Удобрювання компостом повертається і популярне, як ніколи!
УДОБРЮВАННЯ компостом почалось приблизно тоді ж, коли й домашнє садівництво. Римські ферми вже мали ями, де рослинні й тваринні покидьки нагромаджувалися разом з бур’янами, листям та усіма відходами, що нагромаджувались у господарстві. Деколи, щоб стимулювати процес гниття, додавали воду. Через тисячу років у мавританській Іспанії в сільськогосподарській науковій праці було описано три методи виготовлення великої кількості «штучного гною» — так вони називали компост. Для прискорення процесу гниття додавали голубиний послід.
З появою громадських звалищ сміття для усунення відходів, а також чистого, легкого для вжитку хімічного добрива для газонів і городів, використання компосту в домашніх умовах стало рідкістю. Але недавно компост знову повернувся до вжитку. Звалища сміття почали переповнюватися, США наклали обмеження відносно того, що і в якій кількості можна викидати, і щоб позбутися однієї тонни сміття, треба заплатити від 30 до 100 американських доларів. Крім того, зросла тривога про навколишнє середовище, і це теж сприяє популярності удобрювання компостом.
Удобрювання компостом не тільки повертається, воно стає популярним, як ніколи. Наступна мета — перетворювати у компост сміття у звалищах. У журналі «Нью-Йорк таймс» говорилося: «Удобрювання компостом — це перспективна технологія, яка, мабуть, допоможе вирішити проблему усунення відходів, проблему, що набирає все більших масштабів. Прихильники цього методу вважають, що існує можливість використання половини усього сміття — кухонних та садових відходів, навіть деякого використаного паперу, що його більшість американців сьогодні викидає. Вони вважають, що завдяки удобрюванню компостом можуть з’явитися ферми, які будуть відновлювати ґрунт, замість того, щоб руйнувати його, і що компостом можна замінити зіпсований внаслідок ерозії або пошкоджений ґрунт, запобігти захворюванням молодих рослин і знизити їхню залежність від пестицидів та хімічних добрив» (8 вересня 1991 року, англ.).
«Вони постачають їжу для мікробів»
«Люди, що сьогодні удобрюють компостом, стараються зрозуміти і керувати вже існуючим процесом мікробного перетравлення. По суті, вони постачають їжу для мікробів,— пояснює журнал «Тайм» і подає інші деталі:
Насправді компостування просте, але складне в деталях. В основному, це спосіб, яким земля перетворює сирі органічні залишки в корисний для рослин матеріал. Мікроби, які живуть у землі (мільярд в одному грамі доброго ґрунту) мають великий апетит до органічних сполук, які, в свою чергу, складаються з атомів вуглецю, азоту і водню. Бактерії і гриби перетворюють вуглець на енергію і використовують азот для росту своїх клітинних тіл. Більшість працює при наявності кисню, але деякі — без нього. Коли закінчується запас сирого матеріалу, вони починають поїдати одні одних. Внаслідок такого взаємного поглинання виділяється тепло, вода, вуглекислий газ і речовина, яку називають гумус (чорнозем), комплекс органічних молекул, який притягує і затримує поживні, необхідні для росту рослин речовини, воду і повітря».
При відповідній суміші компосту мікроби можуть поглинати навіть моторне масло, трінітротолуоловий вуглеводень та уран. Ці маленькі мікроорганізми справді сильні, але при виготовленні компосту на вашій присадибній ділянці вони не зустрінуться з таким важким завданням.
Виготовлення власного компосту
Перш за все, забудьте про ті безладні купи городного сміття, де ви рік за роком скидали листя, скошену траву, солому, старе сіно та бур’яни. Досвідчені городники знають, що якщо скидати кухонні відходи на такі купи, то неможливо уникнути неприємного запаху. Щоб вирішити цю проблему, вам потрібно мати відповідний бункер для компосту. Мета полягає в тому, щоб на вашому городі пустити в хід цей дивовижний, описаний вище процес. Це той самий процес, за допомогою якого переробляються мертві органічні залишки, що тисячоліттями нагромаджуються у лісах. Звичайно, Бог, створюючи рослини, першим запустив цей процес, щоб хімічні складники рослин, які з часом відмирали, могли знову використовуватись (Буття 1:11-13).
Бункером користуватися краще тому, що у ньому матеріал тримається разом та існує можливість кращої вентиляції, яка збільшує ефективність процесу розкладу. На стінках бункеру потрібно зробити щілини й дірки, щоб забезпечити кращий доступ повітря для бактерій. Потрібно також контролювати рівень вологості. Необхідно вибрати відповідне місце для бункера і будувати його на землі. Процес компостування не буде проходити правильно, якщо сонце цілий день буде нагрівати бункер або якщо він цілий день буде знаходитись у цілковитій тіні.
Суміш для компосту можна порівняти з багатошаровим бутербродом: шар сміття з власного городу, шар кухонних відходів, шар ґрунту, шар господарського сміття — і так можна повторювати, аж поки не утвориться купа заввишки 1,2—1,5 метра. В кінці купу можна накрити дерном або подібним матеріалом.
Через два роки ви будете мати чудовий гумус і багато найкращих друзів городника — черв’яків. Вони будуть невтомно розпушувати і наповнювати киснем верхній шар ґрунту вашого городу. Процес компостування можна прискорити, якщо час від часу перевертати купу або в малих кількостях додавати гній. При відповідно збудованому бункері і правильній пропорції матеріалів, процес розкладу можна прискорити так, що компост буде готовим вже через три-чотири місяці, замість двох років.
Але пам’ятайте, компост повинен дихати. Отже, відповідна вентиляція з правильним рівнем вологості перетворить суміш у мульчу, яку так люблять рослини. Коли ви розкинете її по землі — столи для квітів і городини накриті,— вони можуть починати банкет. Заготуйте для свого городу таке частування, і він нагородить вас щедрим урожаєм, приємним для очей і смачним.