Як заохочувати до любові і добрих діл?

«Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові й добрих діл... будемо умовляти [«підбадьорювати», НС] один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня» (ЄВРЕЇВ 10:24, 25, Філарет).

1, 2. а) Чому раннім християнам було необхідно зустрічатися, щоб діставати підтримку та підбадьорення? б) Яка Павлова настанова підкреслює потребу проводити спільні зустрічі?

ВОНИ зустрілися потаємно, переховуючись разом за зачиненими дверима. Звідусіль підстерігала небезпека. Напередодні було публічно страчено їхнього Провідника Ісуса, а він попереджав своїх послідовників, що до них не ставитимуться ліпше, ніж до нього (Івана 15:20; 20:19). Притишено розмовляючи про свого улюбленого Ісуса, вони, перебуваючи разом, почували себе принаймні трохи безпечніше.

² Минали роки, і християни зустрічалися з різними видами випробувань та гоніння. Подібно до тих перших учнів, вони діставали підтримку і підбадьорення від спільних зустрічей. Тому апостол Павло написав в Євреїв 10:24, 25 (Філ.): «Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любові й добрих діл, не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але будемо умовляти [«підбадьорювати», НС] один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня».

3. Чому можна сказати, що слова в Євреїв 10:24, 25 є чимось більшим, ніж тільки наказом для християн зустрічатися?

³ Ці слова є чимось більшим, ніж тільки наказом постійно зустрічатися. У них подається натхнений божественний зразок для всіх християнських зібрань — так, для будь-якої нагоди, коли християни можуть спілкуватися. Сьогодні ми чітко бачимо наближення дня Єгови, а тиск і небезпека цієї злої системи як ніколи підкреслюють нам необхідність того, щоб наші зібрання були подібні до безпечного притулку і були джерелом сили та підбадьорення. Як ми можемо досягти цього? Уважно дослідімо Павлові слова і постараймося відповісти на три основні запитання: що означає бути «уважними один до одного»? Що означає ‘заохочувати до любові й добрих діл’? І нарешті, як ми можемо ‘підбадьорювати один одного’ у ці скрутні часи?

‘Уважні одні до одних’

 4. Яке має значення вислів ‘уважні один до одного’?

⁴ Спонукуючи християн бути «уважними один до одного», Павло вжив грецьке дієслово ка·та·но·е́·о, що є підсиленою формою слова «зрозуміти». У «Теологічному словнику Нового Завіту» (англ.) говориться, що воно означає «спрямовувати увесь свій розум на якийсь об’єкт». За В. Е. Вайном, воно також може означати «повністю розуміти, пильно розглядати». Отже, коли християни є «уважними один до одного», їхні стосунки не поверхові, але вони докладають усіх зусиль та намагаються дивитися глибше. (Порівняйте Євреїв 3:1).

 5. Які характерні особливості людини можуть бути непомітними і чому нам потрібно брати цей факт до уваги?

⁵ Нам слід пам’ятати: до уваги береться сама особа, а не те, що́ виявив поверховий аналіз її зовнішності, вчинків або особистості (1 Самуїла 16:7). Нерідко за спокійною зовнішністю ховаються глибокі почуття або надзвичайне почуття гумору. До того ж люди мають різне минуле. Одні перенесли у своєму житті жахливі випробування, інші досі живуть у таких обставинах, які нам навіть важко собі уявити. Як же часто наше роздратування через якесь чудернацтво брата чи сестри зникає, коли ми більше дізнаємося про його або її колишнє життя або обставини (Приповістей 19:11).

 6. Як ми можемо ліпше познайомитись одні з одними і чому це може посприяти?

⁶ Звичайно, це не означає, що ми повинні незвано втручатися в особисті справи інших (1 Солунян 4:11). Але ми таки можемо виявляти особистий інтерес до інших. Це стосується чогось більшого, ніж тільки привітатися в Залі Царства. Чому б не вибрати когось, з ким ти хотів би ближче познайомитись, і не порозмовляти кілька хвилин перед початком чи після закінчення зібрання? Найліпшим було б виявити «гостинність», запросивши його або їх до себе додому на скромне частування (Римлян 12:13). Цікався ними. Слухай їх. Простим запитанням про те, як людина пізнала і полюбила Єгову, можна багато що виявити. Проте ти можеш дізнатися ще більше, коли ви вирушите разом у служіння від дому до дому. Приділяючи таку увагу один одному, ми можемо розвинути справжню чуйність, або співчуття (Филип’ян 2:4; 1 Петра 3:8).

‘Заохочувати один одного’

 7. а) Як Ісусове навчання впливало на людей? б) Що захоплювало в Ісусовому навчанні?

⁷ Приділяючи увагу один одному, ми розвиваємо ще більшу готовність заохочувати і підбадьорювати одні одних до діяльності. Чільне місце в цьому займають християнські старійшини. Ми читаємо, що коли Ісус промовляв прилюдно, «народ дивувався з науки Його» (Матвія 7:28). В іншому випадку навіть воїни, яких було послано заарештувати його, відійшли, кажучи: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік» (Івана 7:46). Що ж так захоплювало в Ісусовому навчанні? Велика емоційність? Ні, Ісус промовляв з гідністю. Однак він завжди намагався досягнути сердець своїх слухачів. Оскільки Ісус був уважним до людей, він точно знав, як потрібно їх підбадьорювати. Він використовував яскраві, прості приклади, в яких відображалися реалії щоденного життя (Матвія 13:34). Так само і ті, що мають завдання на наших зібраннях, повинні наслідувати Ісуса у своїх підбадьорливих, сердечних, сповнених ентузіазму презентаціях. Подібно до Ісуса, ми можемо старатися знайти доречні приклади для людей в аудиторії, які досягнуть їхніх сердець.

 8. Як Ісус заохочував своїм прикладом і як ми можемо наслідувати його в цьому?

⁸ Служачи своєму Богові, усі ми можемо заохочувати інших своїм прикладом. Певна річ, Ісус заохочував своїх слухачів. Він любив християнське служіння і звеличував його. Він сказав, що це було для нього, наче пожива (Івана 4:34; Римлян 11:13). Такий ентузіазм може бути заразливим. Чи можеш і ти виявляти свою радість у служінні? Намагаючись уникати хвастливого тону, розповідай іншим у зборі про приємні випадки зі свого проповідування. Коли запрошуєш інших працювати з тобою, старайся допомогти їм знайти справжнє задоволення в розмові з іншими про нашого Величного Творця Єгову (Приповістей 25:25).

 9. а) Яких методів заохочення нам слід уникати і чому? б) Що повинно спонукувати нас віддавати себе в служінні Єгові?

⁹ Проте будь обережним, щоб не заохочувати інших неправильно. Приміром, ми могли б ненавмисно викликати в них почуття провини, через те що вони не є активнішими. Ми могли б ненавмисно засоромити їх, несхвально порівнюючи їх з іншими, котрі виглядають значно активнішими, або могли б навіть встановлювати суворі норми й засуджувати тих, хто не відповідає цим нормам. Будь-який із цих методів може певний час спонукувати когось до дії, але Павло не написав: «Заохочуйте до почуття провини і добрих діл». Ні, ми повинні заохочувати до любові, а результатом цього стануть діла, викликані добрими спонуками. Ніхто не повинен керуватися лише міркуванням, що́ подумають про нього інші в зборі, коли він не виправдає їхніх сподівань. (Порівняйте 2 Коринтян 9:6, 7).

10. Чому ми повинні пам’ятати, що нам не слід брати владу над вірою інших?

¹⁰ Заохочувати один одного не означає тримати один одного під контролем. Хоча апостол Павло мав повноваження від Бога, він скромно нагадував збору в Коринті: ‘Ми не беремо владу над вашою вірою’ (2 Коринтян 1:24). Якщо ми, подібно до нього, скромно погоджуємося з тим, що не нам встановлювати, скільки інші повинні робити в служінні Єгові, а також що не нам регулювати сумління цих людей в їхніх особистих вирішеннях, ми не будемо ‘надмірно справедливими’, безрадісними, суворими, негативними або запеклими прихильниками правил (Екклезіяста 7:16, Хоменко). Такі риси не сприяють заохоченню, але пригнічують.

11. Який дух спонукав приносити пожертви за днів будівництва ізраїльської скинії і як це стосується нашого часу?

¹¹ Ми хочемо, щоб усі наші зусилля в служінні Єгові докладалися в тому ж дусі, в якому це робилося у стародавньому Ізраїлі, коли потрібно було пожертв на будівництво скинії. У Вихід 35:21 говориться: «І приходили кожен чоловік, кого вело серце його, і кожен, кого дух його чинив щедрим, і приносили приношення Господеві для роботи». Їх ніхто до цього не змушував, але вони самі відчували до цього глибоку спонуку. В єврейському тексті цього вірша буквально говориться, що «кожен, хто піднісся духом у серці», давав такі дари (курсив наш). Постійно докладаймо усіх зусиль, щоб підносити дух одні одних, коли перебуваємо разом. А решту виконає дух Єгови.

‘Підбадьорювати один одного’

12. а) Що може означати грецьке слово, яке перекладається словом «підбадьорювати»? б) Чому Йовові приятелі не змогли підбадьорити його? в) Чому нам не слід судити один одного?

¹² Коли Павло написав, що ми повинні ‘підбадьорювати один одного’, він вжив форму грецького слова па·ра·ка·ле́·о, яке може також означати «зміцнювати, утішати». У грецькому перекладі Септуагінта вжито те саме слово, що в Йова 29:25, де Йова описується як того, хто утішає засмучених. Парадоксально, коли сам Йов зносив важке випробування, він не отримав такого зміцнення. Три його «розрадники» були настільки зайняті засудженням Йова і вичитуванням йому нотацій, що так і не змогли зрозуміти його або виявити до нього співчуття. По суті, у всіх своїх мовах вони жодного разу навіть не звернулися до Йова на ім’я. (Протиставте Йова 33:1, 31). Очевидно, вони більше дивилися на нього як на проблему, ніж як на особу. Не дивно, що в розчаруванні Йов вигукнув до них: «Як би душа ваша була на місці душі моєї»! (Йова 16:4, Куліш). Так само і сьогодні, якщо ви хочете когось підбадьорити — співчувайте! Не беріться судити. У Римлян 14:4 говориться: «Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його».

13, 14. а) В якій незмінній правді ми повинні переконати своїх братів і сестер, щоб потішити їх? б) Як ангел зміцнив Даниїла?

¹³ Слово па·ра·ка·ле́·о та його похідний іменник перекладаються в 2 Солунян 2:16, 17 словом ‘потішати’: «Сам же Господь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благодаті вічну потіху та добру надію,— нехай ваші серця Він потішить, і нехай Він зміцнить вас у всякому доброму ділі та в слові!» Візьміть до уваги те, що Павло поєднує думку про потіху наших сердець із незмінною правдою про те, що Єгова любить нас. Тому ми можемо зміцнювати і потішати одні одних, підтверджуючи цю важливу правду.

¹⁴ Одного разу пророк Даниїл побачив страхітливе видіння і настільки занепокоївся, що сказав: «Обличчя моє змінилося до невпізнання, й сила у мене зникла». Єгова послав ангела, який декілька разів нагадав Даниїлу, що він «улюблений» для Бога. Що сталося після цього? Даниїл сказав до ангела: «Ти покріпив мене» (Даниїла 10:8, 11, 19, Хом.).

15. Як старійшини і роз’їзні наглядачі повинні врівноважувати похвалу з виправленням?

¹⁵ Існує ще один спосіб зміцнювати інших. Хвалити їх! Розвинути критичний і бездушний склад думок не так вже й важко. Безумовно, буває, що особливо старійшини або роз’їзні наглядачі бачать потребу щось виправити. Але приємно, коли їх згадують за їхнє сердечне підбадьорення, а не за осудливе ставлення.

16. а) Чому, зміцняючи тих, хто страждає від депресії, не завжди достатньо просто заохочувати їх бути активнішими в служінні Єгови? б) Як Єгова допоміг Іллі, коли той впав у відчай?

¹⁶ Підбадьорення потрібне зокрема тим, хто страждає від депресії, і сам Єгова хоче, щоб ми, як співхристияни,— особливо якщо ми старійшини,— були їм джерелом допомоги (Приповістей 21:13). Що тут можна зробити? Можливо, щось більше, ніж просто, скажімо, заохочувати активніше служити Єгові. Чому? Бо це може наголошувати на тому, що їхня депресія зумовлена недостатньою активністю. У більшості випадків це не так. Якось пророк Ілля впав у такий глибокий відчай, що прагнув померти, а це сталося тоді, коли він був надзвичайно зайнятий своїм служінням Єгові. Що зробив для нього Єгова? Він послав ангела, щоб надати практичної допомоги. Ілля відкрив своє серце Єгові, виявляючи, що почуває себе таким нікчемним, як його померлі прабатьки, що вся його праця є марною і що він зовсім самотній. Єгова вислухав і заспокоїв його, показавши в надихаючий благоговіння спосіб Свою силу та запевнивши Іллю, що він далеко не сам, а розпочата ним робота буде виконана. Єгова також пообіцяв дати Іллі товариша, який вчитиметься від нього і зрештою заступить його (1 Царів 19:1—21).

17. Як старійшина може підбадьорити людину, яка надмірно самокритична?

¹⁷ Яке ж підбадьорення! Підбадьорюймо також і тих, хто емоційно страждає. Намагаймося зрозуміти таких осіб, вислуховуючи їх! (Якова 1:19). Даваймо розраду з Біблії відповідно до їхніх особистих потреб (Приповістей 25:11; 1 Солунян 5:14). Підбадьорюючи тих, хто надмірно критичний до себе, старійшини можуть у лагідний спосіб показати з Біблії, що Єгова любить і цінує їхa. Могутнім джерелом зміцнення для людей, які вважають себе нічого не вартими, може стати розмова про викуп. Особі, котра побивається через якісь скоєні в минулому гріхи, можливо, слід пояснити, що викуп очистив її, якщо вона щиро розкаялась і вже не робить цього (Ісаї 1:18).

18. Як слід застосовувати вчення про викуп, щоб зміцнювати тих, хто став жертвою, наприклад, ґвалтування?

¹⁸ Звісна річ, старійшина повинен обдумувати кожний окремий випадок, щоб правильно застосовувати це вчення. Розгляньмо один приклад. Тваринні жертви, яких вимагалося під Мойсеєвим Законом для загладжування всіх гріхів, були прообразом на Христову викупну жертву (Левит 4:27, 28). Проте не стояло умови, щоб такі жертви за гріх складала особа, яку зґвалтували. У законі сказано, що їй ‘не зроблять нічого’, аби покарати її (Повторення Закону 22:25—27). Тому сьогодні, коли на якусь сестру напали та зґвалтували її, через що вона почуває себе брудною і нікчемною, чи слушно було б наголошувати їй на викупі, аби очиститися від цього гріха? Зовсім ні. Вона не винна в тому, що на неї напали. Згрішив ґвалтівник, і йому потрібно очищення. А втім, любов, яку виявили Єгова і Христос, постачивши викуп, є доказом того, що ця сестра не опоганена в Божих очах за чийсь гріх, але є цінною для Єгови і він далі любить її. (Порівняйте Марка 7:18—23; 1 Івана 4:16).

19. Чому нам не слід сподіватися, що спілкування з нашими братами і сестрами буде повсякчас підбадьорливим, але що ми повинні постановити?

¹⁹ Так, хоч би якою була життєва ситуація людини, хоч би які скрутні обставини затьмарювали її минуле, вона знайде розраду в зборі народу Єгови. А це станеться лише тоді, коли всі ми, перебуваючи разом, стараємось бути уважними одні до одних, зміцняти і підбадьорювати одні одних. Усі ми недосконалі, й нам не завжди це вдається. Час від часу ми будемо розчаровувати одні одних, а навіть завдаватимемо болю одні одним, бо цього не уникнути. Не зосереджуй, однак, своєї уваги на тому, що інші роблять це. Зосереджуючись на недоліках інших, ти ризикуєш стати надмірно критичними до збору і навіть можеш потрапити саме в ту пастку, щодо якої нас так настійно перестерігав Павло, а саме: ти можеш покинути наші спільні зібрання. Нехай цього ніколи не станеться! У міру того як ця стара система стає дедалі небезпечнішою і гнітючішою, твердо постановімо докладати всіх зусиль, щоб наше спілкування на зібраннях було підбадьорливим — тим більше, чим більше бачимо наближення дня Єгови!

[Примітка]

Як би ви відповіли?

◻ Чому в цих останніх днях необхідно, щоб наше спілкування і наші зібрання були підбадьорливими?

◻ Що означає бути уважними одні до одних?

◻ Що означає заохочувати одні одних?

◻ Яким чином ми можемо підбадьорювати одні одних?

◻ Як можна підбадьорити пригнічених і тих, хто страждає від депресії?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Гостинність допомагає нам ліпше познайомитись.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Коли Ілля впав у відчай, Єгова ласкаво підтримав його.