Особливі труднощі розлучених батьків

Самітні батьки усвідомлюють, що їхні діти мають різні потреби, які постійно змінюються. Для розведених одиноких батьків може бути особливо важко брати на себе належний духовний провід.

Наприклад, деякі розлучені батьки, що є Свідками Єгови, не мають права опіки над своїми дітьми. За таких обставин вони можуть використовувати певний час, який дозволено проводити з дитиною, щоб відвідувати з нею християнські зібрання. Завдяки цьому дитина матиме регулярний контакт з християнським збором, що справлятиме на неї благотворний вплив.

Розлученим батькам, котрі не мають можливості регулярно відвідувати своїх дітей, потрібно шукати нагод, аби запевняти їх у своїй любові і прихильності. Щоб досягти успіху, такому батькові (чи матері) треба бути чуйним до емоційних потреб дитини, які постійно змінюються. Це особливо важливо, коли дитина досягає юнацького віку та починає чимраз більше цікавитись товариськими зустрічами і шукати друзів.

Одинокі батьки, які бажають досягти успіху у вихованні, також беруть до уваги здібності дитини, її особистість та спосіб мислення (Буття 33:13). Батьки і діти отримують задоволення від близьких теплих бесід та товариства один одного. Діти завжди невимушено спілкуються з такими батьками. Дитина займає важливе місце у житті матері чи батька, а мати (батько) залучена у життя дитини.

Необхідна розсудливість

Після розлучення батьків дітям корисно регулярно проводити час і з татом, і з мамою. Припустімо, що батьки мають різні релігійні переконання: один з них є Свідком Єгови, інший ні. Систематичне й щире спілкування допоможе уникати непотрібних конфліктів. «Майте репутацію поміркованих [«розсудливих», НС]»,— написав апостол Павло (Филип’ян 4:5, «Новий Завіт сучасною англійською мовою», Дж. Б. Філліпс). Дитину слід вчити поважати право обох батьків сповідувати свою релігію.

Той з батьків, який не є Свідком Єгови, може наполягати, щоб дитина відвідувала релігійні служби у його церкві. Що робити у такій ситуації батькові (чи матері), що є Свідком? Він може також ділитися з дитиною своїми релігійними переконаннями. З часом дитина зробить свій вибір щодо релігії, подібно до молодого Тимофія, який навчився біблійних принципів, імовірно, від мами і бабусі (2 Тимофія 3:14, 15). Якщо дитина почувається стурбованою через те, що відвідує іншу релігійну службу, їй було б добре розглянути, наприклад, біблійну оповідь про Наамана. Після того як він став правдивим поклонником, то продовжував виконувати свої обов’язки, супроводжуючи царя до Ріммонового дому, де той поклонявся. Ця розповідь може запевнити дитину у тому, що Єгова любить і розуміє її, хоча вона і присутня на релігійних церемоніях, до яких не звикла (2 Царів 5:17—19).

Одинокі батьки, які успішно виховують своїх дітей, здатні формувати їхнє мислення і розуміти їхні почуття (Повторення Закону 6:7). Щоправда, батьки, які ніколи не були одружені, можуть соромитися свого колишнього способу життя. Однак їм слід пам’ятати, що діти мають двох біологічних батьків, тому вони бажають знати про них обидвох. Більш того, дітям необхідно відчувати, що вони бажані, а не народились у результаті несприятливого збігу обставин. Якщо самітні батьки шанобливо говоритимуть про відсутнього партнера і даватимуть відповіді, які дитина у своєму віці може збагнути або потребує знати, то цим вони запевнять її у своїй любові.

Одиноким батькам треба розуміти, що перші уявлення дитини про любов, владу і силу формуються на основі її стосунків з батьками. Застосовуючи владу і силу з любов’ю, самітні християнські батьки можуть багато чого зробити, щоб допомогти дитині розвинути сердечні взаємини з Єговою і мати повагу до розпорядків у зборі (Буття 18:19).

Це не означає, що ціль одинокої матері чи батька зробити з дитини маленького самостійного дорослого, який не потребує батьківського керівництва. Безперечно, було б надзвичайно немудро залишати дитину без нагляду.

Нерідко одинокі батьки помилково думають, що вони повинні бути зі своїми дітьми товаришами на рівних правах. Хоча близькі взаємини необхідні, проте самітним батькам варто пам’ятати, що дитина потребує батьків і ще не є достатньо зрілою емоційно, щоб бути їхньою довіреною особою. Вашій дитині необхідно, щоб ви поводились як батько чи мати.

Одинокі, та не полишені

«Коли діти приходять додому, обіймають мене і говорять, як вони мене люблять, я відчуваю, що це одні з найліпших моментів мого життя» (ДОРІС, ОДИНОКА МАТИ ДВОХ ДІТЕЙ).

ОДИНОКИХ батьків можуть підбадьорити слова, записані в Біблії: «Діти — благословення і дар від Господа» (Псалом 127:3, «Сучасна англійська Біблія»). Діти, які виховуються у неповних сім’ях, також цінні у Божих очах. Наш Творець бажає, щоб такі сім’ї були щасливими. Біблія говорить про нього: «Сироту та вдовицю [Він] підтримує» (Псалом 146:9). Самітні батьки можуть бути певні, що Бог готовий підтримувати їх.

Кожна дитина має право виростати в сердечному, здоровому й безпечному середовищі, яке сприятиме її фізичному, емоційному і духовному розвитку. Кожен батько й мати повинні вважати виховання дітей, яке їм доручив Бог, своїм обов’язком і привілеєм.

Чимало одиноких батьків усвідомили, що успіх залежить від настійних молитов, постійного застосування біблійних принципів і повного довір’я до Єгови. До цього нас теж заохочує Псалом 55:23: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає».

Час від часу дідусь і бабуся, а також місцеві старійшини й досвідчені батьки у християнському зборі допомагатимуть неповним сім’ям давати собі раду у важких ситуаціях. Безперечно, родичі та співвіруючі можуть стати великою підтримкою, але основна дана Богом відповідальність лежить на батьках дитиниa.

На щастя, багато самітних батьків успішно долають особливі труднощі з якими стикаються, і виховують відповідальних, добропорядних та богобоязливих дітей. Кореспондент «Пробудись!» порозмовляв з деякими такими батьками. Нижче наведено кілька спільних принципів, які вони застосовували.

• Добре господарювання. Одинокі батьки, які успішно виховують дітей, намагаються добре організовувати свій час і докладають великих зусиль, щоб усе встигати. Належне планування та організація — надзвичайно важливі. У Біблії говориться: «Думки [«плани», НС] пильного лиш на достаток ведуть» (Приповістей 21:5).

• Почуття відповідальності. Щоб досягти успіху у вихованні, одинокі батьки ставлять інтереси своєї сім’ї на одне з перших місць. Вони передусім зосереджуються на потребах своїх дітей, а не на власних (1 Тимофія 5:8).

• Зрівноважений підхід. Одинокі батьки, які добре виховують дітей, не применшують і не перебільшують проблем; вони шукають розв’язань. Такі батьки не втікають від труднощів, а стараються долати їх без озлобленості чи жалю до себе.

• Добрий обмін думками. Одинокі батьки, які досягають успіхів у вихованні, заохочують своїх дітей до спілкування. Вони підтримують у сім’ї щирий і відкритий обмін думками, а це допомагає дітям виливати свої почуття. Один батько, який сам виховує дітей, каже: «Я спілкуюся з ними при кожній нагоді. Готуючи вечерю, ми ведемо невимушені розмови. Саме тоді діти відкриваються мені».

• Турбота про себе. У самітних батьків, які з успіхом виховують дітей, багато нагальних справ. Проте вони усвідомлюють: дуже важливо дбати про власні духовні, емоційні та фізичні потреби. Етель, розведена одинока мати двох дітей, каже: «Я намагаюся викроїти трохи часу для себе. Приміром, коли подруга дає дітям уроки музики, я маю годинку для себе. Тоді сідаю відпочити, але не вмикаю телевізора».

• Позитивний склад розуму. Успіху у вихованні дітей досягають лише ті одинокі батьки, які зберігають позитивний погляд на виховання і взагалі на життя. У напружених ситуаціях вони вміють побачити і позитивні сторони. Одна самітна мати зазначає: «Я зрозуміла, що життя одинокої матері не складається зі самих лише труднощів».

Приклади успішного виховання

Чи ці принципи ефективні? Так. І це доводять численні приклади одиноких батьків, які успішно виховали дітей. Ґлорія, розлучена одинока мати, про яку згадувалось у першій статті цієї серії, працює і живе в Англії. Вона виховала двох синів і дочку. Усі троє стали повночасними християнськими служителями, що присвятили своє життя поширенню біблійної освіти. Коли Ґлорію запитали, як їй вдалось виховати таких чудових дітей, ось що вона розповіла: «Найбільшою трудністю було підтримувати регулярне та цікаве родинне вивчення Біблії. Я хотіла, щоб діти були щасливі, мали душевний мир, були задоволені життям і захищені від різних пасток. Тому знайшла роботу з нічним графіком. Моєю ціллю було проводити якомога більше часу з дітьми. Перш ніж я йшла на роботу, ми всі разом молились, і я клала їх спати. Поки я працювала, моя тітка залишалася з дітьми».

Як Ґлорія допомогла своїм дітям встановити правильні пріоритети? Вона продовжує: «Моєю найголовнішою метою було ставити духовні речі на перше місце. Ми не мали багато грошей, і я відверто розмовляла про це з дітьми. Усе, що я від них вимагала, виконувала й сама, і всі ми співпрацювали між собою». Згадуючи, як їй вдалося зберегти міцні родинні узи, Ґлорія каже: «Секрет полягав у тому, що ми все робили разом. Ніхто не закривався у своїй кімнаті. Разом готували, прибирали, щось прикрашали. Ми мали зрівноважений підхід до різних занять. Я завжди дбала про належний відпочинок».

Керолін, одинока мати, задоволена своїм сином, Джозефом. У чому секрет? «Перед сном ми разом читаємо Біблію,— розповідає вона,— а потім я запитую, чого він навчився. Крім того, ми розглядаємо окремі параграфи з біблійних публікацій і думаємо, як їх можна застосувати. Це допомагає Джозефу, коли він стикається з проблемами, як-от хуліганством у школі». Керолін визнає, що її життя аж ніяк не є легким, проте вона не вважає себе полишеною. Вона зауважує: «Це постійна боротьба, але я відчуваю, що Єгова справді допомагає мені. Також християнський збір є великим підбадьоренням для мене».

Приклади тисяч одиноких батьків, як-от Ґлорії та Керолін, які досягли успіху, доводять, що випробувані часом біблійні принципи є надійним керівництвом для виховання добрих, духовно зрілих людей (Приповістей 22:6). Успіх можливий! Виховання дітей у неповних сім’ях пов’язане з багатьма труднощами, які дають нагоду для покращення особистості та співпраці. Найліпший спосіб давати собі раду з проблемами, які повстають перед одинокими батьками,— це повністю покладатися на Бога та бути впевненими у його допомозі (Псалом 121:1—3).

[Примітка]