Через деякий час, очевидно, коли Каїн та Авель уже були дорослими, кожен з них приніс жертву Єгові. Оскільки Авель був пастухом, не дивно, що він приніс «від своїх перворідних з отари та від їхнього лою». На відміну від нього, Каїн приніс жертву «від плоду землі». Єгова прийняв Авелеву жертву, а «на Каїна й на жертву його не зглянувся» (Буття 4:3—5). Чому?

Дехто вказує на те, що Авель приніс жертву «від своїх перворідних з отари», тимчасом як Каїн — «від плоду землі». Проте проблема полягала не в якості продуктів, які пожертвував Каїн, бо в оповіді говориться, що Єгова дивився прихильно «на Авеля й на жертву його» і неприхильно — «на Каїна й на жертву його». Єгова дивився в першу чергу на стан серця поклонника. Що ж він побачив? В Євреїв 11:4 говориться, що Авель приніс свою жертву «вірою». Отже, Каїнові таки не вистачало віри, завдяки якій Авелева жертва була прийнятною.

На противагу цьому, Каїн, мабуть, тільки поверхово думав про своє жертвоприношення. «Його жертвоприношення було простим визнанням Бога добродійником,— висловився один тлумач Біблії в XIX сторіччі.— Чітко видно, що він не брав до уваги жодного істотного розриву між собою та своїм Творцем і не усвідомлював потреби визнання гріха або залежності від окуплення».

Крім того, як первородний, Каїн навіть міг зухвало вважати, що він і є обіцяним насінням, котре знищить Змія, Сатану. Також Єва могла виношувати ці честолюбні сподівання щодо свого первородного сина (Буття 4:1). Звичайно, якщо саме цього сподівалися Каїн та Єва, вони глибоко помилялися.

Біблія не розповідає, як Єгова засвідчив про схвалення Авелевого жертвоприношення. Декотрі говорять про те, що її пожер вогонь з неба. Хоч би як там було, зрозумівши, що його жертва відкинута, «сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось» (Буття 4:5). Каїн наближався до лиха.