Розділ 9

Юдаїзм — пошуки Бога за допомогою Писання і традиції

1, 2. а) Назвіть кілька відомих євреїв, що вплинули на історію та культуру людства. б) Які запитання можуть ставити люди?

МОЙСЕЙ, Ісус, Малер, Маркс, Фрейд і Ейнштейн. Що між ними було спільного? Усі вони були євреями, хоч і по-різному вплинули на історію та культуру людства. Багато віків євреї були непересічним народом. Про це свідчить також Біблія.

² Юдаїзм, на відміну від інших стародавніх релігій і культур, має глибокі коріння в історії, а не в міфології. Одначе хтось може запитати: «Євреї — такий малий народ — коло 18 мільйонів у порівнянні з 6 мільярдами людей на землі. То чи варто нам досліджувати їхню релігію, юдаїзм?»

Чому нас повинен цікавити юдаїзм

3, 4. а) Що міститься в Єврейських Писаннях? б) З яких причин нам потрібно розглянути єврейську релігію та її походження?

³ Першою причиною цього є те, що єврейська релігія сягає своїми коріннями на 4000 років у сиву давнину, й інші великі релігії більшою чи меншою мірою пов’язані з єврейськими Писаннями. (Дивіться сторінку 220). Християнство, засноване Ісусом (по-єврейськи: Йешу́аʽ), євреєм, що жив у I сторіччі, виросло на ґрунті Єврейських Писань. А читаючи Коран, можна зауважити, що він досить часто перегукується з цими писаннями (Коран, сура 2:49—57 і 32:23, 24, ІК). Тому, досліджуючи єврейську релігію, можна багато чого довідатися про витоки сотень інших релігій і сект.

⁴ Існує теж друга, важлива причина того, чому належить досліджувати релігію євреїв: ця релігія стала невід’ємною ланкою в пошуках правдивого Бога. Як повідомляють Єврейські Писання, Аврам, прабатько євреїв, майже 4000 років тому вже поклонявся правдивому Боговіa. Тож варто знайти відповідь на запитання: яка історія євреїв та їхньої релігії? (Буття 17:18, НС).

Яким був початок єврейського народу?

5, 6. Як коротко можна описати історію походження євреїв і їхньої назви?

⁵ Якщо говорити в загальному, то євреї походять від стародавньої єврейськомовної гілки семітських народів (Буття 10:1, 21—32; 1 Хронік 1:17—28, 34; 2:1, 2). Біля 4000 років тому їхній прабатько Аврам переселився з чималого квітучого міста Ура халдейського, що в Шумері, до землі Ханаан, про яку Бог сказав: «Я дам оцей Край потомству твоєму» (Буття 11:31—12:7). У Буття 14:13 його названо ‘євреєм Аврамом’, але пізніше ім’я його було змінено на Авраам (Буття 17:4—6). Від нього походить рід, який починається його сином Ісаком та онуком Яковом, ім’я котрого було змінено на Ізраїль (Буття 32:28—30). Ізраїль мав 12 синів, які дали початок 12 племенам. Один з цих синів називався Юда, і від його імені походить слово «юдей» (2 Царів 16:6).

⁶ Пізніше словом «юдеї» стали називати всіх ізраїльтян, а не лише потомків Юди (Естер 3:6; 9:20). Оскільки юдейські родовідні записи були знищені у 70 році н. е. під час зруйнування римлянами Єрусалима, то жоден юдей, тобто єврей, нині не в стані довести, з якого племені він походить. Але сама стародавня релігія євреїв упродовж століть розвивалась і змінювалась. У наш час юдаїзм сповідують мільйони євреїв, котрі живуть у Республіці Ізраїль і в діаспорі (розсіянні по різних країнах). Що ж є основою їхньої релігії?

Мойсей, Закон і народ

 7. Яку клятву Бог дав Авраамові і чому?

⁷ У 1943 році до н. е.b Бог вибрав Аврама як свого особливого служителя. Пізніше він урочисто поклявся Авраму за його вірність, бо Аврам був готовий віддати в жертву свого сина Ісака (хоча саме́ жертвоприношення не було виконане до кінця) (Буття 12:1—3; 22:1—14). У тій клятві Бог сказав: «Клянуся Собою,— це слово Господнє [по-єврейськи: יהוה, ЙГВГ],— тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі... Всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу». Ця знаменна клятва була повторена синові та внукові Авраама, а потім перейшла на плем’я Юди і рід Давида. Для стародавнього світу були незвичними монотеїстичні поняття про Бога-Особу і його близькі стосунки з людьми, однак саме це лягло в основу релігії євреїв (Буття 22:15—18; 26:3—5; 28:13—15; Псалом 89:4, 5, 29, 30, 36, 37).

 8. Ким був Мойсей і яка була його роль в Ізраїлі?

⁸ Щоб виконати дані Аврааму обітниці, Бог склав спеціальну угоду з потомками Авраама і цим поклав початок народові. Цю угоду було введено через Мойсея — видатного єврейського провідника і посередника між Богом та Ізраїлем. Ким був Мойсей і чому для євреїв він є такою важливою особою? У біблійній книзі Вихід розповідається, що він народився у Єгипті (1593 року до н. е.) в сім’ї ізраїльтян, які разом з усім Ізраїлем були рабами в неволі. Мойсей став тим, кого «знав... Господь обличчя-в-обличчя». Бог його вибрав, аби звільнити Свій народ та ввести його в Ханаан — Обітовану землю (Повторення Закону 6:23; 34:10). Мойсей сповнив свою важливу місію посередника Закон-угоди, якого Бог дав ізраїльському народу. Крім того, він був їхнім пророком, суддею, провідником та істориком (Вихід 2:1—3:22).

9, 10. а) Який Закон було передано через Мойсея? б) Яких аспектів життя стосувалися Десять Заповідей? в) Який обов’язок наклав Закон-угода на Ізраїль?

⁹ Отриманий Ізраїлем Закон складався з Десяти Заповідей і понад 600 законів, які становили вичерпний список наказів та вказівок для повсякденного життя. (Дивіться сторінку 211). Закон стосувався і буденних, і святих речей: визначав норми моралі, правила щоденного життя, а також вказував, як поклонятись Богові.

¹⁰ Закон-угода, або релігійна конституція, надав форми і змісту вірі патріархів. Завдяки йому Авраамові нащадки стали народом, що присвятився для служіння Богові. Отже, єврейська релігія почала набирати чітких обрисів, і євреї стали народом, організованим для поклоніння та служіння своєму Богу. У Вихід 19:5, 6 записано обітницю Бога, яку він дав євреям: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого... ви станете Мені царством священиків та народом святим». Отже, ізраїльтяни мали бути вибраним народом, щоб виконувати Божі наміри. Але сповнення обіцянок угоди залежало від умови: «Коли справді послухаєте». Цей присвячений народ мав дотримуватись зобов’язання перед своїм Богом. Пізніше (у VIII сторіччі до н. е.) Бог міг сказати до євреїв: «Ви свідки Мої, говорить Господь [по-єврейськи: יהוה, ЙГВГ], та раб Мій, якого Я вибрав» (Ісаї 43:10, 12).

Народ зі священиками, пророками і царями

11. Як виникло священство і появились царі?

¹¹ Ще під час мандрівки ізраїльського народу через пустелю до Обітованої землі рід Аарона, Мойсеєвого брата, став родом священиків. Головним місцем, де ізраїльтяни могли поклонятися і складати жертви, був переносний намет, або скинія (Вихід, розділи 26—28). Згодом ізраїльський народ прийшов до Обітованої землі, Ханаану, та, згідно з наказом Бога, захопив її (Ісуса Навина 1:2—6). З часом над народом почали правити земні царі, і 1077 року до н. е. царем став Давид, який походив з племені Юди. Він зробив новою столицею євреїв Єрусалим; у цьому місті утвердилось правління царів та священство (1 Самуїла 8:7).

12. Яку обітницю дав Бог Давидові?

¹² Після Давидової смерті його син Соломон побудував у Єрусалимі величний храм, який замінив скинію. Бог склав угоду з Давидом про вічне царювання його роду, а це означало, що з його нащадків колись мав вийти Цар-помазанець — Месія. У пророцтві вказувалось, що Месіанський Цар, або «Насіння», буде в досконалості правити над Ізраїлем і всіма народами (Буття 22:18, Ог., 1988). Ця надія пустила міцні коріння, і таким чином викристалізувалась месіанська природа релігії євреїв (2 Самуїла 7:8—16; Псалом 72:1—20; Ісаї 11:1—10; Захарія 9:9, 10).

13. Кого використовував Бог, щоб картати Ізраїль за віровідступництво? Наведіть приклад.

¹³ Проте євреї дозволяли, щоб на них впливала фальшива релігія ханаанеян та інших довколишніх народів. Унаслідок цього вони ламали угоду з Богом. Аби виправити їх і навернути, Єгова посилав до них чимало пророків, які промовляли від його імені. Тому пророцтва стали ще одною характерною рисою релігії євреїв, і вони складають значну частину Єврейських Писань. Іменами пророків було названо 18 книг Єврейських Писань (Ісаї 1:4—17).

14. Які події підтвердили правдивість слів пророків Ізраїлю?

¹⁴ Серед пророків особливо виділялись Ісая, Єремія і Єзекіїль. Ці пророки попереджали людей про наближення кари від Єгови за те, що вони віддалися поклонінню ідолам. Передбачена кара за відступництво Ізраїлю прийшла 607 року до н. е., коли Єгова дозволив Вавилонській імперії, панівній світовій потузі, захопити Єрусалим з його храмом, а народ забрати до неволі. Слова пророків сповнилися повністю, і нині існують історичні свідчення того, що Ізраїль у VI сторіччі до н. е. впродовж 70 років перебував у вигнанні (2 Хронік 36:20, 21; Єремії 25:11, 12; Даниїла 9:2).

15. а) Як серед євреїв закоренилась нова форма поклоніння? б) Як синагоги вплинули на поклоніння в Єрусалимі?

¹⁵ У 539 році до н. е. перський цар Кір захопив Вавилон і дозволив євреям знову заселити їхню землю та відбудувати храм у Єрусалимі. За цю справу взявся тільки останок євреїв, але більшість залишалась під впливом народів Вавилонії. Пізніше євреї зазнали впливу перської культури. З часом єврейські поселенці розійшлись по цілому Близькому Сході та Середземномор’ї. У кожній єврейській громаді прийняли нову форму поклоніння, в якій центральне місце займала синагога — релігійний осередок євреїв у кожному місті. Такий уклад релігійного життя применшував важливість відбудованого храму у Єрусалимі. Євреїв, котрі були розсіяні по світі, стали називати діаспорою (Ездри 2:64, 65).

Юдаїзм у грецькому вбранні

16, 17. а) Які нові впливи прокотились по середземноморському світі у IV сторіччі до н. е.? б) Хто поширював грецьку культуру і як це відбувалось? в) У якому вбранні юдаїзм повстав перед світом?

¹⁶ У IV сторіччі до н. е. єврейське суспільство зазнавало постійних змін і було поглинуте водами неєврейської культури, які наче хвилі заливали Середземномор’я та інші землі. Ці хвилі котилися з Греції, і юдаїзм виринув з них в елліністичному одязі.

¹⁷ У 332 році до н. е. грецький полководець Александр Македонський блискавично захопив Близький Схід. Його приязно зустріли євреї в Єрусалиміc. Еллінізацію підкорених земель, розпочату Александром, продовжували його наступники, які заповнювали всі закутки нової імперії грецькою мовою, культурою і філософією. Внаслідок цього грецька і єврейська культури змішувались, і це привело до несподіваних результатів.

18. а) Чому виникла необхідність у Септуагінті — грецькому перекладі Єврейських Писань? б) Який аспект грецької культури особливо вплинув на євреїв?

¹⁸ Єврейська діаспора замість по-єврейськи почала розмовляти по-грецьки. Тому приблизно на початку III сторіччя до н. е. розпочалася праця над першим перекладом Єврейських Писань на грецьку мову. Цей переклад називався Септуагінта, і завдяки йому багато поган познайомилися з релігією євреїв, почали шанобливо до неї ставитися і дехто навіть навернувся на юдаїзмd. Євреї у свою чергу познайомилися з грецькою філософською думкою, і деякі з них навіть стали філософами, а це для євреїв було щось зовсім нове. Одним з єврейських філософів був Філон Александрійський, який жив у I сторіччі н. е. Він намагався тлумачити юдаїзм термінами грецької філософії, гадаючи, що як одне, так і друге містить у собі ту саму найвищу істину.

19. Як один єврейський письменник описує період переплітання грецької та єврейської культур?

¹⁹ Єврейський письменник Макс Дімонт ось як підсумував цей період компромісів і переплітання грецької та єврейської культур: «Збагачені платонівською думкою, арістотелівською логікою та евклідівською наукою, юдейські вчені підійшли до Тори з новими засобами... Вони почали давати юдейським відкриттям грецьке пояснення». За часу панування Риму, що поглинув Грецьку імперію і пізніше (63 року до н. е.) Єрусалим, розгорнулись події, які проклали шлях до ще істотніших перемін.

Юдаїзм під пануванням Риму

20. Яка релігійна ситуація склалася серед євреїв I сторіччя н. е.?

²⁰ Юдаїзм I сторіччя нашої ери перебував на унікальній стадії. Макс Дімонт пише, що він балансував між «думкою Греції та мечем Риму». Політичний гніт, а також тлумачення Месіанських пророцтв, особливо пророцтва Даниїла, створювали серед євреїв напружену атмосферу очікування. Єврейське суспільство було поділене. Фарисеї більше наголошували на важливості усного закону, аніж на потребі жертвоприношень у храмі. (Дивіться сторінку 221). Саддукеї підкреслювали важливість храму і священства. Також існували єсеї, зелоти й іродіяни. Через різницю в релігійних і філософських поглядах усі вони між собою ворогували. Єврейських провідників називали рабинами (наставники, учителі). Завдяки знанню Закону зростав їхній авторитет; вони становили новий тип духовних лідерів.

21. Які події сильно вплинули на євреїв у перших двох сторіччях н. е.?

²¹ У юдаїзмі тривали зовнішні конфлікти і внутрішні поділення, особливо це стосувалось євреїв в Ізраїлі. Зрештою вибухнув відкритий бунт проти Риму, і 70 року н. е. римські загони взяли в облогу Єрусалим, спустошили його, дотла спалили храм, а мешканців міста розпорошили. Єрусалим оголосили закритим для євреїв містом. Отже, Юдаїзм залишився без храму, без землі, а його люди були розсіяні по всій Римській імперії. Щоб уціліти, юдаїзм мусив набрати нової релігійної форми.

22. а) Як вплинула на юдаїзм втрата храму в Єрусалимі? б) Як євреї поділили Біблію? в) Що таке Талмуд і як він сформувався?

²² Після знищення храму саддукеї зникли, а усний закон, завзятими прихильниками якого були фарисеї, став центром уваги нового рабиністичного юдаїзму. Поглиблене вивчення, молитви і благочестиві діла замінили жертвоприношення в храмі та паломництво. Отже, юдаїзм можна було сповідувати будь-де, будь-коли і серед будь-якої культури. Рабини записали усний закон, додали до нього коментарі, а потім ще коментарі до тих коментарів, і всі ці писання отримали назву Талмуд. (Дивіться сторінки 220, 221).

23. Як грецька філософська думка вплинула на ставлення до Біблії?

²³ Якими були наслідки всіх тих подій? Макс Дімонт у своїй книжці «Євреї, Бог та історія» (англ.) написав, що хоча фарисеї несли світильника єврейської ідеології і релігії, «але сам цей світильник був запалений грецькими філософами». Велика частина Талмуда стисло трималася букви Закону, проте його приклади й пояснення несли на собі явний відбиток грецької філософії. Приміром, грецькі релігійні ідеї, як-от віра в безсмертя душі, були підігнані під єврейську термінологію. У цю нову рабиністичну епоху серед євреїв сильно зросла повага до Талмуда, який становив суміш трактувань Закону і грецької філософії. А вже в середні віки євреї шанували Талмуд більше, ніж саму Біблію.

Середньовічний юдаїзм

24. а) Які дві найбільші спільноти повстали серед євреїв в епоху середньовіччя? б) Як вони вплинули на юдаїзм?

²⁴ У середні віки (500—1500 роки н. е.) повстали дві відмінні єврейські спільноти: сефарди, які процвітали під мусульманським пануванням в Іспанії, та ашкенази — в Центральній і Східній Європі. Обидві спільноти мали учених-рабинів, чиї праці та філософія вплинули на формування єврейської релігійної думки наших часів. Цікаво, що багато релігійних звичаїв, котрі практикуються в сучасному юдаїзмі, зародились ще у середньовіччі. (Дивіться сторінку 231).

25. Як католицька церква ставилась до євреїв у Європі?

²⁵ У XII сторіччі по різних країнах прокотилася хвиля вигнань євреїв. Ізраїльський письменник Абба Ебан у книжці «Мій народ. Історія євреїв» пояснює: «У кожній країні... де починала неподільно панувати католицька церква, повторювалась та сама історія: жахливий занепад, тортури, різанина і вигнання». Зрештою 1492 року Іспанія, що знову опинилась під католицьким пануванням, наслідуючи приклад інших, наказала євреям залишити країну. Під кінець XV сторіччя євреїв було вигнано майже з усіх країн Західної Європи. Вони втекли до Східної Європи і деяких країн Середземномор’я.

26. а) Що привело євреїв до розчарування? б) Які основні відгалуження почали зароджуватись серед євреїв?

²⁶ Упродовж століть гноблення і переслідувань серед євреїв у різних частинах світу з’являлось чимало месій-самозванців, які мали більшу чи меншу популярність, але всі доводили до розчарування. У XVII сторіччі євреї потребували змін, котрі дали б їм нових сил і вивели б з епохи темряви. Переломний момент для євреїв, які перебували на краю відчаю, прийшов у середині XVIII сторіччя. Тоді зародився хасидизм (дивіться сторінку 226) — суміш містицизму й релігійного пориву, що впливав на щоденне поклоніння і життя. Приблизно в той же час німецький єврей філософ Мозес Мендельсон запропонував інший вихід — гаскала, тобто просвітництво. Це був початок періоду, який можна назвати «модерністським юдаїзмом».

Від «просвітництва» до сіонізму

27. а) Як вплинув Мозес Мендельсон на погляди євреїв? б) Чому багато євреїв відкинули надію на Месію як особу?

²⁷ За словами Мозеса Мендельсона (1729—1786 роки), єврея визнаватимуть тоді, коли він звільниться від обмежень Талмуда і пристосується до західної культури. У той час Мендельсон став для язичницького світу найбільш поважаним євреєм. Але новий спалах брутального антисемітизму в XIX сторіччі, особливо в «християнській» Російській імперії, розчарував прихильників модерністського юдаїзму і багато з них почало шукати для свого народу політичного сховку. Вони відмовились від ідеї про прихід Месії як особи, який запровадив би їх назад до Ізраїлю, і взялися іншими способами створювати єврейську державу. Так зародився сіонізм, ідея «секуляризації... єврейського месіанізму», як це окреслено в певному джерелі.

28. Які події XX сторіччя вплинули на погляди євреїв?

²⁸ Голокост (1935—1945 роки) — інспіроване нацистами знищення біля шести мільйонів європейський євреїв — став причиною найбільшого сплеску сіонізму, якому почало симпатизувати чимало людей по цілому світі. Мрії сіоністів сповнились 1948 року, коли була заснована держава Ізраїль. Тепер подивімось на юдаїзм наших часів і розгляньмо питання: у що вірять сучасні євреї?

Бог — один

29. а) Як можна коротко охарактеризувати сучасний юдаїзм? б) У чому виявляється самобутність євреїв? в) Назвіть декотрі єврейські свята і звичаї.

²⁹ Кажучи просто, юдаїзм — це релігія народу. Тому навернена особа стає частиною єврейського народу, а також єврейської релігії. Юдаїзм вважається строго монотеїстичною релігією. Його прихильники вірять, що Бог втручається в історію людей, особливо євреїв. У поклоніння євреїв входить декілька щорічних свят і різні звичаї. (Дивіться сторінки 230, 231). Хоча не існує спільних для всіх євреї символів віри чи догматів, центральним пунктом їхнього синагогального поклоніння є визнання того, що Бог — один. Це виражено в Шемі — молитві, складеній на основі Повторення Закону 6:4: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один».

30. а) Яке уявлення про Бога мають євреї? б) Чим це уявлення про Бога відрізняється від уявлення, що панує в загальновизнаному християнстві?

³⁰ Віра в єдиного Бога перейшла в християнство й іслам. За словами рабина д-ра Дж. Г. Герца, «це піднесене проголошення абсолютного монотеїзму стало оголошенням війни всякому політеїзму... Одночасно Шема виключає трійцю — християнський символ віри, який порушує Єдність Бога»e. А тепер розгляньмо вірування євреїв про загробне життя.

Смерть, душа і воскресіння

31. а) Як у юдейські вчення проникла доктрина про безсмертя душі? б) Яка дилема виникла через вчення про безсмертну душу?

³¹ Одним з головних вірувань сучасного юдаїзму є віра в безсмертну людську душу, яка переживає смерть тіла. Але чи такий погляд ґрунтується на Біблії? «Юдейська енциклопедія» (англ.) відверто визнає: «Доктрина про безсмертя душі потрапила до юдаїзму, напевно, під впливом грецьких вчень». Але це створило доктринальну дилему, про яку в тій же праці сказано: «Ці два вірування — про воскресіння і безсмертя душі — у своїй основі суперечать одне одному. Перше вірування стосується загального воскресіння наприкінці днів, коли мертві, що сплять у землі, повстають з могил. Друге — стану душі після смерті тіла». Як цю дилему розв’язує юдейська теологія? «Стверджувалось, що, коли людина помирає, її душа продовжує жити десь в іншому світі (це сприяло появі різноманітних вірувань про небо і пекло), а тіло лежить у могилі й чекає на матеріальне воскресіння всіх померлих на землі».

32. Що говорить Біблія про стан померлих?

³² Артур Герцберг, викладач університету, написав: «У Біблії [Єврейських Писаннях] людське буття обмежується цим світом. Вона не містить доктрини про небо й пекло, і в ній можна лише зауважити розвиток ідеї остаточного воскресіння мертвих наприкінці днів». Біблія сама подає просте і недвозначне пояснення стану мертвих: «Померлі нічого не знають... бо немає в шеолі [спільна могила людства], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости» (Екклезіяста 9:5, 10; Даниїла 12:1, 2; Ісаї 26:19).

33. Як раніше євреї ставилися до вчення про воскресіння?

³³ У «Юдейській енциклопедії» написано: «В рабиністичний період доктрина про воскресіння мертвих була центральною в юдаїзмі» і «її необхідно відрізняти од вірування в... безсмертя душі»f. Нині безсмертя душі визнають усі течії юдаїзму, тоді як воскресіння мертвих — далеко не всі.

34. Як, на відміну від Біблії, Талмуд описує душу? Як це коментують письменники пізнішого періоду?

³⁴ На відміну від Біблії, у Талмуді, який зазнав впливу еллінізму, міститься чимало пояснень, оповідей, а навіть описів, котрі стосуються безсмертя душі. У пізній єврейській містичній літературі, Каббалі, можна знайти навіть вчення про реінкарнацію (переселення душ), яке, по суті, є стародавнім віруванням індуїзму. (Дивіться розділ 5). Нині в Ізраїлі це вчення широко прийняте в юдаїзмі, воно також займає важливе місце у хасидських віруваннях і літературі. Наприклад, Мартін Бубер у свою книжку «Оповіді хасидів. Учителі пізнішого періоду» (англ.) включив оповідь про душу зі школи Елімелеха, рабина з Лежайська: «У день Окуплення, коли раббі Авраам Єгошуа повторював авода — молитву, в якій переповідається служіння первосвященика в Єрусалимському храмі, то, доходивши до слів: «І так він сказав», ніколи не вимовляв їх, а натомість повторював: «І так я сказав». Бо він не забув часу, коли його душа була в тілі первосвященика в Єрусалимі».

35. а) Як реформістський юдаїзм ставиться до вчення про безсмертя душі? б) Що Біблія говорить про душу?

³⁵ Реформістський юдаїзм пішов ще далі: відкинув віру в воскресіння. Слово «воскресіння» усунули з реформістських молитовників, і визнається лише віра в безсмертя душі. Наскільки ж чіткішим є біблійне твердження, записане в книзі Буття 2:7: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». Тіло у поєднанні з духом, тобто життєвою силою, становить «живу душу»g (Буття 2:7; 7:22; Псалом 146:4). Тому, коли помирає грішник, помирає і душа (Єзекіїля 18:4, 20). Отже, зі смертю припиняється всяке подальше свідоме існування людини. Життєва сила, яку Бог дав людині, повертається до Бога (Екклезіяста 3:19; 9:5, 10; 12:7). Правдива біблійна надія для померлих — це воскресіння (по-єврейськи: техійа́т гамметı́м, або «оживлення мертвих»).

36, 37. У яке майбутнє життя вірили вірні євреї біблійних часів?

³⁶ Хоч це твердження і може здивувати багатьох євреїв, але впродовж сторіч для поклонників правдивого Бога воскресіння було живою надією. Біля 3500 років тому вірний Йов, який зазнав багато страждань, говорив про майбутнє, коли Бог підніме його з Шеолу, тобто могили (Йова 14:14, 15). Пророк Даниїл також був переконаний, що він встане «під кінець тих днів» (Даниїла 12:2, 13).

³⁷ Святе Письмо не дає підстав для твердження, ніби ці вірні євреї вірили в безсмертну душу, яка живе у потойбічному світі. Вони, безперечно, мали ґрунтовну причину вірити, що Всевладний Господь, який в стані зрахувати і пам’ятати всі зірки Всесвіту, в час воскресіння згадає також про них. Ці чоловіки були вірними йому і його імені. Він буде вірний для них (Псалом 18:26; 147:4; Ісаї 25:7, 8; 40:25, 26).

Юдаїзм і Боже ім’я

38. а) Які зміни у зв’язку з вживанням Божого імені відбувались протягом сторіч? б) Що лежить в основі Божого імені?

³⁸ Юдаїзм вчить, що, хоча Боже ім’я існує в писаній формі, воно надто святе, щоб його вимовлятиh. Цей погляд став причиною того, що за останні 2000 років історії правильна вимова Божого імені була втрачена. Одначе такого погляду євреї дотримувались не завжди. Біля 3500 років тому Бог сказав Мойсеєві: «Отак скажи Ізраїлевим синам: Господь [по-єврейськи: יהוה, ЙГВГ], Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова послав мене до вас. А оце Ім’я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в рід» (Вихід 3:15; Псалом 135:13). Що це за ім’я і яке його значення? В одній з приміток до Танаха сказано: «Ім’я ЙГВГ (яке традиційно читається Адонай — «Господь») виводиться з кореневого слова гайаг — «бути». Отже, Боже ім’я передається тетраграмою — чотирма приголосними єврейськими літерами ЙГВГ (Ягве), і латинізована форма цього імені впродовж століть була відома українською мовою як ЄГОВА.

39. а) Чому важливо знати божественне ім’я? б) Чому євреї перестали вимовляти божественне ім’я?

³⁹ Упродовж історії євреї завше надавали великої ваги особистому імені Бога, хоча порівняно із старожитніми часами підхід до вживання цього імені докорінно змінився. У «Талмуді для кожного» д-р А. Коген написав: «До Божого «особистого Імені» (Шем Гамефораш) ставилися з великою шаною; це ім’я, тобто тетраграму ЙГВГ, Він виявив ізраїльському народу». Божественне ім’я шанували, бо воно репрезентувало і характеризувало саму особу Бога. До того ж Бог особисто оголосив своє ім’я і сказав своїм поклонникам вживати його. Це підкреслюється також фактом, що в Єврейських Писаннях воно з’являється 6828 разів. Втім, побожні євреї вважають, ніби вимовляти Боже особисте ім’я — це зневага для Богаi.

40. Що кажуть деякі єврейські авторитети про вживання божественного імені?

⁴⁰ Стосовно стародавньої рабинської (небіблійної) заборони вимовляти Боже ім’я рабин А. Марморштайн у книзі «Стародавня рабинська доктрина про Бога» написав: «Був час, коли ця заборона [вживати Боже ім’я] для євреїв була зовсім чужа... Ані в Єгипті, ні у Вавилоні євреї не знали й не дотримувалися закону, який забороняв би їм вживати Боже ім’я, Тетраграму, в щоденних розмовах чи вітаннях. Але від III сторіччя до нашої ери і до III сторіччя нашої ери така заборона існувала і її частково дотримувались». У стародавні часи не просто дозволялось вживати це ім’я. Д-р Коген каже: «Був час, коли навіть звичайних людей заохочували вільно й відкрито вживати Ім’я... Вважалося, що це допомагало б відрізняти ізраїльтянина від [неєврея]».

41. Що, за словами одного рабина, стало причиною заборони вживання Божого ім’я?

⁴¹ Звідкіля ж тоді взялася заборона вживати божественне ім’я? Марморштайн дає таку відповідь: «Еллінізація [вплив грецької культури], що була направлена проти релігії євреїв, і невірність священиків та вельмож вплинули на появу правила: не вимовляти Тетраграми у Святині [храмі в Єрусалимі]». Люди у своїй сліпій завзятості, щоб не вживати божественного імені надаремно, взагалі перестали вимовляти його і представляли особу правдивого Бога у викривленому та невиразному світлі. Під спільним впливом релігійної протидії й відступництва євреї припинили вживати Боже ім’я.

42. Що говориться в Біблії про вживання божественного імені?

⁴² Але ось що сказав д-р Коген: «У біблійні часи люди, здається, без вагань вживали [божественне ім’я] у щоденних розмовах». Патріарх Авраам «прикликав Господнє Ймення» (Буття 12:8). Більшість письменників Єврейських Писань вільно, але шанобливо вживали це ім’я аж до V сторіччя до н. е., коли писав пророк Малахія (Рут 1:8, 9, 17, НС).

43. а) Що з абсолютною впевненістю можна сказати про вживання євреями божественного імені? б) Який був один з непрямих наслідків того, що євреї перестали вживати божественне ім’я?

⁴³ Немає жодних сумнівів у тому, що старожитні євреї вживали і вимовляли божественне ім’я. Про зміну, яка відбулася пізніше, Марморштайн пише: «Видно, що того часу — у першій половині III сторіччя [до н. е.] — відбувся великий перелом у вживанні Божого імені. Цей перелом став причиною багатьох змін у юдейській теології та філософії, вплив котрих відчувається аж донині». Одним з наслідків втрати цього імені була поява поняття про позбавленого індивідуальності Бога, котре в свою чергу створило теологічний вакуум, який уможливив розвиток християнської доктрини про Трійцюj (Вихід 15:1—3).

44. Які є інші наслідки заборони вживання Божого імені?

⁴⁴ Відмова вживати божественне ім’я ослабила поклоніння правдивому Богові. Певний тлумач сказав так: «На жаль, коли Бога називають «Господь», то, хоча так говорити і правильно, це звучить холодно й блідо... Той, хто перекладає ЙГВГ або Адонай словом «Господь», повинен пам’ятати, що таким чином на багато сторінок Старого Завіту він вносить дух абстрактності, формалізму і відірваності од реальності, а це зовсім чуже для тексту оригіналу» («Уявлення про Бога в стародавньому Ізраїлі», англ.). Шкода, що величного й піднесеного імені Ягве, або Єгова, немає в багатьох перекладах Біблії, хоча воно чітко написано тисячі разів в оригіналах єврейською мовою! (Ісаї 43:10—12, НС).

Чи євреї все ще чекають Месію?

45. Які підстави для віри в Месію дає Біблія?

⁴⁵ У Єврейських Писаннях є чимало пророцтв, з яких ще понад 2000 років тому євреї черпали месіанську надію. У 2 Самуїла 7:11—16 вказано, що Месія мав походити з роду Давида. А в Ісаї 11:1—10 пророкується, що він принесе всьому людству справедливість і мир. Пророцтво з Даниїла 9:24—27 вказує на час появи Месії і на час його смерті.

46, 47. а) Якого Месію чекали євреї, котрі жили під пануванням Риму? б) Як змінилися прагнення євреїв щодо приходу Месії?

⁴⁶ В «Юдейській енциклопедії» сказано, що люди в I сторіччі особливо пильно очікували прихід Месії. Гадали, що Месія буде «наділеним харизмою потомком Давида. Юдеї часів Римської імперії вважали, що Бог поставить [Месію], щоб той зламав поганське ярмо і правив над відновленим ізраїльським царством». Проте войовничий Месія, на якого чекали євреї, не прийшов.

⁴⁷ «Нова британська енциклопедія» зауважує, що месіанська надія була для євреїв надзвичайно важливим єднальним фактором у часи лихоліть: «Немає сумніву, що юдаїзм уцілів, до певної міри завдяки міцній вірі у месіанську обітницю і майбутнє». Але з появою сучасного юдаїзму (на зламі XVIII —XIX сторіч) чимало євреїв перестали покірно очікувати Месію. Врешті-решт інспірований нацистами голокост позбавив багатьох терпіння і надії. Вони почали вважати, що месіанська ідея має певний недолік, і тому стали тлумачити її лише як нову еру процвітання й миру. З того часу євреї в цілому (хоча є винятки) вже не чекають на Месію як особу.

48. Які логічні запитання можна поставити щодо юдаїзму?

⁴⁸ З огляду на таку зміну месіанської релігії на немесіанську повстають важливі запитання: чи юдаїзм впродовж віків помилявся, навчаючи, що Месія — це конкретна особа? Яка форма юдаїзму може допомогти людині знайти Бога? Чи це давній юдаїзм, котрий потрапив у тенета грецької філософії, чи юдаїзм без Месії, що розвинувся за минулі 200 років? Або це зовсім інший шлях, який вірно й точно тримається месіанської надії?

49. До чого запрошені щирі євреї?

⁴⁹ Запрошуємо щирих євреїв замислитись над цими запитаннями і ще раз уважно дослідити, чи Ісус з Назарета дійсно був Месією. Придивіться до нього очима євреїв — письменників Грецьких Писань. Їхні описи Ісуса разюче відрізняються від того, як його змальовує загальновизнане християнство. Релігії християнства значною мірою винні в тому, що євреї цураються Ісуса. Загальновизнане християнство дотримується небіблійної доктрини про Трійцю, яка є абсолютно неприйнятною для кожного єврея, що дорожить чистим вченням, переданим словами: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один!» (Повторення Закону 6:4). Просимо вас неупереджено прочитати наступний розділ, щоб познайомитися з Ісусом, про якого розповідають Грецькі Писання.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 217]

Сефарди та ашкенази утворили дві єврейські спільноти.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 211]

Десять Заповідей для поклоніння і поведінки

Мільйони людей чули про Десять Заповідей, але мало хто читав їх. Тому нижче подаємо більшу частину тексту цих Заповідей.

▪ «Хай не буде тобі інших богів передо Мною».

▪ «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм...» [У такому далекому минулому, 1513 року до н. е., заповідь про заборону ідолопоклонства була чимось винятковим].

▪ «Не призивай Імення Господа [по-єврейськи: יהוה], Бога твого, надаремно...»

▪ «Пам’ятай день суботній, щоб святити його... Поблагословив Господь день суботній і освятив його».

▪ «Шануй свого батька та матір свою...»

▪ «Не вбивай!»

▪ «Не чини перелюбу!»

▪ «Не кради!»

▪ «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!»

▪ «Не жадай дому ближнього свого, ...жони... раба... невільниці... вола... ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вихід 20:3—17).

Хоча тільки перші чотири заповіді безпосередньо стосуються віри й поклоніння, інші заповіді вказують на зв’язок між правильною поведінкою і належними стосунками з Творцем.

[Ілюстрація]

Ізраїль перейняв від язичницьких сусідів поклоніння теляті, дарма що отримав від Бога винятковий закон (Золоте теля, Бібл).

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 220, 221]

Священні писання євреїв

Священні писання євреїв починаються «Танахом». Слово «Танах» походить від назв трьох частин єврейської Біблії — «Тора» (Закон), «Небіїм» (Пророки) й «Х’кесубім» (Писання); перші літери кожної книги утворюють слово «ТаНаХ». Ці книги були написані єврейською та арамейською мовами в період між XVI і V сторіччями до н. е.

Євреї вірять, що ці частини написано під натхненням різної сили. Тому вони класифікують їх за важливістю:

Тора — п’ять книг Мойсея, або П’ятикнижжя (грецькою: «п’ять сувоїв»),— Закон, який складається з таких книг, як Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення Закону. Проте слово «Тора» може також стосуватися як цілої єврейської Біблії, так і усного закону й Талмуда. (Дивіться наступну сторінку).

Небіїм — пророцькі писання, від книги Ісуса Навина до великих пророків Ісаї, Єремії та Єзекіїля і 12 «малих» пророків (від Осії до Малахії).

Х’кесубім — писання, які складаються з поетичних творів — Псалмів, Приповістей, книги Йова, Пісні над піснями й Плачу Єремії. Крім того, сюди входять такі книги, як Рут, Екклезіяста, Естер, Даниїла, Ездри, Неемії, Перша й Друга хронік.

Талмуд

З погляду язичників, Танах, або єврейська Біблія,— це найважливіше єврейське писання. Але євреї думають по-іншому. Багато євреїв погодиться зі словами рабина Ейдена Штайнзальца: «Якщо Біблія є наріжним каменем юдаїзму, то Талмуд — основа [юдаїзму], яка підтримує всю духовну та розумову надбудову єврейського життя... Жодна інша праця не справляє подібного впливу на життя євреїв — ні в теоретичному, ні в практичному плані» («The Essential Talmud»). Що ж таке Талмуд?

Ортодоксальні євреї вважають, що Бог дав Мойсею на горі Сінай не тільки писаний закон, тобто Тору, але й конкретні пояснення, як виконувати цей Закон. Ці пояснення мали передаватися з уст в уста, тому їх назвали усним законом. Отже, Талмуд є письмовим підсумком усного закону з пізнішими коментарями й поясненнями до цього закону, які укладались рабинами від II сторіччя н. е. до середніх віків.

Здебільшого Талмуд поділяють на дві головні частини:

Мішна — збірка коментарів, доповнення до біблійного Закону, яка ґрунтується на тлумаченнях рабинів, названих таннаями (вчителями). Її писали на зламі II—III сторіч н. е.

Гемара (спочатку її називали Талмудом) — збірка коментарів до Мішни, укладена рабинами пізнішого періоду (III—VI сторіччя н. е.).

Окрім цих двох головних частин, у Талмуд також можуть входити коментарі до Гемари, написані середньовічними рабинами. Видатними серед них були рабин Раші (Соломон бен Ісаак, 1040—1105 роки), який зробив легкозрозумілою важку мову Талмуда, і рабин Рамбам (Мойсей бен Маймон, відомий як Маймонід, 1135—1204 роки) — автор стислої версії Талмуда («Мішна Тора»). Завдяки цьому Талмуд став доступним для всіх євреїв.

[Ілюстрації]

Нижче: давня Тора із так званої Могили Естер (Іран); праворуч: гімн хвали єврейською мовою та мовою їдиш, складений на підставі біблійних віршів.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 226, 227]

Юдаїзм — релігія багатьох поглядів

Між різними фракціями юдаїзму існують великі розбіжності. Юдаїзм традиційно наголошує на релігійних ритуалах. Суперечки про ритуали, а не про вірування виклика́ли велике напруження серед євреїв і дали початок трьом основним течіям юдаїзму.

ОРТОДОКСАЛЬНИЙ ЮДАЇЗМ. Це відгалуження не тільки визнає єврейський Танах натхненим Писанням, але й вважає, що на горі Сінай Мойсей разом з писаним Законом отримав від Бога також усний закон. Ортодоксальні євреї скрупульозно дотримуються заповідей обидвох законів. Вони все ще чекають з’явлення Месії, який введе Ізраїль у золотий вік. Через розбіжності в поглядах серед ортодоксів виникли різні фракції. Однією з них є хасидизм.

Хасиди (означає «благочестиві»). Цей рух вважається ультраортодоксальним. У середині XVIII сторіччя його заснував у Східній Європі Ізраел бен Еліезер, відомий як Баал Шем Тов («Пан доброго імені»). Вчення хасидів наголошує на важливості музики й танцю, які сприяють містичній радості. Багато їхніх вірувань, у тому числі вчення про реінкарнацію, ґрунтуються на єврейських містичних творах, відомих під назвою Каббала (Кабала). Сьогодні їхні ребе (мовою їдиш: «рабини»), або цадики, вважаються надзвичайно праведними чоловіками або святими.

Хасидів сьогодні можна здебільшого зустріти в США та Ізраїлі. Вони носять особливе східноєвропейське вбрання XVIII і XIX сторіч, переважно чорне, що дуже впадає у вічі, особливо в сучасних містах. Вони поділені на секти, які очолюють різні видатні ребе. Однією з активних течій є Любавіч-ХаБаД, яка заповзятливо проводить працю прозелітизму серед євреїв. Декотрі течії вважають, що тільки Месія має право відновити Ізраїль як державу євреїв, і тому не визнають світської держави Ізраїль.

РЕФОРМІСТСЬКИЙ ЮДАЇЗМ (також відомий як «ліберальний» і «прогресивний»). Цей рух виник у Західній Європі приблизно на початку XIX сторіччя. Він ґрунтується на постулатах Мозеса Мендельсона, єврейського мислителя XVIII сторіччя, який вважав, що євреї не повинні відокремлюватися від язичників, а радше засвоювати західну культуру. Прихильники реформізму не визнають, що Тора є виявленою Богом правдою. Для них єврейські закони про їжу, чистоту й одяг є пережитками минулого. Вони чекають так званої «Месіанської ери Всесвітнього братства». Останніми роками повертаються до більш традиційного юдаїзму.

КОНСЕРВАТИВНИЙ ЮДАЇЗМ. Цей рух започатковано 1845 року в Німеччині як відгалуження від реформістського юдаїзму. Вважалося, що реформістський юдаїзм відкинув занадто велику кількість традиційних юдейських звичаїв. Консервативний юдаїзм не погоджується з тим, що Мойсей отримав від Бога усний закон. Проте він твердить, що усну Тору створили рабини, які намагалися пристосувати юдаїзм до нової доби. Прихильники цього руху підкоряються біблійним приписам і рабинським законам, якщо ті «відповідають вимогам сучасного життя євреїв» («Книжка єврейського знання», англ.). Під час релігійної служби вони послуговуються єврейською та англійською мовами, а також дотримуються суворих законів щодо харчування (кашрут). На відміну від ортодоксів, вони дозволяють чоловікам і жінкам сидіти разом під час служби.

[Ілюстрації]

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 230, 231]

Деякі важливі свята й звичаї

Більшість єврейських свят ґрунтується на Біблії. Вони, як правило, пов’язані з порами року, збором врожаю або історичними подіями.

▪ Шаббат (субота). Сьомий день єврейського тижня (від заходу сонця у п’ятницю до заходу в суботу) вважається днем, який освячує цілий тиждень. Особливе відзначання цього дня є невід’ємною частиною поклоніння. Євреї йдуть до синагоги на читання Тори та молитви (Вихід 20:8—11).

▪ Йом-Кипур. День Окуплення, урочисте свято, яке характеризується постом і самоаналізом. Ним завершуються Десять днів каяття, які починають єврейський Новий рік (Рош-Гашана). За єврейським світським календарем, він припадає на вересень (Левит 16:29—31; 23:26—32).

▪ Суккот (вгорі справа). Свято Кучок (наметів, або збирання). Це свято жнив і кінця головної частини рільницького року. Святкується в жовтні (Левит 23:34—43; Числа 29:12—38; Повторення Закону 16:13—15).

▪ Ханука. Свято Оновлення. Популярне грудневе свято; нагадує про те, як Маккавеї визволили євреїв від сирійсько-грецького панування, а також про повторне присвячення Єрусалимського храму в грудні 165 року до н. е. У свято прийнято впродовж восьми днів запалювати свічки.

▪ Пурим. Свято Жеребів. Відзначається в кінці лютого або на початку березня, нагадує про порятунок євреїв у Персії V сторіччя до н. е. з рук Гамана, який хотів їх повністю винищити (Естер 9:20—28).

▪ Песах. Свято Пасхи. Встановлено для нагадування про визволення Ізраїлю з єгипетського рабства (1513 рік до н. е.). Це найважливіше й найдавніше свято євреїв. Відзначається 14 нісана (за єврейським календарем), що переважно припадає на кінець березня або початок квітня. Кожна єврейська родина збирається разом, щоб спільно спожити пасхальну вечерю, або седер. Протягом наступних семи днів не можна споживати їжі з закваскою. Цей період називається святом Опрісноків (маци) (Вихід 12:14—20, 24—27).

Деякі єврейські звичаї

▪ Обрізання. Важливий обряд, який виконується на восьмий день життя єврейських хлопчиків. Часто його називають Авраамовою угодою, оскільки обрізання було знаком угоди між Богом і Авраамом. Обряд обрізання також обов’язковий для чоловіків, які навертаються на юдаїзм (Буття 17:9—14).

▪ Бар міцва (внизу). Ще один важливий обряд євреїв, який буквально означає «син заповіді», «стосується досягнення зрілості з релігійного і юридичного погляду, а також моменту, коли у хлопців віком 13 років та один день офіційно починається час зрілості». Цей обряд став єврейським звичаєм тільки в XV сторіччі н. е. («Юдейська енциклопедія»).

▪ Мезуза (вгорі). Дім євреїв зазвичай легко розпізнати завдяки мезузі, або сувою у футлярі, прикріпленому до правого одвірка. Мезуза — це шматочок пергаменту, на якому написані слова з книги Повторення Закону 6:4—9 і 11:13—21. Його скручують, вкладають у футлярчик і прилаштовують до дверей кожного житлового приміщення.

▪ Ярмулка (шапочка для чоловіків). У «Юдейській енциклопедії» говориться: «Ортодоксальні євреї... вважають покриття голови в синагозі й поза нею ознакою вірності єврейській традиції». Танах взагалі не згадує про покриття голови під час поклоніння, а Талмуд вважає це необов’язковим звичаєм. Хасидські жінки завжди покривають голову або зголюють волосся й носять перуку.

[Ілюстрація на сторінці 206]

Прабатько євреїв Аврам (Авраам) поклонявся Богу Єгові майже 4000 років тому.

[Ілюстрація на сторінці 208]

Зірка Давида — небіблійний символ Ізраїлю та юдаїзму.

[Ілюстрація на сторінці 215]

Юдейський копіювальник переписує єврейський текст.

[Ілюстрація на сторінці 222]

Сім’я євреїв- хасидів святкує суботу.

[Ілюстрація на сторінці 233]

Побожні євреї носять на руці й чолі філактерії, тобто коробочки із сувоями, на яких записано молитви.