Частина третя — Як Біблія дійшла до нас

БІРМА, 1824 рік. Гвардійці короля щойно обшукали дім місіонерів Адонірама та Енн Джадсонів, забравши все, що було з їхнього погляду цінним. Однак їм не вдалось знайти найбільшого скарбу — рукописного перекладу Біблії, який Енн крадькома закопала під будинком. Адонірама, перекладача, звинуватили у шпигунстві, і він лежить зараз в кайданах у в’язниці, де аж кишить комарами. Але вологість може зруйнувати рукопис. Як же його врятувати? Енн зашиває переклад у туго набиту подушку й передає її своєму чоловікові до в’язниці. Подушка збереглась, і її вміст став частиною першої бірманської Біблії.

Впродовж історії на долю Біблії випало багато таких пригод. У попередніх номерах ми розглянули, як йшли справи з перекладом і розповсюдженням Біблії від часу, коли її закінчили писати, і до початку XVII століття. Як розвивались події навколо Біблії з тих пір і аж до наших днів? Чи стане вона колись доступною для всіх людей? Яку роль відіграло Товариство Вартової башти?

Місіонери й біблійні товариства

У XVII та XVIII століттях небувала кількість людей по багатьох країнах почала читати Біблію. Особливо великим було зацікавлення цією книгою в Англії. Біблійні історії та вчення заполонили думки майже усіх жителів країни, починаючи від короля і закінчуючи сільським хлопцем. Однак вплив Біблії на тому не закінчився. Англія мала в той час великий торговий флот та багато колоній, і деякі англійці брали з собою Біблію у подорожі. Це заклало основу для тривалої біблійної кампанії.

Під кінець XVIII століття Біблія спонукала декого з англійців подумати про духовні потреби місцевих жителів далеких земель Британської імперії. Проте не всіх цікавило це питання. Багато церковників, які вірили в долю, вважали, що то Божа воля, аби декотрі люди не спаслись. Тож коли Вільям Кері, який мріяв стати місіонером, виступив з палкою промовою в підтримку місії до Індії, хтось вигукнув з докором: «Молодий чоловіче, сядьте. Якщо Бог захоче навернути поган, Він зробить це без вашої допомоги». Але, незважаючи ні на що, у 1793 році Кері поплив до Індії. І хоча це здається неймовірним, він зрештою переклав цілу Біблію або її частини 35 індійськими мовами.

Місіонери усвідомлювали, що їхнім основним знаряддям є Біблія місцевою мовою. Але звідки візьмуться такі Біблії? Цікаво, що поштовх рухові, завдяки якому Біблія поширилась по всьому світу, дала, сама того не знаючи, уельська 16-річна дівчина Мері Джоунс. У 1800 році Мері босою пройшла пішки 40 кілометрів, щоб купити у священика Біблію. Вона складала гроші на цю покупку шість років, тому, коли довідалась, що всі Біблії уже продані, гірко заплакала. Це так сильно зворушило священика, що він віддав Мері одну із власних Біблій.

Пізніше священик подумав, що є ще багато інших людей, які потребують Біблії, і обговорив проблему зі своїми друзями в Лондоні. У результаті цього 1804 року було засновано «Британське та Іноземне Біблійне Товариство». Його мета звучала просто: забезпечити людей Бібліями їхньою рідною мовою, за досяжну для них ціну й «без приміток та коментарів». Усуваючи коментарі на полях, засновники Товариства надіялись уникнути доктринальних суперечок. Однак кілька разів думки членів Біблійного товариства розходились через апокрифи, хрещення через занурення та доктрину про Трійцю.

Невдовзі ідеєю публікування Біблії захопилися в інших країнах, і до 1813 року подібні товариства були засновані в Німеччині, Голландії, Данії та Росії. З часом до них приєднались Біблійні товариства інших держав. Коли визначалися цілі перших Біблійних товариств, то вважалось, що більшість населення землі розмовляє лише кількома основними мовами. Нікому навіть не спадало на думку, що існують тисячі різних мов! Порівняно небагато перекладачів знали єврейську та грецьку, щоб перекладати безпосередньо з мов оригіналу. Тому основою перекладів, фінансованих «Британським та Іноземним Біблійним Товариством», часто служив «Переклад короля Якова» англійською мовою.

Труднощі одного перекладача

Велику частину Біблії складають розповіді та притчі, взяті з повсякденного життя. Тож завдяки тому, що Біблія не написана абстрактними філософськими термінами, її не так складно перекладати. Однак, як того й слід було сподіватися, перші спроби місіонерів деколи призводили до плутанини та смішних випадків. Так, наприклад, через одного перекладача в жителів певної частини Індії склалось враження, що Бог блакитнуватого кольору. Відповідник до слова «небесний», який було вжито у вислові «небесний Отець», означав «який є кольору неба» — буквальних небес!

Ось що написав у 1819 році про труднощі перекладача Адонірам Джадсон: «Коли ми беремося вчити мову, якою розмовляють люди на іншому боці землі, а в цих людей... способи вираження думок для нас зовсім нові, до того ж букви і слова абсолютно не нагадують жодної знайомої нам мови; коли у нас немає ні словника, ні перекладача, а нам треба хоч трохи навчитися мови, поки ми зможемо скористатися з допомоги місцевого вчителя,— оце робота!» Але завдяки роботі таких перекладачів, як Джадсон, Біблія стала доступною для значно більшої кількості людей. (Дивіться таблицю на сторінці 12).

Енн Джадсон допомагала своєму чоловіку в нелегкій праці над перекладом. Однак проблеми Джадсонів були пов’язані не лише з чужою мовою. Коли гвардійці короля кинули Адонірама до в’язниці, Енн якраз чекала дитину. Протягом 21 місяця вона безстрашно прохала вороже настроєних чиновників за свого чоловіка. Тяжкі переживання та хвороба зрештою підкосили її здоров’я. І невдовзі після того як Адонірама звільнили, його смілива Енн та їхня маленька донечка померли від гарячки. Адонірам почувався повністю спустошеним. Все ж, просячи в Бога допомоги, він знову взявся за переклад й у 1835 році закінчив бірманську Біблію. А тим часом Біблія ставала об’єктом нових, не менш підступних нападок.

Полеміка навколо Біблії

Дев’ятнадцяте століття було свідком великої соціально-політичної полеміки, в якій Біблія інколи грала головну роль. Наприклад, хоча «Російське Біблійне Товариство» почало свою роботу при сприянні царя та Руської православної церкви, через якийсь час вони розпустили й заборонили його. (Ще за рік до того противники Товариства спалили тисячі Біблій). Православне духівництво тепер завзято намагалось покласти край тому, що з таким запалом розпочали ранні християни,— всесвітньому розповсюдженню Біблії. У XIX столітті провідники православ’я твердили, що Біблія загрожує владі як церкви, так і держави. Парадоксально, що революційний рух, який почав розвиватись у той час, розглядав Біблію не як загрозу владі, а швидше як засіб церкви та держави тримати маси в покорі. Біблія потрапила в опалу обидвох сторін!

У подальші роки Біблія зазнала дедалі сильнішого «інтелектуального» нападу. У 1831 році Чарлз Дарвін відправився в експедицію, результатом якої було створення теорії про еволюцію. В 1848-му — Маркс і Енгельс опублікували «Маніфест Комуністичної партії», в якому зобразили християнство як знаряддя пригноблення. У цей час наукові критики Біблії також виступили проти Біблії, ставлячи під сумнів правдивість Святого Письма й історичність біблійних осіб — навіть самого Ісуса! Однак деякі мислячі люди побачили помилковість теорій, що відкидають Бога та Біблію, і стали шукати способів, щоб по-науковому підтвердити достовірність Біблії. Одним з них був Константин Тішендорф, талановитий німецький мовознавець.

Відкриття допомагають встановити первинний текст Біблії

Тішендорф, подорожуючи по Близькому Сході, шукав старовинні біблійні рукописи, за допомогою яких він сподівався встановити первинний текст Біблії, в котрому не було б жодного сумніву. У 1859 році, того ж самого року, коли Дарвін опублікував «Походження видів», Тішендорф знайшов у монастирі коло підніжжя гори Сінай найстаріший на той час повний рукопис Християнських грецьких Писань. Його називають «Сінайським кодексом» і припускають, що він був написаний десь за 50 років до того, як Ієронім закінчив роботу над латинською «Вульгатою». Хоча все ще йдуть дебати про правильність того, що кодекс було забрано з монастиря, Тішендорф, опублікувавши цей кодекс, зробив його доступним для вченихa.

Оскільки «Сінайський кодекс» належав до найстаріших рукописів, написаних мовою оригіналу, він не тільки виявив, що Грецькі Писання, в основному, не зазнали змін, але й допоміг вченим знайти помилки, які вкрались у пізніші рукописи. Наприклад, у «Сінайському кодексі» в 1 Тимофія 3:16 про Ісуса говориться: «Він з’явився в тілі». У більшості відомих на той час рукописів замість «він» стояла абревіатура слова «Бог», зроблена невеличкою зміною грецького відповідника до слова «він». Однак «Сінайський кодекс» був зроблений багато років до того, як з’явився будь-який грецький рукопис, що подає у цьому місці «Бог». Так з’ясувалось, що текст змінили пізніше, очевидно, аби підтримати доктрину про Трійцю.

Після Тішендорфа було знайдено багато більше рукописів. Сьогодні загалом відомо коло 6000 рукописів Єврейських Писань і понад 13 000 — Грецьких Писань. У результаті вивчення цих рукописів шляхом порівняння було створено текст мовою оригіналу, якому можна повністю довіряти. За словами вченого Ф. Ф. Брюса, «різні варіанти тексту... не впливають на важливі історичні факти або на християнські віровчення та звичаї». Переклад Біблії багатьма іншими мовами продовжувався. Але як це глибше знання могло стати у пригоді людям?

Товариство Вартової башти й Біблія

У 1881 році нечисленна, але ревна групка дослідників та вчителів Біблії заснувала те, що згодом стало називатися Товариством Вартової башти. На початку вони розповсюджували Біблії, випущені іншими Біблійними товариствами, включаючи Грецькі Писання Тішендорфа. Однак 1890 року вони зайнялись публікуванням Біблій безпосередньо, вперше фінансувавши видання цілої партії Біблій. У 1926 році Товариство почало друкувати Біблії на власних верстатах. Але потреба в сучасному перекладі ставала все очевиднішою. Чи можна було б, використовуючи знання, здобуте шляхом відкриттів та досягнень учених попереднього століття, створити зрозумілу Біблію, яку люди дозволили б собі купити? Поставивши перед собою таку мету, члени Товариства приступили у 1946 році до нового перекладу Святого Письма.

Один переклад — багато мов

Для роботи над «Перекладом нового світу Святого Письма» англійською мовою було створено перекладацький комітет, що складався з досвідчених помазаних християн. «Переклад нового світу» у шести томах друкували й випускали, починаючи з Християнських грецьких Писань, від 1950 до 1960 року. З 1963 року його було перекладено ще на 27 мов, і планується зробити переклад багатьма іншими мовами. Вимоги до перекладів іншими мовами такі ж, як до англійського. Перш за все — точність. Переклад повинен бути якомога ближчим до оригіналу. Не слід робити жодних змін, аби підтримати якусь доктринальну ідею. Друге — послідовність. Наскільки дозволяє контекст, кожне основне слово повинне перекладатися лише одним відповідником. Такий підхід до справи допомагає читачам побачити, як письменники Біблії вживали певні слова. Третє — переклад мусить бути якомога буквальнішим, але не затемнювати змісту. Буквальність відкриває перед читачем особливості мови оригіналу та пов’язаний з цією мовою спосіб мислення. І четверте — він повинен бути зрозумілим для простих людей.

Завдяки цьому швидше буквальному характеру англійського «Перекладу нового світу» його легко перекладати іншими мовами. Сьогодні групи перекладачів Товариства задля швидкості й точності використовують у своїй роботі ефективні комп’ютерні програми. З їхньою допомогою перекладачам легше укладати списки відповідників для основних слів у рідній мові. Це також дає їм можливість дослідити англійські відповідники для кожного єврейського та грецького слова Біблії.

Є багато переваг у тому, що переклад робиться не безпосередньо з єврейської та грецької мов, а з англійської. Окрім того, що скорочується час перекладу, це також уможливлює більшу єдність висловів у всіх мовах. Чому? Тому що набагато легше перекласти точно з однієї сучасної мови на іншу, ніж із древньої на різні сучасні. Зрештою, у випадку з сучасною мовою, перекладачі можуть проконсультуватись у тих, для кого та мова є рідною, але цього не зробиш із мовами, якими розмовляли тисячі років тому.

Добра новина для всіх народів

Про рішучих чоловіків та жінок, які допомогли зробити Біблію найдоступнішою книгою на землі, можна писати ще дуже багато. Протягом століть було надруковано принаймні чотири мільярди Біблій та частин Біблії понад двома тисячами мов, якими розмовляють більше 90 відсотків мешканців землі!

Біблія передрікала всесвітнє проголошення Божого Царства в наші дні. Немає сумніву, що для сповнення цього пророцтва Бог Єгова сам керував людьми, аби зробити Біблію доступною сьогодні майже по всьому світі (Матвія 13:47, 48; 24:14). Безстрашні перекладачі та видавці Біблії в минулому ризикували усім, щоб дати нам Боже Слово — єдине джерело духовного світла в цьому світі морального мороку. Тож нехай їхній приклад спонукає вас читати це Слово, згідно з ним жити та ділитись ним з таким самим переконанням, яке мали вони. Так, кожного дня користайте повною мірою з достовірної Біблії, яку ви маєте! (Ісаї 40:6—8).

[Примітка]

[Таблиця на сторінці 12]

Збільшення кількості перекладів Біблії

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Кількість

мов

п. 280 р. до н. е.

12 Ієронім закінчує латинську «Вульгату», п. 400 р. н. е.

35 Гутенберг закінчує друкувати першу Біблію, п. 1455 рік.

Приблизна кількість мов у році

522

1900

600

700

800

900

1,049

1950

1,100

1,200

1,300

1,471

1970

2,123

1996

2,200

2,300

2,400

[Відомості про джерело]

Джерела: Christianity Today, United Bible Society

[Відомості про джерело, сторінка 9]

Mountain High Maps® Copyright © 1995 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Джадсона зв’язали й потягли до в’язниці.

[Відомості про джерело]

З книжки Judson the Hero of Burma, by Jesse Page

[Ілюстрації на сторінці 10]

Тішендорф врятував цінний рукопис із цього монастиря коло підніжжя гори Сінай.

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.