Людина — на образ Божий?

«БОГ на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх». Так говориться в натхненому записі, але що це означає? Як же було створено на образ Божий перших чоловіка та жінку? (Буття 1:27).

Чи вони стали фізично схожі на Бога? Ні, це просто неможливо. Людина є земним, тілесним створінням, якому призначено жити на землі. Бог є духом, що живе в незбагненній небесній славі, до якої людина не може навіть підступитися (Вихід 33:18—20; 1 Коринтян 15:50). Як же тоді людина була створена на образ Божий? Людині було дано можливість виявляти Божі видатні риси: любов, справедливість, мудрість та силу, а також інші властивості.

Риси Єгови

Риси Бога Єгови віддзеркалюються в усіх його творивах, але найяскравіше ці риси увиразнюються у його стосунках з першою людською парою, Адамом та Євою (Римлян 1:20). Його любов можна побачити в тому, що він створив землю повністю придатною, щоб на ній могли жити люди. Єгова створив для чоловіка досконалу дружину, щоб вона була його товаришем і матір’ю його дітей. Він поселив їх разом у чудовому саду і дав їм безліч усього необхідного, щоб вони далі жили та були щасливими. Надзвичайно чудовим було й те, що Бог дав їм можливість жити вічно (Буття 2:7—9, 15—24).

Божу мудрість можна побачити у його випробуванні першої людської пари. Щоб залишатися членами всесвітньої сім’ї Єгови, а також жити вічно як батьки людського роду, їм потрібно було стати зразком вірності та дотримання правдивого поклоніння. Отже, Єгова дав їм можливість показати спонуки їхнього серця через відповідне випробування — їм не слід було їсти з дерева пізнання добра і зла. Яка ж велика мудрість проявилася у тому, що Єгова дозволив людям довести їхню слухняність та любов до нього, перш ніж дати їм чудові привілеї!

Божа справедливість увиразнюється в його вимозі дотримуватися високих норм, які він поставив своїм створінням, а також в тім, що він сам не порушує цих норм. Це стає явним з того, що він створив Адаму і Єві всі умови, щоб вони поводились правильно. І коли вони перестали робити це, його справедливість виявилась у приреченні їх за бунт на покарання.

Силу Єгови підкреслило те, що він виніс вирок. Сатана, великий бунтар, натякав, що Єгова є обманщиком, а він же дасть Єві щось надзвичайне, якщо вона ослухається Бога (Буття 3:1—7). Але Сатана не зміг дотримати своєї обіцянки. Він не зміг перешкодити Єгові вигнати Адама і Єву з Едемського саду, і він не зміг стати на перешкоді сповненню Божих слів до Адама: «Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). А втім, Єгова не виконав смертний вирок негайно і тим самим ще більше виявив свою любов. Він дав Адаму і Єві час народити дітей, через яких його початковий намір для людства мав кінець кінцем реалізуватися (Буття 1:28).

Зрештою справедливість, любов, сила та мудрість Бога Єгови виявились у його обіцянці привести насіння, яке має знищити те, що наробив Сатана, а також усунути жахливі наслідки того першого бунту проти божественного суверенітету (Буття 3:15). Який же у нас чудовий Творець!

Старання наслідувати Бога

Хоча люди вже далеко не досконалі, вони все-таки можуть проявляти Божі риси. Отже, Павло заохочував християн у свій час: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти» (Ефесян 5:1). Але впродовж історії більшість людей вкрай зневажали Божі риси. Вже до часу Ноя люди так зіпсувалися, що Єгова постановив знищити все людство за винятком Ноя та його сім’ї. Ной був «чоловік праведний [справедливий] і досконалий між сучасниками», він показав свою любов до Бога, виконуючи Божі наказиa. «Ной зробив усе так, як велів йому Бог; саме так і зробив він» (Буття 6:9, 22, Хоменко). Ной виявляв любов до людей і прихильність до справедливості тим, що був «проповідником праведности» (2 Петра 2:5). Він проявляв мудрість та правильно використовував свою фізичну силу, оскільки слухався Божого наказу і будував величезний ковчег, запасав харч у ньому, приводив тварин і за наказом Єгови зайшов у ковчег. Він також виявив любов до праведності, бо не дав своїм розбещеним сусідам зіпсувати себе.

Біблія описує багатьох інших осіб, які також виявляли побожні риси. Найвидатнішим був Ісус Христос, який досконало відповідав Божому образу і тому міг сказати: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9). Із рис, які виявляв Ісус, найбільш видатною була його любов. Любов до свого Отця і до людства спонукала його полишити небесний дім і жити як людина на землі. Ця любов спонукала Ісуса прославити свого Отця праведною поведінкою, а також проповідувати людству добру новину спасіння (Матвія 4:23; Івана 13:31). Відтак любов спонукала Ісуса пожертвувати своє досконале життя задля спасіння людства і, що більш важливо, для освячення Божого ім’я (Івана 13:1). Чи ми можемо знайти кращий приклад, ніж Ісус Христос, коли стараємось наслідувати Бога? (1 Петра 2:21).

Як нам сьогодні бути більш схожими на Бога?

Як ми сьогодні можемо виявляти Божі риси і при цьому діяти на образ Божий? Розгляньмо спочатку одну з рис — любов. Ісус сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Як нам проявляти любов до Бога? Апостол Іван відповідає: «То любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (Матвія 22:37; 1 Івана 5:3).

Звичайно, щоб слухатися наказів Єгови, нам потрібно спочатку їх знати. Для цього треба читати і вивчати Боже Слово, Біблію, а також біблійну літературу та розмірковувати над цим. Нам треба з готовністю сказати, наче псалмоспівець: «Як я кохаю Закона Твого, цілий день він — розмова моя!» (Псалом 119:97). У міру того як ми все глибше розуміємо Боже Слово, то починаємо мислити, як мислить Бог. Ми починаємо любити праведність і ненавидіти беззаконня (Псалом 45:8). Саме у цьому Адам повівся неправильно. Він знав про закон Єгови, але недостатньо любив цей закон, щоб дотримуватися його. Читаючи Боже Слово, нам слід безупинно ставити собі запитання: «Як це стосується мене? Що я можу зробити, щоб привести мою поведінку у більшу відповідність з Божими рисами?»

Ще Ісус сказав: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39). Кожна розсудлива особа любить себе і хоче для себе найкращого. У цьому немає нічого поганого. Але чи ми проявляємо подібну любов до своїх ближніх? Чи ми слухаємося біблійного наказу: «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити»? (Приповістей 3:27; Галатів 6:10).

А що можна сказати про мудрість? Наші намагання проявляти цю рису ведуть до вивчення Біблії, бо вона є скарбницею божественної мудрості. У Псалмі 119:98—100 говориться: «Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів,— вона бо навіки моя! Я став розумніший за всіх своїх учителів,— бо свідоцтва Твої — то розмова моя! Став я мудріший за старших,— бо держуся наказів Твоїх!» У Приповістей 3:18 мудрість описується, як «дерево життя». Якщо ми набуваємо мудрість та розвиваємо її, то матимемо Боже схвалення й одержимо нагороду вічного життя (Екклезіяста 7:12).

А що ж можна сказати про справедливість? У цьому злому світі справедливість є істотною рисою для тих, хто хоче подобатись Богу. Ісус любив праведність (справедливість) та ненавидів беззаконня (Євреїв 1:9). Нині християни поводяться так само. Справедливість спонукує їх цінувати правильні риси. Вони уникають неправедного способу життя цього світу і ставляться до виконання Божої волі як до найважливішої справи у своєму житті (1 Івана 2:15—17).

Якщо говорити про силу, то у деякій мірі всі ми маємо її. У нас є природна фізична та розумова сила, а коли зростаємо як християни, ми розвиваємо й духовну силу. Єгова зміцнює нас своїм святим духом настільки, що ми, хоча й, здається, слабі, можемо сповняти його волю. Павло сказав: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє,— в Ісусі Христі» (Филип’ян 4:13). Ми також можемо отримати це підкріплення, якщо молимось про дух Єгови.

Проповідування доброї новини

Ми проявляємо чотири головні Божі риси, і доказом цього є наш послух до наказу: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отже Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Матвія 28:19, 20, Хом.). Така освітня праця приносить життя тим, хто позитивно реагує на неї. Який же це чудовий вияв любові здебільшого до тих, хто спочатку був зовсім чужий нам!

Відтак таке навчання є шляхом мудрості. Воно приносить довготривалі плоди. Про яку ж іншу працю можна сказати: «Чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає»? (1 Тимофія 4:16). У праці, мета якої робити учнів, немає тих, хто щось втрачає. Як слухачі, так і вчителі отримають вічні благословення.

Якщо говорити про справедливість, то вже тепер християни навчають своїх зацікавлених справедливих та праведних принципів. Ми допомагаємо цим людям служити Єгові, «Богу правосуддя» (Малахії 2:17). Ті, що сьогодні присвятили своє життя на служіння Єгові та ведуть праведне життя, визнані праведними, виправданими, і тому вони переживуть Армагеддон (Римлян 3:24; Якова 2:24—26).

Яким же виявом сили є проповідування та навчання доброї новини по всьому світі! (Матвія 24:14). Для того щоб безупинно проповідувати в теренах, де більшість людей не хочуть слухати, потрібно витривалості. Але Єгова через свій дух дає силу, якої необхідно, щоб проявляти витривалість до кінця (Ісаї 40:30, 31; Матвія 24:13; Луки 11:13).

Фактично, як недосконалі нащадки Адама, ми не можемо досконало проявляти ці чудові риси. Але пам’ятаймо, людину було створено на образ Божий і якщо ми стараємось все більше бути схожими на Бога, тоді частково сповняємо мету свого існування (Екклезіяста 12:13). Якщо ми докладаємо зусиль, роблячи все, залежне від нас, а також просимо прощення, коли провиняємось, тоді можемо сподіватися, що ввійдемо в Божий праведний новий світ, де зрештою досягнемо досконалості. У той час ми будемо жити на райській землі, яку заселятимуть досконалі люди, і всі вони будуть досконало проявляти риси Бога Єгови. Яка ж радість! Урешті-решт люди віддзеркалюватимуть образ Божий у повному розумінні цих слів.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Ісус показав, як ми можемо розвивати божественні риси Єгови.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Урешті-решт люди повністю віддзеркалюватимуть образ Божий.