Ваші діти і тривожні повідомлення в новинах

ЧИ НОВИНИ лякають ваших дітей? Як показало одне вивчення, близько 40 відсотків батьків розповіли, що їхні діти настрашилися побаченого в новинах, і через це боялися, що з ними або з їхніми рідними трапиться щось подібне.

Чому діти так реагують? По-перше, вони часто сприймають новини інакше, ніж дорослі. Наприклад, малі діти нерідко думають, що коли трагедію показали кілька разів, значить вона кілька разів і сталася.

По-друге, щоденні повідомлення про тривожні події можуть спотворити погляд дитини на світ. Зрозуміло, тепер настали «скрутні часи, коли жити... дуже важко» (2 Тимофія 3:1). Але якщо діти часто бачать тривожні випуски новин, це може їх вкрай бентежити. В інтернет-виданні Сімейного фонду Кайзера говориться: «Діти, котрі часто дивляться телевізійні новини, схильні перебільшувати рівень злочинності і вважати світ набагато небезпечнішим, ніж він є насправді».

Що робити, якщо тривожні повідомлення новин впливають і на ваших дітей? Ось кілька порад.

Вирішіть, як часто і в якому обсязі вашим дітям можна дивитися новини, залежно від їхнього віку та розуміння навколишнього світу, а також від того, наскільки вони чутливі. Певна річ, у сьогоднішню добу інформації дітей просто неможливо ізолювати від повідомлень про поточні події. Навіть малі діти можуть побачити або почути набагато більше, ніж ви думаєте. Тому будьте уважні до будь-яких виявів страху чи тривоги в дітей.

Коли діти підростуть, спробуйте дивитися новини разом. Це дасть вам нагоду навчати дітей. Постарайтесь зосереджувати їхню увагу на позитивних моментах повідомлень — наприклад, яких зусиль доклали рятувальники та інші, щоб допомогти постраждалим під час якогось стихійного лиха.

Після перегляду тривожного повідомлення поговоріть з дітьми, аби дізнатися, що вони думають про побачене. «Ми з дружиною докладно пояснюємо суть повідомлення нашому синові, Натаніелю. Також ми розповідаємо, що́ робимо для того, аби такої трагедії не сталося з нами,— каже батько, на ім’я Мікель.— Одного разу Натаніель побачив репортаж про будинок, котрий згорів дотла, і почав хвилюватися, що наш будинок теж згорить. Щоб заспокоїти сина, ми показали йому всі детектори диму в нашому домі. Тепер він знає, де вони є та чому встановлені, і почувається спокійніше».

Дослідники з’ясували, що люди схильні судити про вірогідність якоїсь події на основі того, наскільки легко їм пригадати подібні випадки. Наприклад, якщо ви почули, що недавно десь викрали дитину, то легко можете перебільшити загрозу викрадення власної дитини. Безумовно, варто пильнувати щодо можливих небезпек. А втім, як стверджують експерти, повідомлення в мас-медіа часто спонукують боятися того, що з нами навряд чи трапиться (Приповістей 22:3, 13).

Якщо батьки надмірно переймаються новинами, то вони можуть опинитися в полоні страху. Діти можуть почуватися подібно. Наприклад, у 2005 році одинадцятирічний хлопець загубився в горах штату Юта (США). Він так боявся викрадачів дітей, що чотири дні ховався від рятувальників, котрі його розшукували. Коли хлопчину врешті знайшли, він був дуже ослабленим і страждав від зневоднення. Хоча викрадають лише приблизно одну людину з 350 000, переляканий хлопець волів радше померти з голоду, ніж прийняти допомогу.

«Дітей віком 3—7 років більше лякають повідомлення про стихійні лиха та різні катастрофи, тоді як дітей віком 8—12 років більше непокоять репортажі про злочини й насилля» (Сімейний фонд Кайзера)

Чого вчить цей випадок? Зберігайте зрівноважений погляд на новини і постарайтеся, щоб діти також правильно сприймали побачене на екрані. До речі, багато нещасть потрапляють у випуски новин якраз тому, що стаються порівняно рідко.

На жаль, злочини, насилля і стихійні лиха є прикрою реальністю наших днів. А втім, якщо ви будете захищати, навчати, заспокоювати дітей і допомагати їм правильно сприймати побачене й почуте в новинах, то вони не бентежитимуться через тривожні повідомлення.