«Ізраїль Божий» і «великий натовп»

«Я глянув,— і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто» (ОБ’ЯВЛЕННЯ 7:9).

 1—3. а) Яке славне небесне майбутнє мають помазані християни? б) Як Сатана намагався знищити першостолітній збір? в) Яка подія у 1919 році виявила, що зусилля Сатани зіпсувати збір помазаних християн були невдалими?

ЗАСНУВАННЯ у 33 році н. е. «Ізраїля Божого» було великим кроком у сповненні намірів Єгови (Галатів 6:16). Помазані члени «Ізраїля Божого» мають надію стати безсмертними духовними створіннями і правити з Христом у Божому небесному Царстві (1 Коринтян 15:50, 53, 54). На цьому становищі вони відіграють провідну роль в освяченні імені Єгови і розчавленні голови великого Супротивника — Сатани Диявола (Буття 3:15; Римлян 16:20). Не дивно, що Сатана робив усе, що в його силах, аби знищити цей новий збір, переслідуючи і намагаючись зіпсувати його! (2 Тимофія 2:18; Юди 4; Об’явлення 2:10).

² Доки жили апостоли, Сатана не мав успіху. Але після їхньої смерті відступництво почало поширюватися безконтрольно. Зрештою, з людської точки зору, чистий християнський збір, заснований Ісусом, зіпсувався, коли Сатана створив відступницьку релігійну пародію — загальновизнане християнство (2 Солунян 2:3—8). Але правдиве християнство таки вистояло (Матвія 28:20).

³ У своїй притчі про пшеницю і кукіль Ісус передрік, що правдиві християни будуть рости деякий час поряд з «куколем» — фальшивими християнами; саме так і сталося. Але він також сказав, що протягом останніх днів «сини Царства» знову будуть видимо відокремлені від «куколю» (Матвія 13:36—43). Це також сповнилося. У 1919 році справжні помазані християни вийшли з вавилонської неволі. Вони були визнані Богом як «вірний і мудрий раб» і почали сміливо проповідувати добру новину про Царство (Матвія 24:14, 45—47; Об’явлення 18:4). Майже всі вони були язичниками, але оскільки вони мали віру Авраама, то насправді були «Авраамовим насінням». Вони стали членами «Ізраїля Божого» (Галатів 3:7, 26—29).

«Великий натовп»

 4. Яка група християн стала помітною особливо з 1930-х років?

⁴ Спочатку ті, хто відгукувався на проповідування помазаних християн, також ставали духовними ізраїльтянами — входили до останку 144 000 тисяч осіб з небесною надією (Об’явлення 12:17). Однак особливо з 1930-х років інша група стала помітною. Їх було ототожнено з «іншими вівцями» із притчі про кошари (Івана 10:16). Це були учні Христа з надією вічно жити на райській землі. Вони стали, так би мовити, духовним потомством помазаних християн. (Ісаї 59:21; 66:22; порівняйте 1 Коринтян 4:15, 16). Вони визнавали збір помазаних християн вірним і мудрим рабом, а також, як і їхні помазані брати, мали глибоку любов до Єгови, віру в жертву Ісуса, виявляли ревність у прославленні Бога і охочість страждати за праведність.

 5. Як поступово поліпшилось розуміння становища інших овець?

⁵ Спершу становище цих інших овець не було чітко зрозумілим, але з часом все прояснилося. У 1932 році помазані християни отримали спонуку заохочувати інших овець проповідувати, що багато інших овець тоді вже робили. У 1934 році інших овець почали заохочувати до водного хрещення. У 1935 році їх було ототожнено з «великим натовпом» із 7-го розділу Об’явлення. У 1938 році їх запросили на Спомин смерті Ісуса Христа як спостерігачів. У 1950 році зрозумілося, що зрілі чоловіки з інших овець є «князями», що служать «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи» (Псалом 45:17; Ісаї 32:1, 2). У 1953 році Божа земна організація, велику частину якої на той час становили інші вівці, почала розглядатися як ядро земного суспільства, що існуватиме в новому світі. У 1985 році зрозумілося, що на основі викупної жертви Ісуса інші вівці оголошуються праведними як Божі друзі, що мають надію пережити Армагеддон.

 6. Які по відношенню одні до одних становища займають сьогодні помазанці та інші вівці і які через це постають запитання?

⁶ На сьогоднішній день, у кінцевій частині «останніх днів», переважна більшість 144 000 вже померла і отримала небесну нагороду (2 Тимофія 3:1; Об’явлення 6:9—11; 14:13). Християни із земною надією сьогодні виконують більшість роботи проповідування доброї новини, і вони вважають за привілей підтримувати Ісусових помазаних братів у цьому (Матвія 25:40). Проте ці помазанці є вірним і мудрим рабом, через якого протягом цих останніх днів надходить духовний харч. Що буде з іншими вівцями, коли всі помазанці отримають свою небесну нагороду? Який харч отримуватимуть інші вівці тоді? Короткий перегляд того, що відбувалося у стародавньому Ізраїлі, допоможе відповісти на ці питання.

Прообразне «царство священиків»

 7, 8. До якої міри стародавній Ізраїль був царством священиків та святим народом під Закон-угодою?

⁷ Коли Єгова вибрав Ізраїль своїм особливим народом, він уклав з ними угоду, кажучи: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Ізраїль став особливим народом Єгови на основі Закон-угоди. Але як мала виконатися обіцянка про царство священиків і святий народ?

⁸ Коли ізраїльтяни були вірними, вони визнавали суверенітет Єгови і вважали його своїм Царем (Ісаї 33:22). Отже, вони були царством. Але, як відкрилося пізніше, обітниця про «царство» мала означати щось більше. Крім того, коли вони слухалися Закону Єгови, то були чистими, відокремленими від навколишніх народів. Вони були святим народом (Повторення Закону 7:5, 6). Чи стали вони також царством священиків? В Ізраїлі для служіння при храмі було виділено плем’я Левія, з якого і походило левитське священство. Коли Мойсеїв Закон вступив у силу, чоловіків з племені Левія було взято взамін за первородних кожної нелевитської сім’їa (Вихід 22:28; Числа 3:11—16, 40—51). Таким чином, кожна сім’я в Ізраїлі була, так би мовити, представлена у служінні при храмі. Це було максимальне наближення цього народу до священицького служіння. Однак вони представляли Єгову перед іншими народами. Будь-який чужинець, що хотів поклонятися правдивому Богові, мусив робити це разом з Ізраїлем (2 Хронік 6:32, 33; Ісаї 60:10).

 9. Що спонукало Єгову відкинути північне царство Ізраїль, щоб воно ‘не було для Нього священиком’?

⁹ Після смерті Соломона Божий люд розділився на північний народ Ізраїль під правлінням царя Єровоама і на південний народ Юдею під правлінням царя Рехав’ама. Оскільки храм — центр чистого поклоніння — був на території Юдеї, Єровоам започаткував незаконну форму поклоніння, поставивши образи тельців на своїй території. Крім того, «зробив він жертівне місце на пагірку, і настановив священиків з усього народу, що не були з Левієвих синів» (1 Царів 12:31). Північний народ ще глибше поринув у фальшиве поклоніння, коли цар Ахав дозволив своїй жінці-чужинці Єзавелі започаткувати в країні поклоніння Ваалу. Зрештою Єгова оголосив вирок бунтівному царству. Він сказав через Осію: «Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком» (Осії 4:6). Невдовзі після цього асирійці знищили північне царство Ізраїль.

10. Як південне царство Юдея, коли було вірним, представляло Єгову перед народами?

¹⁰ А як було з південним народом Юдеєю? У дні Єзекії Єгова говорив до цього народу через Ісаю: «Ви свідки Мої... та раб Мій, якого Я вибрав... Цей народ Я Собі вформував,— він буде звіщати про славу Мою» (Ісаї 43:10, 21; 44:21). Коли південне царство було вірним, воно служило для проголошення народам слави Єгови, щоб спонукувати людей щирого серця поклонятися йому у його храмі і користати із законного служіння левитського священства.

Чужинці в Ізраїлі

11, 12. Назвіть декотрих чужинців, які служили Єгові разом з ізраїльтянами.

¹¹ Стосовно чужинців, які відгукувалися на це народне свідчення, існували вказівки у Законі. Цей Закон був даний через Мойсея, дружина якого, Ціппора, сама була мідіанітянкою. Багато «мішаного народу» з неізраїльтян вийшло з Єгипту разом з Ізраїлем і було присутньо, коли давався Закон (Вихід 2:16—22; 12:38, Куліш; Числа 11:4). Рахав та її сім’я врятувалися у Єрихоні і пізніше їх прийняли у збір євреїв (Ісуса Навина 6:23—25). Невдовзі після цього ґів’онітяни уклали мир з Ізраїлем і отримали призначення у зв’язку зі скинією. (Ісуса Навина 9:3—27; дивіться також 1 Царів 8:41—43; Естер 8:17).

¹² З часом чужинці почали служити на високих становищах. Хіттеянин Урія, чоловік Вірсавії, та аммонітянин Целек названі серед «значнійших зміж воїнів» Давида (1 Хронік 11:26, Кул.; 11:39, 41; 2 Самуїла 11:3, 4). Ефіоп Евед-Мелех служив у палаці і мав доступ до царя (Єремії 38:7—9). Після повернення Ізраїлю з вавилонського вигнання нетінеї, що не були ізраїльтянами, отримали більшу відповідальність допомагати священикам (Ездри 7:24, Хоменко). Оскільки вважається, що деякі з цих вірних чужинців, або приходьків, представляють сьогоднішній великий натовп, їхнє становище цікаве для нас.

13, 14. а) Які привілеї і відповідальності мали новонавернені в Ізраїлі? б) Як ізраїльтяни мали ставитися до вірних новонавернених?

¹³ Вони були новонаверненими, присвяченими поклонниками Єгови під Мойсеєвим Законом і разом з ізраїльтянами залишалися відокремленими від народів (Левит 24:22). Вони, подібно до ізраїльтян, приносили жертви, не займалися фальшивим поклонінням і стримувалися від крові (Левит 17:10—14; 20:2). Вони допомагали Соломонові будувати храм і підтримали відновлення правдивого поклоніння під час правління царів Аси та Єзекії (1 Хронік 22:2; 2 Хронік 15:8—14; 30:25). Коли Петро вжив перший ключ Царства у П’ятидесятницю 33 року н. е., його слухали «юдеї й [неєврейські] нововірці». Можливо, що деякі із трьох тисяч охрещених того дня були нововірцями (Дії 2:11, 41). Невдовзі, ще до того як Петро вжив останній ключ Царства до Корнилія та його сім’ї, Пилип охрестив ефіопського новонаверненого (Матвія 16:19; Дії 8:26—40; 10:30—48). Ясно, що до новонавернених не ставилися, як до язичників.

¹⁴ Однак становище новонавернених в Ізраїлі не було таким самим, як становище природних ізраїльтян. Новонавернені не служили священиками, і їхні первородні не були представлені у левитському священствіb. Новонавернені також не мали земельного спадку в Ізраїлі. Все-таки ізраїльтянам було наказано доброзичливо ставитися до вірних новонавернених і вважати їх братами (Левит 19:33, 34).

Духовний народ

15. Який був результат того, що природний Ізраїль відмовився прийняти Месію?

¹⁵ Закон був даний для того, щоб тримати Ізраїль чистим, відокремленим від навколишніх народів. Але він служив ще й іншій цілі. Апостол Павло писав: «Закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб ми виправдалися вірою» (Галатів 3:24, Деркач). На жаль, більшість ізраїльтян не захотіли, щоб Закон довів їх до Христа (Матвія 23:15; Івана 1:11). Тому Бог Єгова відкинув той народ і спричинив народження «Ізраїля Божого». Крім того, він дав неізраїльтянам запрошення стати повноправними громадянами цього нового Ізраїлю (Галатів 3:28; 6:16). Власне на цьому новому народі остаточно і в чудовий спосіб сповнилася обіцянка Єгови про царське священство, дана у Вихід 19:5, 6. Як саме вона сповнилася?

16, 17. В якому розумінні помазані християни на землі є «царськими»? «священством»?

¹⁶ Петро цитував Вихід 19:6, коли писав до тодішніх помазаних християн: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої» (1 Петра 2:9). Що це означає? Чи помазані християни є царями на землі? Ні, їхнє царювання є справою майбутнього (1 Коринтян 4:8). Однак вони є «царськими» в тому розумінні, що є вибраними для майбутніх царських привілеїв. Але навіть тепер вони є народом під правлінням Ісуса, царя, якого призначив Великий Суверен Бог Єгова. Павло писав: «[Єгова] визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина» (Колосян 1:13).

¹⁷ Чи помазані християни на землі є священиками? У деякому розумінні так. Як збір, вони безперечно виконують священицьке служіння. Петро пояснив це, сказавши: «[Ви] самі... будуйтеся в дім духовний, на священство святе» (1 Петра 2:5; 1 Коринтян 3:16). Сьогодні останок помазаних християн як група є «вірним і мудрим рабом», каналом для розповсюдження духовної поживи (Матвія 24:45—47). Подібно як у стародавньому Ізраїлі, всі, хто хоче поклонятися Єгові, повинні робити це разом з помазаними християнами.

18. Яку головну відповідальність має християнський помазаний збір як священство?

¹⁸ Крім того, помазані християни перейняли від Ізраїлю привілей свідчити народам про величність Єгови. Контекст показує, що, називаючи помазаних християн царським священством, Петро мав на увазі проповідницьку працю. І справді, в одній цитаті він поєднав обіцянку Єгови у Вихід 19:6 з Його словами до Ізраїлю в Ісаї 43:21, коли сказав: «Ви... священство царське... щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9). Згідно з цим, Павло говорив про звіщання чеснот Єгови як про храмову жертву. Він писав: «Через нього [Ісуса] приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я» (Євреїв 13:15, Хом.).

Небесне сповнення

19. Яке є остаточне, величне сповнення обіцянки, що Ізраїль буде царством священиків?

¹⁹ Однак Вихід 19:5, 6 має набагато славніше сповнення. У книзі Об’явлення апостол Іван чув, як небесні створіння застосовували цей вірш, коли хвалили воскреслого Ісуса: «Ти був заколений, і кров’ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду. І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками,— і вони на землі [«над землею», НС] царюватимуть!» (Об’явлення 5:9, 10). Отже, в остаточному розумінні царське священство — це Боже небесне Царство, уряд, про який Ісус учив нас молитися (Луки 11:2). Усі 144 000 помазаних християн, які залишилися вірними до кінця, матимуть участь у тому Царстві (Об’явлення 20:4, 6). Яке ж чудове сповнення обіцянки, даної так давно через Мойсея!

20. На яке питання ще треба дати відповідь?

²⁰ Як все це стосується ситуації великого натовпу і їхнього майбутнього, коли всі помазанці отримають свій чудовий спадок? Це буде пояснено в останній статті цієї серії.

[Примітки]

Чи можете пояснити?

◻ Як поступово поліпшилось розуміння становища інших овець?

◻ Через що Єгова відкинув північне царство Ізраїль, щоб воно не було для Нього священиком?

◻ Яке становище перед народами займали юдеї, коли були вірними?

◻ Яке становище займали в Ізраїлі вірні новонавернені?

◻ Як помазаний збір служить царством священиків?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Помазані християни, як царське священство, звіщають славу Єгови на землі.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Остаточним сповненням слів з Вихід 19:6 є Царство.