Вони виконували волю Єгови

Віра батьків винагороджена

НАРОДЖЕННЯ хлопчика було радісною подією для ізраїльтян. Це означало, що рід продовжуватиметься й земельна спадщина залишатиметься за родиною. Але в 1593 році до н. е. народження сина могло здаватися євреям радше прокляттям, аніж благословенням. Чому? Тому що єгипетський фараон, сповнений страху перед єврейським людом, який дуже швидко збільшувався в підвладній йому території, видав наказ нищити всіх єврейських новонароджених хлопчиків (Вихід 1:12, 15—22).

Власне тоді, коли фараон намагався розпочати цей жорстокий геноцид, єврейському подружжю Амрамові і Йохевед народився гарний малюк. Легко собі уявити, як страх затьмарював їхню радість, коли вони згадували про фараонову постанову. Але дивлячись на свого малюка, Амрам і Йохевед твердо вирішили не віддавати його, хоч би що там було (Вихід 2:1, 2; 6:20).

Діяли з вірою

Амрам і Йохевед приховували своє немовля три місяці (Вихід 2:2). Це було ризиковано, адже євреї та єгиптяни були близькими сусідами. Кожного, хто наважився б порушити фараонову постанову, напевно, стратили б разом з немовлям. Що ж тоді робити цим відданим батькам для збереження себе й свого сина?

Йохевед назбирала паростків папірусу. Папірус — це міцний комиш, подібний до бамбука, він має тригранне стебло, завтовшки десь у палець. Ця рослина може вирости аж до 6 метрів заввишки. Єгиптяни використовували її для виготовлення паперу, килимків, вітрил, сандалів і легких човнів.

Йохевед зробила із стебел скриньку так, щоб у неї вмістилося її немовля. Потім вона обмастила скриньку асфальтом і смолою, щоб та трималася купи й була водонепроникною. Відтак Йохевед поклала до неї своє немовля й вмостила її серед комишів при березі Нілу (Вихід 2:3).

Немовля знайдене

Йохеведина донька Міріям перебувала поблизу, аби бачити, що́ буде далі. Ось на Ніл прийшла купатися фараонова дочкаa. Йохевед, мабуть, знала, що принцеса вчащала до цього місця на Нілі, й тому навмисно залишила скриньку там, де її було легко помітити. Так чи інакше фараонова дочка помітила глибоко в комишах скриньку й наказала одній із своїх служниць дістати її. Коли вона побачила всередині дитя, яке заходилося плачем, їй стало шкода його. Вона зрозуміла, що це єврейське немовля. Однак як вона могла віддати на смерть таке гарне дитя? Окрім того, що фараонова дочка була доброю, вона могла брати до уваги популярне єгипетське повір’я про те, що доступ на небо залежить від добрих вчинків людини за її життяb (Вихід 2:5, 6).

Міріям, яка спостерігала звіддаля, підійшла до фараонової дочки. «Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?» — запитала вона. Принцеса відповіла: «Іди». Міріям побігла до своєї матері. Невдовзі Йохевед уже стояла перед фараоновою дочкою. «На тобі цю дитину, та й годуй її для мене,— сказала принцеса.— А я дам тобі заплату». Цілком можливо, що на той час фараонова дочка вже зрозуміла, що Йохевед є матір’ю немовляти (Вихід 2:7—9).

Йохевед піклувалася своєю дитиною аж до відлученняc. Це дало їй багато безцінних нагод навчати свою дитину про правдивого Бога Єгову. Відтак Йохевед привела хлопчика до фараонової дочки, яка назвала його Мойсеєм, що означає «врятований з води» (Вихід 2:10).

Урок для нас

Амрам і Йохевед вповні скористалися короткою нагодою навчати свого сина принципів чистого поклоніння. Батьки сьогодні повинні робити так само. Вони просто зобов’язані навчати своїх дітей. Сатана Диявол «ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петра 5:8). Він хотів би, щоб його жертвами була дорогоцінна молодь — хлопці й дівчата, які мають перспективу стати чудовими слугами Єгови. Їхня юність аж ніяк не викликає у нього симпатії! З огляду на це мудрі батьки навчають своїх малят боятися правдивого Бога Єгову (Приповістей 22:6; 2 Тимофія 3:14, 15).

Те, що Амрам і Йохевед переховували своє немовля цілих три місяці, названо в Євреїв 11:23 вчинком віри. Ці богобійні батьки, покладаючись на рятівну силу Єгови, не відмовилися від своєї дитини і за це отримали благословення. Ми теж повинні непохитно дотримуватися законів і принципів Єгови, пам’ятаючи, що, хоч би які випробування Єгова допускав, вони зрештою обернуться для нас вічним благополуччям і щастям (Римлян 8:28).

[Примітки]