Що означає любити Бога?
ДЕСЬ шість тисяч років тому народилася перша людська дитина. Тоді її мати Єва сказала: «Я придбала людину з Господньої ласки» (Буття 4:1, Хом.). Ця її фраза свідчить про те, що, вже навіть будучи засудженими до смерті за свій бунт, Єва та її чоловік Адам все ж були свідомі божественності Єгови. Пізніше в них народився другий син. Хлопців назвали Каїном та Авелем.
Підростаючи, їхні сини, безсумнівно, багато дізнавалися про велелюбність Єгови вже тільки зі спостережень за його творивами. Вони насолоджувалися чудовими кольорами, якими буяла природа, і розмаїттям тварин та рослин. Бог дав їм не тільки життя, але й здатність знаходити у ньому втіху.
Вони довідалися, що їхні батьки були створені досконалими й що первісний намір Єгови полягав у тому, щоб люди жили вічно. Мабуть, Адам та Єва описали їм чарівний сад Едем, також вони мусили якось пояснити, чому їх було вигнано з такої райської домівки. Каїн та Авель, можливо, були обізнані і з божественним пророцтвом, записаним у Буття 3:15. Цим пророцтвом Єгова виразив свій намір у визначений час обернути справи на краще на благо всіх тих, хто любить його й доводить свою вірність йому.
Пізнаючи Єгову та дізнаючись про його риси, Каїн та Авель напевно прагнули Божої прихильності. Власне тому вони приносили Єгові жертви. Біблія оповідає: «І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. А Авель,— він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою» (Буття 4:3, 4).
Їхнє бажання здобути Боже схвалення підготувало ґрунт для налагодження стосунків з Богом. Згодом Каїн збунтувався проти Бога, проте Авель керувався справжньою любов’ю. Авель ніколи б не вступив у такі стосунки з Богом, якби спершу не набув знань про його особистість та наміри.
Ви також можете пізнати Єгову. Приміром, з Біблії ви можете дізнатися, що Бог є цілком реальною особою, а не просто якоюсь безжиттєвою силою, котра чисто випадково творить речі. (Порівняйте Івана 7:28; Євреїв 9:24; Об’явлення 4:11). Біблія також учить, що Єгова — «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6).
«Послух ліпший від жертви»
Як це показує історія Каїна та Авеля, знати про Бога та бажати близьких стосунків із ним не досить. Щоправда, обидва брати приносили Богові жертви. Проте «зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось» (Буття 4:3—5).
Чому Єгова відхилив Каїнову жертву? Чи його жертвоприношення мало якусь ваду? Чи був Єгова ображений тим, що Каїн підніс йому «плід землі» замість тваринної жертви? Не обов’язково. Пізніше Бог охоче приймав підношення із хлібних злаків та іншого плоду землі від багатьох своїх поклонників (Левит 2:1—16). Вочевидь, не все гаразд було з Каїновим серцем. Єгова міг читати Каїнове серце й застеріг його: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання» (Буття 4:6, 7).
Справжня любов до Бога не обмежується просто жертвоприношенням. Ось чому Єгова заохочував Каїна ‘добре робити’. Бог хотів слухняності. Така слухняність перед Богом допомогла б Каїнові закласти фундамент сердечних стосунків з Творцем. Біблія так наголошує на важливості слухняності: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою!» (1 Самуїла 15:22).
Ця ідея пізніше була міцно утверджена словами з 1 Івана 5:3: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі». Немає ліпшого способу виявляти нашу любов до Єгови, як підкорятися його владі. Це означає дотримуватися біблійного морального кодексу (1 Коринтян 6:9, 10). Це означає любити добро й ненавидіти зло (Псалом 97:10; 101:3; Приповістей 8:13).
Одним з важливих виявів любові до Бога є наша любов до ближнього. Біблія каже нам: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?» (1 Івана 4:20).
Близькість з Богом можлива
Дехто, можливо, скаже: «Я поклоняюся Єгові. Підкоряюся його законам. Добре ставлюся до ближніх. Усе це я роблю. І все ж я не почуваюся справді близьким з Богом. Я не відчуваю сильної любові до нього й через це чую за собою провину». Іноді людина може думати, що вона недостойна таких близьких стосунків з Єговою.
Після майже 37 років вірного служіння Єгові один християнин написав: «Неодноразово у своєму житті я відчував, що моє служіння Єгові дещо поверхове і що я, мабуть, не вкладаю в нього серця. Але я знав, що, служачи Єгові, чиню правильно, і тому ніколи б не дозволив собі зупинитися. Проте кожного разу, читаючи чиїсь вислови про те, наскільки його чи її «серце сповнене любові до Єгови», я дивувався: «А що ж таке зі мною, адже я ніколи не мав подібних відчуттів?» Як ми можемо встановити близькість з Богом?
Якщо ви по-справжньому любите когось, ви часто думаєте про ту людину. У вас є сильне бажання бути поруч з нею, адже ви симпатизуєте їй. Що більше ви бачитеся, розмовляєте з нею й думаєте про неї, то більше росте ваша любов до неї. Цей принцип також стосується розвивання любові до Бога.
У Псалмі 77:13 натхнений письменник каже: «І буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!» Роздуми надзвичайно важливі для того, щоб розвинути любов до Бога. Це особливо слушно з огляду на те, що він невидимий. Тож чим більше ви думаєте про нього, тим реальнішим він стає для вас. Тільки тоді ви зможете розвинути щирі й теплі стосунки з ним, бо він буде реальним для вас.
Ваша схильність до частих роздумів про шляхи та діла Єгови залежатиме від того, як часто ви слухаєте його. А слухаєте ви його, регулярно читаючи та вивчаючи його Слово, Біблію. За словами псалмоспівця, щасливим є той, що «в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:1, 2).
Ще одним важливим аспектом є молитва. Власне тому Біблія неодноразово закликає нас молитися «кожного часу», «бути... в молитві», ‘перебувати в молитві’ і ‘безперестанку молитися’ (Ефесян 6:18; 1 Коринтян 7:5; Римлян 12:12; 1 Солунян 5:17). Наші безупинні молитви до Єгови привертають його до нас, а запевнення в тому, що він слухає, зближають нас із ним. Це підтвердив псалмоспівець, проголошуючи: «Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх, бо Він нахилив Своє вухо до мене, і я кликатиму в свої дні!» (Псалом 116:1, 2).
Наслідуйте Бога любові
Єгова добрий до нас. Будучи Творцем Усесвіту, він, безперечно, повинен багато про що пам’ятати й дбати. Проте Біблія каже нам, що при всій своїй величності він не перестає піклуватися про свої людські творива. Він любить нас (1 Петра 5:6, 7). Псалмоспівець підтверджує це словами: «Господи, Владико наш,— яке то величне на цілій землі Твоє Ймення,— Слава Твоя понад небесами! Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Псалом 8:2, 4, 5).
Як Єгова пам’ятає про людину? Біблія відповідає: «Любов Божа до нас відкрилась у тому, що Бог послав Свого Сина Єдинородженого у світ, щоб ми жили через Нього. В тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на умилостивлення за гріхи наші» (1 Івана 4:9, 10, Дерк.).
Яким чином ця жертва умилостивлення є найбільшим виявом Божої любові? Проаналізуймо, що трапилося в Едемському саду. Перед Адамом та Євою постала необхідність вирішити, чи будуть вони підкорятися законові Єгови з перспективою вічного й досконалого життя, чи, навпаки, збунтуються проти Єгови, результатом чого стане смерть. Вони вибрали бунт (Буття 3:1—6). Тим самим вони також прирекли на смерть усе людство (Римлян 5:12). Вони самовпевнено позбавили нас можливості самим вирішувати за себе. Ніхто з нас не мав права голосу у цій справі.
Однак велелюбний Єгова пам’ятав смертну людину, бачачи її важке становище. Через жертовну смерть свого Сина, Ісуса Христа, Єгова забезпечив законну підставу для того, щоб кожен з нас вибрав для себе життя чи смерть, послух чи бунт (Івана 3:16). Це так, наче Єгова виділив для нас особисто день у суді — можливість, так би мовити, повернутися в Едем і зробити власне рішення. Це найбільший вияв любові з усіх.
Уявіть собі біль, якого зазнав Єгова, бачачи, як його первістка піддають знущанням, тортурам і врешті розпинають, немов злочинця. І Бог зніс це заради нас. Усвідомлення того, що Єгова бере на себе ініціативу, виявляючи любов до нас, повинно спонукати нас у свою чергу любити його, а також шукати його (Якова 1:17; 1 Івана 4:19). Біблія заохочує нас: «Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте! Пам’ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його» (Псалом 105:4, 5).
Мати особистий зв’язок і теплі взаємини з Богом, бути його другом не є чимось нереальним. Це цілком досяжна річ. Щоправда, ми не можемо вважати нашу любов до Бога і людські стосунки строго сумірними. Любов, яку почуваємо до свого подружнього партнера, батьків, рідного брата чи сестри, до дітей чи друзів різниться від любові, яку ми маємо до Бога (Матвія 10:37; 19:29). Любов до Єгови охоплює нашу відданість, поклоніння та беззастережне присвячення йому (Повторення Закону 4:24). Жодні інші стосунки не включають цих аспектів. І все ж ми можемо шанобливо й з благоговійним страхом розвивати міцні та глибокі почуття до Бога (Псалом 89:8).
Хоча й ви так само, як Каїн та Авель, недосконалі, у вас закладено здатність любити свого Творця. Каїн зробив свій вибір, приєднавшись до Сатани й ставши першою людиною-вбивцею (1 Івана 3:12). На противагу йому Авеля Єгова пам’ятатиме як людину віри й праведності, його він винагородить життям у прийдешньому Раю (Євреїв 11:4).
У вас також є вибір. За допомогою Божого духу та Слова ви можете по-справжньому полюбити Бога «усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю» (Повторення Закону 6:5). Єгова ж у свою чергу буде далі любити вас, бо «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Авелева жертва була прийнятна для Бога.