Дехто вважає, що дослівний, підрядковий переклад найточніше передає думки, виражені мовою оригіналу. Але це не завжди так. Розгляньмо кілька причин.

• Немає двох мов з однаковою граматикою, лексикою та будовою речень. Знавець єврейської мови професор С. Р. Драйвер написав, що мови «різняться не лише граматичною і семантичною структурою, але й... способом вираження думок у реченні». Люди, які розмовляють різними мовами, думають по-різному. «Тому,— продовжує професор Драйвер,— кожна мова має свою будову речень».

• Біблійна єврейська, арамейська і грецька мови мають свою лексику і граматику, тому дослівний переклад Біблії сучасними мовами не завжди зрозумілий, а іноді навіть спотворює думки оригіналу.

• Значення слова чи виразу часто залежить від контексту.

У деяких уривках можна передати думку буквально, але це слід робити дуже обережно.

Ось кілька прикладів, які показують, що дослівний переклад може призвести до неправильного розуміння.

• У Святому Письмі слова «спати» і «засинати» можуть вказувати як на фізичний сон, так і на смертний сон (Матвія 28:13; Дії 7:60). Якщо мається на увазі смерть, перекладачі Біблії можуть використати такий вислів, як «заснути смертним сном». Тоді відразу зрозуміло, про що йде мова (1 Коринфян 7:39; 1 Фессалонікійців 4:13; 2 Петра 3:4).

• В Ефесян 4:14 апостол Павло вжив вислів, що буквально перекладається так: «у грі людей у (гральні) кості». Ця давня ідіома стосується шахрайства під час гри в кості. У більшості мов буквальний переклад буде незрозумілим. Але якщо перекласти цю ідіому висловом «підступність людей», то думка буде зрозуміла.

• У Римлян 12:11 вживається грецький вислів, який буквально означає «до кипіння духу». Дослівний переклад не передає правильної думки, тому в цьому виданні його передано висловом «палати духом».

• 

  Ісус у своїй відомій Нагірній проповіді сказав слова, які часто перекладають так: «Блаженні вбогі духом» (Матвія 5:3). Однак буквальний переклад у багатьох мовах затемнює думку. У читача може скластися враження, що йдеться про психічно неврівноважених чи про нерішучих людей. Але насправді Ісус хотів показати, що щастя залежить не від задоволення фізичних потреб, а від усвідомлення людиною того, наскільки їй потрібні вказівки і поради Бога (Луки 6:20). Тому ці слова було б точніше передати так: «Щасливі ті, хто усвідомлює свої духовні потреби» або «ті, хто розуміє, що потребує Бога» (Матвія 5:3, «Новий Завіт сучасною англійською мовою»).

• У багатьох контекстах єврейське слово, яке перекладається як «ревнощі», означає гнів через підозру у зраді близької людини або заздрість, викликану добробутом іншої людини (Прислів’я 6:34; Ісаї 11:13). Але те саме єврейське слово може вживатись у позитивному значенні і перекладатись як «ревність». Наприклад, Єгова виявляє «ревність», коли захищає своїх служителів або «вимагає цілковитої відданості» (Вихід 34:14; 2 Царів 19:31; Єзекіїля 5:13; Захарія 8:2). Це слово також може означати «ревність», яку виявляють вірні Божі служителі, коли справа стосується Бога і поклоніння йому, або ж передавати думку про нетерпимість до суперництва з Богом (Псалом 69:9; 119:139; Числа 25:11).

• 

  У єврейській мові слово «рука» має також інші значення. Залежно від контексту воно може перекладатися такими словами, як «влада», «щедрість» тощо (2 Самуїла 8:3; 1 Царів 10:13; Прислів’я 18:21). У «Перекладі нового світу» англійською мовою використано понад 40 способів передачі цього слова.

Отже, переклад Біблії полягає не в тому, щоб у кожному випадку передавати єврейські чи грецькі слова тими самими відповідниками. Перекладачі повинні старанно добирати слова, які найліпше передають думки оригіналу. Речення також слід будувати відповідно до правил мови перекладу, щоб текст легко читався.

Разом з тим не слід занадто вільно перефразовувати текст. Якщо перекладач дозволяє собі переказувати біблійний текст на основі власних поглядів, то може спотворити значення тексту. Річ у тім, що перекладач може привнести своє помилкове розуміння або випустити важливі деталі. Щоправда, вільні переклади Біблії легко читати, проте надто великий відхід від тексту позбавляє читача можливості дізнатись, що насправді сказано в оригіналі.

На точність перекладу можуть впливати релігійні переконання перекладача. Наприклад, у Матвія 7:13 сказано: «Широкі ворота і простора дорога ведуть до знищення». Деякі перекладачі, мабуть під впливом своїх вірувань, переклали словом «пекло» грецьке слово, яке насправді означає «знищення».

Перекладач має також враховувати, що Біблія була написана мовою простих людей — рільників, пастухів і рибалок (Неемії 8:8, 12; Дії 4:13). Тому добрі переклади Біблії є зрозумілими для щирих людей незалежно від їхнього походження. У таких перекладах загалом вживаються точні, прості, легкозрозумілі слова замість слів чи виразів, які були б незнайомі пересічному читачеві.

У багатьох сучасних перекладах Біблії перекладачі дозволили собі випустити Боже ім’я, Єгова, хоча це ім’я міститься у стародавніх рукописах. (Дивіться додаток А4.) Часто ім’я заміняють таким титулом, як «Господь», а іноді взагалі приховують той факт, що Бог має ім’я. Наприклад, у деяких перекладах слова Ісусової молитви, записаної в Івана 17:26, звучать так: «Я об’явив їм тебе», а в Івана 17:6: «Я відкрив тебе тим, кого ти дав мені». Однак точний переклад молитви Ісуса такий: «Я виявив їм твоє ім’я» і «Я виявив твоє ім’я людям, яких ти дав мені».

У передмові до першого англійського видання «Перекладу нового світу» говорилося: «Наш переклад не є парафразою Святого Письма. Ми намагалися зробити переклад якомога буквальнішим, дотримуючись при цьому правил сучасної англійської мови. Але ми старались не спотворювати думок буквальним перекладом і не ускладнювати розуміння тексту». Тож Комітет перекладу Біблії нового світу обрав зважений підхід: коли це не спотворювало змісту оригіналу, вживалися прямі відповідники слів, а в інших випадках підбиралися більш природні і зрозумілі слова, які передають думку оригіналу. Завдяки цьому Біблія легко читається і читач може не сумніватись у тому, що зміст натхненого тексту залишився незмінним (1 Фессалонікійців 2:13).

«Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу» англійською мовою було видано у 1950 році, а повне видання «Святе Письмо. Переклад нового світу» — у 1961 році. Відтоді цей точний і легкозрозумілий переклад з мов оригіналу було перекладено понад 210 мовами, і його читають десятки мільйонів людей.

Комітет перекладу Біблії нового світу розуміє, що потрібно використовувати таку мову, яка б торкалася серця сучасного читача. Тому в роботі над цим виданням відводилась важлива роль стилю мови і слововживанню. Ось деякі принципи, якими керувалися перекладачі.

• Сучасна, зрозуміла мова. Застарілі слова були замінені сучаснішими. Наприклад, замість слова «блудниця» вживається слово «повія» (Буття 38:15), замість слова «блуд» — «статева розпуста» (Галатів 5:19—21).

  Слово «насіння» у давньоєврейській і грецькій мовах може означати не тільки «насіння рослини», але й «людське потомство», або «нащадки», а також «сı́м’я». Оскільки слово «насіння» в сучасній мові більше не вживається стосовно людей, замість нього в цьому виданні вжито інші слова, які в різних контекстах передають потрібну думку (Буття 1:11; 22:17; 48:4; Матвія 22:24; Івана 8:37). У віршах, пов’язаних з обіцянкою, даною в Едемі і записаною в Буття 3:15, здебільшого вживаються слова «потомок» або «потомство».

• Зрозумілий переклад біблійних понять. Єврейське слово «шеол» і грецьке слово «гадес» (або «ад») у Біблії означають спільну могилу людства. Слово «шеол» багатьом людям незнайоме, а слово «гадес» ще й має подвійне значення, оскільки вживається в грецьких міфах. Тож обидва слова було перекладено словом «могила», адже саме про могилу йшлося в тексті оригіналу. Слова «шеол» і «гадес» у цьому виданні подано у примітках (Псалом 16:10; Дії 2:27).

  Єврейське слово не́феш і грецьке слово псіхе́ в багатьох перекладах передаються словом «душа». Ці слова можуть мати такі значення: 1) особа, 2) життя особи, 3) живе створіння, 4) бажання особи, а іноді навіть 5) мертва людина. Тому в цьому виданні ці слова перекладено відповідно до контексту. У багатьох випадках додається примітка: «Або “душа”». (Дивіться, наприклад, Буття 1:20; 2:7; Левіт 19:28; Псалом 3:2; Прислів’я 16:26; Матвія 6:25.) У деяких поетичних або добре знаних контекстах слово «душа» вживається у тексті, але до нього додається примітка, яка містить посилання на глосарій або зазначає інше можливе значення (Повторення Закону 6:5; Псалом 131:2; Прислів’я 2:10; Матвія 22:37).

  Слово «нирки» вживається у тих віршах, в яких воно стосується органа людського тіла. Але там, де воно вживається у переносному значенні, скажімо у Псалом 7:9; 26:2; Об’явлення 2:23, в тексті передано потрібну думку — «найглибші почуття» або «найпотаємніші думки» — і додано примітку з буквальним значенням.

  Слово «серце», як у єврейській, так і в грецькій мові, має і буквальне, і переносне значення, тому воно переважно перекладається буквально. Але в тих місцях, де значення було б незрозумілим, це слово перекладено за змістом. Наприклад, у книзі Прислів’я вираз, який буквально перекладається як «бракує серця», передано виразом «бракує розсудливості», і до нього додано примітку з буквальним значенням (Прислів’я 6:32; 7:7). Такий самий підхід був застосований до таких слів, як «жир», «тіло» і «ріг» (Буття 45:18; Екклезіаста 5:6; Йова 16:15). Пояснення подібних слів можна знайти в глосарії.

• Граматичний рід іменників. У єврейській і грецькій мовах іменники мають чоловічий і жіночий рід, а в грецькій ще й середній рід. Іноді спроби передати рід іменників можуть призвести до втрати потрібної думки. Як у єврейській, так і в грецькій мові іменники у множині переважно мають чоловічий рід, причому не тільки тоді, коли вони стосуються самих чоловіків, але й тоді, коли стосуються і чоловіків, і жінок. Наприклад, вираз «сини Ізраїля» може стосуватися 12 синів Якова, але частіше він стосується всього ізраїльського народу — і чоловіків, і жінок (Буття 46:5; Вихід 35:29). Тож у цьому виданні вираз «сини Ізраїля» часто передається словом «ізраїльтяни», яке показує, що йдеться про цілий народ. Так само єврейський вираз «хлопчик без батька» передано як «сирота»; це показує, що може йтися про дітей обох статей. Однак коли йдеться про Бога і його Сина, а також ангелів чи демонів, ми вживаємо слова чоловічого роду, так само, як у мовах оригіналу.

• Велика і мала літера. У цьому виданні займенники, які вживаються стосовно Бога, написані переважно з малої літери. Як виняток, велика літера вживається, коли необхідно уникнути незрозумілості чи двозначності, скажімо, якщо поряд стоять кілька іменників у тому самому роді й числі і неясно, на кого вказує той чи інший займенник. (Дивіться Псалом 99:5; Прислів’я 21:1.) У такому разі займенник, який стосується Бога Єгови, пишеться з великої літери.

  Також у цьому перекладі вислів «святий дух» пишеться з малої літери, оскільки, як видно з Біблії, святий дух — це Божа діюча сила, а не особа, яка має ім’я (Псалом 104:30; Матвія 3:16).

  Крім того, слова «Сатана» і «Диявол», як описові імена невидимої духовної особи, пишуться з великої літери. Дехто вважає, що Сатана, або Диявол,— це безособова зла сила, символ зла чи просто зло в людських серцях. Проте Боже Слово чітко показує, що Сатана — це особа. Варто зазначити, що в єврейському тексті у віршах Йова 1:6—12 і 2:1—7, в яких розповідається про розмови між Богом Єговою і Сатаною, вживається вираз гасСата́н (слово «Сатана» з означеним артиклем). Це вказує на те, що йдеться про реальну особу, Божого противника. До того ж Ісус Христос не раз згадував на ім’я цю злу істоту (Луки 10:18; 22:31; Матвія 25:41).