Переклад Біблії, який змінив світ

Понад 3500 років тому, коли Божий пророк Мойсей почав писати Біблію, її міг читати лише один невеличкий народ (Повторення Закону 7:7). А все тому, що Святе Письмо було доступне тільки споконвічною мовою того народу — єврейською. А втім, з часом усе мало змінитися.

ПОШИРЕННЯ звістки Біблії та дійсний вплив, який вона справляла протягом сторіч, здебільшого є наслідком її першого перекладу — Септуагінти. Чому його зробили? І чи можна по праву сказати, що це Біблія, яка змінила світ?

Натхнений переклад?

Після поневолення у Вавилоні протягом сьомого й шостого сторіч до н. е. багато євреїв залишилися за межами території стародавнього Ізраїлю та Юди. Для євреїв, які народилися в засланні, єврейська стала другорядною мовою. У третьому сторіччі до н. е. в єгипетському місті Александрії, головному культурному центрі Грецької імперії, вже існувала єврейська громада. Її члени усвідомлювали важливість того, щоб перекласти Святе Письмо грецькою, яка на той час стала їхньою рідною мовою.

До цього часу біблійна натхнена звістка була записана єврейською і невеличкі уривки близькоспорідненою арамейською мовою. Чи вираження Божого Слова іншою мовою принизить могутню дію божественного натхнення, чи, може, навіть доведе до неправильного тлумачення? Чи могли євреї, яким було довірено натхнене Слово, допуститися того, щоб ця звістка була перекручена через переклад? (Псалом 147:19, 20; Римлян 3:1, 2).

Ці делікатні питання виклика́ли побоювання. Але тривога про те, що євреї вже більше не розумітимуть Божого Слова, зрештою переважила всі інші міркування. Було вирішено підготувати грецький переклад Тори — перших п’яти книг Біблії, які записав Мойсей. Дійсний процес перекладу огорнуто легендою. За «Листом Арістея», єгипетський правитель Птолемей II (285—246 роки до н. е.) хотів мати у своїй царській бібліотеці примірник П’ятикнижжя (або Тори) грецькою мовою. Він призначив 72 єврейських мовознавців, які пізніше приїхали з Ізраїлю до Єгипту та зробили переклад за 72 дні. Цей переклад потім прочитали єврейській громаді, яка оголосила його гарним і точним. Пізніше цю історію прикрасили розповідями про те, що всіх перекладачів помістили в окремих кімнатах, але, попри це, їхні переклади були ідентичні, буква в букву. Через переказ про 72 перекладачів, цей грецький переклад Біблії став відомий як Септуагінта, що походить з латинського слова «Сімдесят».

Більшість сучасних фахівців погоджуються, що «Лист Арістея» — це апокрифічний твір. Вони також вважають, що ініціатива зробити переклад походила не від Птолемея II, але від провідників єврейської громади в Александрії. Проте твори єврейського філософа Філона, який жив в Александрії, єврейського історика Йосифа Флавія, а також Талмуд виявляють загальне переконання євреїв першого сторіччя, що Септуагінта так само натхнена, як і Писання. Такі погляди, поза всяким сумнівом, породжувалися внаслідок зусиль зробити Септуагінту прийнятною для всесвітньої єврейської громади.

Хоча спочатку було зроблено переклад тільки п’ятьох Мойсеєвих книг, назву Септуагінта відтак почали застосовувати до повного перекладу Єврейських Писань грецькою мовою. Решта книг була перекладена приблизно за наступних сто років. Ціла Септуагінта не була зроблена завдяки координованим зусиллям, але її перекладали частинами. Перекладачі відрізнялися своїми здібностями й знанням єврейської. Більшість книг були перекладені дослівно, інколи вдаючись у крайнощі, тимчасом як інші переклади були дуже вільними. Декілька з цих книг існують у довгих і коротких версіях. Під кінець другого сторіччя до н. е. можна було читати грецькою всі книги Єврейських Писань. Незважаючи на непослідовні результати, наслідки перекладання Єврейських Писань грецькою мовою набагато перевершили всі сподівання перекладачів.

Яфет у наметах Сима?

Розглядаючи Септуагінту, Талмуд цитує Буття 9:27: «Нехай... Яфет... перебуває в наметах Сима» (Вавилонський Талмуд, Меґілла 9б). Талмуд переносно говорить, що завдяки красі грецької мови Септуагінти, Яфет (батько Явана, від якого походять греки) жив у наметах Сима (прабатька ізраїльського народу). А втім, теж можна сказати, що завдяки Септуагінті, Сим жив у наметах Яфета. Як це зрозуміти?

Після завоювань Александра Македонського наприкінці четвертого сторіччя до н. е., було докладено чималих зусиль, щоб поширити грецьку мову й культуру по всіх завойованих територіях. Цю політику було названо еллінізацією. Євреї почували себе під постійною культурною навалою. Якби грецька культура й філософія переважали, то це послабило б релігію євреїв. Що могло б перешкодити цій навалі?

Про можливу причину того, чому євреї взялися за переклад Септуагінти, єврейський перекладач Біблії Макс Марґоліс говорить: «Якщо взагалі можна приписати цей план єврейській громаді, то тут відіграла роль інша спонука, а саме: розкрити єврейський Закон язичницькому населенню та переконати світ, що єврейська культура в стані суперничати з мудрістю Еллади [Греції]». Отже впровадження Єврейських Писань у грекомовний світ могло бути як самозахистом, так і контрнаступом.

Через Александрову політику еллінізації грецька стала міжнародною мовою. Навіть коли його царство захопили римляни, спільна (або койне) грецька залишалася мовою торгівлі й спілкування між народами. Чи це було результатом обдуманих зусиль, чи природного розвитку, Єврейські Писання в перекладі Септуагінти швидко проторували шлях до домів та сердець багатьох неєвреїв, які перед цим не знали Бога й Закону євреїв. Результати цього були вражаючі.

Прозеліти й богобоязливі

У першому сторіччі н. е. Філон міг написати, що «красу й гідність Мойсеєвого закону відзначають не тільки євреї, але й усі інші народи». Про євреїв, які жили в першому сторіччі за межами Палестини, єврейський історик Йосиф Клауснер говорить: «Важко повірити, що всі ці мільйони євреїв були емігрантами з маленької Палестини. Неможливо не визнати того, що цей надзвичайний ріст відбувся також завдяки великому числу прозелітів і прозеліток».

А втім, цими захопливими моментами не змальовується усієї картини. Автор Шей Дж. Д. Коген, професор юдейської історії, говорить: «Багато язичників, як чоловіків, так і жінок, навернулися на юдаїзм за останні сторіччя до н. е. й за два сторіччя н. е. Проте було ще більше язичників, які визнавали деякі погляди юдаїзму, але не навернулися на нього». Як Клауснер, так і Коген називають цих ненавернених богобоязливими, і це слово часто подибуємо в тогочасній грецькій літературі.

Чим відрізняється прозеліт від богобоязливого? Прозеліти були повністю наверненими, і їх вважали євреями з будь-якого погляду, бо вони прийняли Бога Ізраїлю (відкинувши всіх інших богів), пройшли обрізання і приєдналися до ізраїльського народу. На противагу їм, про богобоязливих Коген говорить: «Хоча ці язичники трималися багатьох єврейських звичаїв і якось шанували Бога євреїв, самі вони не вважали себе євреями та інші люди також». Клауснер говорить, що вони «займали половинчасту позицію», бо прийняли юдаїзм і «трималися частини його звичаїв, але... не стали цілковитими юдеями».

Можливо, декотрі зацікавились Богом завдяки розмовам з євреями, які проводили місіонерську діяльність, або завдяки спостереженню за тим, наскільки євреї відмінні манерами, звичаями й поведінкою. Проте Септуагінта була основним знаряддям, яке допомагало цим богобоязливим навчатися про Бога Єгову. Хоча неможливо точно визначити скільки богобоязливих було в першому сторіччі, поза всяким сумнівом, Септуагінта таки поширювала по Римській імперії знання про Бога. Завдяки Септуагінті також було закладено важливу основу.

Септуагінта допомогла підготувати шлях

Септуагінта відіграла видатну роль у поширенні звістки християнства. Багато грекомовних євреїв були серед присутніх під час заснування християнського збору в П’ятидесятницю 33 року н. е. Прозеліти були також серед тих, котрі на цьому початковому етапі стали учнями Христа (Дії 2:5—11, Хом; 6:1—6; 8:26—38). Оскільки натхнені писання Ісусових апостолів та інших ранніх учнів призначалися для якомога ширшого кола людей, вони були написані грецькоюa. Тому багато цитат з Єврейських Писань, що з’являються в Християнських грецьких Писаннях, було взято із Септуагінти.

Окрім природних євреїв і прозелітів, також інші люди були готові прийняти звістку про Царство. Язичник Корнилій «з усім домом своїм... побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився». У 36 році н. е. Корнилій, його сім’я та інші люди, які зібралися в його домі, були першими язичниками, охрещеними як Христові послідовники. (Дії 10:1, 2, 24, 44—48; порівняйте Луки 7:2—10). Коли апостол Павло подорожував по Малій Азії та Греції, він проповідував багатьом язичникам, які вже боялися Бога, а також ‘богобоязливим грекам’ (Дії 13:16, 26; 17:4, Хом.). Чому Корнилій та інші язичники охоче прийняли добру новину? Септуагінта допомогла підготувати шлях до цього. Один біблеїст припускає, що Септуагінта «є книгою такої вирішальної важливості, що без неї не існувало б ні християнства, ні західної культури».

Септуагінта втрачає свою «натхненість»

Широке використання Септуагінти зрештою викликало негативну реакцію серед євреїв. Наприклад, у розмовах з християнами євреї твердили, що Септуагінта є неточним перекладом. У другому сторіччі н. е. єврейська громада повністю відвернулася від перекладу, який колись шанобливо оголосила натхненим. Рабини заперечили переказ про 72 перекладачів, заявляючи: «Так сталося, що п’ятеро старших переклали Тору для царя Птолемея грецькою, і цей день став таким лиховісним для Ізраїлю, як день, коли було зроблено золоте теля, оскільки точно перекласти Тору неможливо». Щоб запевнити суворішу узгодженість із рабинськими поглядами, рабини дозволили новий переклад на грецьку. Його зробив у другому сторіччі н. е. єврейський прозеліт Акила, учень рабина Аківи.

Євреї перестали користуватися Септуагінтою, але вона стала нормативним Старим Завітом новонародженої католицької церкви, аж поки її не витіснила латинська Вульгата Ієроніма. Хоча переклад ніколи не може дорівнювати оригіналові, Септуагінта відіграла важливу роль у поширенні знання про Бога Єгову та його Царство на чолі з Ісусом Христом. Дійсно, Септуагінта — це переклад Біблії, який змінив світ.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 31]

Чимало людей, яким проповідував Павло, розуміли Септуагінту.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 29]

З люб’язного дозволу Israel Antiquities Authority