Єгова — Бог угод
«Складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт [«нову угоду», НС]» (ЄРЕМІЯ 31:31).
1, 2. а) Яке відзначання Ісус започаткував увечері 14 нісана 33 року н. е.? б) Про яку угоду говорив Ісус, пов’язуючи її зі своєю смертю?
ВВЕЧЕРІ 14 нісана 33 року н. е. Ісус святкував Пасху зі своїми 12 апостолами. Оскільки Ісус знав, що це буде його остання вечеря з ними й що невдовзі йому доведеться загинути від рук ворогів, він використав цю нагоду, аби роз’яснити своїм найближчим учням багато важливих справ (Івана 13:1—17:26).
2 Саме тоді, відпустивши Юду Іскаріотського, Ісус започаткував єдине щорічне релігійне свято, яке християнам наказано відзначати,— Спомин його смерті. У біблійному записі говориться: «Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: «Прийміть, споживайте, це — [«означає», НС] тіло Моє». А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, бо це — кров Моя Нового Заповіту [«означає мою «кров угоди», НС], що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:26—28). Послідовники Ісуса мали відзначати день його смерті просто й гідно. Ісус говорив про угоду, пов’язуючи її зі своєю смертю. В оповіді Луки ця угода називається ‘Новим Заповітом’, тобто новою угодою (Луки 22:20).
3. Які запитання стоять щодо нової угоди?
3 Що є новою угодою? І якщо вона є новою угодою, чи це натякає на існування старої? Чи є якісь інші угоди, пов’язані з нею? Це важливі запитання, бо Ісус сказав, що кров угоди проллється «на відпущення гріхів». Усім нам вкрай потрібно такого відпущення, або прощення (Римлян 3:23).
Угода з Авраамом
4. Яка стародавня обіцянка допомагає нам зрозуміти суть нової угоди?
4 Щоб зрозуміти суть нової угоди, нам треба повернутися майже на 2000 років у минуле перед Ісусовим земним служінням, у час, коли Терах і його родина, разом з Аврамом (пізніше Авраам) та Аврамовою дружиною Сарою (пізніше Сарра), переселилися із заможного Ура халдейського до Харана у північній Месопотамії. Вони жили там до смерті Тераха. Відтак, за наказом Єгови, 75-річний Авраам перейшов через ріку Євфрат і подався на південний захід до землі Ханаан, щоб жити кочовим життям у наметах (Буття 11:31—12:1, 4, 5; Дії 7:2—5). Це було 1943 року до н. е. Коли Авраам був ще в Харані, Єгова сказав йому: «Народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє,— і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» Пізніше, коли Авраам перейшов у Ханаан, Єгова додав: «Я дам оцей Край потомству твоєму» (Буття 12:2, 3, 7).
5. З яким історичним пророцтвом пов’язана обіцянка Єгови Аврааму?
5 Обіцянка Авраамові була пов’язана з іншими обіцянками Єгови. Безсумнівно, вона відвела Авраамові головну роль у людській історії, зробила його ланкою у сповненні найпершого з усіх записаних пророцтв. Після того як Адам і Єва згрішили в Едемському саду, Єгова виніс їм обом вирок, і тут же він звернувся до Сатани, який завів Єву на хибний шлях: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Угода Єгови з Авраамом вказала на те, що Насіння, через яке справи Сатани будуть знищені, мало прийти з роду цього патріарха.
6. а) Через кого мала сповнитися обіцянка Єгови Аврааму? б) Що таке угода з Авраамом?
6 Оскільки обіцянка Єгови була пов’язана з насінням, Авраам потребував сина, через якого це Насіння мало прийти. Але вони з Саррою постарілися й були бездітними. Однак, зрештою Єгова поблагословив їх, за допомогою чуда відновивши їхню здатність народжувати дітей, і Сарра народила Авраамові сина, Ісака; так Єгова зберіг у силі обіцянку про насіння (Буття 17:15—17; 21:1—7). Минули роки, випробувавши віру Авраама,— перевіривши навіть його готовність пожертвувати свого улюбленого сина Ісака,— Єгова повторив свою обіцянку Авраамові: «Благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:15—18). Цю розширену обіцянку часто називають угодою з Авраамом, і майбутня нова угода мала тісно пов’язуватися з нею.
7. Як Авраамове насіння почало збільшуватися числом і які обставини змусили його членів поселитися в Єгипті?
7 З бігом часу Ісакові народилися близнюки, Ісав і Яків. Єгова вибрав Якова, щоб той став прабатьком обіцяного Насіння (Буття 28:10—15; Римлян 9:10—13). У Якова було 12 синів. Зрозуміло, тоді вже прийшов час для Авраамового насіння починати збільшуватися числом. Коли сини Якова стали дорослими й мали свої сім’ї, голод змусив усіх їх переселитися в Єгипет, де, за божественним провидінням, Яковів син Йосип уже підготував був шлях (Буття 45:5—13; 46:26, 27). Через декілька років голод у Ханаані вгамувався. Але члени родини Якова залишилися в Єгипті — спочатку як гості, а потім як раби. Лише 430 років після Авраамового переходу через Євфрат, а саме 1513 року до н. е., Мойсей вивів нащадків Якова з Єгипту на волю (Вихід 1:8—14; 12:40, 41; Галатів 3:16, 17). Тепер Єгова мав зосередити особливу увагу на своїй угоді з Авраамом (Вихід 2:24; 6:2—5).
«Стара угода»
8. Що Єгова склав з нащадками Якова біля Сінаю, і що це мало спільного з угодою з Авраамом?
8 Коли Яків і його сини переселилися в Єгипет, вони були великою родиною, але їхні нащадки вийшли з Єгипту великою групою, що складалася з багатолюдних племен (Вихід 1:5—7; 12:37, 38). Перш ніж Єгова привів їх до Ханаану, він завів їх на південь до підніжжя гори Хорив (або Сінай), що в Аравії. Там він склав з ними угоду. Стосовно «нової угоди», вона почала називатися «старою угодою» (2 Коринтян 3:14, НС). За допомогою старої угоди Єгова почав о́бразно сповняти свою угоду, складену з Авраамом.
9. а) Які чотири обіцянки Єгова дав через угоду з Авраамом? б) Які додаткові перспективи розкрила для ізраїльтян угода Єгови і за якої умови?
9 Єгова пояснив ізраїльтянам умови цієї угоди: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Єгова пообіцяв, що Авраамове насіння мало: 1) стати великим народом, 2) отримувати перемогу над своїми ворогами, 3) посісти землю Ханаан і 4) бути каналом, через який поблагословляться всі народи. Тепер він виявив, що завдяки слухняності його наказам вони самі могли вспадкувати ці благословення як його особливий народ, Ізраїль, стаючи «царством священиків та народом святим». Чи ізраїльтяни погодились увійти в цю угоду? Вони одностайно відповіли: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вихід 19:8).
10. Як Єгова згуртував ізраїльтян в організований народ і чого він сподівався від них?
10 Отже, Єгова згуртував ізраїльтян в організований народ. Він дав їм закони для поклоніння й громадського життя. Він також дав їм скинію (пізніше — храм в Єрусалимі) й священство, щоб вони виконували там священне служіння. Дотримуватися угоди означало слухатися законів Єгови, а понад усе — поклонятися тільки йому. Першою із Десяти Заповідей, які стали кістяком тих законів, була така: «Я — Ягве, Бог твій, що вивів тебе із землі єгипетської, з дому неволі; нехай не буде у тебе інших богів перед очима моїми» (Вихід 20:2, 3, Дулуман).
Благословення через Закон-угоду
11, 12. Як обіцянки в старій угоді сповнилися щодо ізраїльтян?
11 Чи сповнилися обіцянки із Закон-угоди щодо ізраїльтян? Чи ізраїльтяни стали «народом святим»? Як нащадки Адама, ізраїльтяни були грішниками (Римлян 5:12). Проте під Законом ці люди приносили жертви, щоб згладжувати свої гріхи. Єгова сказав про жертви, які складалися у щорічний день Окуплення: «Того дня буде окуп ваш на очищення ваше,— зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом» (Левит 16:30). Отже, коли ізраїльтяни були вірними, вони були святим народом, очищеним для служіння Єгові. Але це чисте становище залежало від того, чи вони слухалися Закону й постійно складали жертви.
12 Чи ізраїльтяни стали «царством священиків»? Вже від самого початку вони були царством, в якому небесним Царем був Єгова (Ісаї 33:22). Крім того, під Закон-угодою були людські царі на троні в Єрусалимі, які пізніше репрезентували Єгову (Повторення Закону 17:14—18). Але чи ізраїльтяни були царством священиків? Вони мали священство, яке займалося священним служінням у скинії. Скинія (пізніше храм) була центром чистого поклоніння для ізраїльтян та неізраїльтян. І цей народ став єдиним каналом, через який було виявлено правду людству (2 Хронік 6:32, 33; Римлян 3:1, 2). Не тільки левити-священики, але всі вірні ізраїльтяни були ‘свідками’ Єгови. Ізраїль був ‘рабом’ Єгови, сформованим для того, щоб ‘звіщати про його славу’ (Ісаї 43:10, 21). Багато смиренних чужинців побачили, як Єгова стоїть за свій народ. Вони були приваблені до чистого поклоніння і стали прозелітами (Ісуса Навина 2:9—13). Але тільки одне плем’я служило помазаними священиками.
Прозеліти в Ізраїлі
13, 14. а) Чому можна сказати, що прозеліти не були учасниками в Закон-угоді? б) Як прозеліти стали під Закон-угоду?
13 Яким було становище таких прозелітів? Коли Єгова склав свою угоду, вона була укладена лише з ізраїльтянами; «багато різного люду», хоча й присутні, не були названі учасниками (Вихід 12:38; 19:3, 7, 8). Їхні первородні не бралися до уваги, коли підраховувався окуп за первородних Ізраїля (Числа 3:44—51). Через багато десятиріч, коли ізраїльські племена поділили землю Ханаан, неізраїльські віруючі не дістали своєї частки (Буття 12:7; Ісуса Навина 13:1—14). Чому? Тому що Закон-угода не був укладений з прозелітами. Але, виявляючи послух до Закону, прозеліти чоловічої статі обріза́лися. Вони дотримувалися його статутів і брали великий пожиток з нього. Прозеліти, а також ізраїльтяни, стали під Закон-угоду (Вихід 12:48, 49; Числа 15:14—16; Римлян 3:19).
14 Наприклад, якщо прозеліт когось убив ненавмисно, він міг, подібно до ізраїльтянина, втекти в місто сховища (Числа 35:15, 22—25; Ісуса Навина 20:9). У день Окуплення складалася жертва за «всю громаду Ізраїлеву». Прозеліти, як частина цієї громади, брали участь у цьому, і за них також приносили жертву (Левит 16:7—10, 15, 17, 29; Повторення Закону 23:8, 9). Прозеліти були так близько пов’язані з ізраїльтянами під Законом, що, коли в П’ятидесятницю 33 року н. е. було вжито для блага євреїв перший ‘ключ від Царства’, прозеліти також скористалися. У результаті, ‘Миколай, прозеліт з Антіохії’, став християнином і був серед «сімох мужів доброї слави», призначених дбати про потреби єрусалимського збору (Матвія 16:19; Дії 2:5—11а; 6:3—6, Хом; 8:26—39).
Єгова благословляє Авраамове насіння
15, 16. Як сповнилася угода Єгови з Авраамом під Закон-угодою?
15 Згідно зі своєю обіцянкою Аврааму, Єгова поблагословив нащадків цього патріарха, згуртованих у народ під Законом. У 1473 році до н. е. Мойсеїв наступник Ісус Навин привів ізраїльтян у Ханаан. Подальшим розподілом землі серед племен сповнилася обітниця Єгови дати цю землю Авраамовому насінню. Коли ізраїльтяни були вірними, Єгова сповняв свою обіцянку давати їм перемогу над їхніми ворогами. Це особливо підтверджувалося під час правління царя Давида. До часу Давидового сина Соломона було сповнено третій момент угоди з Авраамом. «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!» (1 Царів 4:20).
16 Як же тоді народи мали поблагословитися через Ізраїля, Авраамове насіння? Як уже згадувалося, ізраїльтяни були особливим народом Єгови, його представником серед інших народів. Незадовго до входу ізраїльтян у Ханаан, Мойсей сказав: «Радійте, погани, з народом Його» (Повторення Закону 32:43). Багато чужинців відгукнулося на це. «Багато різного люду» вже вийшло за ізраїльтянами з Єгипту, і в пустині вони стали свідками сили Єгови, а також чули Мойсеєве заохочення радіти (Вихід 12:37, 38). Пізніше, моавітянка Рут вийшла заміж за ізраїльтянина Боаза й стала прародичкою Месії (Рут 4:13—22). Коли багато природних ізраїльтян були невірними, кенеянин Єгонадав, його нащадки й ефіоп Евед-Мелех відзначилися відданістю справедливим принципам (2 Царів 10:15—17; Єремії 35:1—19; 38:7—13). Під правлінням Перської імперії багато чужинців стали прозелітами і воювали разом з Ізраїлем проти його ворогів (Естер 8:17, примітка в НС).
Потрібна нова угода
17. а) Чому Єгова відкинув північне й південне царство Ізраїль? б) Що призвело до остаточного відкинення євреїв?
17 Однак, щоб втішатися повним сповненням Божої обіцянки, Божий особливий народ мав бути вірним. Але він не був. Щоправда, таки були ізраїльтяни, які мали виняткову віру (Євреїв 11:32—12:1). А втім, у багатьох випадках цей народ обертався до язичницьких богів, сподіваючись отримати матеріальну користь (Єремії 34:8—16; 44:15—18). Люди неправильно застосовували Закон або просто нехтували ним (Неемії 5:1—5; Ісаї 59:2—8; Малахії 1:12—14). Після смерті Соломона Ізраїль поділився на північне й південне царство. Коли північне царство цілковито збунтувалося, Єгова проголосив: «Тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком» (Осії 4:6). Південне царство також було суворо покаране, бо воно повелося віроломно стосовно угоди (Єремії 5:29—31). Коли євреї відкинули Ісуса як Месію, Єгова відкинув і їх (Дії 3:13—15; Римлян 9:31—10:4). Зрештою, щоб повністю сповнити угоду, укладену з Авраамом, Єгова влаштував новий розпорядок (Римлян 3:20).
18, 19. Який новий розпорядок влаштував Єгова, щоб повністю сповнити угоду з Авраамом?
18 Тим новим розпорядком була нова угода. Єгова передрік це словами: «Ось дні настають,— говорить Господь,— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт [«нову угоду», НС]... Бо це ось отой Заповіт [«угода», НС], що його по цих днях складу з домом Ізраїля,— каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!» (Єремія 31:31—33).
19 Це й була нова угода, про яку говорив Ісус 14 нісана 33 року н. е. Тоді він виявив, що невдовзі буде складена обіцяна угода між його учнями та Єговою, в якій Ісус виступатиме посередником (1 Коринтян 11:25; 1 Тимофія 2:5; Євреїв 12:24). Через цю нову угоду обіцянка Єгови Авраамові повинна була мати величніше й триваліше сповнення, про що дізнаємося з наступної статті.
Чи ви можете пояснити?
◻ Що Єгова пообіцяв в угоді з Авраамом?
◻ Як Єгова сповнив щодо тілесного Ізраїля складену з Авраамом угоду?
◻ Який пожиток брали зі старої угоди прозеліти?
◻ Чому була потрібна нова угода?
[Ілюстрація на сторінці 9]
Через Закон-угоду Єгова почав сповняти складену з Авраамом угоду.