Чи інформація є надійною?

Ніколи не думай, що вся інформація в Інтернеті надійна і корисна. Пошукові системи Інтернету можна прирівняти до армії грибників, які невтомно збирають гриби всіх видів — як їстівні, так і отруйні, скидаючи їх в один кіш та готуючи з них страви для нас. Чи ти почав би їсти ці гриби, не дослідивши уважно кожен? Звісно, ні! Пошукові системи Інтернету використовують силу-силенну комп’ютерів, щоб збирати і вибирати дані з мільярдів веб-сторінок, які містять все — від найкращого до найгіршого. Нам необхідна проникливість, щоб відокремлювати, так би мовити, пшеницю від полови, аби не отруїти свої розуми дезінформацією.

У 1993 році в одному відомому журналі була карикатура з двома псами перед комп’ютером. Один собака пояснює іншому: «В Інтернеті ніхто не знає, що ти пес». Давним-давно Сатана приховав, хто він насправді,— як це робить тепер багато осіб в Інтернеті,— коли говорив з Євою через змія і сказав їй, що вона може бути, як Бог. У наш час будь-хто, не виявляючи свого імені, може представити себе в Інтернеті фахівцем у тому чи іншому питанні. І не існує жодних правил та обмежень, як оприлюднювати ідеї, інформацію, зображення та пропозиції.

Не будь наївним, як Єва. Розбірливо та обережно стався до інформації. Перш ніж довіряти їй, запитай себе: 1) Хто розмістив цей матеріал? Наскільки компетентним є автор? 2) Чому цю інформацію оприлюднили? Що спонукало автора до цього? Чи є в матеріалі щось неправильне або небезпечне? 3) Звідки автор взяв інформацію? Чи він посилається на джерела, які можна перевірити? 4) Чи інформація актуальна? У I столітті апостол Павло дав Тимофієві пораду, яка корисна й сьогодні. Павло написав: «Бережи довірене тобі, відвертайся від пустих балачок, які опоганюють святе, а також від суперечностей так званого “знання”» (1 Тим. 6:20).

Чи ця інформація варта уваги?

У 1 Фессалонікійців 5:21, 22 написано: «Усе перевіряйте, чи воно правильне, міцно тримайтесь того, що добре. Стримуйтесь від усякого зла». Нам слід визначати, чи те, що ми знаходимо в Інтернеті, подобається Богові і відповідає його високим нормам. Знайдене нами має бути прийнятним і доречним для християн. Особливо поширеною стає порнографія в Інтернеті, і якщо ми необережні, то можемо легко потрапити в цю пастку.

Було б мудро запитати себе: «Чи я швидко ховатиму те, що дивлюсь на екрані, від подружнього партнера, батьків або одновірців, які зайдуть у кімнату?» Якщо так, нам варто користуватися Інтернетом лише в присутності інших. Інтернет справді змінив спосіб нашого спілкування і купівлі. Водночас він відкриває людям зовсім новий спосіб, як чинити «перелюб у своєму серці» (Матв. 5:27, 28).