«Ти така вродлива жінка!»

САРРА задумливо оглядає кімнату. На мить в чорних виразних очах цієї східної жінки пробігає легка тінь смутку. І не дивно. У цьому домі навіть стіни стали для неї рідними. Скільки щасливих моментів вона пережила тут зі своїм коханим чоловіком Авраамом!a Вони разом звили це сімейне гніздечко.

Авраам і Сарра жили в Урі, багатому місті, яке славилося своїми майстрами та ремісниками і до якого звідусіль стікалися купці. Тож це подружжя, очевидно, жило у достатку. Але для Сарри їхній дім був не просто місцем, де зберігалося сімейне майно. Тут вони з Авраамом роками ділили радощі й печалі. І тут вони безліч разів щиро молилися до свого Бога Єгови. Без сумніву, Сарра дуже любила рідну домівку.

А втім, ця жінка була готова, можливо назавжди, залишити все, що було їй таким близьким. Хоча Сарра мала біля 60 років, вона охоче погодилась піти у невідоме і почати життя сповнене труднощів. Чому вона відважилась на такий крок? І як нам наслідувати віру цієї богобоязливої жінки?

Сарра, імовірно, виростала в Урі. Сьогодні від Ура залишились одні руїни, але в той час це було дуже багате місто. Сюди по річці Євфрат купецькі кораблі доставляли коштовні речі з усіх куточків світу. У місті вирувало життя: по вузеньких і звивистих вулицях метушилися люди, на пристані, тручись бортами, тіснилися судна, а прилавки на ринках рясніли розмаїттям краму. Як місцева жителька, Сарра знала багатьох мешканців міста на ім’я. Немає сумніву, що і вони знали цю надзвичайно вродливу жінку. Ур був дорогим для Сарри ще й тому, що тут жила її велика родина.

Біблія говорить про Сарру, як про жінку, котра мала глибоку віру. Вона вірила у правдивого Бога Єгову, в той час як більшість жителів Ура поклонялися богу місяця, на честь якого звели величезний храм. Навіть її батько, принаймні певний час, був ідолопоклонником. Невідомо, як у Сарри зародилась віра в Єгову, але ми знаємо, що вона вийшла заміж за Авраамаb, якого Біблія називає «батьком для всіх, хто... має віру» (Римлян 4:11). Авраам, який був на десять років старшим за Сарру, став для неї хорошим чоловіком (Буття 17:17). В основі їхнього шлюбу лежала повага, добрий обмін думками і готовність спільно долати труднощі. Але найбільше їхню сім’ю зміцнювала любов до Бога.

Сарра ніжно кохала свого чоловіка, і вони щасливо жили в Урі разом зі своїми рідними. А втім, це подружжя зіткнулося з гнітючою проблемою. Як показує Біблія, Сарра «була неплідна і не мала дитини» (Буття 11:30). В тогочасній культурі безпліддя було нелегким випробуванням. Все ж Сарра залишалась вірною Єгові та своєму чоловіку. Можливо, свою материнську любов Сарра віддавала Лоту, осиротілому племіннику Авраама, який став для них, наче рідний син. Життя йшло своїм плином, але одного дня усе змінилось.

Авраам не міг повірити в те, що з ним щойно сталося — через ангела до нього промовляв сам Бог. Схвильований, він побіг розповісти про все дружині. Мабуть, Саррі нетерпеливилось почути, яку саме звістку приніс ангел. Уявіть, як вона приспішує Авраама: «І що далі? Що він тобі говорив?» Авраам мусив сісти, щоб зібратися з думками, а тоді передав дружині слова Єгови: «Покинь свій край та своїх рідних і йди до краю, який я тобі покажу» (Дії 7:2, 3). Коли емоції трохи вщухли, вони почали усвідомлювати, яке нелегке завдання доручив їм Єгова. Треба було залишити спокійне, комфортне життя в місті і стати кочівниками. В той момент Авраам, напевно, найбільше переживав про те, як на таку перспективу відреагує Сарра. Чи вона підтримає його і погодиться на цю несподівану переміну?

Сьогодні ми, як і Сарра, стоїмо перед вибором. Можливо, ви думаєте: «Хіба Бог просить мене чи мою половинку зробити щось подібне?» Та не забуваймо, що ми живемо в егоїстичному світі, який заохочує нас в першу чергу забезпечити собі комфортне життя та подбати про добробут і безпеку. На противагу цьому Біблія заохочує нас ставити на перше місце у житті духовні справи і догоджати передусім Богу, а не собі (Матвія 6:33). Тож кожен з нас може запитати себе: «Який вибір зроблю я?»

Сарра почала збиратися в дорогу; це було нелегко, адже вона мала вирішити, які речі брати з собою, а які залишити. Сарра брала тільки те, що могло знадобитися у кочових умовах і що можна було перевезти на ослах та верблюдах. Велику частину майна, ймовірно, довелося продати або роздати. Розпрощатися треба було і зі всіма зручностями міського життя, зокрема з поблизькими ринками, де вона завжди могла купити зерно, свіжі фрукти, м’ясо, а також одяг і все необхідне.

Ще важче для Сарри, мабуть, було залишати рідний дім. Якщо її будинок був схожий на ті, які археологи знайшли під час розкопок в Урі, то вона мала що втрачати. В декотрих будинках було більше десяти кімнат, водопровід і каналізація. Навіть скромний будиночок мав надійний дах і стіни, а також двері, які зачинялися засувом. У наметі їм точно не буде так безпечно, адже він не захистить від грабіжників та диких звірів, як-от левів, леопардів, ведмедів і вовків, які водилися в тих краях.

Але найболючішою для Сарри була думка про те, що доведеться розлучатися з близькими. Єгова наказав їм з Авраамом покинути «свій край та своїх рідних». Тими рідними могли бути її брати і сестри, племінники та племінниці, дядьки і тітки, яких вона любила. Прощаючись з ними, вона не знала чи побачить їх знову. Все ж ніщо не зупиняло Сарру і вона цілеспрямовано готувалася до подорожі.

І ось настав той вирішальний день. Разом з Авраамом і Саррою вирушив їхній батько і голова родини Терах (Буття 11:31). Він мав вже приблизно 200 років, а це означало, що в дорозі Саррі ще треба буде дбати про свого старенького батька. До них приєднався також Лот, і вони за наказом Єгови залишили «край халдеїв» (Дії 7:4).

Караван попрямував уздовж річки Євфрат на північний захід, і зрештою, подолавши близько 1000 кілометрів, прибув до Харана. Там Авраам з родиною оселилися на деякий час. Терах сильно ослаб і не міг подорожувати далі, тож вони жили з ним у тому місті доти, доки він не помер у віці 205 років. У Харані Єгова знову звернувся до Авраама і вдруге наказав йти в землю, яку він йому покаже. Однак цього разу Бог дав йому чудову обіцянку: «Я зроблю тебе великим народом» (Буття 12:2—4). Але в Авраама із Саррою досі не було дітей, хоча йому вже виповнилося 75 років, а їй — 65. Можливо, Сарру цікавило, як Бог виконає свою обіцянку. Може, вона допускала думку про те, що Авраам візьме ще одну дружину, адже в той час полігамія була чимось звичним.

Хоч би як там було, сім’я залишила Харан і пішла далі. Караван став ще більшим, бо Авраам взяв з собою усе майно, яке нажив, і «всіх людей, яких набув у Харані» (Буття 12:5). Ці люди, очевидно, були слугами. Авраам з Саррою, без сумніву, розповідали їм про Єгову. У деяких єврейських стародавніх коментарях до цього вірша сказано, що ті люди були прозелітами, тобто тими, хто приєднався до Авраама і Сарри у поклонінні Єгові. Якщо так і було, то в цьому неабияку роль відіграла Сарра. Маючи глибоку віру, вона з ревністю розповідала цим людям про свого Бога і свою надію. Сьогодні ми живемо в час, коли людям не вистачає справжньої віри і надії. Тому нам варто наслідувати приклад Сарри і ділитися з іншими знаннями з Біблії.

Караван перетнув Євфрат (очевидно, це відбулося 14 нісана 1943 року до н. е.) і попрямував на південь — до краю, який Бог пообіцяв дати Аврааму (Вихід 12:40, 41). Уявіть, як Сарра, зачарована красою і розмаїттям тієї землі, роздивляється навколо. А який тут приємний клімат! Родина дійшла до Сихема, що поблизу великих дерев Море. Там Єгова знову з’явився Аврааму і сказав: «Я дам цей край твоєму потомству». Потомство. Це слово мало для Авраама дуже глибоке значення. Він, мабуть, відразу пригадав пророцтво, дане Єговою ще в Едемі. Тоді Бог передрік, що з’явиться потомство, яке знищить Сатану. До того ж Авраам пам’ятав, що Єгова пообіцяв зробити його великим народом, через якого всі люди землі отримають благословення (Буття 3:15; 12:2, 3, 6, 7).

Все ж ця сім’я не була захищена від проблем. Коли у ханаанському краї настав голод, Авраам з Саррою були змушені перебратися до Єгипту. Але Авраам розумів, що там їх підстерігала небезпека. Тому він сказав дружині: «Будь ласка, послухай мене: ти така вродлива жінка! Єгиптяни обов’язково звернуть на тебе увагу і скажуть: “Це його дружина.” Тоді вони вб’ють мене, а тебе залишать живою. Тож, будь ласка, скажи, що ти моя сестра, аби я не постраждав. Так ти врятуєш моє життя» (Буття 12:10—13).

Деякі критики називають Авраама брехуном і боягузом, але це не так. Сарра дійсно була його сестрою. Крім того, він мав усі підстави виявляти обережність. Авраам і Сарра розуміли, наскільки важливим було виконання Божої обіцянки дати Аврааму особливе потомство і зробити його великим народом. Тому вони робили все, щоб не наражати життя Авраама на небезпеку. Як показують археологічні знахідки, були випадки, коли єгипетські можновладці вбивали чоловіків, щоб забрати собі їхніх дружин. Тож Авраам прийняв мудре рішення, а Сарра смиренно підтримала його.

Невдовзі виявилось, що Авраам побоювався недаремно. Князі фараона звернули увагу на те, що Сарра, незважаючи на свої роки, надзвичайно вродлива. Вони розповіли про неї фараону, і той наказав привести її у палац. Важко уявити, якого болю це завдало Аврааму і який страх охопив Сарру. Однак у палаці вона не почувалась невільницею, адже там до неї ставились як до шанованої гості. Мабуть, фараон хотів вразити Сарру своїм багатством, завоювати її серце, а тоді домовитися з її «братом» і взяти Сарру собі за дружину (Буття 12:14—16).

Що думала Сарра, коли милувалася краєвидами з вікна чи балкона палацу? Як почувалась у цьому красивому домі з міцними стінами, надійним дахом та столами, які гнулися від вишуканих страв? Чи вабила її ця розкіш? Можливо, навіть у заможному Урі вона не бачила такого багатства. І все це могло належати їй, якщо б вона залишила Авраама і стала фараоновою дружиною. Але Сарра не дала Сатані нагоди порадіти. Ця жінка не зрадила чоловікові і залишилась вірною своєму шлюбу і Богові. Усім нам варто наслідувати її приклад. Погодьтесь, наш світ дуже б змінився, якби кожен виявляв вірність своїм рідним і друзям.

Єгова заступився за Сарру, навівши на фараона і його дім кари. Коли фараон дізнався, що Сарра є дружиною Авраама, то відіслав її назад до нього. Більш того, фараон наказав Аврааму та його людям залишити Єгипет (Буття 12:17—20). Авраам, напевно, дуже радів, що його кохана дружина знову поруч. Немає сумніву, його зачаровувала краса Сарри, адже він сам сказав їй: «Ти така вродлива жінка!» А втім, найбільше Авраама приваблювала її внутрішня краса. Вона виявляла риси, які Бог дуже цінує (1 Петра 3:1—5). Якщо ми теж хочемо бути красивими в Божих очах, то нам варто наслідувати приклад Сарри. Подібно до цієї вірної жінки, ставмо духовні справи на перше місце в житті, розповідаймо іншим про Бога і не піддаваймось спокусам, вірно дотримуючись Божих моральних норм.