Як поліпшити свою пам’ять

БОГ ЄГОВА наділив людський мозок унікальною здатністю запам’ятовувати. Він сконструював його на зразок скарбниці, з якої можна брати, не втрачаючи вже поміщених у неї цінностей. Будова мозку цілком відповідає Божому наміру, за яким люди мали б жити вічно (Пс. 139:14; Ів. 17:3).

Але тобі може здаватись, що ти забуваєш надто багато інформації. Потрібно, скажімо, щось згадати — а воно ніби вилетіло з голови. Як у такому разі поліпшити свою пам’ять?

Один з важливих чинників, який допомагає поліпшити пам’ять,— це жваве зацікавлення. Привчаючись бути спостережливими, а також коли цікавимось людьми і тим, що діється навколо, ми стимулюємо діяльність свого мозку. Завдяки цьому, коли ми читаємо або чуємо щось вартісне, нам легше його сприйняти.

Погана пам’ять на імена — це проблема, яка дошкуляє багатьом. Проте для нас, християн, люди становлять велику цінність. Це і наші співвіруючі, і ті, кому ми проповідуємо, а також інші особи, з якими ми контактуємо, займаючись щоденними справами. Тож, як запам’ятати імена тих, кого попросту не слід забувати? У листі до одного зі зборів апостол Павло назвав поіменно 26 його членів. Щире зацікавлення апостола видно з того, що він не тільки знав їхні імена, але й навів про багатьох з них конкретні подробиці (Рим. 16:3—16). У наш час декотрі роз’їзні наглядачі Свідків Єгови вміють дуже добре запам’ятовувати імена братів, і це незважаючи на щотижневі переїзди зі збору в збір. У чому секрет їхнього успіху? Зазвичай при першій же розмові з новою особою вони намагаються вжити її ім’я кілька разів. Вони стараються подумки пов’язати його з обличчям співрозмовника. Окрім того, роз’їзні наглядачі ходять з різними особами в проповідування, а також проводять з братами час, разом споживаючи їжу. Отже, як запам’ятати ім’я особи, з якою ти знайомишся? Перш за все знайди для цього вагому причину, а тоді спробуй застосувати вищенаведені поради.

Не менш важливо запам’ятовувати і те, що читаєш. Як поліпшитись у цьому? Провідну роль відіграє тут рівень зацікавленості і ступінь сприйняття. Щоб якнайповніше зосередитись на тексті, ним потрібно спочатку достатньою мірою цікавитись. Інформація не закріплюється в пам’яті, якщо під час читання твої думки блукають деінде. У свою чергу ступінь сприйняття можна підвищити, зіставляючи прочитане з тим, що тобі вже відомо, тобто з уже накопиченими знаннями. Запитуй себе: «Як і за яких обставин я можу застосувати цю інформацію у власному житті? Як ужити її на благо когось іншого?» Ліпше сприймати суть написаного вдається і тоді, коли читати цілими фразами, а не окремими словами. Це допомагає швидше вловлювати зміст і головні думки, а отже, й легше їх запам’ятовувати.

Фахівці в галузі освіти підкреслюють надзвичайну цінність повторення. Викладач одного з університетів провів дослідження, яке показало, що завдяки однохвилинному негайному повторенню людина засвоює удвічі більше матеріалу. З огляду на це, прочитавши цілий текст або значну його частину, відразу повтори подумки основні положення, щоб вони міцно відклались у свідомості. Поміркуй, як пояснити комусь своїми словами те, про що ти довідався. Без зволікань відживляй у пам’яті прочитані думки, і вони залишаться там на значно довший час.

Опріч того, упродовж кількох наступних днів шукай нагоди повторити нову інформацію, ділячись нею з кимось іншим. Це може бути твій родич, хтось зі збору, співробітник, однокласник, однокурсник, сусід або особа, яку ти зустрів під час проповідування. Намагайся переповісти співрозмовнику не лише основні факти, але й супровідну біблійну аргументацію. Завдяки цьому важливі думки залишаться у твоїй пам’яті, що піде на пожиток і тобі, і іншим.

Окрім повторення прочитаного й переказу набутих знань іншим, велику користь приносять також роздуми над важливими думками. Так чинили біблійні письменники Асаф і Давид. Асаф казав: «Пригадую собі діла Господні, пригадую чуда твої днедавні. Роздумую й над усіма ділами твоїми, і міркую над учинками твоїми» (Пс. 77:12, 13, Хом.). Подібні за змістом слова належать і Давиду: «Розмишляю про Тебе в сторожах нічних», а також: «Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую» (Пс. 63:7; 143:5). Чи робиш так і ти?

Завдяки такому глибокому, зосередженому обдумуванню — роздумам над учинками Єгови, його рисами та волевиявленням — ти запам’ятовуєш не лише самі факти. Якщо розмірковувати над цим регулярно, у твоєму серці будуть закарбовуватися по-справжньому важливі речі. Такі роздуми формуватимуть твою особистість. А все те, що ти вкладаєш у пам’ять, буде віддзеркалювати твої найглибші думки (Пс. 119:16).

Ми не залишені напризволяще у намаганнях запам’ятати істини, що стосуються учинків Єгови та справ, про які говорив Ісус Христос. Якось уночі напередодні своєї смерті Ісус сказав своїм послідовникам: «Говорив це Я вам, бувши з вами. Утішитель [«помічник», НС] же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Ів. 14:25, 26). Серед присутніх були тоді Матвій та Іван. Чи й справді святий дух став для них таким помічником? Ще б пак! Приблизно через вісім років після цієї події Матвій уклав першу детальну розповідь про життя Христа. Вона містила безцінні спогади, наприклад, Нагірну проповідь та докладний опис знаку Христової присутності й закінчення системи речей. А через шістдесят п’ять років після Ісусової смерті апостол Іван написав Євангеліє, у якому в подробицях виклав проказане Господом на останній зустрічі з апостолами, що відбулася вночі перед Його стратою. Без сумніву, Матвій та Іван зберегли яскраві спогади про те, що́ Ісус казав і робив, коли перебував разом з ними. Але не забути важливих подробиць, які Єгова бажав включити у своє писане Слово, допоміг їм саме святий дух.

Чи сьогодні святий дух теж виступає як помічник Божих слуг? Безперечно! Святий дух, звичайно ж, не вкладає в наш розум знань, котрих ми не потрудилися здобути, однак він справді допомагає — поновлює в нашій пам’яті ті важливі речі, яких ми навчились у минулому (Луки 11:13; 1 Ів. 5:14). Таким способом у разі потреби святий дух впливає на наші розумові здібності, спонукуючи ‘пам’ятати слова, що святі пророки давніше звістили їх і заповідь Господа й Спасителя’ (2 Пет. 3:1, 2).

Єгова часто остерігав ізраїльтян цими словами. Але це не означає, що він вимагав від них феноменальної пам’яті. Ізраїльтяни просто мали дбати, щоб не потонути у трясовині власних справ і не забути через це всього, що Єгова зробив для них. Вони мусили берегти живі спогади про визволення Єгови: про те, як він винищив через ангела всіх єгипетських первонароджених, як розвів, а потім звів води Червоного моря і потопив у ньому фараона й ціле його військо. Ізраїльтяни мали пам’ятати, що Бог дав їм Закона коло гори Сінай, а крім того перепровадив їх через пустелю й увів в Обіцяний край. Пам’ять про ті події мала й далі відчутно впливати на їхнє щоденне життя, і даний їм наказ «не забувати» слід розуміти саме так (Повт. 4:9, 10; 8:10—18; Вих. 12:24—27; Пс. 136:15).

Нам теж потрібно остерігатися забудькуватості. Перебуваючи у вирі життєвих клопотів, ми обов’язково повинні пам’ятати про Єгову: згадувати, яким Богом він є та яку любов виявив до нас, коли дав свого Сина, котрий викупив нас від гріхів і уможливив нам вічне життя в досконалості (Пс. 103:2, 8; 106:7, 13; Ів. 3:16; Рим. 6:23). Якщо регулярно читати Біблію і брати активну участь у зібраннях та проповідуванні, ті цінні істини збережуться в пам’яті назавжди.

Коли тобі потрібно щось вирішити,— важлива це справа чи не дуже,— згадуй ті значущі істини і нехай вони впливають на хід твоїх думок. Не ставай забудьком. Шукай керівництва в Єгови. Не керуйся плотським мисленням та поривами недосконалого серця, радше запитуй себе: «Які поради і принципи з Божого Слова повинні вплинути на моє рішення?» (Прип. 3:5—7; 28:26). Людина не може пригадати те, чого ніколи не читала або не чула. Але коли поглиблювати точне знання про Єгову та любов до нього, скарбниця знань, які зможе пригадувати тобі святий дух, буде постійно поповнюватися, а дедалі міцніша любов до Бога спонукуватиме до їх застосування.