія не має належного фундаменту»,— кажуть двоє вчених.

[Ілюстрація на сторінці 42]

Усі червоні, усі відповідного сорту, кожен на своєму строго визначеному місці — випадково?

[Ілюстрація на сторінці 43]

У живій клітині є тільки «лівообертаючі» амінокислоти. «Можливо, нам так ніколи і не вдасться пояснити це».

[Ілюстрації на сторінці 45]

Що з’явилося раніше?