КЕДР

(євр. е́рез).

Кедри, особливо ліванські, були добре відомі в біблійні часи; вони часто згадуються в розповіді про будівництво Соломонового храму.

Кедр ліванський (Cedrus libani) — величне і могутнє дерево з міцним довгим корінням. Колись гори Лівану були вкриті густими кедровими лісами. Сьогодні ж там залишилося лише кілька невеликих кедрових гаїв, оскільки ліси нещадно вирубували, не охороняли і не садили нових дерев. Ще однією причиною нищення цих лісів були війни (Іс 14:5—8). Однак позосталі дерева все ще вражають своєю величчю. (Пор. Псн 5:15.)

Іноді кедри сягають близько 40 м заввишки, а окружність їхнього стовбура може становити понад 10 м. Довгі розлогі гілки, які ростуть горизонтально, утворюють крону окружністю аж 60—90 м. Молоді дерева мають пірамідальну форму, але з віком верхівка стає плоскою. Гілки ростуть окремими ярусами, не переплітаючись. Яскраво-зелена хвоя кедра, завдовжки близько 1,5 см, зібрана у квіткоподібні пучки, а шишки мають жовтувато-коричневе забарвлення і виділяють пахучу смолу. Груба кора дерева має червоно-коричневий колір. З віком стовбур викривляється.

Кедрова деревина червонувата і не має сучків. Її дуже цінували в будівництві за гарний вигляд, приємний запах, міцність і опірність до шкідників (Псн 1:17; 4:11). Фінікійські кораблебудівники робили з кедра щогли (Єз 27:5). Тирський цар Хірам постачав Давиду в Єрусалим робочу силу і матеріали для будівництва «дому з кедрового дерева» (2См 5:11; 7:2; 2Хр 2:3). Згодом Соломон використав кедрову деревину для будівництва храму: він зробив з неї бруси (1Цр 6:9), покрив нею жертовник для спалювання фіміаму (1Цр 6:20) і обшив стіни зсередини храму «так, що не було видно каміння» (1Цр 6:15—18). Зведений пізніше «Дім з ліванського лісу» отримав свою назву, мабуть, тому, що стояв на 45 кедрових стовпах (1Цр 7:2, 3). Кедри також були використані в Тронному залі і на храмовому подвір’ї (1Цр 7:7—12).

Широке застосування кедрової деревини вимагало залучення тисяч робітників, які зрубували дерева, транспортували їх до Тира або Сидона, що лежали на середземноморському узбережжі, зв’язували їх у плоти і сплавляли вздовж узбережжя, імовірно, до Йоппії. Далі їх тягли суходолом до Єрусалима. Всі ці роботи виконувались згідно з угодою, укладеною між Соломоном і Хірамом (1Цр 5:6—18; 2Хр 2:3—10). Постачання деревини і надалі не припинялося, тому сказано, що Соломон нагромадив «стільки кедрового дерева... як сикоморів» (1Цр 10:27; пор. Іс 9:9, 10).

Коли євреї повернулися з полону, то знову стали замовляти кедрові колоди з Лівану, які використовували для відбудови храму (Езд 3:7).

Переносне значення. У Біблії могутні кедри часто символізують справжню або вдавану велич, шляхетність і силу (Єз 31:2—14; Ам 2:9; Зх 11:1, 2). Ізраїльський цар Єгоаш, щоб принизити й образити юдейського царя Амацію, прирівняв його царство до «будяка», а своє — до могутнього ліванського кедра (2Цр 14:9; пор. Сд 9:15, 20). Про кедр також говориться в загадці Єзекіїля (розд. 17), у якій цар і князі Юди порівнюються до верхівки цього дерева, перенесеної у Вавилон (Єз 17:1—4, 12, 13). Далі в цьому ж розділі Месію пророчо зображено як гілку з верхівки кедра, яку Єгова посадив на величній горі (Єз 17:22—24; пор. Іс 11:1; Єр 23:5; 33:15; Пс 2:6; Об 14:1; Дн 4:17).

Кедр, який ізраїльтяни використовували в пустелі, мабуть, належав до іншого виду, ніж той, що ріс на Лівані. Вважається, що це був ялівець червоноплодий (Juniperus phoenicia) або ж кедр червоний, відомий також як ялівець червоний (Juniperus oxycedrus); обидва види поширені в посушливих регіонах Сінайського півострова. Кедрову гілку використовували під час деяких обрядів очищення; можливо, вона символізувала відсутність зіпсуття і хвороби, адже кедр відомий своєю стійкістю до гниття (Лв 14:2—7, 49—53; Чс 19:6).

Як видно, кедр міг символізувати і щось позитивне, і щось негативне. Він став показником суспільного становища серед невірних царів Юди, зосереджених на матеріальних речах, і був символом їхнього самозвеличення та оманливого почуття безпеки (Єр 22:13—15, 23; Іс 2:11—13). Проте до міцно вкоріненого кедра також порівнюється духовний ріст і розвиток праведної людини (Пс 92:12; пор. Іс 61:3 з Пс 104:16). З одного боку, Єгова виявляє свою силу, ламаючи могутні ліванські кедри і змушуючи Ліван скакати, як теля (Пс 29:4—6), а з іншого — передрікає час, коли зростить кедри навіть у пустелі (Іс 41:19, 20), і згадує їх серед численних творінь, які вихвалятимуть його величне ім’я (Пс 148:9, 13).