Погляд Біблії

Чи слід християнам підтримувати смертну кару?

«ЦЕ НЕПРАВИЛЬНО з погляду моралі та етики». «Це чесно і справедливо». Ці протилежні висловлювання належать двом представникам духівництва, обидва з них є так званими християнами. Вони сперечалися про одне з сьогоднішніх гострих питань — застосування вищої міри покарання. У газетній статті, де писалося про цю суперечку, було зауважено: «Коли церковні керівники обговорювали смертну кару, обидві сторони цитували місця з Біблії на підтримку своїх поглядів».

Дехто доводить, що вища міра покарання захищає невинних, підтримує правосуддя і стримує від серйозних правопорушень. Інші твердять, що це неморально відповідати на насилля ще більшим насиллям і, крім того, це суперечить благородному завданню перевиховання злочинців, щоб допомогти їм стати корисними членами суспільства.

На політичній сцені Сполучених Штатів Америки це питання дискутується особливо гаряче, і релігійні керівники не вагаючись вплутуються у суперечку. Проте ви, можливо, бажаєте знати: «Чи в Біблії нічого не говориться про страту?» По суті, у Біблії є відповідь.

Людським органам влади дано «меча»

Невдовзі після потопу за днів Ноя Бог Єгова підтвердив цінність людського життя і постановив: «Хто проливає кров людини, того кров буде пролита людиною» (Буття 9:6, Хоменко). Зрозуміло, це не був необмежений дозвіл на помсту. Скорше це означало, що належним чином призначені людські органи влади можуть стратити того, хто відібрав життя в інших.

У стародавньому Ізраїлі закон, який Бог дав через Мойсея, вимагав смертної кари за деякі серйозні правопорушення (Левит 18:29). Проте у законі також було передбачено неупереджений суд, свідчення очевидців і протидію корупції (Левит 19:15; Повторення Закону 16:18—20; 19:15). Суддями мали бути побожні чоловіки, які несли відповідальність перед самим Богом! (Повторення Закону 1:16, 17; 2 Хронік 19:6—​10). Таким чином існувала гарантія, що смертною карою не будуть зловживати.

Сьогодні жоден уряд на землі по-справжньому не представляє божественного правосуддя, як це було в стародавньому Ізраїлі. Але багато в чому уряди діють як Божі «слуги», або представники, тоді, коли підтримують порядок і стабільність та забезпечують необхідні громадські послуги. Апостол Павло нагадав, що християни повинні слухатися цих ‘вищих влад’, і додав: «Як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він [уряд] носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві» (Римлян 13:1—4).

«Меч», який згадує Павло, символізує право уряду карати злочинців — навіть смертю. Християни поважають це право, але чи їм треба намагатися вплинути на його застосування?

Зловживання «мечем»

Людські уряди, безумовно, багато разів користувалися «мечем» у ім’я справедливості. Але треба визнати, що вони також винні в надуживанні ним (Екклезіяста 8:9). Уряд стародавнього Риму був винний у виконанні смертного вироку над невинними слугами Бога. Іван Хреститель, Яків і навіть Ісус Христос стали його жертвами (Матвія 14:8—11; Марка 15:15; Дії 12:1, 2).

У наш час деколи траплялося подібне. Невинних слуг Єгови в різних країнах страчували на гільйотині, у газовій камері або розстрілювали чи вішали, і все це робилося «законно» тими урядами, які намагалися придушити християнство. Всі влади, які зловживали своїми вповноваженнями, будуть відповідати перед Богом. Яка жахлива вина крові лежить на них! (Об’явлення 6:9, 10).

Правдиві християни здригаються від самої думки про те, що можна бути винним у кровопролитті перед Богом Єговою. Отже, хоч вони поважають право уряду володіти «мечем», вони добре знають, як тим правом деколи зловживається. Воно слугувало для переслідування і деколи його вживали з упередженою жорстокістю до одних та невідповідною поблажливістю до іншихa. Отже, як християнам реагувати на дебати про смертну кару? Чи їм слід втручатися і вимагати змін?

Християнський нейтралітет

На відміну від церковників, згаданих на початку, правдиві християни намагаються пам’ятати важливий принцип: Ісус Христос вчив своїх послідовників ‘не бути частиною світу’ (Івана 15:19; 17:16, НС).

Чи можуть християни виконувати цей наказ і разом з тим сперечатись про смертну кару? Зрозуміло, що ні. Зрештою, це є соціальне й політичне питання. У Сполучених Штатах Америки кандидати на державну посаду часто використовують свою позицію щодо смертної кари — за чи проти неї — як важливий пункт своєї політичної платформи. Вони палко дискутують на тему смертної кари й вдаються до емоційної напруги, котру звичайно викликає обговорення цього питання, як до знаряддя для здобуття прихильності виборців.

Можливо, християнину було б добре обміркувати таке запитання: «Чи Ісус втягнувся б у суперечку про те, як світовим урядам слід вживати «меч»?» Пам’ятайте, коли його співвітчизники хотіли, щоб він зайнявся політикою, Ісус «знов на гору пішов Сам один» (Івана 6:15). Отже, здається, що він швидше всього полишив би це питання на розсуд тих, кому його довірив Бог, тобто урядам.

Сьогодні від християн також очікується, що вони будуть обережними стосовно суперечок навколо цього питання. Вони визнаватимуть, що уряди можуть чинити те, що бажають. Але як християнські служителі, котрі не є частиною світу, вони не будуть ані підтримувати смертну кару, ані домагатися її заборони.

Вони пам’ятають слова з Екклезіяста 8:4: «Слово цареве — то влада, і хто йому скаже: «Що робиш?» Так, світовим «царям», тобто політичним керівникам, була дана влада чинити свою волю. Жоден з християн не має права прикликати їх до відповідальності. Але Єгова може зробити це. І він це вчинить. Біблія дає нам надію, що настане день, коли Бог зрештою прикличе до відповідальності кожного, хто чинив злочин і зловживав «мечем» у цьому старому світі (Єремії 25:31—​33; Об’явлення 19:11—21).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

The Bettmann Archive