Діти і стрес

◼ «Я не мав часу і був такий втомлений»,— сказав сонний Пабло, коли вчителька хотіла перевірити його домашнє завдання. Подібно до цього 8-річного хлопчика з Іспанії, багато дітей по всьому світі дуже виснажуються. Щодня їм доводиться по 12 годин, а то й більше, навчатись у школі та виконувати домашні завдання. Чому діти повинні стільки часу виділяти на навчання?

Деякі батьки залучають дітей до різних позаурочних заходів, аби ті не байдикували, поки вони на роботі. Інші батьки змушують дітей багато вчитися, щоб бути успішними в школі й здобути престижну професію. Саме з цією метою у Південній Кореї дітей посилають до спеціальних шкіл, в яких навчання інколи триває 7 днів на тиждень з пів восьмої ранку до пізнього вечора. У «Нью-Йорк таймс» говорилося, що такі батьки «просто одержимі мрією влаштувати дітей у найпрестижніші університети».

А в іспанському тижневику «Мухер-оі» сказано: «Вкрай вимогливі батьки, бажаючи найкращого для своїх дітей, сподіваються від них занадто багато». Діти, аби виправдати сподівання батьків, стають нещадні до себе, тому зазнають сильного стресу. Антоніо Кано, президент Іспанського товариства з проблем стресу, зізнається: «За нашими спостереженнями, діти дуже перевантажені». Згідно з іншим авторитетним джерелом, в Іспанії приблизно 40 відсотків дітей віком до 15 років живуть під постійним стресом. Це іноді призводить до трагічних наслідків, навіть до самогубств. Наприклад, у Південній Кореї, пише «Нью-Йорк таймс», «серед дітей від 10 до 19 років самогубство є другою найпоширенішою причиною смерті після аварій на дорогах».

Звичайно, діти повинні старанно вчитися у школі, а батьки в усьому їм допомагати, адже шкільні роки вже ніколи не повернуться. Проте, як радить вчителька Ірене Аррімадас, варто пам’ятати, що «діти не є дорослими і їм важко багато годин щодня бути зайнятими навчанням». Тож дбайливі батьки піклуються, аби їхні діти достатньо відпочивали і змістовно проводили час з сім’єю. Мудрий цар Соломон розумів, наскільки важливо бути поміркованим: «Краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру» (Екклезіяста 4:6)a.

[Примітка]