Єгова повинен бути нашою надією
«Твоєю надією буде Господь» (ПРИПОВІСТЕЙ 3:26).
1. Хоча багато людей заявляють, що покладаються на Бога, з чого видно, що це не завжди так?
ГАСЛО «Ми покладаємось на Бога» можна прочитати на грошах Сполучених Штатів Америки. Але чи всі, хто користується цими грошима, у тій країні чи в інших справді покладаються на Бога? Чи, може, вони більше покладаються на самі гроші? Така надія на гроші тої країни чи будь-якої іншої не може узгоджуватися з надією на Всемогутнього Бога любові, який ніколи не зловживає своєю силою й аж ніяк не є пожадливим. По суті, він відкрито засуджує пожадливість (Ефесян 5:5, СМ).
2. Як християни ставляться до сили грошей?
2 Правдиві християни покладаються на Бога, а не на оманливі багатства (Матвія 13:22). Вони усвідомлюють, що сила грошей, їхня спроможність приносити щастя і зберігати життя сильно обмежена. Але сила Всемогутнього Бога необмежена (Софонії 1:18). Тому Біблія дає таке мудре напоумлення: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв 13:5).
3. Як контекст Повторення Закону 31:6 проливає світло на Павлову цитату цього вірша?
3 Пишучи єврейським християнам ці слова, апостол Павло цитував вказівку, яку Мойсей дав ізраїльтянам незадовго до своєї смерті: «Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той, хто ходить з тобою,— не опустить Він тебе й не покине тебе» (Повторення Закону 31:6). Мойсей заохочував довіряти Єгові, і, як показує контекст, це означало більше, ніж тільки сподіватися, що він задовольнятиме їхні матеріальні потреби. Що са́ме це означало?
4. Як Бог довів ізраїльтянам, що на нього можна покладатися?
4 Протягом 40 років, коли ізраїльтяни ходили по пустині, Бог вірно постачав їм усе необхідне для життя (Повторення Закону 2:7; 29:4). Він також давав провід. Наприклад, в Обітовану землю, «Край, що тече молоком та медом», ізраїльтян вдень вела хмара, а вночі — вогонь (Вихід 3:8; 40:36—38). Коли настав час входити в Обітовану землю, Єгова вибрав Ісуса Навина, щоб він був Мойсеєвим наступником. Можна було сподіватися, що мешканці того краю чинитимуть опір. Але Єгова ходив зі своїм народом вже кілька десятиліть, тому тепер не було причин боятися. Ізраїльтяни мали всі підстави вважати Єгову Богом, на якого можна покладатися!
5. Чим ситуація сьогоднішніх християн нагадує ситуацію ізраїльтян перед входом в Обітовану землю?
5 Сьогодні християни йдуть через пустиню теперішнього злого світу дорогою до Божого нового світу. Деякі з них ідуть цією дорогою вже більше 40 років. Тепер вони стоять на порозі Божого нового світу. Однак вороги далі перешкоджають їм, нікого не хочуть пустити в місце, яке стане ще славнішим, ніж Обітована земля, той стародавній край, що тік молоком та медом. Якими ж цінними для сьогоднішніх християн є слова Мойсея, повторені Павлом: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» Кожен, хто залишається сильним і мужнім, повним віри і довір’я до Єгови, обов’язково отримає нагороду.
Довір’я на основі знання і дружби
6, 7. а) Чим було випробуване Авраамове довір’я до Єгови? б) Як Авраам міг почуватися, подорожуючи до місця, де він мав принести Ісака в жертву?
6 Колись предок ізраїльтян Авраам отримав наказ принести свого сина Ісака в жертву цілопалення (Буття 22:2). Що спонукало цього люблячого батька так непохитно довіряти Єгові, що він відразу ж був готовий послухатися? Євреїв 11:17—19 відповідає: «Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі». Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз».
7 Пам’ятаймо, що Авраам три дні йшов з Ісаком до місця, де мало відбутися жертвоприношення (Буття 22:4). Авраам мав багато часу передумати. Чи можемо собі уявити його почуття, емоції? Народження Ісака було такою несподіваною радістю. Воно було доказом божественного втручання і поглибило відданість Богові Авраама і його колись безплідної дружини Сарри. Далі вони, безумовно, жили сподіванням того, що принесе майбутнє для Ісака та його нащадків. Чи їхні мрії підходили до раптового кінця, як це могло здаватися через цю Божу вказівку?
8. Чому можна сказати, що Авраамове довір’я до Бога не обмежувалося лише вірою, що Бог може воскресити Ісака?
8 Усе-таки Авраам довіряв Богові на основі особистого знання, яке мають друзі одне про одного. Як «друг Божий», Авраам «ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність» (Якова 2:23). Довіряючи Єгові, Авраам не лише вірив, що Бог може воскресити Ісака. Він був однаково впевнений, що Єгова просив у нього належного, хоча Авраам і не знав усіх фактів. Він не мав підстав сумніватися, чи Єгова залишається праведним, просячи його про таке. Пізніше Авраамове довір’я зміцнилося, коли ангел Єгови втрутився, щоб не допустити принесення Ісака в жертву (Буття 22:9—14).
9, 10. а) Коли раніше Авраам виявив довір’я до Єгови? б) Який важливий урок можна отримати від Авраама?
9 Приблизно 25 років перед тим Авраам також виявив довір’я до праведності Єгови. Отримавши попередження про знищення Содома й Гоморри, він, природно, турбувався про праведних людей, які там жили, в тому числі про свого племінника Лота. Авраам звернувся до Бога з такими словами: «Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий,— цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» (Буття 18:25).
10 Патріарх Авраам був переконаний, що Єгова ніколи не робить нічого неправедного. Псалмоспівець пізніше писав: «Господь справедливий [«праведний», НС] на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках» (Псалом 145:17). Нам добре запитати себе: «Чи я приймаю те, що Єгова дозволяє мені зазнавати, не сумніваючись у його праведності? Чи я переконаний, що все, що він допустить, піде на добро і мені, й іншим?» Якщо ми можемо відповісти ствердно, то навчилися чогось важливого від Авраама.
Довіряймо вибору Єгови
11, 12. а) Що для Божих слуг включає в себе довір’я до Єгови? б) Що для нас деколи може становити трудність?
11 Люди, які вважають Єгову своєю надією, також виявляють довір’я до людей, яких Єгова вибирає, щоб використовувати їх у сповненні своїх намірів. Для ізраїльтян це означало довіряти Мойсею і пізніше його наступникові Ісусу Навину. Для ранніх християн це означало довіряти апостолам і старшим в Єрусалимському зборі. Для нас сьогодні це означає довіряти «вірному і мудрому рабу», призначеному давати нам духовну «поживу своєчасно», а також тим членам раба, які входять у Керівний орган (Матвія 24:45).
12 По суті, нам самим корисно довіряти тим, які беруть провід у християнському зборі. Біблія каже: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:17).
Не критикуйте вибору Єгови
13. Яка існує причина для довір’я особам, призначеним брати провід?
13 Біблія допомагає нам зберігати рівновагу у виявленні довір’я до осіб, які беруть провід серед людей Єгови. Ми можемо запитати себе: «Чи Мойсей ніколи не робив помилок? Чи апостоли завжди виявляли склад розуму, подібний до Ісусового, як він їх учив?» Відповіді очевидні. Єгова вибрав вірних і відданих чоловіків, щоб використовувати як провідників свого народу, хоча вони й недосконалі. Отже, хоча сьогоднішні старійшини недосконалі, ми повинні визнавати, що ‘Дух Святий обрав їх, аби вони пасли Церкву Божу’. Вони заслуговують нашої підтримки й поваги (Дії 20:28, СМ).
14. Що слід взяти до уваги стосовно факту, що Єгова вибрав провідником Мойсея, а не Аарона чи Маріям?
14 Аарон був на три роки старший за Мойсея, і обидва вони були молодші за свою сестру Маріям (Вихід 2:3, 4; 7:7). І оскільки Аарон ліпше володів даром мови, ніж Мойсей, він був призначеним служити промовцем свого брата (Вихід 6:29—7:2). Однак щоб вести ізраїльтян, Єгова не вибрав найстаршу Маріям чи найліпшого промовця Аарона. Він вибрав Мойсея, повністю усвідомлюючи всі факти і потреби того часу. Коли Аарон і Маріям випустили це з уваги, вони почали нарікати: «Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?» Маріям, можливо, головний підбурювач, була покарана за те, що нешанобливо ставилася до вибраного Єговою чоловіка, хоча вона й Аарон повинні були визнавати, що Мойсей «найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:1—3, 9—15).
15, 16. Як Калев довів, що довіряє Єгові?
15 Коли 12 розвідників були вислані вивідати Обітовану землю, 10 повернулися з негативним повідомленням. Вони посіяли страх у серця ізраїльтян, говорячи, що ханаанеяни «люди високі на зріст». Це у свою чергу спонукало ізраїльтян «нарікати на Мойсея та на Аарона». Але не всі розвідники виявили брак довір’я до Мойсея та Єгови. Читаємо: «А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: «Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!» (Числа 13:2, 25—33; 14:2). Міцну позицію Калева поділяв ще один розвідник — Ісус Навин. Обидва виявили, що довіряють Єгові, коли сказали: «Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. Тільки... не бійтеся народу того Краю... з нами Господь,— не бійтеся їх!» (Числа 14:6—9). Це довір’я до Єгови було винагороджене. З цілого покоління дорослих людей, які жили у той час, тільки Калев, Ісус Навин і деякі левити мали привілей увійти в Обітовану землю.
16 Через багато років Калев сказав: «Я обставав за Господом, Богом моїм... А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п’ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п’яти літ. Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене,— яка сила моя тоді, така сила моя й тепер» (Ісуса Навина 14:6—11). Зверніть увагу на позитивний умонастрій Калева, на його вірність та фізичну здатність. Однак Єгова не вибрав Калева, щоб він був наступником Мойсея. Цей привілей він надав Ісусу Навину. Можемо бути певними, що Єгова мав причини для такого вибору і що цей вибір був найліпший.
17. Що, на перший погляд, могло робити Петра непридатним для відповідальності?
17 Апостол Петро тричі відрікався від свого Господа. Він також поривчасто взяв справи у свої руки, відрубавши вухо рабові первосвященика (Матвія 26:47—55, 69—75; Івана 18:10, 11). Хтось може сказати, що Петро був надто боязким і неврівноваженим, щоб отримати спеціальні привілеї. Однак кому були дані ключі Царства, привілей відкрити дорогу до небесного покликання для трьох груп? Петрові (Дії 2:1—41; 8:14—17; 10:1—48).
18. Якої помилки, згаданої Юдою, нам слід уникати?
18 Ці приклади показують, що ми мусимо бути обережними й нікого не судити за зовнішнім виглядом. Якщо ми покладаємося на Єгову, то не будемо сумніватися в його виборі. Хоча його земний збір складається з недосконалих людей, які не вважають себе непомильними, він користується ними особливим чином. Юда, єдиноутробний брат Ісуса, перестерігав християн першого століття перед людьми, які «погорджують владами, зневажають слави [«славних», НС]» (Юди 8—10). Ніколи не ставаймо такими, як вони.
19. Чому в нас немає причини критикувати вибір, який робить Єгова?
19 Єгова очевидно вибирає для певних відповідальностей осіб, які мають конкретні риси, необхідні, щоб керувати його людьми саме так, як він хоче у цей конкретний час. Нам потрібно старатися усвідомити цей факт, не критикувати вибору, який робить Бог, а із задоволенням і смиренно служити там, де Єгова призначив нас особисто. Таким чином ми показуємо, що покладаємося на Єгову (Ефесян 4:11—16; Филип’ян 2:3).
Покладаймося на праведність Єгови
20, 21. Чого можна навчитися з того, як Бог поводився з Мойсеєм?
20 Якщо ми деколи схильні занадто покладатися на себе самих і замало на Єгову, вчімося від Мойсея. У віці 40 років він збирався власними силами звільнити ізраїльтян з єгипетської неволі. Його зусилля були, безумовно, породжені добрими спонуками, але вони не довели ні до негайного звільнення ізраїльтян, ні до поліпшення його власної ситуації. Він навіть був змушений утікати. Лише пройшовши важке 40-літнє навчання у чужому краю, він мав відповідні риси для виконання того, що намагався зробити раніше. Цього разу він міг покладатися на підтримку Єгови, тому що тепер усе робилося так, як того хотів Єгова, і в час, який відповідав Божому наміру (Вихід 2:11—3:10).
21 Кожен з нас може запитати себе: «Чи я деколи випереджую Єгову і старійшин, призначених у зборі, намагаючись приспішити події, чи зробити щось по-своєму? Замість думати, що мене не помічають, коли йдеться про певні привілеї, чи я з готовністю приймаю навчання, яке в даний час отримую?» Отже, чи ми засвоїли урок з прикладу Мойсея?
22. Хоча Мойсей і втратив великий привілей, як він усе-таки ставився до Єгови?
22 Крім того, ми можемо ще чогось навчитися з прикладу Мойсея. У Числа 20:7—13 говориться про помилку, яку він зробив і за яку поплатився. Він втратив привілей ввести ізраїльтян в Обітовану землю. Чи у той час Мойсей говорив, що рішення Єгови у цій справі несправедливе? Чи він забився, так би мовити, в кут і почав нарікати на погане поводження з боку Бога? Чи Мойсей перестав покладатися на праведність Єгови? Відповідь можна знайти у словах, які сам Мойсей говорив до Ізраїля про Єгову невдовзі перед своєю смертю: «Діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:4). Мойсей, безумовно, до самого кінця зберіг своє довір’я до Єгови. А ми? Чи ми особисто робимо кроки, щоб зміцнити своє довір’я до Єгови та його праведності? Розгляньмо як це можна робити?
Як би ви відповіли?
◻ Які причини довіряти Єгові мали ізраїльтяни?
◻ Чого можна навчитися від Авраама стосовно довір’я?
◻ Чому нам не слід критикувати вибір, який робить Єгова?
[Ілюстрація на сторінці 13]
Довіряти Єгові також означає поважати тих, які беруть провід у зборі.