Визнані гідними Божого царства

«Це доводить, що Божий суд праведний, завдяки чому ви будете визнані гідними Божого царства» (2 ФЕС. 1:5).

1, 2. Який Божий намір щодо суду і хто його виконуватиме?

ПРИБЛИЗНО 50 року н. е. апостол Павло навідався в Афіни. Його роздратувало поширене там ідолопоклонство, і він вирішив дати людям ґрунтовне свідчення. Апостол завершив свою промову словами, які мали полонити увагу його слухачів-язичників. Він сказав: «Тепер [Бог] говорить людям, щоб усі вони скрізь покаялися. Бо він визначив день, коли має намір праведно судити населену землю через призначеного ним чоловіка, і дав усім людям гарантію цього, воскресивши його з мертвих» (Дії 17:30, 31).

² Вкрай важливо пам’ятати, що Бог визначив день, коли буде судити людство. Цей суд виконуватиме той, кого Павло не назвав по імені у своїй промові в Афінах. Ми ж знаємо, що йдеться про воскреслого Ісуса Христа. Присуд Ісуса означатиме життя або смерть.

 3. Чому Єгова уклав угоду з Авраамом і хто відіграє особливу роль у її виконанні?

³ Судний день буде тривати тисячу років. Ісус, як Цар Божого Царства, від імені Єгови здійснюватиме суд, але він робитиме це не сам. Серед людей Єгова вибирає тих, хто разом з Ісусом буде правити і судити протягом Тисячолітнього дня. (Порівняйте Луки 22:29, 30). Майже 4000 років тому Бог заклав основу для цього дня, склавши угоду зі своїм вірним служителем Авраамом. (Прочитайте Буття 22:17, 18). Та угода, мабуть, почала діяти 1943 року до н. е. Звичайно, Авраам не міг повністю збагнути, що́ вона означатиме для людей. Ми ж можемо бачити, що за цією угодою Авраамове насіння відіграє особливу роль у сповненні Божого наміру, адже воно судитиме людство.

4, 5. а) Хто є головною частиною Авраамового насіння і що він сказав про Царство? б) Коли Божим служителям відкрилася можливість належати до Царства?

⁴ Головною частиною насіння Авраама став Ісус. У 29 році н. е. він був помазаний святим духом і став обіцяним Месією, тобто Христом (Гал. 3:16). Ісус мав три з половиною роки проповідувати добру новину про Царство євреям. Після арешту Івана Хрестителя Ісус показав, що й інші матимуть нагоду увійти до Царства. Він сказав: «Починаючи від днів Івана Хрестителя й дотепер, мета, якої люди прагнуть досягти,— це небесне царство. І досягти її зможуть ті, хто докладає для цього всіх зусиль» (Матв. 11:12).

⁵ Як бачимо, Ісус говорив про осіб, котрі зможуть «досягти» небесного Царства. Цікаво, що саме перед тим він сказав: «Правду кажу вам: серед народжених жінками не з’являвся ніхто, більший від Івана Хрестителя, проте найменший у небесному царстві — більший від нього» (Матв. 11:11). Чому Ісус промовив ці слова? Тому що можливість належати до Царства відкрилася вірним Божим служителям лише тоді, коли в П’ятдесятницю 33 року н. е. на учнів Христа було вилито святий дух. На той час Іван Хреститель уже помер (Дії 2:1—4).

Авраамове насіння визнане праведним

6, 7. а) Як насіння Авраама мало стати «немов зорі на небі»? б) Яке благословення отримав Авраам і яке подібне благословення отримує його насіння?

⁶ Бог сказав Аврааму, що його насіння розмножиться і стане «немов зорі на небі» і немов пісок на березі моря (Бут. 13:16; 22:17). Іншими словами, за днів Авраама люди не могли знати, скільки осіб входитиме до складу символічного насіння. Точна кількість цих людей була виявлена пізніше. Крім Ісуса, до насіння мало належати 144 000 осіб (Об’яв. 7:4; 14:1).

⁷ У Божому Слові про віру Авраама сказано: «Ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (Бут. 15:5, 6). Звичайно, жодна людина не є праведною в абсолютному розумінні цього слова (Як. 3:2). Все ж з огляду на Авраамову виняткову віру Єгова поводився з ним, наче з праведним, і навіть назвав його своїм другом (Ісаї 41:8). Ті, хто належить до символічного насіння Авраама, разом з Ісусом теж визнані праведними, і це приносить їм більші благословення, ніж отримав Авраам.

 8. Які благословення мають члени Авраамового насіння?

⁸ Помазані християни визнані праведними, бо виявляють віру в Ісусову викупну жертву (Рим. 3:24, 28). В очах Єгови вони є вільними від гріха і можуть бути помазані святим духом, щоб стати його духовними синами, братами Ісуса Христа (Ів. 1:12, 13). З ними укладено нову угоду, і вони утворюють новий народ, «Ізраїль Божий» (Гал. 6:16; Луки 22:20). Яка ж велика честь! Оскільки Бог вдався до всіх цих заходів задля помазаних християн, вони не сподіваються жити вічно на землі. Вони жертвують такою можливістю заради невимовної радості — бути разом з Ісусом під час Судного дня і правити з ним у небі. (Прочитайте Римлян 8:17).

9, 10. а) Коли християн вперше було помазано святим духом і що їх очікувало? б) Яку допомогу отримали помазані християни?

⁹ У П’ятдесятницю 33 року н. е. група вірних служителів Бога отримала нагоду належати до тих, хто правитиме з Ісусом впродовж Судного дня. Приблизно 120 учнів Ісуса було охрещено святим духом, і таким чином вони стали першими помазаними християнами. Але для них все лише починалося. Відтоді вони мали виявляти свою відданість Єгові, незважаючи на всі випробування, які спричиняв би Сатана. Щоб отримати вінок небесного життя, помазанці мусили залишатися вірними аж до смерті (Об’яв. 2:10).

¹⁰ Для цього Єгова через своє Слово та збір давав помазаним духом християнам необхідне заохочення і підтримку. Наприклад, апостол Павло написав помазанцям у Фессалоніках: «Ми поводились з вами, неначе батько зі своїми дітьми: не переставали настійно заохочувати й утішати кожного з вас та свідчити вам, щоб ви і далі ходили гідно перед Богом, який покликав вас до свого царства й слави» (1 Фес. 2:11, 12).

11. Який дар у письмовому вигляді Єгова дав членам «Ізраїля Божого»?

¹¹ Минули десятиліття після того, як були вибрані перші члени збору помазаних християн. Єгова вважав доречним зберегти розповіді про те, як Ісус служив на землі, а також як Він сам обходився з помазанцями першого століття і які вказівки їм давав. Тому Єгова додав натхнені Християнські Грецькі Писання до Єврейських Писань. Якщо говорити про Єврейські Писання, то вони були написані насамперед для буквального ізраїльського народу в час, коли Бог мав з ним особливі стосунки. Християнські Грецькі Писання в першу чергу призначались для «Ізраїля Божого», тобто помазанців — братів Христа і духовних синів Бога. Безсумнівно, неізраїльтяни теж могли черпати великий пожиток з Єврейських Писань. Християни, які не є помазані святим духом, так само отримують незмірні блага, досліджуючи і застосовуючи поради з Християнських Грецьких Писань.

12. Що Павло нагадав помазаним християнам?

¹² Християни I століття були визнані праведними і помазані святим духом, щоб згідно з наміром Бога отримати небесну спадщину. Їхнє помазання не робило їх царями над помазаними одновірцями на землі. Ймовірно, деякі ранні християни забули про це і почали шукати неналежної слави серед своїх братів у зборі. Тому Павло мусив запитати їх: «Ви вже наситилися? Вже багаті? Вже зацарювали без нас? Я дійсно хотів би, щоб ви вже зацарювали, аби з вами царювали й ми» (1 Кор. 4:8). Отже, Павло нагадав помазанцям свого часу: «Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою. Швидше ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості» (2 Кор. 1:24).

Збір передреченої групи закінчується

13. Як відбувалося покликання помазанців після 33 року н. е.?

¹³ Не всі зі 144 000 помазаних християн були вибрані в I столітті. Їхнє покликання відбувалося за життя апостолів, а потім їхнє збирання, очевидно, сповільнилося. Проте воно продовжувалося і в подальші століття аж до наших днів (Матв. 28:20). Врешті-решт, після того як Ісус почав царювати в 1914 році, події стали розвиватися стрімко.

14, 15. Що відбувається в наш час, якщо говорити про покликання помазанців?

¹⁴ Спершу Ісус очистив небеса від усіх противників Божого правління. (Прочитайте Об’явлення 12:10, 12). Далі він зосередив свою увагу на збиранні решти майбутніх членів свого Царства, щоб закінчити збір 144 000. До середини 1930-х років це завдання було майже завершене і чимало тих, хто відгукувався на добру новину, не відчували небесного покликання. Божий дух не свідчив їм, що вони Божі сини. (Порівняйте Римлян 8:16). Натомість ті християни визнавали, що належать до «інших овець», які надіються жити вічно на райській землі (Ів. 10:16). Тож після 1935 року праця проповідування була зосереджена на збиранні «великого натовпу» людей, яких апостол Іван бачив у своєму видінні і які мають пережити «велике лихо» (Об’яв. 7:9, 10, 14).

¹⁵ Все ж протягом наступних десятиліть, починаючи з 1930-х років, було вибрано певну кількість осіб, які мають небесну надію. Чому? Можливо, деякі з них стали заміною тим помазанцям, які виявилися невірними. (Порівняйте Об’явлення 3:16). Павло говорив навіть про знайомих йому осіб, які покинули правду (Фил. 3:17—19). Кого Єгова вибирає для такої заміни? Звичайно, він сам вирішує. Але здається логічним, що Бог обирає не новонавернених, а тих, хто — подібно як і учні, до котрих звернувся Ісус, започатковуючи Спомин,— вже певною мірою довів свою відданістьa (Луки 22:28).

16. За що ми вдячні Богові, коли мова йде про помазанців, і в чому ми можемо бути переконані?

¹⁶ А втім, схоже, що не всі, хто отримує небесне покликання з 1930-х років, є заміною невірних помазанців. Єгова, очевидно, запевняє нас у тому, що протягом усього періоду останніх днів цієї системи аж до знищення «Вавилону Великого», серед нас залишатимуться помазані духом християниb (Об’яв. 17:5). Ми можемо бути певними, що збирання групи 144 000 закінчиться у визначений Єговою час і що всі помазанці зрештою займуть своє місце в небесному уряді. Також ми віримо в пророче Слово, згідно з яким чимраз більший великий натовп як група збереже вірність Богові. Незабаром ці люди переживуть «велике лихо», яке прийде на світ Сатани, і з радістю увійдуть у Божий новий світ.

Божий небесний уряд майже зібрано!

17. Що, згідно з 1 Фессалонікійців 4:15—17 і Об’явлення 6:9—11, відбулося з помазанцями, які залишилися вірними до смерті?

¹⁷ Починаючи з 33 року н. е., десятки тисяч помазаних християн виявили сильну віру і залишилися непохитними до смерті. Вони вже визнані гідними Божого Царства і, очевидно, на початку Христової присутності, отримали небесну нагороду. (Прочитайте 1 Фессалонікійців 4:15—17; Об’явлення 6:9—11).

18. а) У чому впевнені помазанці, які ще залишилися на землі? б) Як ставляться до своїх помазаних братів інші вівці?

¹⁸ Помазані християни, які ще перебувають на землі, цілковито впевнені: якщо вони залишаться вірними, то невдовзі отримають нагороду за свою відданість. Роздумуючи про віру помазаних братів, мільйони інших овець погодяться зі словами апостола Павла. Про помазанців у Фессалоніках він сказав: «Ми хвалимось вами перед Божими зборами, бо ви є витривалими та маєте віру в усіх своїх переслідуваннях і лихах. Це доводить, що Божий суд праведний, завдяки чому ви будете визнані гідними Божого царства, за яке і страждаєте» (2 Фес. 1:3—5). Зі смертю останнього помазанця, хоч би коли це сталося, збирання Божого небесного уряду завершиться. Яка ж це буде причина для радості і на небі, і на землі!

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Що Бог виявив Аврааму і як це пов’язане з Судним днем?

• Чому Авраам був визнаний праведним?

• Які благословення членам Авраамового насіння приносить те, що вони визнані праведними?

• У чому впевнені всі християни?

[Ілюстрація на сторінці 20]

Ісус заохочував своїх послідовників намагатися увійти в Царство.

[Ілюстрація на сторінці 21]

У П’ятдесятницю 33 року н. е. Єгова почав збирати другорядну частину Авраамового насіння.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Інші вівці вдячні, що помазані християни перебувають з ними впродовж останніх днів.