Подібно як дерево, коли його постійно підливають, приносить добрі плоди, так і сім’ї, що харчуються духовно, приносять побожні плоди на хвалу Єгові. Характерною є сім’я Увадіеґву, що живе в Західній Африці. Хоча Увадіеґву та його дружина мають вісьмох дітей, вони обоє служать сталими піонерами (повночасними служителями Свідків Єгови). Він говорить: «У нашій сім’ї ось уже понад 20 років регулярно проводиться сімейне вивчення Біблії. Ми навчали дітей Божого Слова із сповитку — не тільки під час сімейного вивчення, але й у служінні та при інших нагодах. Усі наші діти є вісниками доброї новини про Царство і тільки наймолодша шестирічна дочка неохрещена».

Якщо ми докладаємо спільних зусиль, то, коли діти готові, даватимемо їм духовні відповідальності. Один християнський старійшина, батько 11 дітей, встає рано-вранці й перед роботою проводить вивчення з декількома із них. Старші охрещені діти по черзі допомагають своїм молодшим братам і сестрам, навчаючи їх з Біблії. Батько наглядає і похваляє їх за докладені зусилля. Шестеро з дітей охрещені, а решта наполегливо працює, щоб досягнути цієї мети.

Добрий обмін думками, спільні цілі

Об’єднаним сім’ям необхідно мати сповнений любов’ю обмін думками й спільні духовні цілі. Ґордон, християнський старійшина, який живе в Нігерії, є батьком сімох дітей, від 11 до 27 років. Шестеро з них — піонери, так само як батьки. Наймолодший, який недавно охрестився, регулярно бере участь разом з іншими членами сім’ї в праці роблення учнів. Двоє дорослих синів є службовими помічниками у зборі.

Ґордон особисто проводив біблійне вивчення з кожною дитиною. Крім того, сім’я має всебічну програму біблійної освіти. Щоранку вони збираються на обговорення біблійного вірша, а потім готуються до зібрань збору.

Одна з цілей кожного члена сім’ї — прочитувати всі статті в журналах «Вартова башта» й «Пробудись!». Останнім часом ця сім’я впровадила у свій заведений порядок також читання Біблії. Обговорюючи прочитане, члени сім’ї заохочують одні одних триматися цього звичаю.

Щотижневе сімейне вивчення Біблії влаштовано так, що ніхто не потребує нагадування, всі з нетерпінням чекають його. Упродовж років зміст, структура й час сімейного вивчення змінювалися відповідно до віку та потреб дітей. Сім’я зблизилася з іншими вірними слугами Бога, і це справило благотворний вплив на дітей.

Вони співпрацюють цілою сім’єю та виділяють час для відпочинку. Раз у тиждень влаштовується «родинний вечір», на якому проводять вікторини, розповідають витончені жарти, грають на піаніно, розказують цікаві оповідання й просто розважаються. Час від часу вони їздять на пляж та відвідують інші цікаві місця.

Покладайтеся на Єгову

Ніхто з вищезгаданих осіб не применшує того, як важко виховувати дітей у великих сім’ях. «Бути добрим батьком для вісьмох дітей — це вкрай важке завдання,— сказав один християнин.— Щоб підтримувати їх, потрібно великої кількості фізичної та духовної поживи; мені доводиться тяжко працювати, аби заробити достатньо грошей для цього. Старші діти вже підлітки, але всі восьмеро ще ходять до школи. Я знаю, що духовне виховання є необхідним, однак декотрі з моїх дітей таки вперті й неслухняні. Вони засмучують мене, але я знаю, що інколи сам засмучую серце Єгови, і він прощає мені. Тому треба терпеливо виправляти дітей, аж поки вони не візьмуться за розум.

Я намагаюсь наслідувати приклад терпеливості Єгови до нас, бо він бажає, щоб усі навернулися до каяття. Я вивчаю Біблію зі своєю сім’єю, і декотрі з моїх дітей працюють над тим, щоб охреститися. Я не покладаюся на свої сили, аби досягнути цих результатів, бо своїми силами мало що міг би зробити. Я стараюся постійно наближатися до Єгови в молитві й застосовувати слова приповістки: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки». Єгова допоможе мені виховувати моїх дітей» (Приповістей 3:5, 6).

Не опускайте рук!

Часами виховання дітей може здаватися невдячним завданням, але ніколи не опускайте рук! Докладайте всіх старань! Якщо діти не цінують ваших зусиль або не реагують позитивно на них тепер, можливо, вони зроблять це пізніше. Щоб з дитини виріс християнин, який приносить плоди духу, їй потрібен час (Галатів 5:22, 23).

Моніка, яка живе в Кенії, є однією з десятьох дітей. Вона говорить: «Мої батьки навчали нас біблійної правди з раннього дитинства. Щотижня тато вивчав з нами християнські публікації. Через його роботу вивчення не завжди проводилось у той самий день. Іноді, повертаючись додому з роботи, коли ми гралися надворі, він повідомляв, щоб через п’ять хвилин усі прийшли додому на біблійне вивчення. Після вивчення він заохочував нас ставити запитання або обговорювати якусь проблему.

Тато постарався, щоб ми спілкувалися з благочестивими дітьми. Він регулярно приходив до школи, щоб довідуватись у вчителів про нашу поведінку. Якось він дізнався, що троє моїх старших братів побилися з іншими хлопцями та інколи грубіянять. Тато покарав їх за погану поведінку, але також виділив час, щоб пояснити на підставі Святого Письма, чому слід поводитись побожно.

Готуючись з нами до зібрань, батьки показували, наскільки корисно приходити на зібрання. Завдяки практичним заняттям удома ми навчалися ставати служителями. Батьки із сповитку брали нас у польове служіння.

Тепер двоє моїх старших братів є спеціальними піонерами, одна сестра — стала піонерка, а ще інша, заміжня, що має свою сім’ю,— ревний Свідок. Дві молодші сестри, сім і дев’ять років, є неохрещеними вісниками. Батьки виховують ще двох малюків. Я вже три роки служу в кенійському філіалі Свідків Єгови. Я люблю й ціную своїх батьків, бо вони духовні люди; вони залишили нам гарний приклад».