Ви можете долати знеохочення!
ОДИН мудрець якось написав: «Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила [«уменшиться твоя сила», Бач.]» (Приповістей 24:10). Якщо ви колись відчували знеохочення, то напевно погодитесь із цими словами.
Ніхто не застрахований від наслідків знеохочення. Легкий приступ знеохочення може тривати день-два, а потім відступити. Але коли в справу входять уражені почуття та образа, проблема може дещо затягнутись. Декотрі християни, які впродовж багатьох років зберігали вірність, настільки знеохотились, що навіть перестали приходити на зібрання збору й брати участь у проповідницькому служінні.
Якщо ви відчуваєте знеохочення, не опускайте рук! У минулому вірні слуги успішно долали знеохочення, і з Божою допомогою вам теж це під силу.
Коли інші зачіпають ваші почуття
Ви не можете сподіватися, що будете захищені від кожного необережного слова або необдуманого вчинку. Проте ви можете не допускати, аби недосконалість інших перешкоджала вам служити Єгові. Якщо хтось зачіпає ваші почуття, вам, мабуть, доцільно взяти до уваги те, як справилася з невтішною ситуацією мати Самуїла, Анна.
Вона дуже прагнула дітей, але була неплідною. Інша дружина її чоловіка, Пеніна, уже народила йому синів і дочок. Замість виявляти чуйність до становища Анни, Пеніна вважала її за суперницю й так ставилася до неї, що та «плакала й не їла» (1 Самуїла 1:2, 4—7).
Якось Анна пішла молитися до скинії. Ізраїльський первосвященик Ілій спостерігав за рухом її уст. Не зрозумівши, що Анна молиться, Ілій виснував, що вона п’яна. «Аж доки ти будеш п’яною? — запитав він.— Витверезись зо свого вина» (1 Самуїла 1:12—14). Чи ви можете собі уявити, як почувалася Анна? Вона прийшла в скинію, щоб отримати підбадьорення, й аж ніяк не сподівалася несправедливого обвинувачення від одного з найвпливовіших чоловіків в Ізраїлі!
Такі обставини могли б дуже знеохотити Анну. Вона могла б відразу піти геть зі скинії, зарікаючись, що її ноги́ там не буде доти, доки Ілій служитиме первосвящеником. Проте Анна надзвичайно дорожила своїми взаєминами з Єговою. Вона знала, що він не був би задоволений, якби вона почала так думати. Скинія була центром чистого поклоніння. На ній було ім’я Єгови. І хоча недосконалий, Ілій таки був вибраним представником Єгови.
Благочестива реакція Анни на обвинувачення, яке висунув Ілій, дає нам бездоганний приклад. Хоча Анна не дозволила, аби її несправедливо обвинуватили, вона зреагувала у вельми шанобливий спосіб. «Ні, пане мій,— відповіла вона,— я жінка скорбна духом, а вина та п’янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем. Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї» (1 Самуїла 1:15, 16).
Чи Анна змогла залагодити справу? Авжеж. Однак вона говорила з Ілієм тактовно, не наважуючись критикувати його за хибне обвинувачення. Він у свою чергу доброзичливо їй відповів: «Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала». Як тільки справу було залагоджено, Анна «пішла... своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне» (1 Самуїла 1:17, 18).
Який урок з цього можемо взяти ми? Анна негайно залагодила непорозуміння, але зробила це з глибокою пошаною. Унаслідок цього вона зберегла добрі взаємини з Єговою та Ілієм. Як же часто добрий обмін думками й дещо тактовності не дозволяють маленьким проблемам перерости в більші!
Слід визнати, що залагодження розбіжностей з іншими вимагає смиренності й поступливості від обидвох сторін. Якщо співвіруючий не реагує на твої зусилля залагодити незгоду, тобі, можливо, треба полишити справу в руках Єгови, сподіваючись, що він вирішить її в належний час та у свій спосіб.
Чи ви втратили привілей служіння?
Декотрі засмутились, оскільки були змушені відмовитись від дорогого їхньому серцю привілею в Божому служінні. Їм було дуже приємно служити своїм братам, і через втрату цього привілею вони вважають, що більше не потрібні ані Єгові, ані його організації. Якщо ви так почуваєтесь, то можете здобути глибше розуміння цієї справи, взявши до уваги приклад біблійного письменника Марка, якого також названо Іваном Марком (Дії 12:12).
Марко супроводив Павла й Варнаву в першій місіонерській подорожі, але в половині цієї мандрівки він залишив їх і повернувся в Єрусалим (Дії 13:13). Пізніше Варнава хотів забрати Марка із собою в іншу подорож. Але Біблія говорить: «Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов». Варнава не погодився. «І повстала незгода [«спалахнула між ними лють», НС],— говориться в Біблії,— і розлучились вони [Павло й Варнава] між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру. А Павло вибрав Силу й пішов» (Дії 15:36—40).
Марка, мабуть, дуже пригнітило, коли він дізнався, що шанований апостол Павло не хотів працювати з ним і що суперечка стосовно його кваліфікації призвела до розколу між Павлом і Варнавою. Але це ще не все.
Павлові й Силі був потрібен партнер у роз’їзному служінні. Коли вони прибули в Лістру, то знайшли заміну Маркові — молодого чоловіка, якого звали Тимофій. На той час Тимофій, очевидно, був охрещений тільки два-три роки. Однак Марко був у християнському зборі від його закладення — ба, навіть довше, ніж сам Павло. Проте привілейоване завдання отримав саме Тимофій (Дії 16:1—3).
Як зреагував Марко, коли довідався, що його заступив молодший, менш досвідчений чоловік? Біблія про це нічого не говорить. А втім, у ній розповідається про те, що Марко далі був діяльний у служінні Єгові. Він використовував доступні для нього привілеї. Хоча Марко не служив з Павлом і Силою, він міг подорожувати з Варнавою на Кіпр, рідний острів цього християнина. Марко також служив з Петром у Вавилоні. Зрештою він отримав можливість працювати з Павлом і Тимофієм у Римі (Колосян 1:1; 4:10; 1 Петра 5:13). Пізніше Марка навіть було натхнено написати одне із чотирьох Євангелій!
З усіх цих подій можна взяти цінний урок. Втрата привілею не занепокоїла Марка настільки, що він перестав бачити важливість усе ще доступних йому привілеїв. Марко був діяльний у служінні Єгові, і Єгова поблагословив його.
Отже, якщо ви втратили привілей, не знеохочуйтеся. Зберігаючи позитивний склад розуму й залишаючись діяльними, ви можете отримати інші привілеї. У ділі Господньому є багато роботи (1 Коринтян 15:58, НС).
Вірний слуга знеохочується
Не легко боротися за віру. Часами ви можете знеохочуватися. Навіть можете почуватися винними в такому знеохоченні, доходячи висновку, що вірний слуга Бога ніколи не повинен так почуватися. Візьміть до уваги одного з видатних ізраїльських пророків — Іллю.
Коли ізраїльська цариця Єзавель, фанатична прихильниця поклоніння Ваалу, дізналася, що Ілля позабивав пророків цього божка, вона поклялась покінчити з ним. Перед тим Ілля зустрічався із запеклішими ворогами, ніж Єзавель, але тепер він настільки занепав духом, що був ладний померти (1 Царів 19:1—4). Чому так сталося? Він про щось забув.
Ілля забув, що Джерело його сили — Єгова. Хто дав Іллі сили воскресити померлого й протистати пророкам Ваала? Єгова. Бог, безумовно, міг дати йому сили витримати лють цариці Єзавелі (1 Царів 17:17—24; 18:21—40; 2 Коринтян 4:7).
Будь-хто може похитнутися в певний момент у своєму довір’ї до Єгови. Подібно як Ілля, замість застосувати «мудрість, що зверху», аби подолати проблему, ви інколи можете дивитися на неї по-людськи (Якова 3:17). Проте Єгова не відкинув Іллю через його тимчасовий відчай.
Ілля втік до Беер-Шеви, а потім на пустелю, де, як він думав, ніхто його не знайде. Але Єгова таки знайшов. Він послав ангела, аби той потішив його. Ангел подбав про те, щоб Ілля мав свіжоспечений хліб та свіжу воду. Коли Ілля відпочив, ангел наказав йому вирушити в майже 300-кілометрову подорож до гори Хорив, біля якої Єгова мав ще більше зміцнити його (1 Царів 19:5—8).
Біля гори Хорив Ілля став очевидцем вияву сили Єгови, що скріпило його віру. Відтак спокійним, тихим голосом Єгова запевнив Іллю, що він не самотній. З ним був Єгова й 7000 братів, яких Ілля зовсім не знав. Зрештою Єгова дав йому завдання. Він не зрікся Іллі як свого пророка! (1 Царів 19:11—18).
Допомога доступна
Якщо ви час від часу відчуваєте легке знеохочення, то почуватиметесь ліпше, виділяючи трохи більше часу на відпочинок або харчуючись поживною їжею. Натан Г. Норр, який служив членом Керівного органу Свідків Єгови до самої смерті в 1977 році, якось зауважив, що великі проблеми здаються значно меншими після доброго нічного відпочинку. Але коли проблема гостріша, щоб подолати знеохочення, цього може бути недостатньо — вам потрібна допомога.
Щоб зміцнити Іллю, Єгова послав ангела. Сьогодні Бог дає підбадьорення через старійшин та інших зрілих християн. Старійшини можуть справді ‘стати, як захист від вітру’ (Ісаї 32:1, 2). Однак вам, мабуть, теж потрібно виявляти ініціативу, аби вони підбадьорили вас. Хоча Ілля був дуже знеохочений, він пішов на гору Хорив, щоб отримати настанови від Єгови. Ми отримуємо підбадьорливі настанови через християнський збір.
Приймаючи допомогу й сміливо витримуючи такі випробування, як уражені почуття або втрата привілеїв, ми стоїмо на стороні Єгови у важливому спірному питанні. Якому саме? Сатана твердив, що люди служать Єгові тільки через особисту вигоду. Сатана не заперечує, що ми служитимемо Богові, коли в нашому житті все буде йти гладко, але він заявляє, що ми перестанемо служити Богові, коли потрапимо в проблеми. (Йова, розділи 1 і 2). Непохитно виконуючи служіння Єгови попри знеохочення, ми можемо давати відповідь на наклепницькі закиди Сатани (Приповістей 27:11).
Анна, Марко та Ілля мали проблеми, які на короткий час позбавили їх радості. Але вони справилися з ними й далі провадили повноцінне життя. Завдяки допомозі Єгови ви теж можете долати знеохочення!