Сьомого травня 1918 року Міністерство юстиції отримало ордер на арешт Джованні Дечекки, Джорджа Фішера, Александра Макміллана, Роберта Мартіна, Фредеріка Робісона, Джозефа Рутерфорда, Вільяма Ван-Амбурга і Клейтона Вудворта. Їх звинуватили в тому, що вони «незаконно, підступно й навмисно підштовхують до непокори і невірності, а також до відмови від служби в армії та військово-морських силах США». Суд над ними розпочався 5 червня 1918 року, і майже ніхто не сумнівався, що їх буде визнано винними. Чому?

Генеральний прокурор США назвав закон, у порушені якого вони були звинувачені, тобто Закон про шпигунську діяльність, «ефективною зброєю проти пропаганди». 16 травня 1918 року Конгрес США відкинув поправку до цього Закону, яка мала захищати тих, хто говорить «правду, керуючись добрими спонуками і заради законних цілей». Під час дебатів нерідко згадувалася книжка «Довершена таємниця». Про цю книжку в офіційному документі Конгресу США сказано: «Одним з найнебезпечніших прикладів такої пропаганди є книжка “Довершена таємниця”... Вона підриває віру солдатів у правильність нашої справи та спонукує... відмовлятися від військової служби».

Двадцятого червня 1918 року суд присяжних визнав вісьмох братів винними за всіма пунктами звинувачення. Наступного дня суддя оголосив вирок. Він сказав: «Релігійна пропаганда, яку підсудні завзято обстоюють та поширюють... небезпечніша за цілу німецьку дивізію... Вони заслуговують суворого покарання». Через два тижні цих вісьмох братів посадили у федеральну тюрму міста Атланта (штат Джорджія) на довгі терміни ув’язнення — від 10 до 20 років.

Дослідники Біблії не лише ревно проповідували, але й запопадливо поширювали петицію про звільнення ув’язнених в Атланті братів. Ось що пригадувала Анна Гарднер: «Ми завжди щось робили. Коли братів кидали за ґрати, нашим завданням було збирати підписи. Ми ходили від дому до дому і назбирали тисячі підписів. Ми казали людям, з якими розмовляли, що ці чоловіки правдиві християни і що вони несправедливо ув’язнені».