«Він, хоча й помер, усе ще говорить»

АВЕЛЬ спостерігає за своєю отарою, яка мирно пасеться на схилі пагорба. Потім він підводить очі і дивитися вдалечінь: десь там він бачить мерехтливу цятку. Він знає, що це полум’яний меч, який безперестанку обертається, не даючи нікому увійти в Едемський сад. Там колись жили його батьки, але тепер ні вони, ні їхні діти не можуть туди увійти. Сонце хилиться до обрію, легкий вітер куйовдить волосся Авеля. Уявіть, як Авель підводить погляд до неба і поринає у роздуми про Творця. Чи відновляться коли-небудь мирні взаємини між людьми і Богом? Авель хоче цього понад усе.

Сьогодні Авель промовляє до вас. Чи ви чуєте, що він говорить? Напевно, ви думаєте, що це неможливо. Зрештою, цей чоловік, другий син Адама, вже давно помер. З тих пір пройшло шість тисячоліть, і ніхто навіть не знає, де він похований. Про тих, хто помер, у Біблії сказано: «Померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5, 10). Крім того, у Біблії не записано жодного слова, промовленого цим чоловіком. Тож як він може до нас говорити?

Бог надихнув апостола Павла сказати про Авеля: «Завдяки вірі він, хоча й помер, усе ще говорить» (Євреїв 11:4). Отже, Авель може промовляти до нас завдяки своїй вірі. Він був першим з людей, хто розвинув цю прекрасну рису. У Авеля була настільки міцна віра, що він донині залишається для нас видатним прикладом для наслідування. Ми почуємо, що́ Авель говорить до нас, коли більше дізнаємось про його віру і будемо намагатися наслідувати її.

Що ж ми можемо довідатися про Авеля і його приклад віри, якщо в Біблії дуже мало розповідається про цю людину? Подивімось.

Авель з’явився на світ на зорі людської історії. Ісус згадав про нього, коли говорив про «заснування світу» (Луки 11:50, 51). Під словом «світ» Ісус, напевно, мав на увазі людей, в яких є надія звільнитися від гріха завдяки викупу. Хоча Авель був четвертою людиною на землі, очевидно, він перший, за кого, як вважав Бог, можна заплатити викупa. Тож оточення, в якому виростав Авель, було не найкращим.

Хоча це був самий початок людської історії, серед людей вже панувала гнітюча атмосфера. Батьки Авеля, Адам і Єва, були, напевно, вродливими енергійними людьми, але вони припустилися в житті фатальної помилки і добре про це знали. Колись Адам з Євою були досконалими, і їх чекало попереду вічне життя. Однак вони збунтувалися проти Бога Єгови, і він вигнав їх з Едемського саду, їхньої райської домівки. Вони поставили власні бажання вище усього іншого — навіть вище блага своїх нащадків, тому втратили досконалість і вічне життя (Буття 2:15—3:24).

Після того як Бог вигнав Адама і Єву з райського саду, їхнє життя стало важким. Все ж коли в них народився первісток, вони назвали його Каїном, тобто «народженим», і Єва сказала: «Я народила сина з допомогою Єгови» (Буття 4:1, «Переклад нового світу», англ.). Можливо, вона вибрала для нього таке ім’я з огляду на обіцянку, яку Єгова дав в Едемі. Згідно з цим передреченням, жінка повинна була народити «насіння», котре знищить злу особу, яка обманула Адама і Єву (Буття 3:15). Чи Єва вважала, що вона була цією жінкою з пророцтва, а Каїн — обіцяним «насінням»? Коли так, то вона глибоко помилялась.

А якщо вона і Адам нав’язували цю думку Каїну, то, безперечно, лише розвивали гордість у своєму недосконалому сині. Згодом Єва народила ще одного сина, але про нього вона вже не висловлювалася з гордістю. Йому дали ім’я Авель, яке, можливо, означає «видих» або «марнота» (Буття 4:2). Чи таке ім’я свідчило про те, що Адам з Євою не покладали на Авеля таких великих сподівань, як на Каїна? Ми можемо лише припускати.

Хоч би як там було, з історії першої людської пари сучасні батьки можуть взяти важливі уроки. Батьки, чи будете ви словами і вчинками розвивати у своїх дітях гордість, амбіції та самолюбство? Чи, навпаки, навчите їх любити Бога Єгову і цінувати дружбу з ним? На жаль, перша людська пара не виконала своїх батьківських обов’язків. А втім, ситуація, в якій опинилися їхні діти, не була безнадійною.

Двоє хлопців підростали, і Адам, мабуть, вчив їх виконувати різну роботу, щоб забезпечувати сім’ю. Каїн почав займатися рільництвом, Авель же — випасати овець.

Проте Авель не лише випасав овець. Роками він розвивав віру — прекрасну рису, про яку згодом написав Павло. Лише подумайте: Авель не мав перед собою гідного прикладу для наслідування. Як же йому вдалося розвинути віру в Бога Єгову? Розгляньмо три чинники, які допомогли йому розвинути міцну віру.

Творіння Єгови.

Бог прокляв землю і сказав, що її буде важко обробляти, бо вона родитиме терни й будяки. І все ж Авель і його рідні не померли з голоду, тому що земля давала щедрі врожаї. Крім того, тварини, птахи і риби не були прокляті, так само як і гори, озера, ріки, моря, небеса, хмари, сонце, місяць та зірки. Усе, що оточувало Авеля, свідчило про мудрість, великодушність і глибоку любов Єгови, Творця всього (Римлян 1:20). Віра Авеля зміцнювалася, коли він з вдячністю розмірковував над цими дарами Бога.

Без сумніву, Авель приділяв час для того, щоб роздумувати про Єгову. Уявімо, як Авель доглядав овець. Йому, як пастуху, треба було багато ходити. Він водив цих лагідних тварин по горах та долинах і переводив їх через потоки у пошуках зелених пасовищ, зручних водопоїв і безпечного прихистку. З усіх Божих творінь овечки найбільш беззахисні; здається, Бог створив їх з потребою в тому, щоб їх водила і захищала людина. Чи усвідомлював Авель, що він також потребував керівництва, захисту і турботи того, хто набагато мудріший і сильніший за будь-яку людину? Безперечно, він висловлював подібні думки в молитвах і так ще більше поглиблював свою віру.

Обітниці Єгови.

Адам і Єва, напевно, розповіли своїм синам, чому Бог вигнав їх з Едемського саду. Тож Авель мав про що роздумувати.

Єгова сказав, що земля буде проклята. Авель розумів, що слова Єгови правдиві, оскільки повсюди бачив терни і будяки. Єгова також передрік, що вагітність і народження дітей приноситимуть Єві біль. Коли в Авеля народжувалися брати і сестри, він бачив, що ці слова також справдилися. Згідно з передреченням Єгови, Єва мала відчувати дуже сильну потребу в любові та увазі свого чоловіка, а Адам у свою чергу мав панувати над нею. Саме таким безрадісним було сімейне життя батьків Авеля. Отож, Авель з власного досвіду знав, що Єгова завжди дотримується свого слова. У Авеля було багато підстав вірити в Божу обітницю про «насіння», котре виправить усю шкоду, яку спричинив бунт в Едемі (Буття 3:15—19).

Служителі Єгови.

Авель не знайшов хорошого прикладу для наслідування серед своїх рідних. Однак у той час на землі, крім людей, були й інші розумні створіння. Коли Єгова вигнав Адама і Єву із земного раю, він назавжди закрив туди вхід для них та їхніх нащадків. Для цього Єгова поставив біля саду херувимів, тобто ангелів, котрі мали дуже високе становище, а також помістив полум’яний меч, який постійно обертався (Буття 3:24).

Уявіть, що́ відчував Авель, коли малим хлопчиком дивився на херувимів. Вони мали фізичні тіла, і їхній вигляд, безсумнівно, свідчив про те, що вони надзвичайно сильні. Крім того, хлопчика обіймав страх, коли він спостерігав за мечем, який безперестанку обертався і палахкотів вогнем. Минав час, і Авель дорослішав. Але чи він коли-небудь помічав, що цим херувимам набридло виконувати своє завдання і вони покинули службу? Ні. Десятки років, день у день, рік у рік ці розумні сильні створіння стояли біля входу в сад. З цього Авель міг дійти висновку, що Бог Єгова має праведних і витривалих служителів. Авель бачив у херувимів відданість і слухняність — риси, які не були притаманні нікому з його сім’ї. Без сумніву, приклад цих ангелів зміцнив віру Авеля.

Отже, Авель поглиблював віру, роздумуючи над тим, що́ Єгова виявив про себе через свої творіння, обітниці і приклад своїх служителів. Авель дійсно промовляє до нас! Його приклад запевняє особливо юнаків та дівчат у тому, що вони можуть розвинути справжню віру в Бога Єгову, хоч би як поводились їхні рідні. У нас є все необхідне, щоб розвивати сильну віру: дивовижні Божі творіння, уся Біблія, а також приклад віри багатьох служителів Єгови.

У Авеля зростала віра в Єгову, і він захотів виявити її на ділі. А втім, що могла людина дати Творцеві всесвіту? Бог не потребував від людей жодних подарунків чи допомоги. Однак Авель усвідомив одну надзвичайно важливу істину: якщо він з правильних спонук віддасть Єгові в жертву найліпше з того, що має, то принесе радість своєму люблячому небесному Батькові.

Тож Авель вирішив віддати в жертву кількох овець зі своєї отари. Він вибрав первістків — найліпших тварин — і склав жертву з їхніх найкращих частин. Тим часом Каїн також шукав Божого схвалення та благословення і приготував жертву зі свого врожаю. Але його спонуки були не такими, як у Авеля. Ця різниця стала очевидною, коли двоє братів принесли в жертву свої дари.

Мабуть, двоє синів Адама збудували жертовники і використали для жертви вогонь. Можливо, вони навіть робили це на очах у херувимів, які в той час були єдиними представниками Єгови на землі. Ось як зреагував Єгова: «Зглянувся Господь на Авеля й на жертву його» (Буття 4:4). Нам точно не відомо, як саме Єгова виявив свою прихильність Авелю. Але чому жертва Авеля була приємна для Єгови?

Чи це залежало від того, що́ було принесено в жертву? Авель віддав живе створіння, проливши його цінну кров, яка символізувала життя. Можливо, Авель розумів, наскільки цінна така жертва. Через багато століть Бог наказав приносити в жертву ягнят, які не мали вад. Вони були прообразом жертви, якою став його досконалий Син, «Агнець Божий», що пролив свою невинну кров (Івана 1:29; Вихід 12:5—7). Звичайно, про все це Авель навіть не здогадувався.

Але ми знаємо напевно, що Авель приніс в жертву найліпше, що в нього було. Єгова поставився з прихильністю не лише до жертви, але й до людини, яка її принесла. Вчинки Авеля сподобались Єгові, тому що були спонукані любов’ю і глибокою вірою.

Цього не можна було сказати про Каїна. Єгова «на жертву його не зглянувся» (Буття 4:5). Проблема була не в тому, що́ приніс Каїн, адже пізніше Божий Закон дозволяв приносити жертви з плодів землі (Левит 6:14, 15). Але в Біблії про Каїна говориться, що його «вчинки були злі» (1 Івана 3:12). Подібно до багатьох людей сьогодні, Каїн, напевно, думав, що достатньо бути відданим Богу лише напоказ. Йому бракувало справжньої віри в Єгову та любові до нього, і це невдовзі виявилось у його ділах.

Чи старався Каїн брати приклад зі свого брата, коли дізнався, що не здобув прихильності Єгови? Ні. Він люто зненавидів Авеля. Єгова бачив, що коїлося в серці Каїна, і з терпінням намагався напоумити його. Він попередив Каїна, що той стоїть на шляху до тяжкого гріха, і запевнив, що, виправивши свою поведінку, Каїн «підійме обличчя своє» (Буття 4:6, 7).

Каїн знехтував Божою пересторогою. Він сказав своєму довірливому молодшому брату піти з ним у поле. Там він накинувся на Авеля і вбив його (Буття 4:8). У певному розумінні Авель став першою жертвою переслідування за віру, першим мучеником. Життя Авеля закінчилось, але його історія жива.

Образно кажучи, кров Авеля «взивала» до Бога Єгови про справедливу помсту. Бог таки встановив справедливість, покаравши Каїна за його злочин (Буття 4:9—12). А що найважливіше, біблійна розповідь про Авелеву віру промовляє до нас сьогодні. Як на ті часи, він прожив недовге життя, можливо всього близько ста років, але воно не пройшло марно. Він помер з впевненістю, що небесний Батько, Єгова, любить і схвалює його (Євреїв 11:4). Тож ми можемо не сумніватися, що Авель перебуває у безмежній пам’яті Єгови і чекає воскресіння на райській землі (Івана 5:28, 29). Чи ви зустрінетеся з ним? Обов’язково, якщо будете уважно слухати, що́ Авель говорить, і наслідувати його видатний приклад віри.