ЛАМЕ́Х

1. Син Метушаїла і нащадок Каїна (Бт 4:17, 18); народився ще за життя Адама. Ламех мав одночасно дві дружини, яких звали Ада та Цілла, і є першим згаданим у Біблії багатоженцем (Бт 4:19). Ада народила йому синів: Явала, від якого походили «ті, хто живе в наметах і розводить худобу», а також Ювала, від якого походили «ті, хто грає на арфі й сопілці» (Бт 4:20, 21). Від Цілли в Ламеха народився син Тувал-Каїн, який «кував усілякі знаряддя з міді та заліза», і дочка Наама (Бт 4:22).

Поезія, яку Ламех склав для своїх дружин (Бт 4:23, 24), віддзеркалює дух насилля, що панував у ті дні. Ось його слова: «Послухайте мого голосу, Ламехові дружини, послухайте мене уважно! Я вбив чоловіка, який поранив мене, я вбив хлопця, який мене вдарив. Якщо за Каїна помста спаде 7 разів, то за Ламеха — 77». Очевидно, Ламех пояснює, що скоїв убивство не навмисно (на відміну від Каїна), а для того, щоб захиститися від хлопця, який вдарив і поранив його. Тому його слова можна вважати свого роду проханням про недоторканність на випадок, якщо хтось захоче йому помститися.

Очевидно, ніхто з роду Каїна, а отже, і ніхто з Ламехових нащадків, не пережив Потоп.

2. Нащадок Сифа; син Метушалаха і батько Ноя (Бт 5:25, 28, 29; 1Хр 1:1—4). Цей Ламех теж народився ще за життя Адама. Ламех мав міцну віру в Бога і, назвавши свого сина Ноєм (імовірно, озн. «відпочинок; потіха»), промовив: «Він принесе нам полегшення від нашого труда, від виснажливої праці на землі, яку Єгова прокляв» (Бт 5:29). Ці слова сповнилися за життя Ноя, коли із землі було знято прокляття (Бт 8:21). У Ламеха були й інші сини і дочки. Він прожив 777 років і помер приблизно за 5 років до Потопу (Бт 5:30, 31). Його ім’я згадується в родоводі Ісуса Христа (Лк 3:36).