‘Пригадайте собі давні дні’. Для чого?

‘ПРИГАДАЙТЕ собі давні дні’. Ця настійна порада апостола Павла, написана десь у 61 році н. е., була спрямована до християн єврейського походження в Юдеї (Євреїв 10:32, Бачинський). Чим було зумовлене це висловлювання? Чому було потрібно тим поклонникам Єгови першого століття не забувати минулого? Чи можемо ми користати, якщо зважатимемо на подібне нагадування сьогодні?

Протягом століть письменники Біблії постійно застерігали проти зневаги або байдужості до минулого. Про колишні часи та події слід було пам’ятати й брати їх до уваги. Навіть Єгова сказав: «Пам’ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я» (Ісаї 46:9). Дослідімо три переконливі причини, для чого звертати увагу на цю настійну пораду.

Спонукування та підбадьорення

По-перше, ця порада може постійно спонукувати та підбадьорювати. Коли Павло писав своє послання єврейському зборові, то він звертався до співхристиян, чия віра була щоденно випробовувана через опір з боку євреїв-нехристиян. Знаючи про їхню потребу розвивати витривалість, Павло сказав: «Згадайте перші дні ваші [‘Пригадайте собі давні дні’, Бач.], коли ви, як тільки просвітилися, витерпіли великий подвиг страждань» (Євреїв 10:32, Дерк.). Пригадування минулих вчинків вірності й відданості в духовній війні могло б дати їм необхідну мужність, щоб закінчити біг. Подібно написав пророк Ісая: «Пам’ятайте про це та змужнійте» (Ісаї 46:8). Ісус Христос, маючи на увазі такий же бажаний результат, сказав зборові в Ефесі: «Отож, пам’ятай, звідки ти впав [свою першу любов], і покайся, і вчинки давніші роби» (Об’явлення 2:4, 5).

Напучування ‘пам’ятати про дні давні, розважати про роки усіх поколінь’ повторювалося в промовах Мойсея до Ізраїлю, коли він закликав народ виявляти безстрашну вірність і відданість Єгові (Повторення Закону 32:7). Зверніть увагу на його слова, записані в Повторення Закону 7:18: «Не бійся їх [ханаанеян]! Пильно пам’ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгиптові». Пригадування вчинків Єгови, коли він рятував свій народ, мало стимулювати їх і далі вірно дотримуватися Божих законів (Повторення Закону 5:15; 15:15).

На жаль, ізраїльтяни часто грішили й були забудькуватими. З яким наслідком? «Все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,— вони не пам’ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі» (Псалом 78:41, 42). Зрештою, Єгова відкинув ізраїльтян, через те що вони забували виконувати його накази (Матвія 21:42, 43).

Добрий приклад залишив псалмоспівець, який написав: «Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!» (Псалом 77:12, 13). Таке глибокодумне пригадування вірного й відданого служіння в минулому і спонуканих любов’ю вчинків Єгови дасть нам необхідну силу, підбадьорення і розуміння. ‘Пригадування давніх днів’ може також розвіювати втому й стимулювати нас робити все можливе, щоб вірно зносити все.

Вчіться з минулих помилок

По-друге, здатність не забувати може допомогти вчитися з минулих помилок та їхніх наслідків. Маючи це на увазі, Мойсей радив ізраїльтянам: «Пам’ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого,— у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипетського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа» (Повторення Закону 9:7). Мойсей указував на те, що через таку неслухняність з боку ізраїльтян ‘Господь, Бог їхній, водив їх по пустині сорок літ’. Чому їх заохочувалося пам’ятати про це? Для того щоб упокорити їх і щоб це допомогло їм направляти їхні бунтівливі дороги так, аби вони могли «виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його» (Повторення Закону 8:2—6). Вони мусили вчитися, щоб не повторювати своїх минулих помилок.

Один письменник зауважив: «Обережна людина здобуває користь з власного досвіду, а мудра людина — з досвіду інших». Тоді як Мойсей закликав ізраїльський народ мати користь, зважаючи на їхні власні минулі помилки, то вже апостол Павло заохочував коринтський збір першого століття, а також і нас — вчитися з історичних записів помилок того ж ізраїльського народу. Він писав: «Усе це трапилось з ними [ізраїльтянами], як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1 Коринтян 10:11). Ісус Христос мав на увазі ще іншу стародавню біблійну подію, з якої слід було навчитись, коли сказав: «Пам’ятайте про Лотову дружину!» (Луки 17:32; Буття 19:1—26). Англійський поет і філософ Семюел Тейлор Колрідж написав: «Якщо б люди могли вчитися з історії, які б повчальні уроки вона нам дала!»

Скромність і вдячність

По-третє, пригадування може створювати в нас приємні Богові риси скромності й вдячності. Нам приносять радість різні сфери нашого всесвітнього духовного раю, тому ніколи не забуваймо, що він базується на певних опорах. Такими опорами є: вірність і відданість, любов, саможертовність, сміливість перед лицем напасті, витривалість, довготерпіння та віра — саме ці риси виявляли наші християнські брати й сестри, які десятки років тому розпочали працю в різних країнах. «Щорічник Свідків Єгови за 1995 рік» повідомив на завершення розповіді про сучасну історію Божого народу в Мексиці: «Люди, які тільки-но стали спілкуватися зі Свідками Єгови, можливо, будуть здивовані, дізнавшись про випробовування, які зазнали Свідки, котрі розпочинали в Мексиці цю діяльність. Ці новоприбулі люди призвичаєні до духовного раю, в якому є достаток духовної поживи, сотні тисяч богобоязливих співвіруючих і де служіння Богові виконується дуже організовано».

Ті, хто розпочинав цю діяльність, часто працювали поодинці або маленькими відокремленими групами. Вони, бувало, почувались самотніми, перебували в нестатках та зносили інші суворі випробовування бездоганності, наполегливо продовжуючи проголошувати звістку про Царство. І хоч багато цих служителів минулого вже закінчили свій життєвий шлях, як відрадно знати, що Єгова пам’ятає їхнє вірне служіння! Апостол Павло підтвердив це, коли написав: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його» (Євреїв 6:10). Якщо Єгова з вдячністю пам’ятає, то чи не повинні й ми робити те ж саме в дусі вдячності?

Ті, хто недавно пізнав правду, можуть набути розуміння розвитку подій через публікацію «Свідки Єгови — вісники Божого Царства» (англ.)a. Більше того, якщо ми маємо привілей належати до сім’ї або християнського збору, де є старенькі брати й сестри, які вже у служінні довгий час, нас заохочується в дусі книги Повторення Закону 32:7: «Пам’ятай про дні давні, розважай про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і він покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть».

Так, пригадування минулих вчинків боговідданості може спонукувати нас і далі з радістю виявляти витривалість у нашому християнському служінні. До того ж історія дає нам уроки, з яких нам слід вчитися. Роздумування про наш духовний рай, благословенний Богом, породжує належні риси скромності й вдячності. Дійсно, ‘пригадайте собі давні дні’.

[Примітка]