Біблійна книга 4. Числа

Письменник: Мойсей

Місце написання: пустеля та моавські степи

Написання закінчено: 1473 рік до н. е.

Описаний період: 1512—1473 роки до н. е.

 1. Для чого було записано події, про які розповідається в книзі Числа, і що вони чітко показують?

ПОДІЇ, що стались під час подорожі ізраїльтян по пустині, записано в Біблії нам на користьa. Тому апостол Павло сказав: «А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були» (1 Кор. 10:6). Яскравий опис із книги Числа чітко показує, що для того, аби спастися, потрібно освячувати ім’я Єгови, слухатись його за будь-яких обставин і виявляти повагу до його представників. Бог дає своє схвалення не через добру поведінку чи заслуги свого народу, а через своє велике милосердя та незаслужену ласку.

 2. З чим пов’язана назва «Числа», але яку більш підхожу назву дали євреї цій книзі?

² Назва книги Числа пов’язана із перерахуванням людей, яке відбулося спочатку коло гори Сінай, а пізніше в моавських степах; ці події описані від 1-го до 4-го та в 26-му розділах. У латинському перекладі Вульгата її названо Нумері, а в грецькій Септуагінті — Арітмої́. Проте євреї використовують більш підхожу назву — Бемідба́р, що означає «У пустині». Єврейське слово мідба́р означає відкрите місце, де немає міст чи поселень. Події, описані в книзі Числа, відбувались у пустині, що лежить на півдні та сході від Ханаану.

 3. Які докази підтверджують, що письменником книги Числа був Мойсей?

³ Очевидно, книга Числа спочатку була частиною сувою, який мав п’ять частин — від книги Буття до Повторення Закону. Перший вірш цієї книги починається сполучником «і», який пов’язує її з ранішими описами. Отже, книгу Числа написав Мойсей, письменник попередніх книг. Також на це вказує сама книга, оскільки у ній вжито вислів: «Мойсей написав», а закінчується вона словами: «Оце заповіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея» (Чис. 33:2; 36:13).

 4. Який період описано в книзі Числа і коли було закінчено її написання?

⁴ З часу, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, минуло трохи більше року. Оповідь книги Вихід включає події, що відбулися в другому місяці другого року після виходу з Єгипту, й охоплює наступні 38 років та дев’ять місяців, тобто період 1512—1473 років до н. е. (Чис. 1:1; Повт. 1:3). Хоча події, описані в Числа 7:1—88 та 9:1—15, відбулися не в той період, їх включено як передісторію всієї оповіді. Перші частини книги писались, безперечно, у той же час, коли відбувались події, але очевидним є те, що Мойсей не міг закінчити книгу Числа раніше, ніж наприкінці 40-го року перебування в пустині, а саме на початку 1473 календарного року до н. е.

 5. Які подробиці підтверджують достовірність книги Числа?

⁵ Немає сумніву в тому, що ця оповідь достовірна. Посушливий край, по якому вони подорожували, Мойсей назвав «великою й страшною пустинею», і навіть сьогодні її поодинокі жителі постійно мандрують у пошуках пасовищ та води (Повт. 1:19). Крім того, детальні вказівки щодо розташування табором усього народу, порядок строю під час походу та керування табором за допомогою сигналів труби підтверджують, що оповідь справді була написана «в пустині» (Чис. 1:1).

 6. Як археологічні знахідки підтверджують достовірність книги Числа?

⁶ Археологія підтверджує навіть правдивість повідомлення наляканих розвідників, які після повернення з походу до ханаанського краю сказали, що там «міста укріплені, дуже великі» (13:28). Як показують сучасні знахідки, тогочасні жителі Ханаану зміцнювали свій край, зводячи цілі системи укріплень, котрі простягались по всій території в декількох місцях — від долини Їзреел на півночі до Ґерари, що на півдні. Міста були не просто укріплені, їх ще й зазвичай будували на вершинах пагірків. Вежі здіймались високо над мурами міст, тому вони справили величезне враження на ізраїльтян, котрі століттями жили на рівнинній землі Єгипту.

 7. Які свідчення правдивості можна знайти в книзі Числа?

⁷ Народи цього світу схильні приховувати свої невдачі та перебільшувати свої перемоги, але книга Числа, засвідчуючи історичну правду, чесно повідомляє, що амаликитяни та ханаанеяни повністю розбили ізраїльтян (14:45). Вона відверто визнає, що народ був невірним і нешанобливо ставився до Бога (14:11). Божий пророк Мойсей з дивовижною щирістю виявляє гріхи народу, своїх племінників, а також брата й сестри. Він не пошкодував навіть самого себе, розповівши, що не освятив Єгови, коли Він дав воду в Меріві, і за те поплатився привілеєм увійти в Обітовану землю (3:4; 12:1—15; 20:7—13).

 8. Як інші біблійні письменники свідчать про натхненість книги Числа?

⁸ Про те, що оповідь книги Числа і справді є частиною Святого Письма, яке є натхненим Богом і корисним, свідчить той факт, що майже про всі головні події, описані в ній, а також про чимало подробиць згадували інші біблійні письменники й багато з них підкреслювали їхнє значення. Це, наприклад, Ісус Навин (Іс. Нав. 4:12; 14:2), Єремія (2 Цар. 18:4), Неемія (Неем. 9:19—22), Асаф (Пс. 78:14—41), Давид (Пс. 95:7—11), Ісая (Ісаї 48:21), Єзекіїль (Єзек. 20:13—24), Осія (Ос. 9:10), Амос (Ам. 5:25), Михей (Мих. 6:5), Лука в описі Степанової промови (Дії 7:36), Павло (1 Кор. 10:1—11), Петро (2 Пет. 2:15, 16), Юда (Юди 11) та Іван у записі Ісусових слів до пергамського збору (Об’яв. 2:14). Усі вони, як і сам Ісус Христос, посилались на оповідь книги Числа (Ів. 3:14).

 9. Що підкреслює книга Числа стосовно Єгови?

⁹ Якому наміру служить книга Числа? Вона має не тільки історичну цінність. Книга Числа підкреслює, що Єгова є Богом порядку й вимагає від своїх створінь виключної відданості. Ми це чітко усвідомлюємо, коли читаємо, як ізраїльтяни були перераховані, випробувані та відсіяні, і бачимо, як на прикладі неслухняності та бунтівної поведінки цього народу підкреслено, що слухатись Єгови життєво необхідно.

10. Для чийого блага було збережено книгу Числа й чому?

¹⁰ Книгу Числа було збережено для блага наступних поколінь, щоб, як пояснив Асаф, вони ‘покладали на Бога надію свою, і не забували діл Божих, Його ж заповіді берегли’ і щоб ‘не стали вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний’ (Пс. 78:7, 8). Події, описані в книзі Числа, неодноразово згадуються в псалмах — священних для євреїв піснях, і тому вони часто повторювались на користь усього народу (Псалми 78, 95, 105, 106, 135, 136).

ЗМІСТ КНИГИ ЧИСЛА

11. На які три частини можна поділити книгу Числа?

¹¹ За змістом книгу Числа можна розділити на три частини. У першій, котра закінчується 10-м віршем 10-го розділу, описано події, які відбувалися під час таборування ізраїльтян коло гори Сінай. Наступна частина, яка закінчується 21-м розділом, розповідає, що́ сталось упродовж наступних 38 років та декількох місяців — часу їхнього перебування в пустелі, аж поки вони дійшли до моавських степів. В останній частині (до розділу 36 включно) описано події, що стались у моавських степах під час приготувань ізраїльтян до входу в Обітовану землю.

12. Скільки чоловік нараховував ізраїльський табір коло Сінаю і як було організовано цей табір?

¹² Події коло гори Сінай (1:1—10:10). Ізраїльтяни пробули в гористій місцевості Сінай коло одного року. Саме тут Єгова сформував з них згуртовану, організовану громаду. За наказом Єгови було проведено перепис усіх чоловіків віком 20 років і більше. Виявилось, що кількість чоловіків, придатних до служби в ізраїльському війську, у племенах коливалася — від 32 200 у племені Манасії до 74 600 у племені Юди — і всього разом становила 603 550 без урахування левитів, жінок і дітей. Отже, весь табір міг нараховувати три мільйони чоловік, а то й більше. Намет зборів було розміщено в центрі табору, там перебували й левити. З кожного боку від намету у визначених місцях таборились інші ізраїльтяни по три племені в кожному відділі. Також кожне плем’я отримало вказівки про порядок виходу в дорогу. Єгова дав відповідні вказівки, і, згідно з оповіддю, «Ізраїлеві сини зробили все, що Господь наказав був Мойсеєві» (2:34). Вони слухались Єгови й виявляли повагу до Мойсея, Божого видимого представника.

13. За яким принципом левити отримували призначення для служіння?

¹³ Тоді левитів було відокремлено для служіння Єгові як викуп за первородних ізраїльтян. Їх було поділено на три групи за походженням від трьох синів Левія: Ґершона, Кегата й Мерарі. Згідно з цим поділом визначалось їхнє місцерозташування в таборі та обов’язки в служінні. Коли їм сповнювалось 30 років, вони починали виконувати важку роботу, пов’язану з перенесенням скинії. Для легшої роботи призначались молоді чоловіки, яким виповнювалось 25 років. (За часів Давида цю вимогу було знижено до 20 років). (1 Хр. 23:24—32; Ездри 3:8).

14. Які вказівки було дано для забезпечення чистоти табору?

¹⁴ Щоб тримати табір у чистоті, Бог дав вказівки стосовно відокремлення хворих, спокутування вчинків невірності, щодо способу дій у випадку, коли чоловік підозрює свою дружину в зраді, а також поставив вимоги до поведінки тих, хто поклявся Єгові жити як назорей. Оскільки народ мав носити ім’я свого Бога, він мусив поводитися згідно з Його заповідями.

15. а) Які пожертви було зроблено у зв’язку з посвяченням жертовника? б) Про які взаємини мусили пам’ятати ізраїльтяни і що мала нагадувати їм Пасха?

¹⁵ Далі Мойсей додав деякі подробиці, що стосувались попереднього місяця (Чис. 7:1, 10; Вих. 40:17), а тоді розповів, як, починаючи від часу посвячення жертовника, 12 начальників народу приносили протягом 12 днів пожертви матеріалів. При цьому ніхто не влаштовував змагань і не шукав для себе слави; кожен пожертвував стільки, скільки й інші. Усі повинні були пам’ятати, що над цими начальниками та над самим Мойсеєм стояв Бог Єгова, який давав вказівки Мойсеєві. Вони мали ніколи не забувати про свої взаємини з Єговою. Пасха мала нагадувати їм про те, як Єгова визволив їх у дивовижний спосіб з Єгипту, і вони відзначили це свято в пустелі у призначений час через рік після виходу з Єгипту.

16. Як Єгова вів ізраїльтян і які сигнали сурми було впроваджено?

¹⁶ Під час мандрування ізраїльтян Єгова вів їх так само, як і під час їхнього виходу з Єгипту,— вдень за допомогою хмари, що покривала скинію намету свідчення, а вночі за допомогою вогню. Коли рушала хмара, вирушав і народ. Коли ж хмара стояла над скинією, народ залишався в таборі — кілька днів, місяць чи й довше, бо в оповіді говориться: «На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея» (Чис. 9:23). А коли надійшов час покинути Сінай, було впроваджено сигнали сурм для скликання народу й скеровування різних відділів табору в дорогу по пустелі.

17. Опишіть, як відбувався похід табору.

¹⁷ Події в пустелі (10:11—21:35). Нарешті 20-го дня другого місяця Єгова підняв хмару з-понад скинії, і це послужило знаком для ізраїльтян покинути місцевість Сінай. Взявши зі собою ковчег заповіту Єгови, вони вирушили до Кадеш-Барнеа, що лежав приблизно за 240 кілометрів на північ. У той час як вони йшли вдень, над ними перебувала хмара Єгови. Кожного разу, коли ковчег вирушав, Мойсей молився до Єгови, щоб Він встав і розпорошив своїх ворогів, і кожного разу, коли ковчег зупинявся, Мойсей благав Єгову, щоб він повернувся «до десятьтисячок тисяч Ізраїля» (10:36).

18. На що став нарікати народ по дорозі до Кадеш-Барнеа і як Єгова вніс зміни в теократичну організацію табору?

¹⁸ Однак у таборі виник неспокій. По дорозі на північ до Кадеш-Барнеа принаймні три рази вибухало нарікання. Щоб утихомирити народ перший раз, Єгова послав вогонь, який пожер декількох чоловік. Пізніше під впливом ‘збиранини’ ізраїльтяни почали скаржитися, що вони більше не мали, як в Єгипті, риби, огірків, кавунів, пору, цибулі та часнику, а тільки манну (11:4). Мойсей настільки занепокоївся, що попросив Єгову вбити його, аби не бути годувальником для всього того люду. Зваживши на це, Єгова забрав трохи від духу Мойсея й поклав на 70 старших, які стали допомагати Мойсею в таборі як пророки. Після того народ отримав багато м’яса. Як це вже сталося перед тим, вітер, посланий Єговою, наніс перепелиць з моря, і люди стали жадібно збирати їх у великих кількостях, егоїстично роблячи для себе запаси. Єгова розпалився гнівом на народ і знищив багатьох людей за самолюбну жадібність (Вих. 16:2, 3, 13).

19. Як Єгова зреагував на невдоволення Маріям та Аарона?

¹⁹ Неприємність ішла за неприємністю. Замість визнати свого молодшого брата Мойсея представником Єгови, Маріям та Аарон почали висловлювати невдоволення через його дружину, яка нещодавно прийшла в табір. Вони стали вимагати більшої влади, ніж мав Мойсей, хоча «той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Чис. 12:3). Це питання вияснив сам Єгова. Він вдарив проказою Маріям, яка, мабуть, була ініціаторкою цього нарікання, і дав зрозуміти, що Мойсей займав особливе становище. Пізніше її було зцілено лише завдяки втручанню Мойсея.

20, 21. Через які події Єгова постановив, щоб ізраїльтяни 40 років ходили по пустелі?

²⁰ Прибувши до Кадеша, Ізраїль отаборився при вході в Обітовану землю. Тут Єгова наказав Мойсею послати людей розвідати її. Вступивши туди з півдня, вони помандрували на північ аж «до Хамоту» і за 40 днів пройшли сотні кілометрів (13:21). Десять розвідників повернулись зі щедрими плодами Ханаану і, не маючи віри, стали переконувати ізраїльтян, що було б нерозсудливо йти проти надзвичайно міцного народу і таких великих укріплених міст. Калев спробував утихомирити громаду добрим повідомленням, але надармо. Бунтівні розвідники вселили страх у серця ізраїльтян, говорячи, що той край «поїдає своїх мешканців» та що «ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст». Коли бунтівне нарікання охопило табір, Ісус Навин та Калев стали благати: «З нами Господь, — не бійтеся їх!» (13:32; 14:9). Однак громада почала говорити про те, щоб закидати їх камінням.

²¹ Тоді втрутився сам Єгова. Він сказав до Мойсея: «Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?» (14:11). Мойсей вблагав Єгову не знищувати народ, оскільки ця справа була пов’язана з Його ім’ям та славою. Тому Єгова постановив, що Ізраїль мусить ходити по пустелі аж до часу, поки вимруть усі, перелічені від 20 років і більше. З усіх них до Обітованої землі було дозволено увійти лише Калеву та Ісусу Навину. Люди спробували самі захопити той край, але їхні зусилля були марними: амаликитяни та ханаанеяни завдали їм жахливої поразки. Яку ж високу ціну заплатили ці люди за неповагу до Єгови та його вірних і відданих представників!

22. Як було підкреслено важливість виявляти слухняність?

²² Так, ізраїльтянам ще треба було вчитися слухняності. Щоб наголосити на цій потребі, Єгова дав їм додаткові закони. Він повідомив, що коли вони ввійдуть в Обітовану землю, то будуть зобов’язані спокутувати свої помилки, а за навмисну неслухняність конче будуть знищені. Тому, коли знайшли чоловіка, який порушував суботу, збираючи в той день дрова, Єгова наказав: «Конче буде забитий цей чоловік» (15:35). Також Єгова дав ізраїльтянам розпорядження носити на краях одягу кутаси, які мали нагадувати їм про Його заповіді та важливість слухатись їх.

23. Як закінчився бунт Корея, Датана та Авірона?

²³ Проте в таборі знову вибухнув бунт. Корей, Датан, Авірон та 250 видатних чоловіків з-поміж громади зібралися, щоб виступити проти влади Мойсея та Аарона. Мойсей передав справу Єгові, сказавши бунтівникам: ‘Візьміть собі кадильниці та кадило, принесіть до Господа, і нехай він вибере’ (16:6, 7). Тоді слава Єгови показалась усій громаді. Бог швидко виконав вирок, зробивши так, що земля розступилась та пожерла доми Корея, Датана й Авірона, а на 250 чоловіків, які приносили кадило, у тому числі на Корея, зійшов вогонь і пожер їх. Наступного дня люди почали звинувачувати Мойсея та Аарона в тому, що зробив Єгова, і Він знову вдарив їх мором, знищивши 14 700 тих, хто нарікав.

24. Який знак дав Єгова, щоб припинити бунт?

²⁴ У зв’язку з цими подіями Єгова наказав кожному племені принести йому по палиці, у тому числі палицю племені Левія з написаним на ній ім’ям Аарона. Наступного дня усі побачили, що на становище священика Єгова вибрав Аарона, бо тільки його палиця зацвіла й дала плоди зрілого мигдалю. Цю палицю мали зберігати в ковчезі угоди «на ознаку для неслухняних синів» (Чис. 17:25; Євр. 9:4). Після того оповідь представляє подальші вказівки, що стосувались підтримки священства десятинами та вживання очищувальної води разом з попелом рудої корови, а тоді переносить читача до Кадеша. Тут померла й була похована Маріям.

25. Як сталося, що Мойсей та Аарон не освятили Єгови, і які були наслідки цього?

²⁵ Перед тим як увійти в Обітовану землю, громада знову почала сваритися з Мойсеєм через брак води. В очах Єгови це була сварка з Ним самим, тож Він з’явився у Своїй славі, наказавши Мойсеєві взяти жезл і вивести воду зі скелі. Чи Аарон та Мойсей освятили цього разу Єгову? Замість того Мойсей у пориві гніву два рази вдарив по скелі. Люди та худоба отримали воду для пиття, але Мойсей та Аарон не вказали, що це було завдяки Єгові. Хоча виснажлива подорож по пустелі вже майже закінчувалась, обидва чоловіки накликали на себе несхвалення Єгови, тому він їх сповістив, що вони не ввійдуть до Обітованої землі. Пізніше Аарон помер на Гор-горі, а його син Елеазар перейняв на себе обов’язки первосвященика.

26. Які події відбулися під час подорожі ізраїльтян довкола Едому?

²⁶ Ізраїльтяни повернули на схід і спробували перейти через едомський край, але їм було дано відсіч. Під час довгої подорожі довкола Едому ці люди знову потрапили в біду, бо стали нарікати на Бога та Мойсея. Їм набридла манна, до того ж вони хотіли пити. За бунтівний дух Єгова послав на них отруйних змій, тому багато людей померло. Коли ж зрештою втрутився Мойсей, Єгова наказав йому зробити з міді вогненного змія й помістити його на сигнальному стовпі. Якщо людина, котру вжалила змія, дивилась на мідного змія, то залишалась жити. Ізраїльтяни вирушили на північ, але тут перед ними постала ще одна перешкода: спочатку їх перестрів войовничий аморейський цар Сигон, а потім — башанський цар Оґ. Ізраїльтяни завдали обом їм поразки й зайняли території, що простягались на схід від рифтової долини.

27. Як Єгова перешкодив здійсненню планів Балака, пов’язаних з Валаамом?

²⁷ Події в моавських степах (22:1—36:13). Тепер, чекаючи з нетерпінням можливості ввійти до Ханаану, ізраїльтяни зібрались у пустельних моавських степах, які простягались на північ від Мертвого моря та на схід від Йордану, напроти Єрихона. Коли моавітяни побачили цей величезний табір, що розкинувся перед ними, їх охопив хворобливий жах. Порадившись з мідіянами, моавський цар Балак послав за Валаамом, щоб той за допомогою чарів прокляв ізраїльтян. Хоча Бог прямо сказав Валаамові: «Не підеш ти з ними», він усе-таки хотів іти (22:12). Цей чоловік прагнув винагороди. Врешті, коли він пішов, по дорозі його зупинив ангел і тут сталося чудо: заговорила Валаамова ослиця, докоривши йому. Коли ж Валаам кінець кінцем дістався, щоб виголосити звістку про ізраїльтян, Божий дух спонукав його пророкувати у своїх чотирьох приповістях тільки благословення для Божого народу; він навіть передрік, що від Якова зійде зоря і з Ізраїля повстане берло, яке буде підкоряти й знищувати.

28. Яку підступну пастку було підготовлено для ізраїльтян за порадою Валаама, але як мор зупинили?

²⁸ Валаам розлютив Балака тим, що не зміг проклясти ізраїльтян, тому вирішив здобути милість цього царя, порадивши моавітянам, щоб їхні жінки зваблювали ізраїльських чоловіків до участі в розпусних обрядах, пов’язаних з поклонінням Ваалу (31:15, 16). Тут, на кордоні Обітованої землі, ізраїльтяни почали відпадати від правдивого поклоніння через грубу неморальність і поклоніння фальшивим богам. Коли Єгова запалав гнівом і наслав мор на ізраїльтян, Мойсей поставив вимогу суворо покарати грішників. Коли Пінхас, син первосвященика, побачив, як один з начальників привів мідіянітянку до свого намету аж у табір, то пішов за ними і вбив їх, вдаривши жінку в статеві органи. На цьому мор припинився, але перед тим від нього померло 24 000 чоловік.

29. а) Що виявив перепис наприкінці 40-го року? б) Які приготування було зроблено перед входом до Обітованої землі?

²⁹ Після того Єгова наказав Мойсеєві та Елеазару знову переписати народ, як це було зроблено майже 39 років перед тим коло гори Сінай. Останні підрахунки показали, що їхня чисельність не зросла. Навпаки, число чоловіків зменшилось на 1820. Окрім Ісуса Навина та Калева, не залишилось жодного чоловіка, записаного коло Сінаю для служіння у війську. Як і сказав Єгова, усі вони повмирали в пустелі. Далі Єгова дав вказівки стосовно поділу землі в спадщину. Він повторив, що Мойсей не ввійде до Обітованої землі через те, що не освятив Його коло вод Меріви (20:13; 27:14, примітки в НС). Наступником Мойсея було призначено Ісуса Навина.

30. Як ізраїльтяни розправились з мідіянами і хто отримав у володіння територію, що лежала на схід від Йордану?

³⁰ Єгова нагадав ізраїльтянам через Мойсея про важливість Його законів щодо жертв та свят і про те, наскільки серйозно слід ставитись до клятв. Також він наказав Мойсеєві розправитися з мідіянами за те, що вони зваблювали ізраїльтян до поклоніння пеорському Ваалу. У битві загинули всі мідіянітянські чоловіки, у тому числі й Валаам. Залишили живими й забрали в полон тільки 32 000 незайманих дівчат, набрали й здобичі, до якої входило 808 000 голів худоби. Зате не надійшло жодного повідомлення про загибель хоч одного ізраїльтянина. Потім сини Рувима та Ґада, які вирощували худобу, попросили дозволу поселитися на схід від Йордану, і, коли вони погодились взяти участь у завоюванні Обітованої землі, їхнє прохання задовольнили. Тому ці два племені, а також половина племені Манасії отримали у володіння це багате плоскогір’я.

31. а) Як після входу в Обітовану землю ізраїльтяни й далі повинні були виявляти слухняність? б) Які вказівки отримали ізраїльтяни стосовно племінної спадщини?

³¹ Далі в оповіді дається перелік місць, де ізраїльтяни зупинялись протягом 40-річної подорожі, а тоді знову наголошується на необхідності слухатись Єгови. Бог дав їм землю, але вони мали стати виконавцями Його вироків: вигнати розбещених мешканців, що поклонялися демонам, і знищити будь-які сліди їхньої ідолопоклонницької релігії. Після того поміщено детальний опис кордонів землі, даної Богом. Її належало поділити жеребком. Левити, у яких не було племінної спадщини, мали отримати 48 міст разом з їхніми пасовиськами; 6 з них належало зробити містами сховища для ненавмисних убивць. Земля мала залишатись власністю племені, вона ніколи не могла передаватись іншому племені через укладення шлюбу. Якщо в сім’ї не було сина-спадкоємця, тоді дочки, котрі отримували спадщину,— як, наприклад, у випадку дочок Целофхада,— повинні були одружуватися з кимось зі свого племені (27:1—11; 36:1—11). Цими заповідями, які Єгова дав через Мойсея, закінчується книга Числа. Нарешті сини Ізраїля були готові ввійти в Обітовану землю.

ЧОМУ КОРИСНА

32. Які прообрази, що вказували на Ісуса та його жертву, представлено в книзі Числа?

³² Ісус декілька разів посилався на книгу Числа, а його апостоли та інші біблійні письменники чітко вказували, наскільки важливою і корисною є її оповідь. Апостол Павло порівняв вірне служіння Ісуса зі служінням Мойсея, про яке так багато говориться в книзі Числа (Євр. 3:1—6). А тваринні жертви та покроплення водою із попелом рудої ялівки, описані в Числа 19:2—9, є ще одним прообразом набагато ліпшого дару очищення завдяки жертві Христа (Євр. 9:13, 14).

33. Чому сьогодні нас цікавить те, що Мойсей вивів воду в пустині?

³³ Так само Павло показав, що виведення води зі скелі в пустині має для нас велике значення. Він сказав: «[Вони] пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля — був Христос!» (1 Кор. 10:4; Чис. 20:7—11). Сам Христос влучно зауважив: «А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14).

34. Як Ісус показав, що мідний змій мав пророче значення?

³⁴ Також Ісус прямо вказав на випадок із книги Числа, який був прообразом чудесного дару, даного Богом через нього. Він сказав: «Як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя» (Ів. 3:14, 15; Чис. 21:8, 9).

35. а) Чого слід остерігатись християнам, беручи до уваги приклад ізраїльтян у пустелі, і чому? б) Які приклади пожадливості та бунту згадували Юда й Петро у своїх посланнях?

³⁵ За що ізраїльтяни отримали вирок 40 років ходити по пустелі? За брак віри. Тому апостол Павло сильно застерігав: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Але кожного дня заохочуйте один одного». Ізраїльтяни повимирали в пустелі через неслухняність та невіру. «Отож, попильнуймо ввійти до того [Божого] відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим» (Євр. 3:7—4:11; Чис. 13:25—14:38). Застерігаючи проти безбожних людей, які зневажають святе, Юда згадав про пожадливе прагнення Валаама отримати винагороду та про бунт Корея проти слуги Єгови Мойсея (Юди 11; Чис. 22:7, 8, 22; 26:9, 10). До того ж про Валаама згадував Петро, написавши, що він «полюбив нагороду несправедливости», а також прославлений Ісус у своєму об’явленні, даному через Івана, сказав, що Валаам ‘поклав спотикання перед синами Ізраїля для ідолопоклонства та розпусти’. Безумовно, сьогоднішній християнський збір слід застерігати проти таких богозневажників (2 Пет. 2:12—16; Об’яв. 2:14).

36. Проти яких згубних звичаїв застерігав Павло і як ми сьогодні можемо брати для себе пожиток з його поради?

³⁶ Коли члени коринтського збору стали займатись неморальністю, Павло, маючи на увазі приклади з книги Числа, написав їм про ‘пожадання злого’. Він застерігав: «Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли,— і полягло їх одного дня двадцять три тисячі» (1 Кор. 10:6, 8; Чис. 25:1—9; 31:16)b. А що сказати про випадок, коли люди нарікали, що Божі накази ускладнюють їм життя, і коли вони були незадоволені манною від Єгови? Стосовно цього Павло написав: «Ані не випробовуймо Христа [«Єгову», НС], як деякі з них випробовували,— та й від зміїв загинули» (1 Кор. 10:9; Чис. 21:5, 6). Павло продовжив: «Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали,— і загинули від погубителя». Якого ж трагічного уроку довелось навчитися ізраїльтянам через нарікання на Єгову, його представників та його дари! Усе, що «трапилось з ними, як приклади», повинно служити для всіх нас чітким застереженням, щоб ми могли продовжувати служити Єгові, повністю довіряючи йому (1 Кор. 10:10, 11; Чис. 14:2, 36, 37; 16:1—3; 17:6, 20, 25).

37. Покажіть, як книга Числа допомагає нам зрозуміти інші біблійні місця.

³⁷ Також книга Числа подає передісторію, за допомогою якої можна ліпше зрозуміти багато біблійних місць (Чис. 28:9, 10 — Матв. 12:5; Чис. 15:38 — Матв. 23:5; Чис. 6:2—4 — Луки 1:15; Чис. 4:3 — Луки 3:23; Чис. 18:31 — 1 Кор. 9:13, 14; Чис. 18:26 — Євр. 7:5—9; Чис. 17:23—25 — Євр. 9:4).

38. Завдяки чому книга Числа є корисною і на що вона скеровує нашу увагу?

³⁸ Оповідь книги Числа справді є натхнена Богом і корисна тим, що навчає нас, наскільки важливо слухатись Єгови й поважати призначених ним наглядачів серед його народу. Подаючи приклади, вона осуджує лиходійство, а описуючи події з пророчим значенням, скеровує нашу увагу на Того, кого Єгова зробив Спасителем і Керівником свого народу сьогодні. Вона є важливою й повчальною ланкою в описі подій, що вели до установлення Єговою праведного Царства під владою Ісуса Христа, якого Він призначив Посередником і Первосвящеником.

[Примітки]