Зорі і людина. Чи є якийсь зв’язок між ними?

СПОСТЕРЕЖЕННЯ за зорями не є чимось новим. За «Уорлд бук енсайклопідією», тисячі років тому фермери «дивилися на зірки, щоб дізнатися, коли засівати збіжжя. Мандрівники навчилися, користуючись зорями, визначати напрямок своєї подорожі». Навіть сьогодні у космічних мандрівках по зорях орієнтуються у просторі. Старожитні люди також вигадали міфи про людей та тварин, що, на їхню гадку, зображалися групами зірок, чи сузір’ями. З плином часу люди почали думати, ніби зорі можуть впливати на їхнє життя.

Величезний вибір зірок

Мурашки пробігають по тілу, коли уявити собі кількість зірок і їх розміри. Підраховано, що у Всесвіті існує приблизно 100 мільярдів галактик, або сила-силенна скупчень зірок! У «Міжнародній астрономічній енциклопедії» (англ.) говориться: «Такою ж кількістю рисових зернинок можна було б наповнити звичайний кафедральний собор». Галактика Чумацький Шлях, до котрої входить наша Сонячна система, за приблизними підрахунками, має десь таку саму кількість зірок. Найближча до Землі зірка (не рахуючи Сонця) належить до зоряного скупчення Альфа Центавра і лежить на відстані приблизно 4,3 світлового року. Світловий рік — це одиниця відстані, яку проходить світло за один рік. А це означає, що, коли ми дивимось на ту зірку, світло, яке ми бачимо, залишило її 4,3 року тому і протягом усього того часу летіло у космосі із швидкістю 299 792 кілометрів за секунду. Ми не в стані осягнути своїм розумом таку відстань. Проте вона є найближчою зіркою. Деякі зірки віддалені від нашої галактики на мільярди світлових років. Тож не дивно, чому Божий пророк оголосив: «Таж народи — як крапля з відра, а важать — як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!» (Ісаї 40:15). А хто задумується над долею дрібненької пилинки?

Місяць є найближчим до нас небесним тілом і має безпосередній вплив на Землю; його гравітаційна дія спричиняє коливання рівня води під час відпливів і припливів у 15 метрів. За словами трьох французьких вчених, уважається, що місячне тяжіння утримує вісь обертання Землі нахиленою на 23 градуси і що таким чином уможливлюється регулярна зміна пір року (журнал «Природа» [англ.] за 18 лютого 1993 року). Якщо Місяць має такий фізичний вплив на нашу планету, то виникає доречне запитання: «А що сказати про мільярди зірок?» Але спочатку розгляньмо, що говорять нам про зірки прадавні джерела, скажімо, Біблія?

Біблія про зірки

Біблія багато разів згадує зірки як буквальні, так і символічні. Приміром, за одним псалмоспівцем, Творець зробив «місяця й зорі, щоб вони панували вночі», отже, зірки допомагають освітлювати Землю (Псалом 136:9). Пізніше, коли Бог уклав угоду з вірним Авраамом, то промовив: «Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити». І до нього прорік: «Таким буде потомство твоє!» (Буття 15:5). Апостол Павло зазначив, що зорі бувають різними: «Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір,— бо зоря від зорі відрізняється славоюa!» (1 Коринтян 15:41). Водночас колосальна кількість зірок у своїй славі не вийшла за межі контролю нашого Творця: «Вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення» (Псалом 147:4).

З другого боку, у Святому Письмі ми бачимо, що «зорями» часто називається правителів, ангелів та інших осіб. Йосип, син Якова, мав сон, у котрому його батьки були зображені як «сонце та місяць», а його брати як «зорі». Ангелів називається «зорями поранніми». Про вавилонського царя було сказано, що він зійшов «повище зір Божих», тобто правителів Давидової династії в Ізраїлі. Мінливі члени християнського збору уподібнювалися до «зір блудних», тоді як вірні ради старійшин зборів названо «зорями» у правиці Христа (Буття 37:9, 10; Йова 38:7; Ісаї 14:13; Юди 13; Об’явлення 1:16).

В одному біблійному уривку говориться, що «зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою», зверхником війська ханаанського царя Явіна, що воював проти Ізраїлю 20 років. Єгова призначив ізраїльського суддю Барака визволити Ізраїль від поневолення і дарував йому блискучу перемогу над Сісерою, дарма що той мав дев’ятсот колісниць із залізними косами по боках коліс. У пісні про перемогу ізраїльтяни співали: «Із неба войовано,— зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою». Не дається більшого пояснення, як ці зорі воювали. Замість того щоб доходити висновку, що буквальні зорі впливали на хід війни, значно розсудливіше вірити, що цей вираз вказує на певну форму божественного втручання на користь Ізраїлю (Суддів 5:20).

Віфлеємська «зоря»

Мабуть, найвідомішою зорею, про котру згадується в Біблії, є віфлеємська «зоря», яка скерувала астрологів «зо сходу» в дім, де перебував Ісус з батьками декілька місяців по своєму народженню в стайні. Що це була за зоря? Ясна річ, це не звичайна зоря, бо вона була достатньо низько, щоб астрологи могли іти за нею майже тисячу шістсот кілометрів. «Зоря» спочатку привела їх до Єрусалима. Почувши це, цар Ірод розпитав їх, а відтак вирішив убити немовлятка, Ісуса. Далі «зоря» привела астрологів до дому, де жив Ісус. Зрозуміло, що звичайна зоря не може цього зробити. Чи цей зореподібний об’єкт походив від Бога? Позаяк відвідини астрологів були пов’язані з душогубством у «Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше», хіба не логічно дійти висновку, що «зоря» була знаряддям, яке використав Божий Ворог, Сатана, щоб знищити Божого Сина? (Матвія 2:1—11, 16).

Також слід взяти до уваги, що астрологи прибули зі Сходу, можливо, з Вавилона — стародавнього центру магії, чаклунства та астрології. Багато небесних тіл було названо іменами вавилонських богів. Цар Навуходоносор за свого правління вдавався до віщування, щоб вирішити, куди йти завойовницьким походом (Єзекіїля 21:20—22).

Пророк Ісая кинув виклик вавилонським радникам, говорячи: «Змучилась ти [Вавилон] від великої кількості рад своїх,— хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти! Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить,— не врятують своєї душі... немає нікого, хто б тебе врятував». Як було передбачено Ісаєю, могутній Вавилон упав перед Кіром Великим 539 року до н. е. Керівництво, яке, згідно з тими вавилонськими астрологами, було дано по зірках, обернулось катастрофою для всіх причетних до цього (Ісаї 47:13—15).

Але чи це значить, що ми нічого не можемо дізнатися по зірках?

[Примітка]

[Рамка на сторінці 5]

Що кажуть люди

АСТРОЛОГІЯ — «придаток до астрономії і споріднена з нею галузь» (Йоганн Кеплер [1571—1630], німецький астроном).

«Астрологія — це хвороба, а не наука. ...Це дерево, в затінку котрого процвітають розмаїті забобони» (Мойсей Маймонід [1135—1204], єврейський вчений середньовіччя).

«Протонаука, яка заявляє, що може визначити особистість людини і її поведінку та передбачити майбутні події з констеляції небесних світил. ...Уважається, що, либонь, десь у VI сторіччі до н. е. халдеї на півдні Іраку вигадали персональний гороскоп. У ньому розглядався вплив нерухомих зірок, а також Сонця, Місяця та п’яти планет на людину у момент її народження. ...Методи астрології та інтерпретація гороскопів ґрунтуються на ідеях, що астрономи та більшість інших вчених виявили суб’єктивними і неприйнятними». (К. А. Роунан, координатор досліджень історії східноазіатських наукових установ [Кембридж, Англія] і автор пояснень у «Міжнародній астрономічній енциклопедії» [англ.], звідки взято витяг).

Щоб наочно підтвердити цю суб’єктивність, Роунан пояснює, що тоді як в уяві західної людини червона планета Марс поєднується з війною та войовничістю, то для китайців червоний колір є символом чарівності і вони вважають, що Марс має благотворний вплив. Як протиставлення, західна міфологія пов’язує Венеру з білизно́ю та чарівністю. Китайці «білий колір... уважають кольором смерті, занепаду та зруйнованості, отже вони ставляться до Венери як до «похмурої планети війни».

Роунан продовжує: «Хоч астрологія і мала протонаукову природу, але в ранні часи вона відігравала корисну роль — сприяла астрономічним спостереженням і матеріально підтримувала їх».

Дев’ятнадцять лауреатів Нобелівської премії разом з іншими вченими видали 1975 року маніфест під заголовком «Протест астрології. Заява 192 провідних вчених». Там говорилося: «Люди у давнину... не мали уявлення про велетенські відстані від Землі до планет та зірок. Тепер ці відстані можна вирахувати, і їх вираховано, ми розуміємо, наскільки безконечно малий гравітаційний та інші впливи мають віддалені планети і ще більш віддалені зірки. Хибно припускатися думки, що вплив зірок і планет у момент народження може якось формувати риси нашої особистості»b.

[Примітка]