«Ісус... полюбив їх до кінця»

1, 2. Як Ісус проводить свій останній вечір з апостолами і чому ця зустріч з ними така важлива для нього?

ІСУС збирає своїх апостолів у горішній кімнаті одного з будинків у Єрусалимі. Він знає, що це його останній вечір з ними. Підходить час, коли він повернеться до Батька. Лише за кілька годин Ісуса арештують, і він зіткнеться з найважчим у своєму житті випробуванням віри. І, хоча на нього чекає смерть, він усе одно думає про потреби апостолів.

² Ісус уже попереджав апостолів про свій відхід. Тепер він хоче підготувати їх до того, що на них чекає попереду. Тож протягом цих останніх годин він дає своїм учням цінні настанови, які допоможуть їм залишатися вірними. Ще ніколи він не говорив з ними так сердечно і зворушливо. Чому ж Ісус більше турбується про апостолів, ніж про себе самого? Чому ця остання зустріч з ними настільки важлива для Ісуса? Тому що він дуже сильно їх любить.

 3. Звідки ми знаємо, що Ісус виявляв любов до своїх послідовників не лише у вечір перед своєю смертю?

³ Через кілька десятиліть апостол Іван, згадуючи під натхненням події того вечора, написав: «Ісус знав ще перед святом Пасхи, що настав його час перейти з цього світу до Батька; тож він, полюбивши своїх, які були у світі, полюбив їх до кінця» (Івана 13:1). Ісус виявляв любов до «своїх» не лише в той вечір. Він протягом усього служіння на землі по-різному засвідчував свою любов до апостолів. Ми отримаємо велику користь, розглянувши, як Ісус виявляв любов. Адже якщо ми будемо наслідувати Ісуса в цьому, то покажемо, що ми його правдиві послідовники.

4, 5. а) Чому Ісусу треба було виявляти терпіння у стосунках з учнями? б) Як зреагував Ісус, коли троє апостолів виявили брак пильності в Гефсиманському саду?

⁴ Любов і терпеливість тісно пов’язані між собою. У 1 Коринфян 13:4 сказано, що «любов довготерпелива». Довготерпіння допомагає бути терплячими до інших. Чи Ісусу треба було виявляти терпіння у стосунках з учнями? Авжеж. Як ми побачили в 3-му розділі, апостоли не відразу навчилися смирення. Вони неодноразово зчиняли суперечки стосовно того, хто з них найбільший. Як на це реагував Ісус? Чи він сердився, дратувався та обурювався? Ні, Ісус терпеливо наставляв апостолів, навіть в останній вечір, коли між ними знову зчинилася «гостра суперечка» про те, хто з них найбільший (Луки 22:24—30; Матвія 20:20—28; Марка 9:33—37).

⁵ Згодом, того ж вечора, коли Ісус разом з одинадцятьма вірними апостолами пішов у Гефсиманський сад, його терпіння було ще раз випробуване. Взявши з собою тільки Петра, Якова та Івана, Ісус пройшов далі в сад. «Душа моя сильно засмучена, аж до смерті,— сказав він.— Залишайтеся тут та пильнуйте». Ісус трохи відійшов і став палко молитись. Після довгої молитви він повернувся до трьох апостолів. І що він побачив? У цю найважчу для Ісуса годину вони спали! Чи він насварив їх за брак пильності? Ні, він був терпеливим і підбадьорив їх. Ісусові лагідні слова свідчили, що він розуміє їхні слабкості та переживанняa. Він сказав: «Звичайно, дух бадьорий, але тіло слабке». Ісус і далі виявляв терпіння, навіть коли, повернувшись ще двічі, знову побачив, що учні сплять (Матвія 26:36—46).

 6. Як можна наслідувати Ісуса в стосунках з іншими?

⁶ Як же приємно, що Ісус не розчаровувався у своїх апостолах. Його терпеливість не була даремною, адже ці вірні чоловіки зрештою зрозуміли, наскільки важливо бути смиренними та пильнувати (1 Петра 3:8; 4:7). А як ми можемо наслідувати терпеливість Ісуса в стосунках з іншими? Особливо ця риса потрібна старійшинам. Співвіруючі можуть звертатися до старійшини зі своїми проблемами тоді, коли він сам чимось стривожений або втомлений. Або ж ті, хто потребує допомоги, не відразу приймають певну пораду. Все ж терпеливі старійшини наставлятимуть їх з лагідністю та «будуть ніжно ставитися до отари» (2 Тимофія 2:24, 25; Дії 20:28, 29). Батькам також потрібно бути терплячими, адже діти не завжди швидко відгукуються на пораду чи виховні заходи. Любов і терпіння допоможуть батькам не опускати рук і не переставати наполегливо виховувати своїх дітей. Така терпеливість буде щедро винагороджена (Псалом 127:3).

 7. Як Ісус дбав про фізичні й матеріальні потреби своїх учнів?

⁷ Про любов свідчать безкорисливі вчинки (1 Івана 3:17, 18). Любов «не шукає власної вигоди» (1 Коринфян 13:5). Саме з любові Ісус дбав про фізичні й матеріальні потреби апостолів. Часто Ісус задовольняв потреби апостолів, перш ніж вони розповідали про них. Коли він побачив, що учні втомлені, то сказав їм: «Підіть собі в місце, де нікого немає, та й трохи відпочиньте» (Марка 6:31). Коли Ісус зрозумів, що вони голодні, то відразу нагодував їх, а також тисячі інших людей, які прийшли послухати його (Матвія 14:19, 20; 15:35—37).

8, 9. а) З чого видно, що Ісус знав про духовні потреби своїх учнів і намагався задовольнити ці потреби? б) Як Ісус, умираючи на стовпі мук, подбав про свою матір?

⁸ Ісус знав, які духовні потреби мають його учні, і намагався задовольнити ці потреби (Матвія 4:4; 5:3). Навчаючи людей, він часто приділяв своїм учням особливу увагу. Наприклад, Нагірна проповідь була виголошена передусім для них (Матвія 5:1, 2, 13—16). Коли Ісус використовував приклади, то пізніше «своїм учням пояснював усе на самоті» (Марка 4:34). До того ж Ісус передрік, що призначить «вірного і розсудливого раба», який протягом останніх днів цієї системи буде забезпечувати послідовників Ісуса духовною поживою. Цим вірним рабом є невелика група помазаних духом братів Ісуса на землі. З 1919 року раб підготовляє духовну «поживу своєчасно» (Матвія 24:45).

⁹ У день своєї смерті Ісус показав, наскільки він переймається духовним благополуччям дорогих йому людей. Уявімо собі, що́ відчував Ісус, коли висів на стовпі. Його тіло проймав нестерпний біль. Для того щоб вдихнути повітря, він, очевидно, мусив припіднятися, відштовхуючись ногами. Це, безсумнівно, завдавало йому сильних мук, адже під вагою тіла рани на ступнях ще більше розривались і знівечена спина терлася об стовп. А коли Ісус говорив, дихати було ще важче, ще болісніше. Однак перед самою смертю Ісус промовив слова, які виявляли глибоку любов до його матері, Марії. Побачивши Марію та апостола Івана, які стояли поряд, Ісус звернувся досить гучним голосом до своєї матері: «Жінко, ось твій син!» Потім він сказав Івану: «Ось твоя мати!» (Івана 19:26, 27). Ісус знав, що цей вірний апостол дбатиме не лише про фізичні й матеріальні потреби Марії, але й про її духовний стан.b

10. Як батьки, наслідуючи Ісуса, дбають про потреби своїх дітей?

¹⁰ Дбайливі батьки можуть отримати багато користі, роздумуючи над прикладом Ісуса. Батько, який по-справжньому любить свою сім’ю, піклується про неї матеріально (1 Тимофія 5:8). Помірковані турботливі голови сімей також планують час на спільний відпочинок. А передусім християнські батьки дбають про духовні потреби своїх дітей. Яким чином? Вони регулярно проводять сімейне вивчення Біблії та докладають зусиль, щоб такі вивчення були підбадьорливими й цікавими для дітей (Повторення Закону 6:6, 7). І словом, і власним прикладом батьки вчать своїх дітей, що християнське служіння дуже важливе і що необхідно завжди ретельно готуватися до зібрань та відвідувати їх (Євреїв 10:24, 25).

11. Що Ісус говорив своїм учням про важливість прощення?

¹¹ Прощення — одна з граней любові (Колосян 3:13, 14). Любов «не веде лічби обра́зам» (1 Коринфян 13:5). Ісус не раз вчив своїх учнів, наскільки важливо прощати. Він заохочував їх пробачати інших «не до семи, а до сімдесяти семи разів», тобто взагалі не рахувати образ (Матвія 18:21, 22). Ісус пояснив, що грішника треба вибачити, якщо він прийняв докір і виявив каяття (Луки 17:3, 4). На відміну від лицемірних фарисеїв, Ісус вчив не лише словами, але й власним прикладом (Матвія 23:2—4). Розгляньмо, як він виявив готовність пробачати, навіть коли його зрадив близький друг.

12, 13. а) Як Петро зрадив Ісуса у вечір його арешту? б) Як Ісус після воскресіння показав власним прикладом, що потрібно прощати?

¹² Ісус мав близькі взаємини з апостолом Петром.Петро був сердечною, але часом імпульсивною людиною. Ісус бачив сильні сторони Петра і виявляв до нього особливу прихильність. Петро разом з Яковом та Іваном став свідком чудес, яких не бачили інші апостоли (Матвія 17:1, 2; Луки 8:49—55). Також, як згадувалося раніше, Петро був одним з учнів, котрі залишилися наодинці з Ісусом в Гефсиманському саду у вечір його арешту. Проте того ж вечора Петро та інші апостоли покинули Ісуса і втекли. Згодом Петро виявив сміливість, прийшовши на подвір’я до того місця, де Ісуса незаконно судили. Та все ж Петро злякався і вчинив велику помилку — він тричі заперечив, що знає Ісуса! (Матвія 26:69—75). Як Ісус зреагував на це? А як повівся б ти, якби твій близький друг так само зрадив тебе?

¹³ Ісус був готовий пробачити Петра. Він знав, що Петро пригнічений через скоєний гріх. Розкаявшись, цей апостол «не витримав і розридався» (Марка 14:72). Ісус з’явився Петрові в день свого воскресіння. Мабуть, він хотів потішити та заспокоїти його (Луки 24:34; 1 Коринфян 15:5). Менш ніж через два місяці Ісус виявив Петрові честь, дозволивши саме йому в день П’ятдесятниці дати свідчення перед великою кількістю людей в Єрусалимі (Дії 2:14—40). Також не забуваймо, що Ісус не таїв образи і на решту апостолів, які покинули його. Навпаки, після воскресіння він і далі називав їх своїми братами (Матвія 28:10). Справді, Ісус власним прикладом показав, що потрібно прощати.

14. Чому ми повинні вчитися пробачати інших і що нам допоможе з готовністю прощати?

¹⁴ Як послідовникам Христа, нам теж треба вчитися пробачати інших. Чому це так важливо? На відміну від Ісуса, ми такі ж недосконалі, як і ті, хто грішить проти нас. Тож час від часу ми всі спотикаємось у словах і вчинках (Римлян 3:23; Якова 3:2). Якщо ми, маючи підставу для милосердя, будемо прощати інших, то Бог прощатиме і наші гріхи (Марка 11:25). А що нам допоможе з готовністю прощати тих, хто грішить проти нас? У багатьох ситуаціях любов допомагає не звертати уваги на незначні гріхи та недоліки інших (1 Петра 4:8). Якщо хтось скривдив нас і, подібно до Петра, щиро кається, то ми, безсумнівно, як і Христос, охоче пробачимо цю людину. Мудро не затаювати образ, а з готовністю прощати (Ефесян 4:32). Завдяки цьому ми будемо мати внутрішній спокій та зберігатимемо мир у зборі (1 Петра 3:11).

15. Чому Ісус довіряв своїм учням попри їхні недоліки?

¹⁵ Також любов тісно пов’язана з довір’ям. Любов «в усе вірить»c (1 Коринфян 13:7). З любові Ісус довіряв апостолам, хоча вони були недосконалі. Він був упевнений в них і вірив, що вони щиро люблять Єгову і прагнуть виконувати Божу волю. Навіть коли учні помилялися, Ісус не ставив під сумнів їхні спонуки. Наприклад, коли Іван і Яків, очевидно через свою матір, попросили Ісуса посадити їх поряд з собою в Царстві, він не засумнівався в їхній відданості й не позбавив їх апостольства (Матвія 20:20—28).

16, 17. Які обов’язки Ісус доручив своїм учням?

¹⁶ Ісус доручав своїм учням різні обов’язки, і це теж свідчило про його довір’я. У двох випадках, коли Ісус чудом нагодував тисячі людей, він просив учнів роздавати їжу (Матвія 14:19; 15:36). Напередодні своєї останньої Пасхи Ісус доручив Петру та Івану піти до Єрусалима і приготувати все до пасхальної вечері: ягня, вино, прісний хліб, гіркі трави та інше. Це не було якесь дріб’язкове завдання. Мойсеїв Закон вимагав святкувати Пасху гідним чином, й Ісус дотримувався його. Крім того, трохи пізніше в той вечір Ісус, започатковуючи Спомин своєї смерті, використав вино й прісний хліб як важливі символи (Матвія 26:17—19; Луки 22:8, 13).

¹⁷ Ісус довіряв своїм учням і значно важливіші завдання. Як уже згадувалось, він доручив невеликій групі своїх помазаних духом послідовників на землі роздавати духовний харч (Луки 12:42—44). Пригадаймо також, що Ісус дав своїм учням ще одне важливе доручення — проповідувати і робити людей учнями (Матвія 28:18—20). Навіть у наш час Ісус, який є невидимим і править з неба, довірив свій збір на землі в опіку духовно зрілим чоловікам, котрі є «дарами від нього» (Ефесян 4:8, 11, 12).

18—20. а) Як виявляти до співвіруючих довір’я? б) Як ми можемо з такою ж готовністю, як Ісус, ділитися своїми обов’язками з іншими? в) Що розглядатиметься в наступному розділі?

¹⁸ Як ми в стосунках з іншими можемо наслідувати приклад Ісуса? Якщо ми виявляємо довіру до співхристиян, то це свідчить про нашу любов до них. Пам’ятаймо: любов спонукує шукати в інших добрі риси, а не вади й недоліки. Час від часу кожного з нас може хтось ображати, однак любов допоможе не приписувати цим людям погані спонуки (Матвія 7:1, 2). Якщо ми маємо позитивний погляд на співвіруючих, то своїм ставленням до них будемо зміцняти їх, а не руйнувати (1 Фессалонікійців 5:11).

¹⁹ А чи можемо ми з такою ж готовністю, як Ісус, ділитися обов’язками з іншими? Дуже добре, коли ті, хто має відповідальне становище у зборі, доручають іншим членам збору завдання та не сумніваються, що вони виконають їх якнайкраще. Таким чином досвідчені старійшини надають цінне навчання іншим чоловікам, які відповідають певним вимогам і прагнуть допомагати у зборі (1 Тимофія 3:1; 2 Тимофія 2:2). Це навчання є вкрай важливим. Єгова сприяє тому, щоб праця Царства набувала чимраз більших масштабів. Тож потрібно навчати християнських чоловіків, аби згодом вони могли піклуватися про Божий народ, який постійно зростає (Ісаї 60:22).

²⁰ Ісус показав нам, як любити інших. З його прикладу можна навчитися багато чого, але найважливіше для нас наслідувати його любов. У наступному розділі ми розглянемо найбільший вияв Ісусової любові — готовність віддати за людей життя.