Чи Біблія суперечить сама собі?

ПИСЬМЕННИК Генрі Ван-Дейк колись написав: «Біблія, яка походить зі Сходу і висловлена в східних та образних формах, йде по цілому світі звичайною ходою і входить у країну за країною, де всюди існують її прихильники. Вона навчилася промовляти до сердець людей сотнями мов. Її історії з подивом та захопленням слухають діти, і мудрі люди знаходять у них уроки для життя. Її попереджень страхаються злі й горді, але для поранених й тих, що розкаюються, вона звучить, як материнський голос... Того чоловіка, який має цей скарб, не назвеш бідним або нещасним».

Біблія справді «навчилася промовляти сотнями мов». Принаймні одну з її 66 книг перекладено близько 1970 мовами. Мільйони людей вважають, що Біблія — це дар від Бога, і з задоволенням та для свого блага читають її. Проте інші говорять, що вона містить суперечності й тому є недостовірною. Що ж виявляють ретельні дослідження?

Як вказує фотографія на обкладинці, для написання Біблії Бог користувався вірними чоловіками. Справді, докладні дослідження Біблії виявляють, що її писали близько 40 чоловіків у період понад 16 століть. Чи вони були професійними письменниками? Ні. Серед них ви можете знайти пастуха, рибалку, митника, лікаря, майстра наметів, священика, пророка і царя. Їхні писання часто згадують людей і звичаї, які у XX столітті є незнайомі нам. По суті, самі письменники Біблії не завжди розуміли значення того, що вони писали (Даниїла 12:8​-10). Таким чином, ми не повинні дивуватися, якщо зустрічаємо певні труднощі, коли читаємо Біблію.

Чи можна розв’язати такі труднощі? Чи Біблія суперечить сама собі? Щоб віднайти відповідь, давайте розглянемо декілька прикладів.

Чи це справжні труднощі?

▪ Звідки Каїн взяв собі дружину? (Буття 4:17).

Хтось може подумати, що після вбивства Авеля на землі залишилися тільки його винний брат Каїн та їхні батьки. Проте Адам і Єва мали велику сім’ю. Згідно з книгою Буття 5:3, 4, Адам мав сина, ім’я котрому було Сиф. Опис додає: «І було Адамових днів по тому, як він Сифа породив, вісім сотень літ. І породив він синів і дочок». Таким чином, Каїн одружився із своєю сестрою або, можливо, з однією із своїх племінниць. Через те що людство тоді було дуже близько до людської досконалості, то такий шлюб, очевидно, не був ризиком для здоров’я, що становить небезпеку для нащадків такого шлюбного союзу сьогодні.

▪ Хто продав Йосипа до Єгипту?

У Бутті 37:27 сказано, що Йосипові брати вирішили продати його кільком ізмаїльтянам. Але наступний вірш заявляє: «І коли проходили мідіяніти, купці, то [Йосифові брати] витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту». Так Йосипа продали ізмаїльтянам чи мідіянітам? Мідіяніти могли також називатися ізмаїльтянами, з якими вони були споріднені через їхнього прабатька Авраама. Або мідіянітські купці могли подорожувати з ізмаїльським караваном. У всякому разі, Йосипові брати продали його, і пізніше він міг сказати до них: «Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту» (Буття 45:4).

▪ Скільки ізраїльтян загинуло за те, що вони мали аморальні стосунки з жінками Моаву і за участь у поклонінні пеорському Ваалу?

Книга Чисел 25:9 заявляє: «І померло в поразці [від Бога за їхню погану поведінку] двадцять і чотири тисячі». Проте апостол Павло сказав: «Не станьмо чинити блуду, як деякі з них [ізраїльтяни в пустині] блудодіяли,— і полягло їх одного дня двадцять три тисячі» (1 Коринтян 10:8). Можливо, що число вбитих коливалось в межах 23 000 і 24 000 осіб, таким чином кожна із цифр була б прийнятною. Все ж таки книга Чисел повідомляє, що «всіх голів народу», які вплуталися в цей гріх, стратили судді (Числа 25:4, 5). Там, можливо, було 1000 тих винних «голів», які доповнили загальне число 24 000, якщо додати до 23 000, згаданих Павлом. Тоді як 23 000 могли бути безпосередніми жертвами покарання від Бога, то всі 24 000 понесли покарання від Єгови, тому що кожен з них вмер за наказом його суворого вироку (Повторення Закону 4:3).

▪ Оскільки Аґаґ був сучасником ізраїльського царя Саула, чи Валаамова передчасна згадка про амаликитянського царя, який мав це ім’я, не суперечить фактам?

Десь 1473 року до н. е. Валаам передрік, що цар Ізраїлю буде «вищий за Аґаґа» (Числа 24:7). Подальшої згадки про Аґаґа немає аж до царювання царя Саула (1117—1078 роки до н. е.) (1 Самуїлова 15:8). Проте це не є суперечністю, оскільки слово «Аґаґ» могло стосуватися царського титулу, подібного до фараонового в Єгипті. Також можливо, що слово Аґаґ було особистим ім’ям, яке неодноразово вживали амаликитянські правителі.

▪ Хто змусив Давида перелічити ізраїльтян?

У 2 Самуїловій 24:1 говориться: «Знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: «Іди, перелічи Ізраїля та Юду!» Це не Єгова спонукав Давида до гріха, бо 1 Хронік 21:1 говорить: «Повстав сатана [або, «противник», примітка, НС] на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля». Бог був незадоволений ізраїльтянами і тому дозволив Сатані Дияволу спровадити на них цей гріх. Тому 2 Самуїлова 24:1 пояснює, немовби Бог сам зробив це. Цікаво, що переклад Хоменка пояснює: «Знову запалав гнів Господній на Ізраїля та побудив Давида проти них, кажучи: «Піди, перелічи Ізраїля та Юду».

▪ Як можна узгодити розбіжності в Давидовому підрахунку ізраїльтян та іудеїв?

У 2 Самуїловій 24:9 число ізраїльтян складається з 800 000 осіб і 500 000 іудеїв, тоді як у Першій книзі Хронік 21:5 записано про 1 100 000 ізраїльських вояків і 470 000 іудейських. Вступило в регулярну царську службу 288 000 вояків, які розділилися на 12 загонів — по 24 000 в кожному загоні, який служив один місяць на рік. У 12-ох князів племен було 12 000 осіб додаткового обслуговування, усе це становило в загальному 300 000 осіб. Очевидно, 1 100 000 з 1 Хронік 21:5 включає цих 300 000 зарахованих на службу, тоді як 2 Самуїлова 24:9 не подає цього (Числа 1:16; Повторення Закону 1:15; 1 Хронік 27:1​-22). Щодо Іуди, то 2 Самуїлова 24:9, мабуть, включає 30 000 чоловіків в армії, які були настановлені для спостереження за филистимським кордоном, але не були зараховані в число з 1 Хронік 21:5 (2 Самуїлова 6:1). Якщо ми пам’ятаємо, що 2 Самуїлова і 1 Хронік були написані двома чоловіками з різними поглядами й ставленням до справи, то можемо легко узгодити цифри.

▪ Хто був батьком Шеалтіїла?

Певні тексти виявляють, що Єхонія (цар Єгояхін) був тілесним батьком Шеалтіїла (1 Хронік 3:16​-18; Матвія 1:12, НС). Але письменник Євангелії Лука згадує про Шеалтіїла, як про «сина Нирієвого» (Луки 3:27, НС). Нирій, можливо віддав свою дочку за Шеалтіїла. Оскільки євреї звичайно говорили про зятя як про сина, особливо в родовідних списках, то Лука міг назвати Шеалтіїла сином Нирії. Подібно Лука говорить про Йосипа як про сина Ілії, який в дійсності був батьком Йосипової дружини, Марії (Луки 3:23, Хоменко).

Узгодження текстів, які стосуються Ісуса

▪ Зі скількох чоловіків Ісус Христос вигнав демонів, які ввійшли у великий гурт свиней?

Письменник Євангелії Матвій згадує двох чоловіків, але Марко і Лука говорять тільки про одного (Матвія 8:28; Марка 5:2; Луки 8:27). Очевидно, Марко і Лука звернули увагу тільки на одного біснуватого чоловіка, тому що Ісус говорив до нього і його стан був більш вираженим. Можливо, цей чоловік був більш шалений або довше страждав під контролем демонів. Згодом, можливо, тільки цей чоловік бажав супроводжувати Ісуса (Марка 5:18​-20). У дещо подібний спосіб Матвій говорив про двох сліпих чоловіків, яких зцілив Ісус, тоді як Марко і Лука згадують тільки про одного (Матвія 20:29​-34; Марка 10:46; Луки 18:35). Це не суперечило фактам, бо там фігурував принаймні один такий чоловік.

▪ Якого кольору вбрання Ісус мав на собі в день своєї смерті?

За словами Марка (15:17) та Івана (19:2), вояки зодягли Ісуса в багряницю. Але Матвій (27:28, Хоменко) згадав про «червоний плащ», підкреслюючи його червоний колір. Оскільки багряний є будь-яким кольором, котрий має компоненти червоного і голубого, то Марко та Іван погоджуються, що плащ був червоного відтінку. Відбиття світла і фон могли надати плащу різних відтінків, і письменники Євангелії писали про колір, який був більш інтенсивним для них або для тих, від кого вони отримали цю інформацію. Незначне відхилення виявляє індивідуальність письменників і доводить, що між ними не було таємного зговору.

▪ Хто ніс Ісусів ганебний стовп?

Іван (19:17) сказав: «І, нісши Свого хреста [ганебного стовпа, НС], Він [Ісус] вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа». Але Матвій (27:32), Марко (15:21) і Лука (23:26) говорять, що «виходячи, стріли одного кірінеянина,— Симон на ймення,— його змусили нести для Нього хреста [ганебного стовпа, НС]». Ісус ніс свій ганебний стовп, як заявляє Іван. Однак у своєму стислому поясненні Іван не згадує того, що потім примусили Симона нести стовпа. Отже, опис Євангелії узгоджується відносно цього.

▪ Як помер Іуда Іскаріотський?

Матвія 27:5 заявляє, що Іуда повісився, тоді як Дії 1:18 говорить, що «впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось». Тоді як Матвій, очевидно, розглядає вид спроби самогубства, то в Діях описуються наслідки цього. Іуда, можливо, прив’язав мотузок до гілки дерева, заложив петлю на шию і намагався повіситися, стрибаючи зі скелі. Може, обірвався мотузок або не витримала гілка й він упав сторчма донизу, а там тріснув, ударившись об скелі. Розглянувши топографію довкола Єрусалима, можна дійти до такого висновку.

Як ви будете ставитися до цього

Якщо ми стикаємося в Біблії з уявними суперечностями, то добре було би пригадати, що люди часто говорять таке, що здається суперечним, але є легкими для з’ясування або зрозуміння. Наприклад, комерсант може з кимось листуватися, диктуючи листа своїй секретарці. Якщо його запитати, то він відповість, що це він вислав листа. Але тому що його секретарка друкувала і надіслала поштою листа, то вона могла б сказати, що це вона вислала його. Подібно не було суперечністю, коли Матвій (8:5) сказав, що сотник прийшов просити Ісуса про допомогу, тоді як Лука (7:2, 3) сказав, що чоловік вислав представників.

Вищезгадані приклади виявляють, що сумніви, які стосуються Біблії, можна розв’язати. Отже, ісунує добра причина для позитивного ставлення до Святого Письма. Сімейна Біблія, яку видали 1876 року, заохочує мати такий дух наступними словами:

«Правильний дух, в якому треба розглядати ці труднощі, являє собою переміщення цих труднощів так далеко, наскільки це можливо, і залишатися вірним та підкорятися правді, хоча всіх хмар не можна усунути від неї. Ми повинні брати приклад з апостолів, які, коли дехто з учнів образився через «жорстоку мову» і покинув Христа, примусили замовкнути кожне заперечення наступними словами: «До кого ми підем, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!»... Коли нам здається, що одна істина суперечить іншій істині, постараймося погоджувати їх і показати усім, що ці істини узгоджуються» (Івана 6:60​-69).

Чи ви притримуєтеся такого погляду? Після перегляду тільки декількох прикладів, що доводять гармонію Святого Письма, напевно, ви погодитеся із псалмописьменником, який сказав до Бога: «Правда — підвалина слова Твого» (Псалом 119:160). Свідки Єгови мають такий погляд відносно цілої Біблії і залюбки виявлять вам причини віри в неї. Чому б не дослідити з ними цю незрівнянну книгу? Її підбадьорююча звістка може сповнити вас справжньою надією і щастям.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи ви запитали Свідків Єгови, чому вони довіряють Біблії?