Допомагайте своїм дітям успішно розвиватися

У ПИТАННЯХ виховання дітей багато батьків шукають відповідей всюди, де можливо, хоча, по суті, можуть знайти їх у власному домі. Велика кількість сімей має Біблію, але вона вкривається порохом на книжковій полиці, замість того, щоб служити допомогою у вихованні дітей.

Щоправда, сьогодні багато хто скептично ставиться до того, аби керуватися Біблією у сімейному житті. Такі люди вважають Святе Письмо застарілим, старомодним та надто різким у судженнях. Проте неупереджене дослідження виявить, що Біблія є корисною книгою для сімей. Подивімося, яким чином.

Належне середовище

Біблія говорить, що батько мусить ставитися до дітей, як до ‘саджанців оливкових навколо його стола’ (Псалом 128:3, 4). Тендітні саджанці не виростуть у родючі дерева без старанного догляду, правильного живлення, підхожого ґрунту і достатньої вологи. Подібно, щоб виховання дітей увінчалося успіхом, потрібно старанної праці й догляду. Дітям необхідне здорове середовище, аби вони могли досягти зрілості.

Невід’ємною частиною такого середовища є любов між подружніми партнерами та між батьками й дітьми (Ефесян 5:33; Тита 2:4). У багатьох сім’ях люди люблять одне одного, але не бачать необхідності виявляти любов. Однак подумайте: чи можете ви вважати, що поспілкувалися з другом, якщо написали йому листа, але не заадресували його, не приклеїли марки й не відіслали? Так само Біблія показує, що справжня любов — це не лише почуття, яке зігріває серце,— справжня любов виявляється у словах і вчинках. (Порівняйте Івана 14:15 та 1 Івана 5:3.) Бог сам дав нам приклад, висловивши любов до свого Сина: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:17).

Похвала

Як можуть батьки виявляти свою любов до дітей? Перш за все шукайте в них добрі риси. У дітях легко помічати недоліки. День у день безліч разів вони виявляють свою незрілість, недосвідченість та егоїзм (Приповістей 22:15). Проте кожного дня вони роблять також багато доброго. На чому ви зосереджуєтеся? Бог не зосереджується на недоліках, але пам’ятає про наші добрі вчинки (Псалом 130:3; Євреїв 6:10). Нам потрібно так само ставитися до дітей.

Один юнак сказав: «Я не можу пригадати, щоб протягом усього мого життя вдома мене хоч раз похвалили за успіхи вдома чи в школі. Батьки, не забувайте про цю важливу потребу дітей! Усі діти потребують, щоб їх регулярно хвалили за добрі вчинки. Це зменшить небезпеку того, що вони виростуть з «відчаєм» у серці, переконаними, що назавжди залишаться нікчемами (Колосян 3:21, Деркач).

Спілкування

Іншою можливістю виявити свою любов до дітей є виконання поради з Якова 1:19 (Дерк.): «Нехай кожна людина буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів». Чи заохочуєте ви своїх дітей вільно висловлюватися й чи справді слухаєте, що вони хочуть сказати? Коли діти знають, що ви прочитаєте їм нотацію, навіть не дослухавши до кінця, або розсердитеся, якщо дізнаєтесь, які почуття вони мають насправді, то ніколи не поділяться з вами своїми почуттями. Однак коли вони знають, що ви справді вислухаєте, то відкриватимуть вам своє серце. (Порівняйте Приповістей 20:5).

А що, коли вони розповідають вам про свої почуття, які є неправильними? Чи доречно буде розсердитися у відповідь, прочитати нотацію або призначити якесь покарання? Слід визнати, що часом через вибух дитячих емоцій батькам тяжко бути ‘повільними на слова й повільними на гнів’. Але розгляньмо знову приклад Бога у ставленні до своїх дітей. Хіба він створює атмосферу хворобливого страху, щоб його діти боялися висловлювати йому свої почуття? Ні! У Псалмі 62:9 говориться: «Мій народе,— кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте,— Бог для нас — пристановище!»

Тож, коли Авраама турбувало Боже рішення зруйнувати міста Содом і Гоморру, він без вагань сказав своєму небесному Батькові: «Не можна Тобі чинити так... Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» Єгова не докорив Авраамові, він вислухав його й заспокоїв (Буття 18:20—33). Бог є навдивовижу терпеливий і лагідний, навіть тоді, коли його діти виливають йому свої абсолютно несправедливі й нерозважні почуття (Йони 3:10—4:11).

Так само батьки повинні створити середовище, в якому б їхні діти не боялися висловлювати свої найпотаємніші почуття, хоч би якими бентежними вони були. Тож, коли ваша дитина вибухає нестримними почуттями, вислухайте її. Замість того щоб насварити, визнайте її почуття й дошукайтесь їхніх причин. Наприклад, можна сказати: «Ти, мабуть, дуже розсердився на такого-то. Хочеш розповісти мені, що сталося?»

Як справлятися з гнівом

Звичайно, немає батьків, які б були такими ж терпеливими, як Єгова. А діти вміють випробовувати до кінця терпеливість своїх батьків. Якщо ви час від часу гніваєтеся на дітей, то не вважайте себе поганим батьком чи матір’ю. Іноді гнів батьків є цілком справедливим. Сам Бог справедливо гнівається на своїх дітей, навіть на тих, яких дуже любить (Вихід 4:14; Повторення Закону 34:10). Однак Слово Бога вчить нас контролювати гнів (Ефесян 4:26).

Яким чином? Іноді допомагає зупинитися на кілька хвилин, щоб гнів міг охолонути (Приповістей 17:14). І пам’ятайте — це дитина! Не сподівайтесь від неї дорослої поведінки й зрілого підходу (1 Коринтян 13:11). Якщо ви зрозумієте, чому дитина поводиться певним чином, то ваш гнів може охолонути (Приповістей 19:11). Ніколи не забувайте про велику різницю між поганим вчинком і зіпсутою натурою. Якщо називати дитину поганою, то вона може подумати: «А для чого старатися бути чемною?» Однак якщо з любов’ю робити дитині зауваження, то це допоможе їй наступного разу поводитися краще.

Як зберігати порядок і повагу

Привчити дитину до порядку й поваги є одним з найскладніших батьківських завдань. У сучасному світі вседозволеності багато хто замислюється, чи потрібно взагалі обмежувати у чомусь дітей. Біблія відповідає: «Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Приповістей 29:15). Деяким людям не подобається слово «різка», бо вони вважають, що це стосується знущання над дітьми. Але це не так. Єврейське слово, перекладене «різка», стосується палиці, такої, як гирлига, що нею вівчар скеровував, а не бив своїх овецьa. Тому різка є символом виховання.

За Біблією, виховувати — це перш за все навчати. Діти повинні навчитися, що правильні вчинки заслуговують нагороди, а неправильні — призводять до поганих наслідків. Покарання може допомогти засвоїти неприємний урок, рівно ж як нагорода, наприклад, похвала, підсилить дію приємного. (Порівняйте Повторення Закону 11:26—28). Батьки чинять правильно, якщо наслідують приклад Бога щодо покарання, бо він сказав своєму народу, що покарає його «справедливим судом» (Єремії 46:28, Куліш). Одним дітям достатньо кількох строгих слів, щоб вони стали поводитися правильно. Інші ж потребують суворіших дій. Однак покарання «справедливим судом» ніколи не включатиме в себе чогось, що могло б психічно або фізично зашкодити дитині.

У врівноважене виховання входить і навчання дитини про її обмеження. Про деякі такі обмеження конкретно говориться в Божому Слові. Біблія вчить поважати межі довкола приватних володінь (Повторення Закону 19:14). Вона також встановлює фізичні обмеження, засуджуючи любов до насилля або навмисну шкоду іншим (Псалом 11:5; Матвія 7:12). Вона говорить про статеві обмеження, засуджуючи кровозмішення (Левит 18:6—18). Вона навіть визнає особисті й психічні обмеження, забороняючи нам давати іншим погані прізвиська або вдаватися до інших форм словесного знущання (Матвія 5:22). Для створення здорового середовища в сім’ї надзвичайно важливо на словах і на власному прикладі вчити дітей про такі обмеження.

Іншим важливим фактором у збереженні порядку й поваги в сім’ї є правильне розуміння ролей кожного її члена. Нині у багатьох сім’ях ролі перекручені або невизначені. У деяких сім’ях батьки звіряють дитині свої труднощі, з якими дитина не в змозі справлятися. В інших сім’ях дітям дозволяється бути маленькими диктаторами і робити рішення за всю сім’ю. Це є неправильно й шкідливо. Батьки зобов’язані забезпечувати фізичні, психічні й духовні потреби малих дітей, а не навпаки (2 Коринтян 12:14; 1 Тимофія 5:8). Наприклад, Яків змінив швидкість просування цілої родини, щоб найменшим не було тяжко йти. Він розумів можливості дітей і поводився відповідно до цього (Буття 33:13, 14).

Забезпечення духовних потреб

Ніщо не є настільки важливим для здорового сімейного середовища, як духовність (Матвія 5:3). Діти мають великі можливості зростати духовно. У них багато запитань: чому ми існуємо? Хто зробив землю з тваринами, деревами й океанами? Чому люди помирають? Що стається після цього? Чому у добрих людей бувають нещастя? Таким запитанням немає кінця. Часто самі батьки не задумуються про такі речіb.

Біблія заохочує батьків відводити час, щоб навчати своїх дітей духовних речей. Вона говорить про таке навчання з теплотою, як про постійний діалог між батьками й дітьми. Батьки можуть розповідати своїм дітям про Бога та його Слово, коли вони разом гуляють, сидять вдома, у годину перед сном, тобто коли тільки можливо (Повторення Закону 6:6, 7; Ефесян 6:4).

Біблія не лише рекомендує духовну програму. Вона також подає необхідний матеріал. Зрештою, як би ви відповіли на запитання дітей, які були наведені вище? Біблія подає відповіді на них. Вони чіткі, вони чудові й вселяють надію у цьому безнадійному світі. А що ще краще, біблійна мудрість дасть вашим дітям надійний якір, найправильніше керівництво у сьогоднішній бентежний час. Дайте їм це, і вони успішно розвиватимуться — тепер і в майбутньому.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 11]

Шукайте можливості регулярно хвалити дитину за щось конкретне.

[Рамка на сторінці 9]

Як допомогти дітям успішно розвиватися

• Створіть безпечне середовище, в якому б ваші діти почували себе коханими й потрібними.

• Регулярно хваліть їх за щось конкретне.

• Уважно вислуховуйте.

• Зупиніться на хвилинку, коли гніваєтеся.

• Встановлюйте чіткі та послідовні обмеження.

• Знаходьте для кожної дитини індивідуальний підхід.

• Не покладайте на дитину нерозсудливих сподівань.

• Дбайте про духовні потреби дітей, регулярно вивчаючи з ними Боже Слово.

[Рамка на сторінці 10]

Задовго наперед

ЗАВДЯКИ біблійним повчанням стародавній ізраїльський народ мав набагато вищі норми для сімейного життя, ніж довколишні народи. Історик Альфред Едершайм сказав: «Не доводиться говорити про існування сімейного життя й навіть сім’ї, як ми розуміємо ці поняття сьогодні, серед народів за межами Ізраїлю». Приміром, згідно з законом стародавніх римлян, батько мав необмежену владу в сім’ї. Він міг продати своїх дітей в рабство, змусити працювати їх чорноробами або навіть стратити їх — і все це безкарно.

Дехто з римлян вважав дивним те, що євреї лагідно поводилися зі своїми дітьми. Таціт, римський історик першого сторіччя, з ненавистю описав євреїв, вказавши, що їхні звичаї були «зіпсованими й огидними». Проте він визнав: «Вони вважають злочином вбивство новонароджених немовлят».

Біблія ж встановлювала вищі норми. Вона вчила євреїв, що діти були чимось дорогоцінним, їх треба було вважати спадщиною від самого Бога і відповідно ставитися до них (Псалом 127:3). Очевидно, багато євреїв прислухалися до такої поради. Це можна побачити навіть на прикладі їхньої мови. Едершайм говорить, що, окрім таких звичайних слів, як син і дочка, в стародавній єврейській мові було дев’ять слів, які стосувалися дітей, і кожне слово позначало різний вік дитини. Приміром, одне слово існувало для дитини, котру ще годували грудьми, а інше — для дитини, яку вже відлучили від грудей. Для трохи старших дітей було ще одне слово, яке вказувало, що вони стають міцними й сильними. А для молоді існувало слово, яке буквально означає «вирватися на свободу». Едершайм каже: «Ті люди, які так уважно слідкували за життям дитини і кожному періоду дитинства давали образні назви, поза всяким сумнівом, ніжно любили своїх дітей».