Святкові віхи ізраїльської історії
«Три рази в році вся чоловіча стать буде з’являтися перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере... і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 16:16).
1. Що можна сказати про святкові події в біблійні часи?
ЩО ВИ згадуєте, думаючи про свято? Характерною ознакою деяких свят у стародавні часи було потурання своїм бажанням і неморальність. Це саме властиво й декотрим сучасним святам. Проте свята, передбачені Божим Законом для Ізраїлю, були зовсім інакшими. Хоча вони і являли собою радісні події, їх також можна було назвати ‘святими зборами’ (Левит 23:2).
2. а) Що вимагалося від ізраїльських чоловіків три рази на рік? б) Що таке «свято», згідно з тим, як це слово вживається у Повторення Закону 16:16?
2 Для вірних ізраїльських чоловіків, які зазвичай приходили разом зі своїми сім’ями, подорож до Єрусалима, ‘місця, яке Він [Єгова] вибрав’, була відсвіженням та потіхою, і вони щедро жертвували на три великі свята (Повторення Закону 16:16). У книжці «Дослідження слів Старого Завіту» (англ.) єврейське слово, перекладене в Повторення Закону 16:16 словом «свято», визначається, як «дуже радісна подія... на якій урочисто, з жертвоприношеннями й бенкетами, відзначали певні видатні вияви Божої ласки»a.
Цінність великих свят
3. Про які благословення нагадували три річні свята?
3 Оскільки ізраїльтяни жили в сільськогосподарському суспільстві, вони залежали від того, чи Бог дасть їм благословення у вигляді дощу. Три великих свята в Мойсеєвому Законі співпадали з часом збору ячменю ранньою весною, пшениці пізньою весною та решти врожаю в кінці літа. Вони були подіями великої радості й вияву подяки Тому, хто підтримує дощовий цикл і є Творцем родючої землі. Але значення свят було набагато ширше (Повторення Закону 11:11—14).
4. Яка історична подія відзначалася першим святом?
4 Перше свято відзначалося в перший місяць за стародавнім біблійним календарем, з 15 по 21 нісана, що відповідає сучасному кінцю березня або початку квітня. Його називали святом Опрісноків, а також «святом Пасхи», оскільки відзначалось воно одразу після Пасхи, що святкувалась 14 нісана (Луки 2:41; Левит 23:5, 6). Це свято нагадувало мешканцям Ізраїлю про визволення від страждання в Єгипті, і опрісноки називали ‘хлібом бідування’ (Повторення Закону 16:3). Воно відновляло в їхній пам’яті дуже поспішну втечу з Єгипту, коли не було часу заквасити тісто і дочекатися, поки воно вкисне (Вихід 12:34). Протягом цього свята в ізраїльському домі не мало бути жодного квашеного хліба. Будь-кого з учасників святкування, у тому числі й приходька, який їв квашений хліб, слід було вкаменувати (Вихід 12:19, Ог., 88).
5. Про який привілей могло нагадати друге свято і кого слід було залучити до цієї радісної події?
5 Друге свято відзначалося через сім тижнів (49 днів) після 16 нісана і випадало на 6-й день третього місяця, сівана, який відповідає нашому кінцю травня (Левит 23:15, 16). Воно називалося святом Тижнів (за днів Ісуса його також називали П’ятидесятницею, що по-грецьки означає «П’ятидесятий») і відзначалося майже в той же час у році, коли Ізраїль увійшов у Закон-угоду біля гори Сінай (Вихід 19:1, 2). Протягом цього свята вірні ізраїльтяни могли розмірковувати про привілей бути відокремленим святим народом Бога. Їм, як Божому особливому народу, потрібно було слухатися його Закону, як, наприклад, наказу з любов’ю піклуватися про знедолених, щоб і вони могли втішатися святом (Левит 23:22; Повторення Закону 16:10—12).
6. Про що нагадувало Божому народу третє свято?
6 Останнє з трьох великих щорічних свят називали святом збирання, або святом Кучок. Воно відзначалося в сьомий місяць, тішрі, або етанім, з 15 по 21 день, що відповідає сучасному початку жовтня (Левит 23:34). У той час Божий народ жив поза своїми домівками або на дахах у тимчасових криївках (кучках), зроблених з гілля та листя дерев. Це нагадувало 40-літню подорож з Єгипту до Обітованої землі, коли народ мусив вчитися покладатися на Бога у щоденних потребах (Левит 23:42, 43; Повторення Закону 8:15, 16).
7. Яку користь ми отримуємо з перегляду свят, що відзначались у стародавньому Ізраїлі?
7 Перегляньмо ж деякі свята, що стали віхами в історії Божого стародавнього народу. Це повинно стати підбадьоренням, бо нас сьогодні теж заохочують регулярно збиратись разом щотижня, а також три рази у рік на великі конгреси (Євреїв 10:24, 25).
У часи царів з Давидового роду
8. а) Яке історичне святкування відбулося за днів царя Соломона? б) Якого величного апогею прообразного свята Кучок ми можемо очікувати?
8 Історичне відзначання свята Кучок відбулося під час процвітаючого правління Давидового сина, царя Соломона. «Дуже великий збір» зійшовся з усіх кінців Обітованою землі на свято Кучок і присвячення храму (2 Хронік 7:8). По закінченні святкування цар Соломон відпустив тих, хто прийшов, і вони «поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві» (1 Царів 8:66). Дійсно, це було святковою віхою. Сьогодні Божі служителі очікують величного апогею прообразного свята Кучок наприкінці Тисячолітнього правління Більшого Соломона, Ісуса Христа (Об’явлення 20:3, 7—10, 14, 15). Тоді мешканці всієї землі, в тому числі ті, хто воскресне чи переживе Армагеддон, будуть об’єднані в радісному поклонінні Богу Єгові (Захарія 14:16).
9—11. а) Що передувало святковій вісі за днів царя Єзекії? б) Який приклад подало багато людей з північного десятиплемінного царства і про що це нагадує нам сьогодні?
9 У Біблії повідомляється про визначне свято, що відбулося по закінченні правління злого царя Ахаза, який закрив храм і ввів царство Юди у відступництво. Наступником Ахаза був добрий цар Єзекія. У перший рік свого правління, коли Єзекії було 25 років, він почав здійснювати величну програму відновлення і реформ. Він негайно відкрив храм і організував його відбудову. Потім цар послав листи до ізраїльтян, які жили на півночі у вороже настроєному десятиплемінному царстві Ізраїль, запрошуючи їх прийти й відзначити Пасху і свято Опрісноків. Багато людей прийшло, незважаючи на висміювання з боку своїх ближніх (2 Хронік 30:1, 10, 11, 18).
10 Чи це свято пройшло успішно? Біблія говорить: «Справляли Ізраїлеві сини, що знаходилися в Єрусалимі, свято Опрісноків сім день з великою радістю, а Левити та священики день-у-день славили Господа всією силою» (2 Хронік 30:21). Який чудовий приклад подали ті ізраїльтяни сьогоднішньому народові Бога, багато членів котрого зносять опір і долають великі відстані, щоб відвідати конгреси!
11 Розгляньмо, наприклад, три обласні конгреси «Відданість Богові», які відбулися в Польщі 1989 року. Серед 166 518 присутніх були великі групи з колишнього Радянського Союзу та інших східноєвропейських країн, де в той час діяльність Свідків Єгови була заборонена. «Декотрі учасники цих конгресів,— повідомляє книжка «Свідки Єгови — вісники Божого Царства»b (англ.),— вперше відвідали таке велике зібрання, де було більше 15—20 поклонників Єгови. Їхні серця переповнялися вдячністю, коли вони бачили, як десятки тисяч людей на стадіонах приєднувались до них у молитві й співі пісень на хвалу Єгові» (сторінка 279).
12. Що призвело до святкової віхи за правління царя Йосії?
12 Після смерті Єзекії, під час правління царів Манасії та Амона, юдеї знову повернулися до фальшивого поклоніння. Потім на престол вступив ще один добрий цар, юний Йосія, який діяв сміливо, відновлюючи правдиве поклоніння. У 25-річному віці Йосія наказав відремонтувати храм (2 Хронік 34:8). Під час відбудови в храмі було знайдено книгу Закону, написану Мойсеєм. Цар Йосія був глибоко зворушений тим, що́ прочитав у Божому Законі, і наказав читати його всьому народові (2 Хронік 34:14, 30). Тоді, згідно з написаним у книзі, він організував святкування Пасхи. Цар також дав добрий приклад, зробивши щедрі пожертви на відзначення цієї події. Біблія каже про це святкування: «Не справлялася Пасха, як ця, в Ізраїлі від днів пророка Самуїла» (2 Хронік 35:7, 17, 18).
13. Про що сьогодні нагадує нам відзначання свят у дні Єзекії та Йосії?
13 Реформи Єзекії та Йосії подібні до чудового відновлення правдивого поклоніння, яке відбувається серед правдивих християн з 1914 року — часу вступу на престол Ісуса Христа. Як і під час тих перетворень, особливо реформ Йосії, сучасне відновлення ґрунтується на тому, що написано в Божому Слові. І як це було за днів Єзекії та Йосії, характерною ознакою сучасного відновлення є проведення різних конгресів, де чудово пояснюються біблійні пророцтва і відповідне застосування біблійних принципів. Велика кількість охрещених робить ці настановні події ще радіснішими. Як і розкаяні ізраїльтяни у дні Єзекії та Йосії, новоохрещені відвернулися від злих учинків загальновизнаного християнства й решти світу Сатани. У 1997 році понад 375 000 чоловік охрестилося на символ свого присвячення святому Богові Єгові,— у середньому понад 1000 осіб щодня.
Після заслання
14. Що призвело до святкової віхи в 537 році до н. е.?
14 Після смерті Йосії народ знову повернувся до занепадницького фальшивого поклоніння. Кінець кінцем у 607 році до н. е. Єгова покарав свій народ, привівши вавилонське військо до Єрусалима. Місто та храм були зруйновані, а земля обезлюдніла. Після цього євреї перебували у вавилонському полоні протягом 70 років. Потім Бог оживив розкаяний єврейський останок, який повернувся в Обітовану землю для відновлення правдивого поклоніння. Вони прибули в зруйнований Єрусалим сьомого місяця 537 року до н. е. Перше, що вони зробили,— це побудували жертовник для регулярного приношення щоденних жертв згідно зі сказаним у Закон-угоді. То був саме час ще для одного історичного святкування. «І справили [вони] свято Кучок, як написано» (Ездри 3:1—4).
15. Яка праця чекала на звільнений останок у 537 році до н. е. і яка подібна ситуація існувала в 1919 році?
15 На засланців, що повернулися, чекала велика праця — відбудова Божого храму та Єрусалима з його мурами. Це ви́кликало сильний опір з боку заздрісних сусідів. Час відбудови храму вважався «днем малих речей» (Захарія 4:10). Ця ситуація подібна до становища вірних помазаних християн 1919 року. Того незабутнього року вони звільнилися від духовного полону Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії. Їх нараховувалося лише декілька тисяч, і вони стояли перед вороже настроєним світом. Чи Божі вороги змогли зупинити розвиток правдивого поклоніння? Відповідь на це запитання викликає в пам’яті два останні відзначання свят, про які сказано в Єврейських Писаннях.
16. Чим відзначалось свято 515 року до н. е.?
16 Зрештою храм було відбудовано в місяці адарі 515 року до н. е.— якраз вчасно, щоб відзначити весняне свято в місяці нісані. Біблія говорить: «Справляли вони свято Опрісноків сім день у радості, бо Господь їх потішив і обернув до них серце асирійського царя, щоб зміцнити їхні руки при праці дому Бога, Бога Ізраїлевого» (Ездри 6:22).
17, 18. а) Що стало святковою віхою в 455 році до н. е.? б) Чим сьогоднішня ситуація подібна до тієї?
17 Те, що відбулося через 60 років після цього, у 455 році до н. е., стало ще одною віхою. Того року Свято Кучок ознаменувало закінчення відбудови єрусалимських мурів. Біблія повідомляє: «Поробила кучки вся громада, що вернулася з полону, і сиділа в кучках, бо не робили так Ізраїлеві сини від днів Ісуса, Навинового сина, аж до дня цього. І була дуже велика радість!» (Неемії 8:17).
18 Яке ж незабутнє відновлення Божого правдивого поклоніння відбулося, незважаючи на жорстокий опір! Сьогоднішня ситуація подібна до тієї. Попри хвилі переслідування й опору, грандіозна праця проповідування доброї новини про Боже Царство досягла кінців землі, і звістки про Божий вирок розносяться всюди (Матвія 24:14). Остаточне попечатання позосталих зі 144 000 помазанців вже близько. Понад п’ять мільйонів їхніх товаришів з «інших овець» зібрані з усіх народів в ‘отару одну’ разом з помазаним останком (Івана 10:16; Об’явлення 7:3, 9, 10). Яке ж чудове сповнення того, що пророче зображало свято Кучок! І ця грандіозна праця збирання продовжуватиметься в новому світі, коли мільярди воскреслих будуть запрошені приєднатися до святкування прообразного свята Кучок (Захарія 14:16—19).
У першому столітті н. е.
19. Що особливого було у святі Кучок 32 року н. е.?
19 Серед найвизначніших святкувань, що про них пише Біблія, безсумнівно, були й ті, які відвідав Божий Син Ісус Христос. Наприклад, Ісус був присутнім на святі Кучок у 32 році н. е. Він використав ту подію, щоб учити важливих істин, і підтверджував своє вчення цитатами з Єврейських Писань (Івана 7:2, 14, 37—39). Характерною особливістю цього свята було традиційне запалювання чотирьох великих світильників у внутрішньому подвір’ї храму. Це привносило радість у святкування, яке продовжувалося вночі. Ісус, мабуть, мав на увазі ці великі світильники, коли сказав: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Івана 8:12).
20. Що особливого було у святкуванні Пасхи в 33 році н. е.?
20 Потім настав час відзначати Пасху й свято Опрісноків у дуже важливому 33 році н. е. У день Пасхи Ісуса стратили його вороги, і він став символічним пасхальним Агнцем, який помер, щоб взяти на себе «гріх світу» (Івана 1:29; 1 Коринтян 5:7). Через три дні, 16 нісана, Бог воскресив Ісуса, давши йому безсмертне духовне тіло. Це співпало з часом принесення первоплодів урожаю ячменю, як і приписувалося Законом. Тому воскреслий Господь Ісус Христос став ‘первістком серед покійних’ (1 Коринтян 15:20).
21. Що сталося в день П’ятидесятниці 33 року н. е.?
21 Дуже незвичайним було святкування дня П’ятидесятниці в 33 році н. е. Того дня багато євреїв та прозелітів зібралися в Єрусалимі, в тому числі приблизно 120 Ісусових послідовників. Під час свята воскреслий Господь Ісус Христос вилив Божий святий дух на цих 120 чоловік (Дії 1:15; 2:1—4, 33). У цей спосіб вони були помазані і стали Божим нововибраним народом через нову угоду, посередником якої був Ісус Христос. Протягом того свята єврейський первосвященик приносив у жертву Богові два квашені хліби з первоплодів урожаю пшениці (Левит 23:15—17). Ці квашені хліби зображають 144 000 недосконалих людей, яких Ісус ‘викупив Богові’, щоб їм служити ‘царями й священиками і на землі [«над землею», НС] царювати’ (Об’явлення 5:9, 10; 14:1, 3). Два квашені хліби теж можуть служити прообразом того, що ці небесні правителі походять з двох груп грішного людства — юдеїв і поган.
22. а) Чому християни не відзначають свят Закон-угоди? б) Що ми будемо розглядати в наступній статті?
22 Коли в день П’ятидесятниці 33 року н. е. стала діяти нова угода, це означало, що стара Закон-угода втратила чинність у Божих очах (2 Коринтян 3:14; Євреїв 9:15; 10:16). Це не означає, що в помазаних християн немає закону. Вони є під Божим законом, якого навчав Ісус Христос, законом, що написаний на їхніх серцях (Галатів 6:2). Тому християни не відзначають три річні свята, які були частиною старої Закон-угоди (Колосян 2:16, 17). Однак ми можемо багато навчитися з того, як дохристиянські служителі Бога ставилися до цих свят та інших зібрань для поклоніння. У нашій наступній статті ми розглянемо приклади, які, без сумніву, спонукуватимуть усіх із цінуванням ставитися до регулярного відвідування християнських зібрань.
[Примітки]
a Дивіться також працю «Проникливість у суть Святого Письма», (англ.), том I, сторінка 820, стовпець 1, абзаци 1 і 3 під заголовком «Свято», опублікована Товариством Вартової башти.
b Опублікована Товариством Вартової Башти.
Питання для повторення
◻ Якій цілі служили три великі свята в Ізраїлі?
◻ Чим характеризувалися свята за днів Єзекії та Йосії?
◻ Що стало святковою віхою в 455 році до н. е. і чому це підбадьорює нас?
◻ Що особливого було у святкуванні Пасхи й дня П’ятидесятниці 33 року н. е.?
[Рамка на сторінці 12]
Урок зі свят для нас
Усі бажаючі отримати тривалу користь з Ісусової жертви, через яку спокутуються гріхи, повинні жити у згоді з тим, що зображено святом Опрісноків. Для помазаних християн це прообразне свято є радісним відзначенням їхнього визволення від цього злого світу й осуду за гріх на підставі Ісусової жертви (Галатів 1:4; Колосян 1:13, 14). Буквальне свято тривало сім днів. Це число вживається в Біблії як символ духовної повноти. Це прообразне свято продовжується доти, доки ще існує помазаний християнський збір на землі, і повинно святкуватися з ‘чистотою та правдою’. Отже слід постійно стерегтись символічної закваски. Слово «закваска» вживається в Біблії для зображення згубних вчень, лицемірства та розбещеності. Правдиві поклонники Єгови повинні ненавидіти таку закваску й не дозволяти їй впливати на своє життя і забруднювати християнський збір (1 Коринтян 5:6—8; Матвія 16:6, 12).
[Ілюстрація на сторінці 9]
Сніп нового врожаю ячменю приносили в жертву кожного року 16 нісана, у день Ісусового воскресіння.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Ісус, мабуть, мав на увазі ці великі світильники, коли назвав себе ‘Світлом для світу’.