Час для радощів на Балканах

Йшов 1922 рік. В Інсбруці (Австрія) проводилося зібрання Ревних Дослідників Біблії (так тоді називались Свідки Єгови). Серед присутніх був Франц Бранд, молодий чоловік з міста Апатина, розташованого в окрузі Воєводина (Сербія). Коли промовець згадав Боже ім’я, Єгова, присутні почали виражати своє невдоволення, через що він не зміг говорити далі, і в результаті зібрання було зірване. Але почуте справило велике враження на Франца, і він почав проповідувати добру новину про Царство. Це було скромним початком дивовижного духовного росту в одній з Балканських країн.

СЬОГОДНІ для більшості людей назва Югославія асоціюється з війною та різаниною. При згадці про цю країну в думках постають сумні картини жахливих вбивств, доведених до розпачу біженців, зруйнованих будинків та згорьованих сиріт. Важко описати словами нестерпний біль та нещастя, які принесла війна, що охопила Балканський півострів у 1991—1995 роках. Вона зруйнувала будь-які сподівання створити щасливе та безтурботне майбутнє. Через війну жителям колишньої Югославії доводиться зносити економічні труднощі та страшенні злидніa.

З огляду на такі страждання навряд чи хтось сподівався б зустріти у цій частині світу щасливих людей. Хоча це може здаватися дуже дивним, але такі люди там є. І наприкінці XX століття вони зазнали особливої радості. Що ж спільного з цим мав Франц Бранд — молодий чоловік, про якого згадано на початку цієї статті?

Духовний ріст на Балканах

Франц Бранд дуже захопився новими істинами, які почув на зібранні, і він відчував спонуку поширювати добру новину. Влаштувавшись на роботу перукарем у Мариборі — словенському місті, розташованому неподалік кордону з Австрією, він почав проповідувати своїм клієнтам. Зазвичай вони сиділи і, поки він їх голив, спокійно слухали. Його зусилля принесли результати — наприкінці 1920-х років у Мариборі утворилася невеличка група вісників Царства. Біблійні промови брати виголошували у ресторані, який пізніше отримав слушну назву — рибний ресторан «Нові свет» («Новий світ»).

З часом добра новина поширилась по цілому краї. У цьому розширенні відіграла велику роль «Фото-драма сотворення» (восьмигодинна презентація з використанням фільмів та слайдів, яка супроводжувалася звукозаписом). Потім, у 1930-х роках, коли Свідки Єгови в Німеччині стали зазнавати суворих переслідувань, ряди проповідників у Югославії поповнили німецькі піонери, які втікали зі своєї країни. Жертвуючи особистими вигодами та зручностями, вони докладали зусиль, щоб проповідувати у найвіддаленіших куточках цього гористого краю. Спершу, здавалося, мало хто відгукувався на їхню звістку. На початку 1940-х років звіт про польове служіння здало тільки 150 вісників.

У 1941 році розпочалися жорстокі переслідування, які тривали аж до 1952 року. Яка ж була радість, коли зрештою 9 вересня 1953 року, за панування комуністичного режиму генерала Тіто, Свідків Єгови було законно зареєстровано! Тоді на цих теренах нараховувалося 914 вісників доброї новини, і це число постійно збільшувалось. У 1991 році кількість вісників вже становила 7420, і в тому році Спомин відвідало 16 072 особи.

З 16 по 18 серпня 1991 року в Загребі (Хорватія) відбувся перший у цій країні міжнародний конгрес Свідків Єгови. На конгрес з’їхалося 14 684 делегати як з того краю, так і з закордону. Цей незабутній конгрес приготував народ Єгови до майбутніх випробувань. Серед останніх транспортних засобів, що перетнули контрольно-пропускний пункт на кордоні між Хорватією та Сербією, були автобуси, що везли додому сербських делегатів. Коли останній автобус перетнув контрольно-пропускний пункт, кордон було закрито і почалася війна.

Народ Єгови має підстави для радості

Роки війни стали для Свідків Єгови на Балканах часом суворих випробувань. А втім, вони мають підстави для радості, бо Єгова поблагословив свій народ чудовим зростом. Починаючи з 1991 року, кількість вісників Царства на території колишньої Югославії збільшилась на понад 80 відсотків. У 2001 році тут було нове найвище число вісників — 13 472.

Раніше офіси в Загребі та Белграді (Сербія) наглядали за працею Свідків Єгови на всій території колишньої Югославії. Проте з огляду на зріст кількості вісників та політичні зміни з’явилася необхідність заснувати офіси ще в Любляні (Словенія) і Скоп’є (Македонія), а також було придбано нові будівлі для офісів у Белграді і Загребі. У всіх цих офісах служить приблизно 140 осіб. Більшість з них — це молоді люди, сповнені ревності та любові до Єгови. Досить багато з них займається перекладом посібників для вивчення Біблії на македонську, сербську, словенську та хорватську мови. Як же радісно, що більшість журналів та іншої літератури Свідків Єгови публікується цими мовами одночасно з англійськими оригіналами! Ці публікації допомагають багатьом людям знайти потіху і надію.

Ще одна підстава для радості — це та підтримка, яку безкорисливо надає численна кількість повночасних служителів з інших країн. У недавні роки було збудовано ряд прекрасних Залів Царства, і від цього збори особливо раділи. Проте на них чекала ще більша втіха. Що ж могло бути її причиною?

Унікальна праця

Багато вісників часто задумувалися: «Чи ми колись будемо мати «Переклад нового світу» рідною мовою?» Рік за роком вони плекали надію, що почують оголошення про це на одному із обласних конгресів. Але як же взятися за таку величезну працю? Адже перекладацькі групи були сформовані декілька років тому і перекладачів нараховувалось порівняно небагато.

Керівний орган, розглянувши цю справу, схвалив спільний план: македонська, сербська та хорватська групи мали тісно співпрацювати і таким чином ділитися між собою пропозиціями та досвідом. Провід давала хорватська група.

День радості

Свідки Єгови на Балканах ніколи не забудуть того, що відбулося 23 липня 1999 року. Тоді планувалося одночасне проведення серії обласних конгресів «Боже пророче слово» у Белграді, Загребі, Сараєві (Боснія і Герцеговина) та Скоп’є. Деякий час не було відомо, чи вдасться провести конгрес у Белграді, оскільки під час бомбардувань, які проводили війська НАТО, не дозволялися жодні публічні зібрання. Як же тішилися брати надією поспілкуватися одні з одними після довгих місяців непевності! Але те, що відбулося, переросло їхні очікування.

У п’ятницю пополудні в усіх чотирьох містах на конгресах було зроблено спеціальне оголошення. На стадіонах запала тиша: 13 497 делегатів чекали, що ж буде оголошено. Коли промовець зрештою оголосив про випуск «Перекладу нового світу Християнських Грецьких Писань» сербською та хорватською мовами і повідомив присутнім, що над македонським перекладом праця іде успішно, делегати не могли втриматися від радості. Грім оплесків не дозволив промовцеві закінчити оголошення. На конгресі у Сараєві несподівано запала тиша: настільки були здивовані присутні. Тишу розірвали довгі оплески. По щоках багатьох делегатів котилися сльози, і промовця, який робив оголошення, раз у раз переривали оплесками. Усі були такі щасливі!

Цей дарунок став ще дорожчим, адже Свідки Єгови подбали про те, щоб право на друкування сербського та хорватського біблійних перекладів зберегти тільки за собою. Отже, кожною мовою «Переклад нового світу Християнських Грецьких Писань» було видано разом із Єврейськими Писаннями. Крім того, сербську Біблію видали як латинським письмом, так і кирилицею.

Вдячні за всі благословення та керівництво, служителі Єгови, що живуть на Балканах, погоджуються зі словами Давида: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти [Єгово] при мені». Хоча їм доводиться зносити великі труднощі, вони рішуче постановили робити ‘радість у Господі своєю силою’ (Псалом 23:4; Неемії 8:10).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 20]

Перша група вісників з Марибора (Словенія) проповідує у віддаленій території.