Допоможіть молоді уникнути пасток

МИ ЖИВЕМО в надзвичайно мінливому світі. Змінюється і стиль життя, і віяння моди, а завдяки сучасним технологіям зміни у світі стають ще більш очевидними. Те, що було модним учора, сьогодні вже застаріло, популярне ж сьогодні — завтра вийде з ужитку. Такі швидкі зміни значною мірою впливають на молодь.

Соціальна революція

Немає сумніву, що стрімкий розвиток сучасної технології сильно позначився на молодому поколінні. Приміром, в багатьох країнах мобільні телефони та комп’ютери стали серед молоді невід’ємною частиною засобів спілкування. Також сайти соціальної мережі відкривають перед юними користувачами цілий океан можливостей. Ось що говорить дев’ятнадцятирічна дівчина з Австралії: «У реальному житті ти можеш ні з ким не дружити, аж раптом в Інтернеті у тебе з’являються сотні друзів».

Усі, мабуть, погодяться, що мобільні телефони та Інтернет роблять наше життя набагато зручнішим. Однак чимало людей, здається, потрапили в залежність від цих засобів. Професор Станфордського університету Дональд Робертс зазначає, що деякі студенти навіть під час короткої перерви між заняттями не можуть обійтись без телефонних розмов. «Як на мене,— каже професор,— без цього своєрідного допінгу вони відчувають певний дискомфорт — щось на зразок: «Я не переношу тиші».

Дехто з молоді навіть визнає таку залежність. «Я постійно мушу відсилати повідомлення по телефону. Адже саме так я підтримую зв’язок зі своїми друзями,— каже шістнадцятирічна Стефані.— Коли ж я приходжу додому, то відразу вмикаю комп’ютер і «сиджу» в Інтернеті... іноді до 3 години ночі». Щомісячний рахунок Стефані за телефон становить від 100 до 500 доларів. «Тепер я заборгувала батькам понад 2000 доларів, тому що постійно перевищую вартість свого безлімітного пакету. Але я настільки звикла до мобільного телефону, що просто не можу без нього жити».

А втім, проблема не тільки в грошах. Це зауважила антрополог Елінор Окс, яка вивчає проблеми сімейного життя. Вона з’ясувала, що у двох з трьох випадків, коли батько приходив з роботи додому, дружина і діти навіть його не помічали. Вони просто не відривали очей від своїх технічних пристроїв. Пані Окс говорить: «Ми побачили, наскільки важко батькам зазирнути у світ, в якому живуть їхні діти». Як показало дослідження, батьки, по суті, віддалялися від своїх дітей, коли ті були поглинуті якимись заняттями.

Наскільки безпечні сайти соціальної мережі?

Багато батьків та педагогів схвильовані тим, скільки часу молодь проводить в Інтернеті, відвідуючи сайти соціальної мережі. На цих сайтах користувачі можуть створювати веб-сторінки, на які поміщають фотографії, відеозаписи і блоги, тобто мережеві журнали подій.

Подібні сайти особливо притягують юних користувачів, тому що дозволяють підтримувати зв’язок з друзями. До того ж молода людина, створивши веб-сторінку, отримує нагоду для самовираження, вона може відверто висловити свою думку. І тут немає нічого дивного, адже у підлітковому віці дитина починає пізнавати себе і, ділячись своїми почуттями з іншими, прагне знайти розуміння.

Поширена пастка Інтернету полягає в тому, що чимало людей створюють віртуальний образ, видаючи себе за особу, якою хочуть бути, а не якою є насправді. Один п’ятнадцятирічний юнак розповідає: «У моєму класі вчиться хлопець, який говорить, що йому 21 рік і що він живе в Лас-Вегасі». Насправді ж обидва хлопці мешкають приблизно за 1600 кілометрів від цього американського міста.

Такий обман не рідкість. «В Інтернеті можна робити що завгодно,— визнає 18-річна дівчина з Австралії.— Можна вдавати з себе цілком іншу людину, оскільки тебе і так ніхто не знає. Це додає сміливості, і ти починаєш розповідати про себе різні небилиці, аби здаватись цікавішою. Ти можеш помістити свої фотографії, на котрих виглядаєш так, як ніколи не дозволила б собі в реальному житті. Можна писати таке, чого нізащо не промовила б уголос. І здається, тобі все сходить з рук, адже нікому не відомо, де ти і хто ти».

Подібно до будь-якого іншого засобу спілкування, сайти соціальної мережі можуть використовуватись за призначенням, а можуть і ставати небезпечним знаряддям в руках зловмисників. Батьки, чи знаєте ви, що роблять ваші діти в Інтернеті? Чи мудро вони використовують свій часa? (Ефесян 5:15, 16). Слід пам’ятати, що, блукаючи кіберпростором, молодь наражає себе на серйозні небезпеки. Звернімо увагу на деякі з них.

Непривабливі грані кіберпростору

Завдяки анонімності, яку надає Інтернет, перед сексуальними збоченцями відкриваються широкі можливості. Підлітки можуть потрапити в пастку, якщо розміщують в мережі якусь особисту інформацію чи погоджуються на зустріч з Інтернет-знайомим. За словами книжки «Виховання дітей. Служба 911», дехто з цим не згідний і вважає, що «загроза насилля або наруги над дітьми є набагато реальнішою вдома чи на вулиці», аніж в Інтернеті. «Проте,— говориться в книжці,— більшість батьків шоковані тим, як збоченці намагаються через комп’ютерні монітори підступно потрапити до їхніх домів і розбестити їхніх дітей».

Однак це не єдиний спосіб зловживання комп’ютерною мережею. Деякі підлітки займаються кіберхуліганством, створюючи веб-сайти, на яких безжалісно знущаються, погрожують, бойкотують, цькують та принижують інших. Вони також послуговуються електронною поштою, чат-кімнатами тощо, аби поширювати плітки. Директор сайту, присвяченого питанням безпеки в Інтернеті, припускає, що близько 80 відсотків дітей віком від 10 до 14 років в тій чи іншій мірі зіткнулися з кіберхуліганством.

Звичайно, хуліганство існує віддавна. Але тепер чутки, плітки та наклепи можуть поширюватися значно швидше і сягати найвіддаленіших куточків землі. До того ж хуліганство стає дедалі жорстокішим. Часто на камери мобільних телефонів можуть знімати брутальні та принизливі для людської гідності сцени. Нерідко це трапляється в шкільних роздягальнях чи душових. Такі зображення поміщають в Інтернеті й розсилають усім бажаючим.

Занепокоєння громадськості зростає

Ця проблема спонукала працівників Департаменту юстиції і громадської безпеки у Нью-Джерсі (США) розіслати батькам та опікунам спеціальні листи. Батьків закликалося «допомогти [Департаменту] у подоланні проблеми, пов’язаної з тим, що діти використовують Інтернет з неправильною метою, як у школі, так і поза її межами». Особливу увагу зверталося на розміщення у мережі особистої інформації та фотографій. Сайти, на яких така інформація доступна для всіх, часто притягують морально деградованих підлітків та дорослих. Звертаючись до батьків, лист говорить: «Ви маєте усвідомити, що існують реальні підстави для занепокоєння. Дізнавшись, як ваші діти використовують Інтернет, ви зможете захистити їх від багатьох небезпек».

Деякі батьки абсолютно не цікавляться, чим займаються їхні діти в Інтернеті. Одна мати, котра уважно стежить за тим, як її шістнадцятилітня донька використовує Інтернет, говорить: «Якби батьки довідалися, що поміщають їхні діти в мережі та які теми обговорюють, вони були б приголомшені». Спеціалістка з питань Інтернет-безпеки зауважила, що дехто з молоді виставляє фотографії, котрі мають явно сексуальний підтекст.

Сумні наслідки

Чи всі ці страхи — лише нав’язлива ідея надмірно стурбованих дорослих, які забули, що означає бути підлітком? Статистика свідчить, що ні. Наприклад, в деяких місцях майже третина хлопців і дівчат віком від 15 до 17 років мали статеві зносини. Більш як половина підлітків у віці від 13 до 19 років визнали, що займалися оральним сексом.

Чи причетна до цього сучасна технологія? Безперечно. За словами газети «Нью-Йорк таймс», «мобільний зв’язок та Інтернет дав молодим людям небачену досі нагоду сховатися від сторонніх очей. Тепер їм значно легше когось підчепити». І дійсно, щоб домовитись про таємну зустріч з особою протилежної статі, вистачить лише натиснути кілька кнопок клавіатури. Як показало одне дослідження, приблизно четверо з п’яти дівчат визнають, що вони були недостатньо обачними, користуючись Інтернетом.

Молодь, яка шукає романтичних побачень або партнерів для сексу, навіть не уявляє, що на неї може чекати. «Останнім часом ми помітили ріст кількості зґвалтувань»,— розповідає Дженіфер Велч з поліцейського відділення міста Новато (Каліфорнія). Вона каже, що чимало жертв спершу знайомляться з майбутнім нападником в Інтернеті, а потім погоджуються на зустріч.

Стережіться «мудрості світу»

Газетні та журнальні статті, написані спеціально для підлітків, містять зазвичай досить поблажливий погляд на секс. Хоча ці статті схвально відгукуються про незайманість та моральну чистоту, вони не спонукують відмовитись від сексу, а радше наголошують на «безпечних» інтимних стосунках. Вочевидь за цим стоїть ідея: «Ми не можемо їх зупинити, тож принаймні навчимо відповідальності».

На одному серйозному веб-сайті питання щодо того, займатись підліткам сексом чи ні, зводиться до обговорення лише трьох пунктів: небажана вагітність; ризик заразитися хворобами, які передаються статевим шляхом; емоційна незрілість обох партнерів для такого роду стосунків. «Але рішення приймати тобі»,— говориться на сайті. Думка, що цю справу слід обговорити з батьками, згадується тільки побіжно. А питання про те, правильно займатися сексом чи ні, навіть не піднімається.

Якщо ви виховуєте дітей, то напевно прагнете, аби вони керувалися чимось ліпшим, ніж мінливою та марною «мудрістю світу» (1 Коринфян 1:20). Як можна допомогти їм успішно долати труднощі юнацьких років і уникати згаданих у цій статті пасток? Знайти відповідь набагато складніше, ніж просто вимкнути комп’ютер чи забрати телефон. Такі радикальні заходи навряд чи досягнуть молодих сердець (Приповістей 4:23). Пам’ятайте, що ваші діти використовують телефон чи Інтернет для того, щоб задовольнити якість свої потреби, про котрі ви, батьки, могли б подбати набагато ліпше. Які ж це потреби?

[Примітка]

[Вставка на сторінці 4]

«Коли я приходжу додому, то відразу вмикаю комп’ютер і «сиджу» в Інтернеті... іноді до 3 години ночі».

[Вставка на сторінці 5]

«В Інтернеті можна робити що завгодно. Можна вдавати з себе цілком іншу людину, оскільки тебе і так ніхто не знає».

[Вставка на сторінці 7]

«Якби батьки довідалися, що поміщають їхні діти в мережі та які теми обговорюють, вони були б приголомшені».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Спілкування в Інтернеті. Історія однієї дівчини

«На веб-сторінці нашої школи я почала спілкуватися з деякими учнями та вчителями. Спершу я присвячувала цьому годину щотижня, а згодом відвідувала цей сайт вже кожного дня. Я потрапила в сильну залежність і не переставала думати про Інтернет, навіть коли не користувалася ним. Я не могла зосередитися на чомусь іншому. У результаті я запустила навчання, стала неуважною на християнських зібраннях і перестала спілкуватися з друзями. Зрештою батьки помітили мою проблему і обмежили моє використання Інтернету. Мені було важко змиритися з цим, і я дуже злилась. Але тепер тішуся, що все добре закінчилось і мені вдалося подолати свою залежність. Я більше не хочу, щоб мною заволоділи такі почуття!» (Б’янка).